Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 740/3825/25
Провадження № 2/740/1809/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2025 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області, в складі головуючої судді Гагаріної Т.О., секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Ніжині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник Ткаченко Ю.А. в інтресах ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь Товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 21156,36 грн, 2422,40 грн судового збору та 3 500 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.01.2025між ТОВ«1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»та відповідачембуло укладенодоговір позики(наумовах поверненняпозики вкінці строкупозики)№ 8243345,відповідно доякого відповідачунадано кредитв сумі9050,00грн строкомна 10днів зісплатою процентіву розмірі0,95%в день(базовапроцентна ставка/фіксована).Договір бувпідписаний електроннимпідписом позичальника,відтворений шляхомвикористання позичальникомодноразового ідентифікатора.
24.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №24/02/25 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 8243345 від 20.01.2025.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 22.05.2025 до Договору факторингу №24/02/25 від 24.02.2025 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 21156,36 грн, з яких: 9050 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6020,23 грн - сума заборгованості за відсотками, 1561,13 грн сума заборгованості за комісією, 4525 сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Ухвалою судді від 24.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У заяві від 17.09.2025 представник позивача адвокат Ткаченко Ю.А. просила розгляд справи проводити без участі представника, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 про місце, день та час слухання справи належним чином повідомлений шляхом направлення рекомендованого повідомлення на адресу місця проживання та місця реєстрації. Будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав, заперечень проти позову не надав, не подав відзиву на позов.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.ст.526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст.11ЗУ «Проелектронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст.629ЦКУкраїни встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.
Відповідно до ч.1 ст.625ЦКУкраїни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.
Згідно ст.ст.512, 514ЦКУкраїни кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобо`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Судом встановлено, що 20.01.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 8243345, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 9050 грн строком на 10 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором 225727, що був надісланий на електронну адресу, яку надав відповідач (а.с.13-20).
Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №8243345 від 20.01.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9050 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією №f2ac557b-7236-43a4-b5b2-873c7bf85a14 від 20.01.2025 (а.с.22).
Відповідно до п.5.1. Договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Позикодавець виконав своє зобовязання за договором та надав відповідачу грошові кошті згідно умов договору позики, однак позичальник свої зобовязання за договором не виконала та не повернула, отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним договором.
24.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №24/02/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №8243345 від 20.01.2025 (а.с. 23-27)
Згідно п.5.2 Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги за зобовязаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору позики.
З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач оплату за кредитним договором не здійснив, заборгованість за тілом кредиту становить 9 050 грн, тому зазначена сума кредиту (тіло кредиту) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за процентами, суд виходить з такого.
Дійсно, відповідно до п.5.2. Договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documents-license/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Розділ 6.5 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 .
До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст.1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.п. 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (п.6.19).
Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики за період з 20.01.2025 по 22.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 21156,35 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту9050 грн, заборгованість за відсотками6020 грн, 1561,13 грн заборгованість за комісією, 4525 заборгованість за пенею/неустойкою(а.с. 12-13).
Умовами кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує позикодавцю 0,95 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Враховуючи строк кредиту 10 днів, сума нарахованих відсотків становить: 9050 грн х 0,95% = 85,98 грн за 1 день; 85,98 грн х 10 днів = 859,80 грнза 10 днів.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 1561,13 грн комісії, то суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-п/2011 визначено, що положення п.п.22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017.
Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п.п.17 і 23 ст.1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору, п.2.2.8 кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії.
Частинами 1,6,7 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо позовних вимог про стягнення пені/неустойки.
Частиною 1ст.549 ЦК Українипередбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно ч1 1ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень пункту 18Прикінцевих та Перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки штраф, який передбачено кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, він підлягає списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4525 грн заборгованості за пенею задоволенню не підлягає.
Отже, стягненню з відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором підлягають 9909,8 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9050грн, заборгованість за відсотками859,80 грн.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 46,84 % (9909,8: 21156,35 х 100), з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 1134,65 грн (2422,40 х 46,84%).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною першою ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 01.11.2024, копію акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 01.11.2024, копію витягу з акту №15-П від 26.06.2025 згідно якого за надані послуги з правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 3500 грн, платіжна інструкції № 579936717.1 від 26.06.2025 на суму 402 500 грн.
З оглядуна складністьсправи тавиконані адвокатомроботи,ціну позовута розмірзадоволених вимог,суд вважає,що заявленадо стягненняз відповідачана користьТОВ «ФІНПРОММАРКЕТ» сумавитрат напрофесійну правничудопомогу врозмірі 3500грн невідповідає переліку/вартостівиконаних робітта критеріямрозумності,справедливості таспівмірності,а томуз оглядуна зазначеневище тавстановлені судомобставини,дійшов висновкупро необхідністьстягнення такихвитрат урозмірі 2000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200,м.Ірпінь,вул.Стельмаха Михайла,9-А,оф.204,заборгованість за договором позики № 8243345 від 20.01.2021 у розмірі 9909(дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200,м.Ірпінь,вул.Стельмаха Михайла,9-А,оф.204,судовий збір в розмірі 1134(одну тисячу сто тридцять чотири) грн 65 коп. та
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200,м.Ірпінь,вул.Стельмаха Михайла,9-А,оф.204,2 000 (дві тисячі) грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м.Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, оф. 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.О.Гагаріна
Судове рішення № 131754819, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області було прийнято 13.11.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 740/3825/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: