Ухвала суду № 131729405, 12.11.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3611/24

Провадження № 2/638/942/25

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судового засідання Євженко О.Ю.

представник позивача Гусєєвою Г.В.

представника відповідача Юрчика В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 травня 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

19.06.2025, 15.07.2025, 21.07.2025, 28.07.2025 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли клопотання про виклик свідків, зокрема головного спеціаліста сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюка О.В. та ОСОБА_3 ; працівника Департаменту з інспекційної роботи Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю Харківської міської ради Швець Андрія Вікторовича; Харківського міського голови Терехова Ігоря Олександровича; директора Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради Коротовського Антона Володимировича; заступника директора Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації Фурсова Юрія Васильовича.

21.07.2025 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, в якому останній просить передати нарозгляд до Харківського окружного адміністративного суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 ЦПК України цивільну справу № 638/3611/24.

Також, 21.07.2025 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, в якому останній просить залучити дорозгляду цивільної справи № 636/3611/24 в якостітретьої особи - Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

28.07.2025 від представника позивача ХМР Гусєєвої Анни Валеріївни до суду надійшли заперечення на заяви про виклик свідків, заперечення на заяву про залучення третьої особи, на клопотання про передачу справи на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

29.08.2025 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому останній просить застосувати позовнудавність у цивільної справи № 638/3611/24 щодо позивних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 та відмовити у позові.

17.09.2025 від представника позивача ХМР Гусєєвої Анни Валеріївни до суду надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримав подані клопотання та просив їх задовольнити.

Представник Харківської міської ради проти задоволення клопотаннь заперечувала, вказала що вони є не обгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник Департаменту реєстрації Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про судове засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши клопотання представника відповідача, приходить до наступного висновку.

Щодо клопотань про виклик свідків

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3ст. 91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 21.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а клопотання про виклик свідків подані представником відповідача після закриття підготовчого засідання19.06.2025, 15.07.2025, 21.07.2025, 28.07.2025, тобто з порушенням строків, а також те, що представником позивача не обґрунтовано неможливості подання такого клопотання у межах строків, визначених ст. 91 ЦПК України, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про виклик свідків, з урахуванням також того, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Щодо клопотань про залучення третьої особи

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступитиу справу на стороні позивача або відповідача до закінченняпідготовчого провадженняу справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 21.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а клопотання про залучення третьої особи подано представником відповідача після закриття підготовчого засідання21.07.2025, тобто з порушенням строків, а також те, що представником відповідача не обґрунтовано неможливості подання такого клопотання у межах строків, визначених ст. 53 ЦПК України, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, з урахуванням також того, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Щодо передання справи на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 ЦПК України

В позовній заяві Харківська міська рада просить суд: Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тертишника Дмитра Олександровича №46675615 від 26.04.2019 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об?єкта нерухомого майна, з реєстраційним №1476274663101 за результатами чого нежитлові приміщення 1-го поверху №I, II, 23-1, 24-1, 25-1, 25-2, 26-1, 26-2, 26-3, 26-4, загальною площею 103,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. «В-1» по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-17, 2-го поверху №18-:-30 в нежитловій будівлі літ. «В-2», загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові. Скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об?єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об?єктів з незначними наслідками (CС1), «Реконструкція приміщень спортивного клубу в будівлі: АДРЕСА_1 ; 1265.9. Зали спортивні інші» № НОМЕР_1 від 16.04.2019 (замовник будівництва - ОСОБА_1 , РНОКПП, НОМЕР_2 ). Зобов?язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснити перебудову, нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-17, 2-го поверху №18-:-30 в нежитловій, будівлі літ. «В-2», загальною площею 467,7 кв.м по Бурсацькому узвозу, 8 у м. Харкові (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1476274663101) в стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме до характеристик договору купівлі-продажу від 02.02.2018, зареєстрованого в реєстрі за №94 та поверхового плану та експлікації виготовлених КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 20.03.2007 (інвентаризаційна справа №33523). Стягнути з відповідача судовий збір на користь Харківської міської ради.

За змістом статті 5Кодексуадміністративногосудочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Частиною першою статті 2Кодексуадміністративногосудочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 1 частини першої статті 19цьогоКодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 495/2176/17 (провадження № 11-245апп18) зроблений правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом переглядуйого акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Також згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 07.04.2022 у справі 916/2791/13 до розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-ХІV «Про архітектурну діяльність»для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Згідно із частиною першоюстатті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеномуЗаконом України «Про регулювання містобудівної діяльності». За змістомстатті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені устатті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність». До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Передбачене частиною сьомою статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва за рішенням суду за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування відбувається в межах реалізації такими органами наданих їм функцій з контролю та нагляду задодержанням суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції, захисту суспільних інтересів. Таким чином, Інспекція, як контролюючий орган є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, тож висновки суду про закриття провадження в частині вимог такого органу відповідають вищевказаним обставинам, нормам права та не суперечать практиці Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах (див. постанову від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18, провадження № 12-12гс19). Водночас спір, що виник у правовідносинах щодо захисту прав Одеської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем при здійсненні ним самочинного будівництва (частина четверта статті 376 ЦК України) належить до юрисдикції господарських судів.

Варто відзначити, що Верховний Суд України в судових рішеннях від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14 та від 09 грудня 2014 року у справі № 21-308а14 із посиланням на положення статей 2 та 5ЗемельногокодексуУкраїни зазначив, що орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин та при розпорядженні земельними ділянками є вільним у виборі суб`єкта щодо надання земельної ділянки. Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правиламиКодексу адміністративного судочинства України.

Висновок Верховного Суду України, викладений у наведених постановах, фактично зводиться до того, що органи місцевого самоврядування у відносинах розпорядження землями комунальної власності є суб`єктами цивільного права і не здійснюють у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15 та від 04 квітня 2018 року у справі № 676/3596/16-а, вказавши, що згідно зі статтями13,14,140,142,143 Конституції України, статтями11,16,167,169,374 Цивільного кодексу України, статтями80,84,123,124,127,128 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб`єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, відносини, які виникли між сторонами у вказаній справі є цивільно-правовими.

З огляду на це суд вважає, що підстави для передання на розгляд даної справи до Харківського окружного адміністративного суду відсутні, а у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , Адвоката Юрчика В.Г. про таке передання - слід відмовити.

Щодо клопотання про застосування строків давності

Відповідно дост. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз`яснено у п.15Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) зазначено, що «Стаття 256ЦК Українивизначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України)».

Виходячи з вимогстатті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи є порушеним право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону».

Враховуючи, що судом ще не досліджувались обставини справи, то питання про застосування наслідків пропуску позовної давності, наявності чи відсутності підстав для застосування цих наслідків, що може бути підставою для відмови у задоволенні позову, судом може бути вирішено при ухваленні рішення по суті, а тому питання про застосування наслідків пропуску позовної давності буде вирішено при ухваленні рішення по суті.

Керуючись ст. 19, 31, 53, 83, 91, 256, 261, 267, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про виклик свідківвідмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залучення третьої особи відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про передання справи на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду відмовити.

Питання про застосування наслідків пропуску позовної давності за позовомХарківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії вирішити при ухваленні рішення по суті.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Смирнов