Рішення № 131718540, 24.10.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5117/25-Е

Провадження № 2/522/4528/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сирової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 42296,09 гривень, а саме: основний борг 36871,08 гривень, 3 % річних у розмірі 1155,79 гривень, нараховані інфляційні втрати за несвоєчасну оплату 4269,22 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6850,00 гривень.

Позовна вимогапро стягненнязаборгованості обґрунтованатим,що Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Управдом»є власникомобладнання котельніта теплопунктівв багатоповерховомубудинку заадресою: АДРЕСА_1 ,а такожє власникомнежитлових приміщень,в якихзазначене обладнаннязнаходиться.Позивач маючичинну ліцензіюна здійсненнявиробництва тапостачання тепловоїенергії,а такожна підставідоговірних відносинз ТОВ«ГК «НафтогазТрейдинг» напостійній основіздійснює закупівлюприродного газудля виробництвата подальшогопостачання тепловоїенергії споживачам,в томучислі власникамприміщень вбудинку заадресою: АДРЕСА_1 . Позивач,як виконавецькомунальних послугмає правона отриманняоплати занадані нимкомунальні послугиз постачаннятеплової енергіївід споживачівза адресою АДРЕСА_1 .Відповідач євласником квартири АДРЕСА_2 .Вказана квартирає невід`ємноючастиною будинкуза адресою: АДРЕСА_1 ,опалення якогоздійснюється автономноюдаховою котельнеюТовариства зобмеженою відповідальністю«Управдом».Протягом опалювальнихсезонів,за якимиу відповідачає простроченазаборгованість пооплаті,Товариство зобмеженою відповідальністю«Управдом» надававвідповідачу послугиз постачаннятеплової енергії. Відповідачпорушує своїобов`язки щодосвоєчасної оплатинаданих їйпослуг.Розмір основногоборгу відповідачаперед позивачемза наданіжитлово-комунальніпослуги складає36871,08гривень.У зв`язкуз несвоєчасністюздійснення оплатпозивачем такожрозраховані насуму боргу3%річних 1155,79гривень танараховані інфляційнівтрати занесвоєчасну оплату 4269,22гривень. З цих підстав позивач вимушений звернутися до суду з позовом щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 42296,09 гривень, а також стягнення пов`язаних з цим витрат.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання на 12.08.2025.

У судове засідання 12.08.2025 сторони не з`явилися, повідомлялися про дату, час, місце розгляду справи судом. 11.08.2025 представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, у якому зазначила про підтримання позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. Відповідач про причини неявки суду не повідомила, клопотання та заяви не подавала. Розгляд справи відкладено на 16.10.2025.

У судове засідання 16.10.2025 з`явилась представник позивача адвокат Дригун Н.О. Відповідач до суду не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, клопотання та заяви не подавала.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судовий розгляд, однак відповідач до суду не з`являлась, про причини неявки до суду не повідомляла, не подала відзив, враховуючи відсутність заперечень представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача, повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч. 4ст. 223 ЦПК Українита ч. 1ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

На підставіч.1ст.244ЦПК України 16.10.2025 суд перейшовдо стадіїухвалення судовогорішення тавідклав ухвалення та проголошеннясудового рішеннядо 24.10.2025.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власність зобов`язує (ч. ч. 1, 4 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (введений в дію 01.05.2019) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Виконавцями комунальнихпослуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 2633-IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 (справа № 953/24063/19 провадження № 61-5095 св 21) зазначено, що положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Управдом» (ЄДРПОУ 32901991, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140/1, приміщ. 510) є юридичною особою, зареєстрованою 07.04.2004, про що внесений відповідний запис за № 15561200000011017.

З наданих суду матеріалів вбачається, що 22 жовтня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Управдом» отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії серії АГ № 594994, яка переоформлена відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 923/А-2017 від 06.10.2017 на безстрокову ліцензію.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 20.06.2024 № 23/4-336-24, між АТ «НАК «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управдом» укладено наступні договори постачання природного газу: від 30.08.2016 № 3626/1617-ТЕ-23; від 04.09.2017 № 8228/1718-ТЕ-23; від 12.10.2018 № 7252/18-ТЕ-23; від 30.09.2019 № 9237/1920-ТЕ-23; від 21.09.2020 № 20/21-4306-ТЕ-23.

З відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 28.05.2024 № 125/3/1/1-4695 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» здійснювало постачання природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Управдом» протягом 2021-2024 років як виробнику теплової енергії за договорами: від 06.09.2021 № 6411-НГТ-23; від 16.09.2022 № 4166-ПСО(ТКЕ)-23; від 02.10.2023 № 5958-ТКЕ(23)-23.

11.09.2024 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управдом» укладено договір постачання природного газу № 9016-ТКЕ(24)-14, згідно з яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1 п. 4 Положення природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 416047687 від 03.03.2025) 29.05.2006 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно публічного договору з індвідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії, розміщеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Управдом", виконавцеь зобов`язується надати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Предметом Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 28.10.2022, є надання споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, та зобов`язання споживача своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 28.10.2022 цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті виконавця https://upravdom.in.ua (п. 2 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 28.10.2022).

Згідно з п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 28.10.2022 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та наданих рахунків заборгованість відповідача за опалення за період з листопада 2021 року по січень 2025 року включно складає 34629,62 гривень - розмір основного боргу за вказані послуги, 3% річних 1019,34 гривень, інфляційні втрати 3736,97 гривень; заборгованість відповідача за донарахування обсягів теплової енергії складає 2241,46 гривень - розмір основного боргу за вказані послуги, 3% річних 136,45 гривень, інфляційні втрати 532,25 гривень, що в сумі становить сума основного боргу - 36871,08 гривень, 3% річних 1155,79 гривень, інфляційні втрати 4269,22 гривень.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.12.2023 (справа № 212/10834/21 провадження № 61-5039св23) споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Таким чином, суд вважає доведеною обставину існування заборгованості відповідача перед позивачем за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 36871,08 гривень.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 4269,22 гривень за період злистопада 2021 р. по січень 2025 р., з лютого 2021 р. по квітень 2021 р.та 3 відсотки річних у сумі 1155,79 гривень за період злистопада 2021 р. по січень 2025 р., з лютого 2021 р. по квітень 2021 р.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022,в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжувався, та діє на теперішній час.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою № 1405 від 29.12.2023 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та викладено в такій редакції: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Оскільки у позовній заяві міститься вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 відсотків річних, частина з яких нарахована позивачем на суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг під час дії заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, сума яких згідно розрахунку становить: 89,88 гривень - три відсотки річних, 172,17 гривень - інфляційні втрати, у задоволенні позову з цій частині слід відмовити. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 30.01.2025 в розмірі 3564,82 гривні та 3% річних за період з 01.01.2024 по 30.01.2025 у розмірі 929,46 гривень.

Відповідач не скористалась правом подати до суду відзив на позовну заяву та надати суду контррозрахунок заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 сформульовано такий висновок: «Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на правовідносинах у сфері надання житлово-комунальних послуг. Зазначена категорія справ відноситься до малозначних, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, не становить значного суспільного інтересу, суд вважає витрати на правничу допомогу у розмірі 6850,00 гривень, неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та заявленими позовними вимогами.

Суд також враховує, що в матеріалах справи відсутні докази реальності та неминучості витрат на правничу допомогу, які за своїм розміром не є співмірними з ціною позову. З урахуванням критерію співмірності судових витрат та складності справи, пропорційності розміру задоволених позовних вимог, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 1500,00 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1958 від 14.03.2025 про сплату позивачем суми судового збору у розмірі 2422,40 гривень. При відкритті провадження у справі суд встановив факт надходження та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 2369,09 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на перебування судді у відпустці з 03.11.2025 до 07.11.2025 включно, з урахуванням вихідних днів, повний текст рішення складений 11.11.2025.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (ЄДРПОУ 32901991, місцезнаходження: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1 приміщення 510) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в загальному розмірі 41365,36 гривень (сорок одна тисяча триста шістдесят п`ять гривень 36 коп.), з яких: 36871,08 гривень (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят одна гривня 08 коп.) заборгованість за основним боргом; інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 30.01.2025 в розмірі 3564,82 гривні (три тисячі п`ятсот шістдесят чотири гривні 82 коп.); 3% річних за період з 01.01.2024 по 30.01.2025 у розмірі 929,46 гривень (дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 46 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (ЄДРПОУ 32901991, місцезнаходження: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1 приміщення 510) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2369,09 гривень (дві тисячі триста шістдесят дев`ять гривень 09 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» (ЄДРПОУ 32901991, місцезнаходження: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140/1 приміщення 510) витрати на правничу допомогу в розмірі 1500,00 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення суду складений 11.11.2025.

Суддя Юлія ЧОРНУХА