Ухвала суду № 131743581, 12.11.2025, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/3259/25

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

"12" листопада 2025 р. м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ «Звенигородське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Бедрата-Скляр Наталія Миколаївна, про визнання права власності, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію,

встановила:

30.10.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ «Звенигородське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Бедрата-Скляр Наталія Миколаївна, про визнання права власності, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі, проаналізувавши фактичні обставини, їх правову кваліфікацію, характер спірних правовідносин та предмет захисту, з`ясовано, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 Цивільного процесуального кодексу України.

Виходячи з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20«Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Враховуючи, що предметом даного спору є вимоги щодо визнання права власності, ціна позову повинна бути визначена, виходячи з дійсної вартості майна відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Положенням п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 року, вказується, що ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Згідно ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12 липня 2001 року незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.

Слід звернути увагу, що процедура оцінки майна встановлюється нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власностідійсною вартістю нерухомого майна.

Згідно із п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При подачі позовної заяви, сума судового збору повинна відповідати 1% від вартості майна зазначеного у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наданодокументів прооціночну вартість по вимозі про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що в свою чергу унеможливлює визначення розміру судового збору у відсотковому відношенні до ціни позову.

Окрім того, позивачем не подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

За приписами ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без руху не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Таким чином, приходжу до висновку про залишення позовної заяви без руху, надавши строк для усунення недоліків та роз`яснивши, що в разі невиконання викладених в ухвалі вимог, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260-261 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ «Звенигородське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Бедрата-Скляр Наталія Миколаївна, про визнання права власності, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію, залишити без руху.

Запропонувати протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали усунути зазначені в ній недоліки і роз`яснити, що в іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ю. Смовж