Рішення № 131750203, 10.11.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3805/25

№ 2/183/3409/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2025 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором № 00-9674403 від 26 вересня 2023 року у розмірі 20 000,00 грн, яка складається з 5 250,00 грн заборгованості за тілом та 14 750,00 грн заборгованості за відсотками,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі - позивач, ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 26 вересня 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник, Клієнт) укладено Договір кредитної лінії № 00-9674403 (надалі - Договір, Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику (надалі - Правила). Після цього добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на Сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Первісним Кредитором здійснено ідентифікація/верифікація у спосіб передбачений Постановою НБУ № 107 від 28 липня 2020 року «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта. Для підпису договору одноразовий ідентифікатор L2932 відправлено 26 вересня 2023 року о 17:46:08 на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено ним 26 вересня 2023 року о 17:46:34 для підпису Договору. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 5000,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до п.2.8 Розділу 2 Кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту Позичальника, емітовану банком України. Відповідно до пункту 1.5 За надання Кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 250,00 грн. Позичальник доручає Кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії із суми Кредиту, що підлягає перерахуванню Позичальнику згідно з Договором. Тобто, Позичальнику перераховується сума Кредиту 5 000,00 грн, за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання Кредиту. Відразу після вчинених дій відповідача, 26 вересня 2023 року ТОВ «Качай Гроші» ініціювало переказ коштів згідно договору № 00-9674403 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_3, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Всупереч умов Договору № 00-9674403 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 20 000,00 грн, яка складається з наступного: 5 250,00 грн - заборгованість по кредиту; 14 750,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали Договір факторингу № 22-01/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-9674403. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 000,00 грн. 16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та позивач уклали Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-9674403. Таким чином, відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Постановленою суддею ухвалою від 28 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

13 червня 2025 року судом отримано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить поновити та подовжити строк на подання відзиву, оскільки ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками до неї отримав 05 червня 2025 року на свою електронну пошту. Заперечив проти позову. Вказав, що кредитний договір не містить підпису позичальника, оскільки відсутні докази того, який саме електронний підпис використовував відповідач при підписанні кредитного договору, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Також зазначив про неправомірні дії Кредитодавця, оскільки проценти за кредитом нараховувалися після закінчення терміну кредитування, а позивачем не надано детального розрахунку заборгованості за кредитом.

Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати - фінасування за договорами факторингу після їх укладення. Послався на неправомірне нарахування Кредитодавцем відсотків за кредитом, оскільки згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї етапі, не може перевищувати 1 %. Звернув увагу, що кредитний договір № 00-9674403 підписаний електронним цифровим підписом директором ТОВ «Качай гроші» ОСОБА_2 , а в Паспорті споживчого кредиту за тією ж датою підписаний ОСОБА_3 . При цьому паспорт споживчого кредиту не підписом з сторони Кредитодавця і Позичальника. Позивачем не додано до позовної заяви докази виконання ТОВ «ФК «Качай гроші» вимог ч. 6 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитування станом на 26 вересня 2023 року. Надав власний розрахунок відсотків за кредитом. Вказав на нікчемність нарахування комісії. Зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою, саме з цієї причини у 2023 році був змушений звернутися за кредитом у розмірі 5 000 грн. Отримані кошти були витрачені на базові потреби його родини та послався на положення ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Також відповідач не визнає повністю і вважає, що позивач безпідставно просить стягнути з нього витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн, тобто 35% від суми позову 20 000 грн. Вказує, що відсутні докази фактичного надання послуг.

30 червня 2025 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі, згідно з якими представник послався на належність та допустимість доказів у виді Реєстру Боржників за Договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року. Наголосив, що укладання договору факторингу між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» до виникнення кредитних правовідносин між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору. Не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору, якщо він не був повідомлений про досудове врегулювання спору, а лише означає виконання Боржника свого зобов`язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано. Зазначив, що ТОВ «Качай гроші», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані Відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки Позичальнику. Вказав на порядок нарахування відсотків та його правомірність, правомірність нарахування комісії. Вказує, що наданий відповідачем на підтвердження статусу ВПО знімок екрану з державного мобільного застосунку Дія не можна вважати належним доказом, оскільки QR-код не містить підпису відповідача. Тобто при перевірці даного підпису неможливо встановити, чи дійсно наданий витяг місить підпис відповідача яким є ОСОБА_1 або будь-якої іншої особи, оскільки накладений QR-код не зчитується. Наголосив на правомірності витрат на правову допомогу позивача.

Постановленою судом ухвалою від 08 вересня 2025 року витребувано докази у справі. Докази отримано 14 жовтня 2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, причини неявки суду не повідомив. Повторна неявка відповідача, з огляду на подання ним відзиву, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви, відзиву на позов та пояснень поданими сторонами та отриманими судом доказами у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 26 вересня 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9674403 /а.с.12-13/ у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L2932, відправленим: 2023-09-26 17:46:08 на номер телефону НОМЕР_2 , введеним: 2023-09-26 17:46:34, про що вказує преамбула та п. 2, пп. 7.11-7.12, п. 8 Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.1). Сума Кредитного ліміту складає: 5 000 грн. Тип Кредиту - Кредитна лінія (п. 1.2). Строк дії Кредитної лінії: 120 днів. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю 24 січня 2024 року, або достроково (п. 1.3). Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати 26 жовтня 2023 протягом дії Кредитної лінії, Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти на кожний 30 день після рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами (п. 1.3.1). Тип процентної ставки - фіксована (п.1.4). Знижена процентна ставка становить 0,75 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше рекомендованої дати оплати визначеної п.1.3.1 даного Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування Кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п.1.4.1). Стандартна процентна ставка складає 2,50(два цілих 50 сотих)% від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування Кредитом, починаючи з 21 дня користування Кредитом, по день повернення Кредиту (п.1.4.2). За надання Кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 5,00% від суми Кредиту, що складає: 250,00 грн (п.1.5). Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту (п.1.5.1). Також преамбулою Кредитного договору встановлено, що Комісія за надання кредиту - разова плата, яку здійснює Позичальник за надання кредиту. Плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою розрахунку комісії за надання кредиту є сума кредитного ліміту, визначеного у п.1.2. цього Договору. Комісія за надання кредиту розраховується як фіксований відсоток від суми кредитного ліміту. Дата надання/видачі Кредиту - дата перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку коштів Кредиту в сумі 5000 грн на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 , яка зазначається у форматі НОМЕР_4 , емітовану банком України (далі - платіжна картка) (п.2.8). Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем протягом 3(трьох) банківських днів з моменту (дати) укладення цього Договору (п.2.9). Розрахунок процентів за користування Кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів Кредиту з поточного рахунку Кредитодавця на платіжну картку Позичальника до Дня повернення Кредиту протягом дії кредитної лінії. У випадку невиконання зобов`язання по поверненню Заборгованості у вказаний в п.1.3. Договору строк, проценти нараховуються і за період прострочення з моменту виникнення такої прострочки (п.3.1). Кредитодавець має право відступити право вимоги за Договором із заміною кредитора у зобов`язанні відповідно до норм Цивільного кодексу України (в т.ч. ч. 1 ст. 516 ЦКУ) без згоди Позичальника, але з обов`язковим повідомленням Позичальника про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України (п.4.2.5). Підписанням Кредитного договору Позичальник підтверджує, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року, ст.9 Закону України «Про споживче Кредитування» ознайомлений зі змістом ст. 25 Закону України «Про споживче Кредитування» та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://kachay.com.ua/ (п.7.3).

Також 26 вересня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 , шляхом введення одноразового ідентифікатора L2932, відправленого о 17:46:08 на номер телефону НОМЕР_2 , введеного 26 вересня 2023 року о 17:46:34 погоджено Додаток № 1 до Кредитного договору /а.с.14/.

Відповідно до копій довідок про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифіковано в ТОВ «Качай Гроші» за одноразовим ідентифікатором L2932, відправленим на номер телефону НОМЕР_2 /а.с.20, 21, 22/.

З отриманої судом відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 26 вересня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250922/83425-БТ на ухвалу про витребування доказів, у сукупності з копією додатку до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 09 вересня 2024 року № 204/09 вбачається, що ТОВ «Качай Гроші» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, перерахувавши 36 вересня 2023 року грошові кошти в розмірі 5000,00 грн з номером транзакції 39573-95970-82273 на рахунок НОМЕР_5 /а.с.23, 24-25/, з яких у валюті картки надійшло 5 000,00 грн, з яких вирахувано 25,00 грн комісії та 4974,87 грн з яких 26 вересня 2023 року перераховані з картки отримувача на картку ОСОБА_4 згідно з отриманою судом випискою АТ КБ «Приватбанк» за договором.

22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші», як Клієнт, та ТОВ «Макс Кредит», як Фактор укладено Договір факторингу № 22-01/2024, згідно з умовами п. 2.1 якого, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у Дату відступлення Прав Вимоги. /а.с.31-34/.

22 січня 2024 року на виконання Договору факторингу № 22-01/2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» складено Акт приймання-передачі до Договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, згідно з яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта від 22 січня 2024 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору /а.с.35/.

На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» суду надано у копії витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, з якого вбачається, що за № 16152 право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00-9674403 від 26 вересня 2023 року у сумі 20 000,00 грн, з яких 5250,00 грн за тілом кредиту та 14 750,00 грн за процентами відступлено до ТОВ «Макс Кредит» /а.с.36-37/.

16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит», як Клієнт, та ТОВ «ФК «Ейс», як Фактор, укладено Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно з умовами якого, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у Дату відступлення Прав Вимоги /а.с.47-51/.

16 серпня 2024 року на виконання Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору Факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно з яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників від 16 серпня 2024 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору /а.с.51/.

На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» суду надано у копії витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, з якого вбачається, що за № 7104 право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00-9674403 від 26 вересня 2023 року у сумі 20 000,00 грн, з яких 5 250,00 грн за тілом кредиту та 14 750,00 грн за процентами відступлено до ТОВ «Макс Кредит» /а.с.38-39/.

22 та 27 серпня 2024 року платіжними інструкціями № 9 та 10 ТОВ «ФК «Ейс» проведено часткову оплату на рахунок ТОВ «Макс Кредит» за відступлення Прав Вимоги за договором № 16082024-МК/ЕЙС /а.с.51, зворот, 52/.

Всупереч вимогам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачеві права грошової вимоги до відповідача не здійснив погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Ейс», ні на рахунки попередніх кредиторів.

З наданого суду розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 00-9674403 вбачається, що станом на 22 січня 2024 року заборгованість відповідача складає 20 000,00 грн, з якої: 5 000,00 грн - заборгованості за тілом кредита, 14 750,00 грн - заборгованості за відсотками, 250,00 грн - комісія /а.с.30/.

З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що 26 вересня 2023 року відповідачеві нараховано комісію в розмірі 250,00 грн, в період з 26 вересня 2023 року по 15 жовтня 2023 року нараховувалися відсотки в розмірі по 37,50 грн щоденно (загалом 750 грн), в період з 16 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2023 року - по 125,00 грн щоденно (загалом 1 250,00 грн), 27 жовтня 2023 року проведено донарахування відсотків за пільговий період в розмірі 1 750,00 грн, 27 жовтня 2023 року нараховано відсотки за 26 та 27 жовтня 2023 року по 125 грн (загалом 250 грн) та з 28 жовтня 2023 року по 22 січня 2024 року нараховано відсотки по 125 грн щоденно (87 днів 10 875 грн) /а.с.29/.

Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів часткового чи повного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Як убачається з Договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача після проведення відповідних ідентифікацій, перевірки. Окрім того, між сторонами підписано графік платежів за договором споживчого кредиту, в якому вказані усі умови кредитування.

З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, змісту самого договору, доказів перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника та наданих позивачем та отриманих судом, доказів створення, направлення та накладення на договір електронного підпису Позичальника, за умовами якого Позичальник взяв на себе зобов`язання отримати кошти у кредит, повернути їх разом з процентами Кредитору у встановлений договором строк, суд висновує про існування між відповідачем та Первісним кредитором кредитних правовідносин та відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві, про відсутність доказів існування зобов`язання та не укладення ним жодного договору.

При цьому посилання відповідача на те, що договір та додаток до нього у виді Паспорту споживчого кредиту підписані електронним цифровим підписом різних посадових осіб Первісного кредитора не спростовують факту укладання відповідачем відповідного договору, а отримання відповідачем на власний рахунок грошових коштів у розмірі, передбаченому Кредитним договором вказує на його належне виконання.

Суд приймає до уваги посилання відповідача на те, що поданий позивачем у справу паспорт споживчого кредиту не містить підпису Позичальника /а.с.19/, однак, з урахуванням умов Кредитного договору, підписаного відповідною посадовою особою Первісного кредитора та відповідачем, в якому чітко та зрозуміло викладені суттєві умови договору кредиту, не узгодження сторонами паспорту споживчого кредиту не є належною правовою підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, щодо повернення кредиту та процентів.

Крім того, посилання відповідача на те, що Первісним кредитором не виконано вимог ч. 6 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» спростовуються змістом дослідженого Кредитного договору (п.7.3).

За ч. 4 ст. 81 ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Посилаючись на ненадання позивачем доказів та відсутність події договору відповідач не вказує, які саме дії є не вчиненими позивачем та які саме докази не надані, в той час, як наявні в справі, подані позивачем, витребувані судом та досліджені належні та допустимі докази у своїй сукупності підтверджують існування між відповідачем та первісним кредитором відносин кредиту та укладення відповідного кредитного договору, узгодження всіх суттєвих умов.

Щодо переходу права вимоги, то за п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Так, позивачем надано всі докази, що підтверджують відступлення та подальший перехід від Первісного кредитора до позивача прав вимоги за Кредитним договором, документи, які засвідчують право вимоги у виді кредитного договору та додатків. Умовами договорів факторингів передбачають, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання актів приймання передачі, копії яких надано та досліджено судом.

З огляду на викладене, суд висновує, що позивач, як правонаступник кредитора у зобов`язанні довів факт переходу до нього права вимоги до відповідача за спірним Кредитним договором та що доводи відповідача про неповно важність позивача не підтверджені, а саме лише неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмови у позові.

Що ж до посилань відповідача на те, що він є особою, право вимоги кредитора до якої в силу ч. 4 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» заборонено відступати без його згоди, а в силу положень ч. 1 - 3 вказаного Закону у нього є право на перерахунок заборгованості, то суд звертає увагу відповідача, що згідно з ч. 6 ст. 9-2 вказаного Закону положення частин першої - п`ятої цієї статті поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені: до дати початку тимчасової окупації з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України; до 14 квітня 2014 року з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Доказів того що на спірний Кредитний договір, укладений 26 вересня 2023 року, поширюються положення ч. 1 - 5 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідачем суду не надано.

При цьому суд ураховує, що згідно з інформацією від 25 квітня 2025 року, отриманою судом від Губиниської селищної ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою проживання, як внутрішньо переміщена особа /а.с.56/. Однак, наданий відповідачем у справу доказ у виді електронної копії у паперовій формі довідки переселенця № 1226-7001237255 /а.с.78/ поданий у виді, непридатному для ідентифікації внаслідок неналежного викладення коду.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступником Первісного кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000,00 грн.

При цьому суд ураховує, що в позові позивач просить стягнути з відповідача 5 250,00 грн заборгованості за тілом кредиту та вказує, що до тіла кредиту включено комісію, яку за п. 1.5 договору Позичальник доручає утримати Кредитору.

Водночас, п. 1.5 Кредитного договору, як і загалом текст Кредитного договору не надає право утримати комісію при видачі кредиту з суми наданого кредиту, а вказані 250,00 грн комісії, за п. 1.5.1 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту. Отримані судом докази свідчать, що кредит Первісним кредитором видано відповідачеві в розмірі 5 000,00 грн та така сума Кредиту прямо передбачена умовами договору. Відтак, включення позивачем до тіла кредиту 250,00 грн є неправомірним.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту. Відтак положення про комісію є нікчемним й у задоволенні позову в частині 250,00 грн, нарахованих позивачем у складі тіла кредиту необхідно відмовити.

Перевіряючи розмір заборгованості за відсотками суд ураховує таке.

Положеннями Кредитного договору визначено термін кредитування - 120 днів (п.1.3), строк повернення кредиту - 24 січня 2024 року. Знижену денну процентну ставку - 0,75 % та стандартну - 2,50 % від суми Кредиту (п.1.4). Кредит надано одним платежем. У термін, визначений Кредитним договором, як рекомендований (п.1.4.1), відповідачем сума Кредиту не повернута та Первісним кредитором здійснено перерахунок розміру процентів за Стандартною процентною ставкою (п.1.4.2, 3.2). Відтак, суд ураховує, що при несплаті в рекомендований день суми заборгованості та відсотків, сума відсотків нараховується за один день користування коштами з розрахунку: 5 000,00 грн (тіло кредиту) * 2,5 % (як встановлено в договорі), тобто 125,00 грн щоденно. За 120 днів сума відсотків буде становити: 125,00 грн х 120 днів = 15 000,00 грн. Відтак, розмір відсотків, заявлений до стягнення позивачем в сумі 14 750,00 грн, з урахуванням принципу диспозитивності обраховано правомірно.

Щодо посилань відповідача на нарахування Первісним кредитором процентів всупереч положенням Закону України «Про споживче кредитування», частиною п`ятою статті 8 якого встановлено мінімальний розмір денної процентної ставки на рівні 1 %, суд ураховує, що дійсно відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Проте, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати такі значення: в період часу з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) 2,5%; 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) 1,5%; з 20 серпня 2024 року - 1%.

Первісним кредитором проценти нараховані в розмірі 2,5 % щоденно по 22 січня 2024 року. Відтак, установлення у договорі процентної ставки у розмірі 2,5% щоденно, що визначено згідно з умовами Кредитного договору, та подальше нарахування відсотків у такому розмірі до 22 січня 2024 року відповідає Прикінцевим та Перехідним положенням Закону № 3498-ІХ та жодним чином не порушує п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Тобто вимоги позову про стягнення 14 750,00 грн процентів за договором є такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд висновує, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 750,00 грн, з якої: 5 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 14 750,00 грн - заборгованості за відсотками. У решті позову належить відмовити.

Посилання відповідача на його скрутний матеріальний стан не є підставою, встановленою законом, для звільнення від нарахованих відсотків чи невиконання взятого на себе зобов`язання. Аргументи відповідача про нарахування відсотків за межами строку кредитування спростовуються дослідженими судом доказами. Доводи про ненадання детального розрахунку спростовується дослідженим доказом.

Щодо посилання відповідача на неналежність доказу у виді витягу з реєстрів боржників, то згідно з положеннями ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Відповідач, зазначаючи про неналежність витягу не клопотав про витребування повних реєстрів та не зазначав, яке значення для справи має інформація, наявна у інших частинах реєстрів. Досліджені судом витяги з реєстрів мають підписи посадових осіб та печатки всіх контрагентів договорів. Акти прийому-передачі реєстрів боржників до позову долучені. Відтак, в цій частині аргументи відповідача суд відхиляє.

Інші доводи та аргументи сторін, як самі по собі так і в їх сукупності не є підставою для задоволення позову чи відмови у ньому, а тому не приймаються судом до уваги та не аналізуються.

Також у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер /а.с.27, 43/; довіреність /а.с.44/; договір про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22 листопада 2024 року /а.с.49-50/; додаткову угоду № 16 до Договору про надання правничої допомоги /а.с.41/; протокол погодження вартості послуг /а.с.40, зворот/; акт прийому-передачі наданих послуг від 22 листопада 2024 року, до складу яких включено: складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» 2 години на суму 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 години на суму 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації 1 година на суму 500,00 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 година на суму 500,00 грн /а.с.42/.

Доказів на підтвердження сплати позивачем представникові коштів на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн суду не надано. Суд зауважує, що позивач у позовній заяві не заявляв клопотання про надання додаткового строку для подання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, оплати за актом від 22 листопада 2024 року. Однак суд ураховує й те, що умовами Договору про надання правничої допомоги № 2211/Е встановлено оплату Клієнтом гонорару в залежності від отримання ухвалення рішення на користь Клієнта та звільнення Клієнта від оплати Гонорару у випадку рішення не на його користь.

Разом з тим, у питанні критеріїв, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд дотримується висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Верховний Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову, задоволення судом позовних вимог частково, враховуючи заперечення відповідача проти визначеного розміру витрат, з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд убачає наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, з 7 000,00 грн до 3 000,00 грн, оскільки розмір витрат на правову допомогу є вочевидь не співмірним ціні позову та не розумним.

Також, суд ураховує, що позов задоволено на суму 19 750,00 грн з заявлених до стягнення 20 000,00 грн, що є 98,75 % від ціни позову. Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2 962,50 грн витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог на 98,75 %, судовий збір сплачено в розмірі 2 422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 392,12 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-9674403 від 26 вересня 2023 року, яка утворилась станом на 16 серпня 2024 року у розмірі 19 750 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з якої: 5 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 14 750,00 грн - заборгованості за відсотками.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати в розмірі 5 354 (п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) гривні 62 копійки, які складаються з 2 392,12 грн витрат по сплаті судового збору та 2 962,50 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 12 листопада 2025 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код в ЄДРПОУ 42986956; місцезнаходження за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; проживає, як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов