Ухвала суду № 131731678, 11.11.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/15248/25 2-з/760/289/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельяненко С.В.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А К Б С Е Р В І С", третя особа: приватний нотаріус Тверська Інесса Володимирівна про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А К Б С Е Р В І С", третя особа: приватний нотаріус Тверська Інесса Володимирівна про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно поданого позову позивач просить:

-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78352182 від 11.04.2025, прийняте приватним нотаріусом Тверською І.В., на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нежиле приміщення НОМЕР_2 (перукарня), площею 34,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 - за ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «А К Б С Е Р В І С»;

-стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «А К Б С Е Р В І С» судові витрати понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позову у розмірі - 1211,20 грн, сплаченого судового збору, а також витрати на проведення почеркознавчої експертизи №36/25 від 20 травня 2025 року у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.;

-стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «А К Б С Е Р В І С» 34 000,00 (тридцять чотири тисячі гривень й 00 копійок), понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить забезпечити позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення НОМЕР_2-перукарня, загальною площею (кв.м): 34.4, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3122357680000.

В обґрунтування заяви зазначив, що враховуючи, що предметом позовної заяви є визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78352182 від 11.04.2025, прийняте приватним нотаріусом Тверською І.В., на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нежиле приміщення НОМЕР_2 (перукарня), площею 34,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 - за ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «А К Б С Е Р В І С» є необхідність забезпечення позову.

Вказав, що дане нежиле приміщення - перукарня (колишня квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 34,40 метрів квадратних, належить позивачу на підставі: 1/2 частина - на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко М.В. «22» березня 2002 року за реєстровим №665, право власності зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна «15» травня 2002 року за № 3239П; 1/2 частина - на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, серія НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням Київської міської державної адміністрації на підставі наказу № 579-В від 10.11.1999, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 18 листопада 1999 року за № 3239П.

На думку позивача, існує реальна загроза відчуження об`єкта нерухомості з боку відповідача, оскільки здійснено незаконне переоформлення право власності у позасудовому порядку в порядку статті 37 Закону України «Про Іпотеку», відповідно відповідач може у будь-який момент відчужити спірний об?єкт нерухомості, що в майбутньому може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушення чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернеться до суду, адже в такому разі замість вирішення спору виникне новий спір між позивачем та відповідачем щодо витребування майна із чужого незаконного володіння і позивач змушений буде подавати позови про визнання правочинів щодо відчуження даного об?єкту нерухомості, який є предмет спору, недійсними та інші вимоги на відновлення його прав.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 1, 2, 4 частини першої якої, в тому числі, передбачають накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборону вчиняти певні дії; заборону іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).

З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів викладених в заяві про забезпечення позову щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А К Б С Е Р В І С", третя особа: приватний нотаріус Тверська Інесса Володимирівна про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.А. Усатова