Рішення № 131729353, 11.11.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14182/25

Провадження № 2/638/6258/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шамраєва М.Є.,

за участі секретаря судового засідання Дрозденко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства"Харківськітеплові мережі" до о відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

У липня 2025року представникКомунального підприємства«Харківські тепловімережі» (даліКП «ХТМ»)Пономарьова Т.І.звернулась досуду зпозовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2012 до 30.09.2023 у розмірі 40471,49 грн., з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1439,03 грн та 3 % річних у сумі 578,11 грн.

В обгрунтування заявленого позову посилається на те, що підприємство як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року.

Відповідачеві щомісяцянаправлялись рахункина оплатунаданих послуг,однак внаслідокнеповної танесвоєчасної оплатиотриманих послугстаном на01.04.2025 у відповідача утворилась заборгованість в сумі 40471,49 грн, з яких:

33192,40 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.03.2012 по 30.09.2023;

382,20 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023;

5580,25 грн. за послуги постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2023;

272,64 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023;

787,80 грн. за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.09.2023;

256,20 грн. за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.09.2023.

За несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період до лютого 2022 року відповідачам нараховано:

1439,03 грн інфляційних витрат;

578,11 грн. 3% річних.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

До суду надійшов відзив від відповідача, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з вимогами позову та просить суд керуючись ст. 178, ст. 278-279 ЦПК, ст.257 ЦПК України відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, застосувати строки позовної давності в три роки, витрати по справі покласти на позивача. Оскільки строк позовної давності сплив у зв`язку з чим заборгованість за послугу з постачання теплової енергії з урахуванням гарячої води відсутня. Борг за абонентську плату з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023, за послугиз технічногообслуговування внутрішньобудинковихсистем теплопостачаннята постачаннягарячої водиза періодза періодз 01.07.2022по 30.09.2023 відсутній, оскільки сплачений.Також відповідач зазначає, що борг за гарячу води за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 підлягає перерахунку у зв`язку з тим, що відповідач є особою ВПО з 20.04.2022 та не має лічильника на гарячу воду. Тобто вказані розрахунки не відповідають дійсності. Крім того зауважила, що позивачем було сплачено судовий збір за подання не цього позову.

Від представникаКомунального підприємства«Харківські тепловімережі» ПономарьоваТ.І. досуду надійшлоклопотання пропоновлення строкупозовної давності.У зазначенійзаяві вказано,що перебігпозовної давностіпочинається віддня,коли особадовідалася абомогла довідатисяпро порушеннясвого праваабо проособу,яка йогопорушила (ч.1ст.261Цивільного кодексуУкраїни).Постановою КМУвід 11.03.2020№ 211«Про запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінамиі доповненнями)у періодз 12.03.2020до 22.05.2020року навсій територіїУкраїни установленокарантин.Постановами КМУвід 20.05.2020№ 392;від 22.07.2020№ 641;від 09.12.2020року № 1236(із змінамита доповненнями) встановленийКМУ від11.03.2020року №211карантин продовженийна всій території Україниз 22.05.2020року до31.12.2022року.Законом України« Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни спрямованихна забезпеченнядодаткових соціальнихта економічних гарантій узвязку зпоширенням коронавірусної хвороби(COVID-19)№ 540-IXвід 30.03.2020внесено змінидо законодавчихактів,зокрема п.5Закону Розділ«Прикінцеві таперехідні положення»Цивільного кодексуУкраїни доповненоп.12такого змісту:Під часдії карантину,встановленого КМУз метоюзапобігання поширеннюкорона вірусноїхвороби (COVID-19),строки визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу,продовжуються настрок діїтакого карантину». Враховуючи те, що на всій території України запроваджено карантин до 31.12.2022 року, а під час дії цього карантину строки, визначені, зокрема ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з березня 2017 по 30.09.2021 не виходить за строки позовної давності і позивачем такий строк не пропущено. Отже сума заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.04.2017 по 30.09.2023 рік складає 28847.45 грн. Також період стягнення інфляційних витрат за період з 01.03.2019 по 30.11.2021, та 3 % річних з 01.05.2019 по 31.01.2022 знаходяться в межах періоду позовної давності. Представник Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Пономарьова Т.І. просить суд поновити строк для подання клопотання про поновлення строку позовної давності, у зв?язку з поданням відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, поновити строк позовної давності з 01.04.2017 по 30.09.2023.

У судове засідання представник позивача не з`явився. З позовної заяви вбачається, що представник позивача просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, проте надала клопотання про перенесення судового засідання на строк дії воєнного стану, оскільки є внутрішньо переміщеною особою.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема: 1) неявка у судове засідання учасника справи щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утриматися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обґрунтовуючи підстави для відкладення розгляду справи ОСОБА_1 зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою.

Однак, на переконання суду, такі причини не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, доказів неможливості її прибуття у судове засідання не надано.

Крім того, для реалізації процесуальних прав відповідач може заявити клопотання про розгляд справи без її участі.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13 червня 2025 року.

Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , що свідчить про надання позивачем відповідачам послуг з постачання теплої енергії та послуг з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно звідомістю пронарахування таоплату запослуги зтеплопостачання зурахуванням періодуплатежу,складеною заособовим рахунком№ НОМЕР_1 ,відкритим наім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з теплопостачання за період 01.03.2012 до 30.09.2023 у розмірі 33 192,40 грн., за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023у розмірі382,20 грн.; за послуги постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 у розмірі 5580,25 грн.; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023 у розмірі 272,64 грн.; за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 787,80 грн.; за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 256,20 грн. з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1439,03 грн та 3 % річних у сумі 578,11 грн.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор, у зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 вищевказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наданих позивачем доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, суд встановив, що ОСОБА_1 як споживач житлово-комунальних послуг, зобов`язана сплачувати вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг, наданих КП «Харківські теплові мережі», згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Надані позивачем докази підтверджують факт надання та споживання відповідачам послуг з теплопостачання за період з 01.03.2012 до 30.09.2023. Зокрема, долучена до позовної заяви відомість про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу містить інформацію про опалювальну площу, кількість споживачів, тарифи, нарахування, здійснені відповідачем часткові оплати.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачем не спростовано здійснений позивачем розрахунок заборгованості, проте надано докази сплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг в більшому розмірі, ніж зазначений у відомості.

Відповідно до п. 36 Індивідуальних договорів під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Згідно копій платіжних інструкцій від 13.08.2025 ОСОБА_1 сплачено 3144,53 грн. та 6517,25 грн. за теплопостачання за період з 01.06.2022 31.12.2022 та з 01.01.2023-30.09.2023, о/р НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , що разом складає 9 661,78 грн.

Відповідно до копій квитанцій № 1010879520 від 22.08.2025 ОСОБА_1 сплачено 459,72 грн. за послуги постачання гарячої води за період з 01.01.2022 31.05.2022, о/р НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Як убачається з копії квитанції № 1010899714 від 22.08.2025 ОСОБА_1 сплачено 272,64 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023, о/р НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Згідно копії квитанції від 25.08.2025 ОСОБА_1 сплачено 787,80 грн. за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.09.2023, о/р НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії квитанції від 25.08.2025 ОСОБА_1 сплачено 256,20 грн. за обслуговування ВБС постачання гарячої води за період з 01.07.2022 30.09.2023, о/р НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 надала копію довідки № 1602-5001220916 від 20.04.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з якої вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У зв`язку з чим не підлягає нарахованню ОСОБА_1 плати за послуги з постачання гарячої води з 20.04.2022, а борг який існував станом на 20.04.2022 частково сплачений відповідачкою.

Отже на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку зі сплати фактично спожитих житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01.03.2012 по 30.09.2023 у розмірі 23530,62 гривень, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023у розмірі382,20 грн., за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 20.04.2022у розмірі18,54 грн.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір по вказаній справі, що підтверджується платіжною інструкцією № 11706 від 11.06.2025.

Відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.

За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).

Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як зазначалосясудом вище,суд вважаєдоведеними вимогипозивача простягнення звідповідача заборгованостіза наданіпослуги зпостачання централізованогоопалення за період з 01.03.2012 до 30.09.2023 у розмірі 33192,40 грн.

Вивчивши доводи представника позивача щодо застосування строків позовної давності до пред`явлених КП «ХТМ» позовних вимог, суд зважає на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 строком на 30 днів. Воєнний стан в Україні ще не скасований.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 19 такого змісту: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Зазначений Закон України від 15.03.2022 №2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, надані з квітня 2017 року по 30 вересня 2023 року, в силу п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (24.07.2025) не спливла.

Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.03.2012 по 01.04.2017, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після несплати (часткової оплати) чергового платежу.

Натомість позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, з урахування квитанцій, наданих відповідачем, за послуги з теплопостачання - у розмірі 19 185,67 гривень, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023у розмірі382,20 грн., за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 20.04.2022у розмірі18,54 грн., заявлені в межах строку позовної давності, а відтак, підлягають задоволенню.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, вартість цих послуг підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 1 439,03 грн та 3% річних у сумі 578,11 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується квитанцією.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1437,05 грн. та 89,62 грн. витрати на отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, що в сумі складає 1526,67 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиКомунального підприємства«Харківські тепловімережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги централізованого опалення за період з 01.04.2017 по 30.09.2023 у розмірі 19 185,67 гривень, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023у розмірі382,20 грн., за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 20.04.2022у розмірі18,54 грн., інфляційні втрати в сумі 1 439,03 грн. та 3 % річних від простроченої суми в сумі 578,11 грн.,а всього стягнути 20 164,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1526,67грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», адреса місцезнаходження: 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Суддя М.Є. Шамраєв