Рішення № 131750609, 11.11.2025, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2383/25

Провадження № 2/615/516/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Павлович В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №615/2383/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №F-00023146 від 10.02.2022 року у розмірі 7750,00 грн, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 10.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 укладено договір № F-00023146 (ID Договору 24012) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор зобов`язується надати відповідачу кредит у сумі 2000,00 грн строком на 25 днів зі сплатою 2,5% на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. п. 1.1., 2.1., 2.6. Кредитного договору).

07.05.2024 року між первісним кредитором (ТОВ «ФК «ГВАДІАНА») та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (надалі позивачем) укладено Договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно Додатку 1. Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № F-00023146 від 10.02.2022, що підтверджується договором факторингу № 1 від 07.05.2024 р., витягом з Реєстру прав вимог від 07.05.2024 та платіжною інструкцією, як доказ оплати права грошової вимоги згідно договору факторингу № 1 від 07.05.2024 р. Враховуючи встановлені договором умови, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № F-00023146 від 10.02.2022 року, становить 7750,00 грн, яка складається з наступного: 2000,00 грн - заборгованість по кредиту; 5750,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період 10.02.2022 по 05.06.2022. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором № F-00023146 від 10.02.2022 року не погашена.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 16.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 року витребувано від АТ «СЕНС БАНК»: інформацію чи належить/належав картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів у період 10.02.2022-13.02.2022 на суму 2000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 . У разі наявності операції надати платіжне доручення/інструкцію; виписку по рахунку № НОМЕР_1 , з урахуванням операції по зарахуванню коштів у період 10.02.2022-13.02.2022 на суму 2000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, про що заявлено клопотання у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а також лист про виклик до суду, що повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіху часників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 10.02.2022 року між ТОВ «ФК «Гвадіана» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №F-00023146.

За умовами п. 1.1 кредитного договору №F-00023146, кредитор надав боржнику кредит у сумі 2000,00 грн.

Згідно п. 2.1 Договору, кредит надано строком на 25 днів від дати надання кредиту.

Пункт 2.2. визначає, що кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником № НОМЕР_1 .

Згідно п. 2.6. Договору, стандартна процентна ставка становить 2,50% на добу.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису F693510), що також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Гвадіана».

В матеріалах справи наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту (за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора F693510), в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника: тип кредиту, мета отримання кредиту, сума/ліміт кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування; інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника; процентна ставка; тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше.

Відповідно до додатку № 1 до договору №F-00023146 від 10.02.2022 року, сторонами визначено графік платежів та орієнтовну вартість кредиту, а саме: сума кредиту 2000,00 грн; сума нарахованих відсотків 1250,00 грн; всього до сплати 3250,00 грн.

На виконання ухвали Валківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 року, до суду надійшов лист АТ «Сенс Банк» від 22.10.2025 року №14521-БТ-32.3/2025, з якого вбачається, що на ім?я ОСОБА_1 в банку відкрито картку, маска якої № НОМЕР_1 , повний номер картки № НОМЕР_3 . Рахунок до картки НОМЕР_4 . Крім того, додатково долучено виписку про рух коштів по карті ОСОБА_1 за період з 10.02.2022 по 13.02.2022, яка містить зарахування на суму 2000,00 грн.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів на виконання умов кредитного договору на належну їй платіжну картку також підтверджується листом АТ «Сенс Банк» від 22.10.2025 року №14521-БТ-32.3/2025 та випискою по рахунку.

Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 за кредитним договором №F-00023146 від 10.02.2022 має заборгованість станом на 24.05.2024 року у розмірі 2700,00 грн, з яких: 2000,00 грн тіло кредиту; 700,00 грн прострочені відсотки.

07.05.2024 року між ТОВ «ФК «Гвадіана» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №1, за яким ТОВ «ФК«Гвадіана» передає ТОВ «Цикл Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає належні ТОВ «ФК«Гвадіана» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 07.05.2024 до Договору факторингу №1 від 07.05.2024 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 2700,00 грн., з яких сума боргу по тілу кредиту становить 2000,00 грн.; сума боргу по відсоткам 700,00 грн.

Станом на момент розгляду даної справи докази виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

Підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори(пункт1частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язкивиконуються умежах,встановлених договоромабо актомцивільного законодавства.Особа неможе бутипримушена додій,вчинення якихне єобов`язковимдля неї(частиниперша тадруга статті 14 ЦК України).

Відповідно дочастин першої,другої статті 207ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно дост.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Нормою статті639ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно дочастин 1,2,4 статті6Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті3Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договірукладається івиконується впорядку,передбаченому Цивільнимта Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті12цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання кредиту в позику №F-00023146 від 10.02.2022 ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором №F693510.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.

Отже,відповідно довимог частини1 статті638ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Зі змісту ЗаконуУкраїни «Проелектронну комерцію» вбачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 1054, 1055ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачем було фактично отримано суму кредиту.

Згідно зіст.ст. 1046, 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно дост.ст. 526, 530, 610,ч.1ст. 612ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ч.1ст.1077 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст.517ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст.518ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Ураховуючи, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором №F-00023146 від 10.02.2022 року та під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», як нового кредитора заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2000, 00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 акцентує увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Цикл Фінанс» в позові просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №F-00023146 від 10.02.2022 в сумі 7750,00 грн, яка складається з: 2000,00 грн - заборгованість по кредиту; 5750,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період 10.02.2022 по 05.06.2022 року.

Крім того, відповідно до довідки складеної директором ТОВ «ФК «Гвадіана» від 07.05.2024 року, сума виданого кредиту ОСОБА_1 становила 2000,00 грн, загальна сума сплачених в рахунок погашення заборгованості за період з 10.02.2022 по 07.05.2024 становить 0 грн. Станом на 07.05.2024 року заборгованість за кредитним договором не погашена.

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що кредит надається строком на 25 днів від дати надання кредиту.

Тобто між сторонами під час укладення кредитного договору була узгоджена сума відсотків за користування кредитом, яка становить 1250,00 грн (2000 х 2,5% х 25 = 1250,00 грн, де 2000 грн тіло кредиту, 2,5% - стандартна процентна ставка на добу, 25 строк кредиту).

Разом з тим, згідно долученого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, сума заборгованості за відсотками складає 5750,00 грн, що свідчить про те, що проценти за користування кредитом були нараховані поза межами строку дії договору.

Доказів, що свідчили б про продовження дії договору матеріали справи не містять.

Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення кредиту - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за відсотками, що нарахована в межах строку кредитування в розмірі 1250,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №F-00023146 від 10.02.2022 року у розмірі 3250,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір № 23/08/24 про надання правничої допомоги від 23.08.2024 року; додаткова угода №10/1 до договору про надання правничої допомоги №23/08/24 від 23.08.2024 року; додаткова угода №16 від 30.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги №23/08/24 від 23.08.2024; акт №388 прийому-передачі наданих послуг від 21.08.2025 року на суму 4000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1677,42 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № SUD353 від 28.08.2025 року, позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1015,85 грн.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов Товариствазобмеженоювідповідальністю«ЦиклФінанс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №F-00023146 від 10.02.2022 року у розмірі 3250,00 грн (три тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1015,85 грн (одна тисяча п`ятнадцять гривень 85 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 1677,42 грн (одна тисяча шістсот сімдесят сім гривень 42 копійки).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Валківського районного суду Харківської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку позивачем, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 43453613;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13.11.2025 року.

Суддя А.М. Левченко