Рішення № 131720265, 03.11.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13914/25

Провадження № 2/638/6173/25

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Харківська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності, в якому просила суд:

- встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не прийняв;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадщини, яка відкрилася після її смерті, увійшла квартира АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавиці. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 16 січня 2021 року, за яким все своє майно де б таке не було та з чого б воно не складалося та все те, що буде належати на день смерті та на що матиме право заповіла ОСОБА_1 . Остання, будучи єдиним спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла в установленому законом порядку та у червні 2025 року звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру. Проте, постановою державного нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на всю квартиру, оскільки згідно довідки з реєстру територіальної громади про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом на 15 січня 2025 року разом з померлою був зареєстрований її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг пенсійного віку (60 років) та має право на обов`язкову частку, а саме на 1/2 частку майна померлої, оскільки будь-які інші спадкоємці першої черги відсутні.

Позивач зазначає, що хоча ОСОБА_2 і зареєстрований у спірній квартирі, однак не проживає у ній більше 20 років, оскільки виїхав за кордон до РФ більше 20 років тому, де отримав паспорт громадянина російської федерації. Наразі він обліковується паспортом громадянина НОМЕР_1 . Таким чином, відповідач спадщину після ОСОБА_4 не прийняв та не міг прийняти.

У зв`язку з викладеними обставинами позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом таких прав шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, а саме неприйняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , та визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, у зв`язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 23 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про те, чи перетинав громадянин російської федерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний кордон України у період з 01 січня 2020 року і по сьогоднішній день; чи наявна інформація де перебуває ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на сьогоднішній день, на території України чи за межами України. Витребувано у Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори належним чином посвідчені копії документів, що містяться в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа №208/2025). Витребувано у Головного управління Національної поліції в Харківській області інформацію про те, чи надходили в період з 2010 року по теперішній час до Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області звернення або заяви з питань перешкоджання у проживанні в квартирі АДРЕСА_1 від будь-яких осіб, зокрема, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має зареєстроване місце проживання в цій квартирі.

Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року витребувано у Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори (61165, м.Харків, вул. Євгенія Єніна, буд.1, код ЄДРПОУ 24342337, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС) копію заяв ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини, копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 , що містяться у спадковій справі №614/2019, заведеній після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судувід 15жовтня 2025року викликанов судовезасідання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про судове засідання, до суду не з`явилися, причини неявки не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися.

Враховуючи положення ч. 1, 3 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачів.

Заслухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції 21 січня 2025 року.

ОСОБА_4 на час смерті була власником квартира АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавиці: 1/4 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 березня 1994 року, виданим центром приватизації державного житлового фонду та зареєстрованого у реєстру книгу за №1-94-1057. Вказане підтверджується довідкою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №1071360 від 24 жовтня 2019 року, якою надано інформацію станом на 31 грудня 2022 року; 3/4 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори 14 березня 2022 року за реєстровим номером 1-195. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №204148418.

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 16 січня 2021 року державним нотаріусом Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори Верещакою Г.Л. за реєстровим номером 1-1324, за яким все своє майно де б таке не було та з чого б воно не складалося та все те, що буде належати на день смерті та на що матиме право заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі чого заведено спадкову справу № 208/2025.

16 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо спадкового майна ОСОБА_4 . Заява зареєстрована за № 734.

Постановою державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори від 16 липня 2025 року № 596/02-21 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на всю квартиру з тих підстав, що згідно довідки з реєстру територіальної громади про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом на 15 січня 2025 року разом з померлою був зареєстрований її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг пенсійного віку (60 років) та має право на обов`язкову частку, а саме на 1/2 частку майна померлої, оскільки будь-які інші спадкоємці першої черги відсутні.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, що підтверджується паспортом громадянина РФ № НОМЕР_3 .

16 жовтня 2019 року ОСОБА_2 в межах спадкової справи № 614/2019 звертався до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини після батька ОСОБА_6 на користь матері ОСОБА_4 .

Згідно з Довідкою з реєстру територіальної громади про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, ОСОБА_2 станом на 15 січня 2025 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де також була зареєстрована ОСОБА_4 на час її смерті.

Відповідно до інформації щодо перетинання державного кордону України за період з 01.01.2020 до 25.07.2025, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за № 19/60335-25 від 25.07.2025, ОСОБА_2 перетнув державний кордон України у напрямку «Виїзд» у пункті пропуску Гоптівка 15 березня 2020 року, після чого державний кордон України не перетинав.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що сім`ю ОСОБА_13 знає з часів їх заселення у спірну квартиру. Зазначила, що позивачка є племінницею померлої ОСОБА_4 , з сином останньї особисто знайома не була, оскільки він давно виїхав до москви і мешкає там. Востаннє бачила його в кінці 90-х чи на початку 20-х років. Вказала, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 мешкала одна.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що була сусідкою померлої ОСОБА_4 , її сина не бачила близько 20 років, зі слів померлої знає, що він мешкає в москві, та момент смерті ОСОБА_4 мешкала олна.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що є сусідкою померлої ОСОБА_4 . Позивачка доводиться племінницею померлій. ОСОБА_4 постійно проживала у спірній квартирі з чоловіком, який помер. Син померлої ОСОБА_4 інколи приїзджав в гості до них, але разом з ними не мешкав.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 вказав, що є чоловіком двоюрідної сестри відповідача, зазначив, що відповідач ОСОБА_2 років 40 не жив з батьками, на момент смерті ОСОБА_4 з останньою не мешкав, оскільки тривалий час мешкає в москві.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до частин першоїтретьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Таким чином, обов`язковою підставою для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 , будучи єдиним спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , у встановленому законом порядку та у визначений законом строк прийняла спадщину після смерті останньої. При цьому, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини був зареєстрований її син ОСОБА_2 , який був особою непрацездатного віку, відтак мав право на обов`язкову частку у спадщині.

Водночас, з досліджених в судовому засіданні доказів, які відповідають критеріям належності та допустимості, не викликають сумнівів у їх достовірності, встановлено, що ОСОБА_2 з березня 2020 року перебуває за межами України, відтак, незважаючи на факт реєстрації місця проживання за однією адресою зі спадкодавцем, не проживав та не міг постійно проживати разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

За таких обставин, враховуючи правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , який має право на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , не прийняв її в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. У строк, визначений у ст. 1270 ЦК України, ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався, що підтверджується копією спадкової справи № 208/2025. Таким чином, ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину після ОСОБА_4 у розмірі обов`язкової частки у спадщині.

Отже, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 є спадкоємець за заповітом, а саме позивач ОСОБА_1 . У складі спадщини, яку прийняла позивач, є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , щодо якої позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в порядку ст. 1297 ЦК України ОСОБА_1 позбавлена об`єктивної можливості, оскільки нотаріус постановою від 16 липня 2025 року відмовила їй у видачі свідоцтва на підставі обставин, про які зазначено вище.

З урахуванням викладеного, з огляду на об`єктивні та непереборні обставини, які перешкоджають ОСОБА_1 оформити спадкові права в нотаріальному порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту її прав шляхом визнання в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, суд зазначає наступне.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11024/15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19).

Враховуючи обставини цієї справи, лише такий спосіб судового захисту як визнання права власності є належним, ефективним та достатнім способом, який зможе ефективно захистити невизнані права позивача. У зв`язку з цим, позовна вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, у цій справі є неефективним та неналежним способом захисту, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог до Харківської міської ради, то вони задоволенню не підлягають у зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача, оскільки відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідні органи місцевого самоврядування є належними відповідача справах щодо спадкування лише при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. Отже належним відповідачем у справі є лише ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду буде складено 12 листопада 2025 року.

Суддя І.П. Латка