Ухвала суду № 131734788, 11.11.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15617/25

Номер провадження № 2-о/521/530/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Бобуйок І.А.,

секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі матеріали заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Одеська міська рада (адреса місцезнаходження: м. Одеса, площа Думська, буд. 1) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,-

ВСТАНОВИВ:

04.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою в порядку окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: встановлення факту проживання однією сім`єю більше п`яти років та факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Після надходження та реєстрації матеріалів цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

У своїй заяві ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем більше п`яти років та встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки при зверненні до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зазначено у листі приватного нотаріуса №212/02-14 від 24.06.2024 року. З зазначеного листа, також, слідує, що нотаріус не визнав заявницю спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 19.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 14.10.2025 року клопотання представника заінтересованої особи - Одеської міської ради про витребування доказів було задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Масалової Віолетти Анатоліївни належним чином засвідчену копію спадкової справи № 17/2025, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

21.10.2025 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Масалова Віолетта Анатоліївна, на виконання ухвали суду від 14.10.2025 року, надала засвідчену копію спадкової справи № 17/2025, заведену до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11.11.2025 року представник Одеської міської ради подала заяву про залишення заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем без розгляду, оскільки у справі наявний спір про право.

У судове засідання з`явився представник заявника, просив відмовити у задоволенні клопотання про залишення заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем без розгляду.

У судове засідання з`явилася представник заінтересованої особи, просила клопотання про залишення заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем без розгляду, задовольнити

Вивчивши матеріали поданої заяви, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 1217, 1258 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п`ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, визначено, що при вирішенні спору про право на спадщину четвертої черги спадкоємців за законом, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини.

У свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» - членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Так, ОСОБА_1 як доказ факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов`язків протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини, надає наступні документи: копії особистих документів ОСОБА_3 та правовстановлюючих документів на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; копії документів, пов`язаних із проведенням лікування ОСОБА_3 на 10 арк.; копії чеків щодо придбання ліків на 22 арк.; копії чеків щодо придбання продуктів харчування на 36 арк.; копії чеків щодо оплати комунальних послуг на 29 арк.; копії товарних чеків та накладних за ремонт на 14 арк.; копії документів щодо організації та проведення поховання ОСОБА_3 ; копію акта про спільне проживання від 28.08.2025 року; копія довідки Голови ЖБК «Приморський-8» Діденко А.Г. від 28.08.2025 року.

Стосовно копій свідоцтва про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 04.04.1988 року серії НОМЕР_1 та правовстановлюючих документів на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Так, надані заявником копії свідоцтва про народження спадкодавця ОСОБА_2 та копії про смерть невстановленої особи ОСОБА_4 від 04.04.1988 року серії НОМЕР_1 не є належними доказами на встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_2 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Також, суд зазначає, що як і копії правовстановлюючих документів на квартиру, яка належала спадкодавцеві на праві власності, так і особисті документи померлої, не можуть вважатися належними доказами спільного проживання, оскільки наявність у заявника особистих документів померлого, зокрема правовстановлюючих документів, не є підтвердженням факту спільного проживання та наявності спільного побуту, взаємних прав і обов`язків, які передбачено статтею 1264 ЦК України.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, надані копії документів жодним чином не можуть підтвердити факт спільного проживання заявника зі спадкодавцем, оскільки вони надають інформацію виключно про належність спадкодавцю на праві приватної власності об`єкта нерухомого майна.

Стосовно документів, пов`язаних із проведенням лікування ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

З наданих лікарських документів можливо встановити лише особу, якій надавалися послуги та поставлений діагноз - і даною особою є ОСОБА_3 , однак неможливо встановити факт наявності між заявником та спадкодавцем відносин, притаманних сім`ї.

Так, суд зазначає, що ні один документ не містить будь-яких відомостей про ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що надані останньою документи не можуть підтвердити факт постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Більше того, заявник зазначає, що ОСОБА_3 вже з моменту нібито спільного проживання з ОСОБА_1 тяжко хворіла, а тому потребувала допомоги і догляду, які надавала їй заявник.

При цьому, наявність документів, пов`язаних з лікуванням спадкодавця не є належним доказом, оскільки ці документи не підтверджують факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків із померлою, а лише надають інформацію про його персональні дані.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2019 року у справі № 202/5003/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2022 року у справі № 755/13926/20 зазначив, що саме по собі надання періодичної допомоги та піклування не може слугувати достатнім підтвердженням наявності між особами відносин, притаманних членам однієї сім`ї.

Зокрема у постанові від 25.05.2022 року у справі № 542/1648/19 Верховний Суд зауважив про те, що надання позивачами допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Стосовно копій чеків на придбання ліків та продуктів харчування на 58 арк., чеків щодо оплати комунальних послух на 29 арк., та товарних чеків та накладних за ремонт на 14 арк., суд зазначає наступне, що із наданих копій чеків на придбання ліків на 22 аркушах, лише 4 чека містять інформацію про покупця, на 3 з яких покупцем зазначено спадкодавця ОСОБА_3 і лише на 1, з наданих заявником чеках, покупцем вказано ОСОБА_1 . Водночас, дату здійснення покупки на вищевказаному чекові встановити неможливо, а відтак такий доказ є недостовірним. Вищевикладені сумніви стосуються копій чеків на придбання продуктів харчування на 36 аркушах, які не містять жодної інформації про особу заявника, спадкодавця чи відомостей, що відповідні покупки здійснювалися на користь останніх.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, зокрема висновку Верхового Суду, викладеного у постанові від 12.11.2020 року у справі № 750/12880/19, наявні у матеріалах справи замовлення, товарний та фіскальні чеки, які не містять прізвищ та адрес, не можуть вважатись доказами, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається позивач, а замовлення на доставку, заказ покупця та гарантійний лист оформлені на ім`я із зазначенням адреси, датовані лише 2015 - 2016 роками; квитанції та фіскальні чеки про придбання ліків датовані періодом з 11 до 16 червня 2019 року, тому не є достатніми для підтвердження факту спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж із 17 червня 2014 року до 17 червня 2019 року, як і наявні у справі документи про здійснення позивачкою поховання.

Такаж, надані заявником чеки про оплату комунальних послуг на 29 арк., хоч і містять особу платника, однак такою особою зазначено саме спадкодавця ОСОБА_3 , що в свою чергу, ніяким чином не є належним доказом на підтвердження факту спільного проживання останньої із заявником, наявності у них спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, а навпаки спростовує цей факт.

Суд зазначає, що товарні чеки та накладні за проведений заявником ремонт у квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 , не містять жодної адреси доставки відповідних товарів, що в свою чергу, свідчить про неналежність та недопустимість таких чеків як доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю. При цьому, на противагу твердженню заявника про здійснення ремонту у вищезазначеному об`єкті нерухомого майна свідчить також і відсутність будь-якого фото проведеного ремонту та/або фото заявниці зі спадкодавцем у спірній квартирі.

Стосовно документів, пов`язаних із організацією та проведення поховання ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Документи щодо смерті та захоронення спадкодавця ОСОБА_2 не є належними доказами, оскільки ці документи не підтверджують факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків із померлим.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.11.2019 року у справі № 202/5003/16-ц.

Окремо суд зазначає, що здійснення оплати послуг з поховання спадкодавця, відповідно до практики Верховного Суду, наведеної вище, не є достатнім доказом для підтвердження факту спільного проживання, а лише може свідчити про жест доброї волі до померлого.

Стосовно акту про спільне проживання від 28.08.2025 року та копії довідки Голови ЖБК «Приморський-8» Діденко А.Г. від 28.08.2025 року, суд зазначає наступне.

Вищевказаний акт про спільне проживання не може слугувати належним та допустимим доказом, оскільки містять оціночний характер, з наявної в ньому інформації неможливо встановити факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем за однією адресою.

Крім того, згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень (розділ ІІ) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» житлово-експлуатаційні організації, інші підприємства, установи та організації, що забезпечували або забезпечують ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, до 04.04.2016 року передають їх відповідним виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Враховуючи вищезазначене, станом на момент видачі вищевказаних довідок реєстрація і зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб та надання відповідних довідок здійснюється виключно адміністраторами Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Таким чином, беручи до уваги те, що видача довідки про спільне проживання осіб (склад сім`ї) є наданням адміністративної послуги, а голова ЖБК «Приморський-8» Діденко А.Г. не є суб`єктом надання адміністративних послуг, відповідно видача останнім довідки від 28.08.2025 року не передбачена законодавством.

У той же час, відповідно до положень ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Приписами ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

При цьому, заявник просить суд встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем і встановлення даного факту пов`язано з вирішенням спору про право власності на нерухоме майно, на яке може претендувати територіальна громада Одеської міської ради, таким чином наявний спір про право, який в порядку окремого провадження розгляду не підлягає, а підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Суд зазначає, що ключовим показником визначення наявності спору про право є наявність суперечностей, відсутність згоди між учасниками даної справи стосовно наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків заявника шляхом визнання чи заперечення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 року у справі № 523/16238/18.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 наведено правовий висновок, згідно з яким юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Таким чином, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

З огляду на вище наведене, суд приходить до висновку, що заяву необхідно залишити без розгляду, оскільки з поданої заяви про встановлення фактів вбачається спір про право заявника на отримання спадщини, справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 14, 15, 77, 78, 263, 294, 315, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Одеська міська рада (адреса місцезнаходження: м. Одеса, площа Думська, буд. 1) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2025 року.

СУДДЯ: