Ухвала суду № 131729053, 12.11.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2313/25

Провадження № 1-кс/347/751/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2025 року слідчий суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

прокурора врежимі відеоконференції ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Косів клопотання заступника начальника слідчого відділення Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120000611від 11.04.2025за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.407КК України, про застосуваннязапобіжного заходуу видітримання підвартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не депутата,не одруженого, немаючогоутриманців, не судимого,

В С Т А Н О В И Л А:

12.11.2025рокузаступникначальника слідчоговідділення КосівськогоРВП ГУНПв Івано-Франківськійобласті майорполіції ОСОБА_3 звернувсядо судуіз клопотанням,погодженим прокуроромІвано-Франківськоїспеціалізованоїпрокуратуриу сферіоборониЗахідногорегіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання мотивованетим,що слідчим відділенням Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140120000611 від 11.04.2025, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_5 29.03.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України у військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно довитягу знаказу командиравійськової частини НОМЕР_2 (постройовій частині)від 17.01.2025№18старший солдат ОСОБА_5 ,призначенийна посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 18 січня 2025 року №76-РС на посаду солдата резерву НОМЕР_5 запасної роти військової частини НОМЕР_6 , вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині старший солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно Указу Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану старшому солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №65/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації, доведено до населення країни та останній був призваний на військову службу саме по мобілізації.

Однак, 20.01.2025 старший солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, після переведення з військової частини НОМЕР_2 не прибув у розташування військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 12.11.2025, проводячи час на власний розсуд, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, старший солдат ОСОБА_5 , 20.01.2025, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, після переведення з військової частини НОМЕР_2 не прибув у розташування військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до «12».11.2025, проводячи час на власний розсуд, за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Така потребаобумовлена наявністюризиків,передбачених п.п.1,3,4,5ч.1ст.177КПК України.Так, ОСОБА_5 підозрюється увчиненні тяжкогозлочину заякий,передбачено понесеннявинною особоюпокарання увигляді позбавленняволі строкомвід 5до 10років,у зв`язкуіз чим,розуміючи тяжкістьпонесення покаранняу разівизнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування

Також ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

Крім того, ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюваний допустив нез`явлення до військової частини військовослужбовцем понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та тривалий час переховувався він працівників правоохоронних органів.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується протоколами допиту свідків, повідомленням командира військової частини НОМЕР_2 про вчинення кримінального правопорушення та іншими матеріалами кримінального провадження.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.

Дії, що інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії Російської Федерації, особливо, в бойовій обстановці, оскільки спрямовані на підрив основоположної засади функціонування Збройних Сил України єдиноначальності.

Підстави для тримання під вартою, передбачені нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (надалі за текстом Конвенція), а саме, ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду з прав людини (надалі за текстом ЄСПЛ).

Основна мета ст.5 Конвенції полягає в тому, щоб виключити необґрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі Маккей проти Сполученого Королівства). Вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа Плесо проти Угорщини).

Положення пункту 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством він також повинен бути необхідним за конкретних обставин (справа Нештяк проти Словаччини).

Згідно статті 5 §1(c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції) нікого не може бути позбавлено свободи, крім такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні Джессіус проти Литви, особа може бути позбавлена волі на підставі статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в рамках кримінального провадження, з тим, щоб вона постала перед компетентним судовим органом за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину.

Суть терміну «обґрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обґрунтованою залежить від обставин справи.

З огляду на вищевказане положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, враховуючи обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, безальтернативність у розумінні ч.8 ст.176 КПК України запобіжного заходу до підозрюваних, які вчинили злочин, зокрема передбачений ст.407 КК України, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

З викладеноговище вбачається,що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється,а тому в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання вказаним ризикам.

Обрання більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, викладеним вище, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, зокрема й в силу ч.8 ст.176 КПК України.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав повністю та просить суд його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважав клопотання обґрунтованим та просить суд застосувати відносно ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він щиро розкаюється у вчиненому злочині, бажає продовжити військову службу.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо застосування відносно ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає, що його слід визначити у мінімальному розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дозволить ОСОБА_5 знайти військову частину для подальшого закриття кримінального провадження і продовження військової служби.Просить врахувати,що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, не судимий, щиро кається у вчиненому злочині, співпрацює із органами досудового розслідування, бажає продовжувати військову службу.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140120000611 від 11.04.2025 відносно ОСОБА_5 , за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 5. ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

12.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 407 КК України (а.с.16-17).

Згідно протоколу допиту підозрюваного від 12.12.2025 року ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав, щиро кається, бажає надалі проходити військову службу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у відповідності до ч.2 ст.184КПКУкраїни підозрюваномута йогозахиснику вручено12.11.2025року об10 годині 57 хвилин.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Відповідно до п. «С» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод (Рим, 1950),КПК Українидля обрання або для зміни запобіжного заходу - тримання під вартою необхідна наявність підстав вважати, що ця особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, буде намагатися, або ухилятися від слідства, суду та від виконання процесуальних рішень або перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість вчинених злочинів, вік підозрюваного, його стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інше.

Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

В наданому на розгляд слідчого судді клопотанні про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою та доданих до нього документах існує вірогідність причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбаченихст. 177 КПК України,на підставінаданих матеріаліввраховує те,що підозрюваний ОСОБА_5 має середнюосвіту,не одружений,на облікуу лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває, утриманців не має, може незаконно впливати на свідків, переховуватися від органів досудового слідства та суду, враховуючи тяжкість покарання, що передбачає санкція інкримінованої йому статті, а також вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчинення інкримінованого злочину, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою на цій стадії кримінального провадження.

Крім того, за змістом імперативної норми, викладеної у ч.8 ст.176 КПК України - під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, дослідивши клопотаннята докази, якими воно обґрунтовується, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Відповідно до ч.3ст.183 КПК Українислідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбаченихКПК України.

Задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи недоведеність на цей момент того, що злочин, у вчиненні якого він підозрюється, вчинений із застосуванням насильства чи погрози його застосування, спричинив загибель людини чи раніше йому обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним, слідчий суддя вважає необхідним визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182КПКУкраїни розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з ч.5ст.182 КПК Українирозмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 12.11.2025 року прожитковий мінімуму на працездатну особу становить 3028 гривень.

Враховуючи даніпро особупідозрюваного ОСОБА_5 ,який не працевлаштований, тяжкість та характер кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, майновий та сімейний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави в сумі, що відповідає 20 розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та сприятиме можливості підозрюваного продовжити військову службу, зважаючи на його таке бажання та не буде непомірним для нього.

Відповідно до ч.7ст.182 КПК Україниу випадках, передбачених частинами третьою або четвертоюстатті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також слідчий суддя вважає необхідним відповідно до норм ч.3 ст.183та ч.5 ст.194 КПК Україниу разі внесення ним застави покласти на підозрюваного відповідні обов`язки щодо прибуття на виклики до слідчого, прокурора, суду, можливості залишення місця проживання, повідомлення про зміну місця проживання слідчого, прокурора чи суду.

Керуючись ст.ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання заступника начальникаслідчого відділенняКосівського РВПГУНП вІвано-Франківськійобласті майораполіції ОСОБА_3 прозастосуваннявідносно підозрюваногоОСОБА_5 запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою строком шістдесят днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 10:57 години 12.11.2025 року до 10:57 години 10.01.2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 розмір застави двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням ним застави, покласти на підозрюваного такі обов`язки: 1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; 2) не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінально провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії покладених на ОСОБА_5 обов`язків, пов`язаних із запобіжним заходом у виді застави, в разі її внесення та звільнення його з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 10.01.2026 року включно.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265) у будь-який момент протягом строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. призначення платежу: застава по кримінальному провадженню №62025140120000611від 11.04.2025 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 цього Кодексу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль завиконанням ухвалипокласти напроцесуальних прокурорів Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1