Рішення № 131759617, 12.11.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12805/25

Провадження №: 2/752/7107/25

РІШЕННЯ

Іменем України

12.11.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

за участю секретаря - Сінчук І. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 році Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго» звернулось до Голосіївського районного суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило стягнути заборгованість за житлово- комунальні послуги у розмірі 108 829,42 грн, яка складається із:

-заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14405,66 грн;

-інфляційну складову боргу у розмірі 2189,66 грн, три відсотки річних у розмірі 535,18 грн;

-заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 7063, 75 грн;

-інфляційну складову боргу у розмірі 1073,69 грн, три відсотки річних у розмірі 264,16 грн;

-заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання у теплової енергії розмірі 39775,00 грн;

-інфляційну складову боргу у розмірі 4079,14 грн, три відсотки річних у розмірі 1048,22 грн, пеня у розмірі 1275,33 грн;

-заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 30156,55 грн;

-інфляційну складову боргу у розмірі 3554,77 грн, три відсотки річних у розмірі 848,51 грн, пеня у розмірі 1032,36 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 867,74 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 659,70 грн;

-судові витрати в розмірі 3028 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 у зв`язку зі зміною у законодавстві, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. Крім того, на підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Зазначає, що виникнення цивільних прав і обов`язків між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживають надані послуги від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлялися та зобов`язані оплатити їх вартість.

Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути солідарно на свою користь.

У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити за наявними матеріалами без участі позивача та його представника.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками, направлялася на адресу відповідачів та отримано ОСОБА_1 особисто 18 липня 2025 року.

04 серпня 2025 року на адресу суду від адвоката Басаргіної О. П. в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву вх. №49191, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, вважає його необґрунтованим.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до договору міни від 10 червня 1994 року ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 набули право власності на квартиру АДРЕСА_2 . До 18 вересня 2019 року відповідачі проживали за вказаною адресою та сплачували за надані комунальні послуги.

18 вересня 2007 року АКБ «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2706/0907/88-353 та договір іпотеки, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .

У подальшому АКБ «ТАС Комерцбанк» неодноразово переуступав право вимоги за вказаними договорами, останнім які набуло ТОВ «Мегаінвест -Сервіс».

09 вересня 2019 року між ТОВ «Мегаінвест -Сервіс» та ОСОБА_4 укладеного договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 .

З 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 та його сім`я позбавлені можливості користуватись вказаною квартирою.

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення та про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири та зобов`язання державного реєстратора скасувати запис про державну реєстрацію майна. Вказані справи ( № 752/20249/19 та 752/10483/20) перебувають на розгляді у Голосіївському районному суді міста Києва.

Також на розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №12019100100000548 щодо ОСОБА_5 та інших осіб, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілим та цивільним позивачем.

Зазначає, що відповідно до листа КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» від 18 січня 2021 року особовий рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий на ОСОБА_1 закритий і по ньому відсутня заборгованість.

З інформації з Державного реєстру з речових прав на нерухоме майно від 04 вересня 2025 року, вбачається що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

На підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Відповідно до вимог статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Згідно зі статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно з пунктом 6 частиною першою статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Звертаючись до суду з позовом, позивач надав витяг з реєстру територіальної громади м. Києва, з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 29 квітня 2025 року зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Також позивачем надано розрахунок заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_2 , починаючи з січня 2021 року, без зазначення прізвища власника житлового приміщення.

Разом з тим, згідно даних інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1909697280000), зареєстровано 09 вересня 2019 року за ОСОБА_4 .

З листа КП від 17 січня 2021 року № 30/3/2/653 вбачається, що особистий рахунок № НОМЕР_1 зареєстрований на ОСОБА_1 закрито і відкрито новий рахунок на нового власника житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та проведено відповідні перерахунки за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 відсутня.

При цьому згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, яка утворилась з січня 2021 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 ( який є відмінним від особового рахунку ОСОБА_1 ), в той час як квартира з 09 вересня 2019 року не належить відповідачам.

Відповідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом статті 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту статей 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень статті 51 ЦПК України та з урахуванням частини п`ятої статті 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено пунктом 1 частиною першою статті 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом.

Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири є ОСОБА_4 , в той час як позивач просить стягнути заборгованість за житло-комунальні послуги, які утворилися за період, починаючи з січня 2021 року, в який ОСОБА_1 , ОСОБА_2 власниками квартири вже не були.

Враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть виступати належними відповідачем у даному спорі, тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 280 - 282, 284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» ЄДРПОУ 40538421, 01001, м. Київ, площа І. Франка, 5.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Рішення суду виготовлено 12 листопада 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук