Рішення № 131716547, 10.11.2025, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1160/25

Провадження № 2/515/1504/25

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», інтереси якого представляє адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

04 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») через свого представника Усенка М.Г. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціною позову 64905,00 грн.

Позов мотивований тим, що 10 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4351393, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у сумі 15000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих санкцій.

27 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №78-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 4351393 від 10 липня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідачка порушила зобов`язання за кредитним договором, допустила заборгованість, яка станом на день подання позову становить 64905,00 грн, з яких: 14 250,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 47805,00 грн - заборгованість за відсотками; 2850,00 грн заборгованість за комісією.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідачці направлено претензію про погашення кредитної заборгованості, яка залишена останньою поза увагою.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки 64905,00 грн заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

03 вересня 2025 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача, який мотивований таким. Так, позивачем на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу, зокрема: Реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток сторін договору факторингу, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; позивач не надав доказів сплати за договором факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором від 28 червня 2021 року № 4351393 з ТОВ «Мілоан».

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір про споживчий кредит (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Відповідачка наголосила, що не укладала Договір про споживчий кредит у редакції, яку долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала кредитну ставку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору я розуміла та узгодила із позивачем.

Відповідно до договору 28 червня 2021 №4351393 з ТОВ «Мілоан», надано в позику 15000,00 грн, кредит надається строком на 17 днів з 28 червня 2021 року по 15 липня 2021 року (п. 1.3. - 1.4. Договору), проценти нараховуються по ставці 2.0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування (п. 1.5.2. Договору). Відповідачка вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 15 липня 2021 року, який споживач розуміє як дата завершення строку кредитування. Тому, починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору. Таким чином, кредитор міг нарахувати максимально по Договору 5100,00 грн (=15000*2%*17 днів). Отже, є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачки процентів у сумі 42 705,00 грн (=47805-5100), а тому вона просить відмовити в задоволенні цих вимог, захистивши її права як споживача, оскільки заявлена до стягнення сума процентів (47805,00 грн) в майже 9,5 рази перевищує розмір процентів, на який міг би розраховувати пересічний споживач при укладенні подібного договору (5 100,00 грн) та свідчить про нарахування процентів поза межами узгодженого строку кредитування.

Крім того, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (у редакції від 10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи наведене, оскільки відповідачці під виглядом комісії було встановлено плату за послуги позивача, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення щодо обов`язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними. За такого, вимоги позивача в частині стягнення боргу за нарахованою комісією в розмірі 2 850,00 грн неконкретизовані, незрозумілі та невизначені послуги не підлягають задоволенню, оскільки умови кредитних договорів про комісією є нікчемними.

Також відповідачка зазначила, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Водночас у цьому разі матеріали справи не містять навіть розрахунку заборгованості. Відсутність належного розрахунку заборгованості з боку первісного кредитора не дозволяє переконатися, що заявлені суми по процентам і комісії були розраховані вірно та з урахуванням законодавства та фактичних оплат. Вказане свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом. Крім того, невідомо, кому дійсно належить карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки лист не містить ідентифікуючих даних про мене (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме відповідачці). Відтак, інформаційна довідка не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства.

З наданих позивачем документів не вбачається, що гонорар в сумі 8 000,00 грн взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з відповідачки. Вказані документи можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо будь-якого із сотен або тисяч інших позичальників, що вказує на відсутність мого обов`язку сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце. Оскільки до суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, не виключається спроба безпідставного стягнення з відповідачки вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі (вх. № 4418/25-Вх 03.09.2025).

04 вересня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована таким. Відступлення право вимоги до ОСОБА_1 підтверджується платіжною інструкцією до договору факторингу, яка засвідчує оплату передачі прави вимог. Зокрема, витяг з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги є підтвердженням факту відступлення права вимоги за кредитним договором № 4351393 від 28 червня 2021 року до ОСОБА_1 та несе радше інформативний характер. А також на ньому відображені всі підписи та печатки сторін укладання договору факторингу. Відтак, відповідачка не виконала взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором ТОВ «Мілоан», ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту. Споживач перед укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Аналізуючи кредитний договір № 4351393 від 28 червня 2021 року, а саме п. 6.3 Договору, позивач зазначив, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Таким чином, вся необхідна інформація для укладення кредитного договору розміщена на сайті кредитодавця та, зокрема, в Особистому кабінеті позичальника, Правилах надання грошових коштів у позику та безпосередньо у кредитному договорі після ознайомлення з якою Відповідач погодившись на умови підписав кредитний договір. Одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі договору, що зберігається у позивача, але й був направлений самій відповідачці при укладенні договору. Те, що цей ідентифікатор не відображається на паперовій копії електронного документа, є лише технічною особливістю і жодним чином не впливає на юридичну силу та дійсність електронного оригіналу договору.

У матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 49924213 про успішне перерахування коштів за кредитним договором № 4351393 від 28 червня 2021 року, що підтверджує факт перерахування коштів позичальниці.

Аналіз кредитного договору свідчить про те, що підписанням кредитного договору позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють це питання. Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Водночас, п. 2.3 Договору передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і стандартних умовах. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 (у даному випадку 15 липня 2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Тобто, в даному випадку, кожен день пролонгації є новою датою повернення кредиту. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 15 липня 2021 року. Відповідно, відповідачка продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 Договору.

Відповідачка певний період часу здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості після закінчення строку договору, який визначений п.1.4. Договору, що свідчить про визнання боргу і його складових.

На думку позивача, витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи відповідачки не є обґрунтовані. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (вх. № 4507/25-Вх 04.09.2025).

Згідно з ухвалою судді від 07 серпня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; відповідачці роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 18 вересня 2025 року за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи належить банківська картка з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; чи була успішною транзакція, що здійснена 28 червня 2021 року на банківську картку № НОМЕР_1 у сумі 15000,00 грн; якщо так, то: чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 ; чи проводилася верифікація особи власника банківської картки № НОМЕР_1 .

20 жовтня 2025 року на виконання вказаної ухвали надійшли витребувані докази (вх. № 5522/25-Вх 20.10.2025).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивачаУсенко М.І. подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення (вх. №6021/25-Вх 10.11.2025).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про що свідчить довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету. Про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність учасників справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 28 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4351393, за умовами якого в сукупності з Графіками платежів та з урахуванням Паспорту споживчого кредиту № 4351393, відповідачка отримала грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 15 000,00 грн, шляхом перерахування на картковий рахунок, на строк 17 днів, тобто до 15 липня 2021 року (п. 1.2.-1.4. Договору).

Відповідно до п.1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п. 1.5. Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7950,00 грн в грошовому виразі та 923 393,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 22950,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно з п. 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 2850,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 5 100,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.7. Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

За умовами п.2.3 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати пільговий період за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику. Згідно з п. 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на стандартних базових) умовах на 1 день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Якщо позичальникздійснює продовженнястроку кредитування(пролонгацію)на стандартних(базових)умовах,проценти закористування кредитомпротягом періодуна якийпродовжено строккредитування нараховуютьсяза стандартною(базовою)ставкою наведеноюв п.1.6Договору.У випадку,якщо Позичальникпротягом періодуна якийпродовжено строккредитування (пролонгації)на стандартних(базових)умовах вчинитьдії дляпродовження строкукредитування напільгових умовах,такі діїзупиняють строкпролонгації настандартних (базових)умовах домоменту спливустроку пролонгаціїна пільговихумовах (а.с. 21-27).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачкою договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z85980 від 28 червня 2021 року (а.с.27-зворот), що відповідаєст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Частиною 1ст. 205 ЦК Українивизначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах(у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,електронного,іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно дост. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК Українитаст. 6 ЦК Українивизначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з абз.2 ч.2ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст. 3 Закону України«Про електрону комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України«Про електронну комерцію»електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно з ч.ч.12,13 ст.11 Закону України«Про електронну комерцію»електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України«Про електронну комерцію»визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України«Про електрону комерцію»електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.8 ст. 11 Закону України«Про електронну комерцію»,у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частина 6 ст.11 Закону УкраїниПро електронну комерціювизначає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: (1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ст.12 Закону України«Про електронну комерцію»,якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, Договір про надання споживчого кредиту № 4351393 від 28 червня 2021 року було укладено між сторонами відповідно до положень ст. 10, 11,12 Закону України«Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї стороною та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень ст.12,81 ЦПК Україниє її процесуальним обов`язком. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020р. у справі № 404/502/18, від 09.09.2020р. у справі № 732/670/19, від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021р. у справі №234/7159/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.

Відповідно до положень ст.1048-1052,1054 ЦК Україниістотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі, є: сума кредиту, строк кредитування, умови і порядок його видачі та повернення, відсоткова ставка, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір кредиту має бути укладений у письмовій формі (у вигляді паперового документу або у електронному).

Договір про надання споживчого кредиту № 4351393 від 28 червня 2021 року містить всі умови, зокрема: електронні підписи, виконані відповідно дост.12 Закону УкраїниПро електронну комерцію, строк, на який надається кредит, розмір процентної ставки за кредитом. Відповідачу було надано в повному обсязі інформацію, передбаченуст.12 Закону України«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», підтвердженням цього є факт підписання відповідачем вказаного договору та графіку платежів про умови повернення позики. Отже, про надання споживчого кредиту № 4351393 від 28 червня 2021 року укладений у відповідній вимогам закону для договору в електронній формі, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Презумпцію правомірності, укладеного між сторонами електронного про надання споживчого кредиту № 4351393 від 28 червня 2021 року під час розгляду справи відповідачем належними доказами спростовано не було.

Перед підписанням Договору, 28 червня 2021 року, відповідачка заповнила Анкету-заяву на кредит № 4351393, де зазначила власні персональні дані, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, а також адресу, номер телефону (а.с. 21).

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надало 28 червня 2021 року відповідачці кредит у сумі 15 000, 00 грн, шляхом здійснення онлайн транзакції на кредит рах. № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №49924213 від 28 червня 2021 року (а.с. 28). Факт перерахування коштів Товариством відповідачці підтверджується також і довідкою, наданою АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою ОСОБА_1 в Банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 28 червня 2021 року здійснено переказ коштів у сумі 15000,00 грн.

27 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, за умовами яких ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і за кредитним договором № 49924213 від 28 червня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 34).

Згідно з копією реєстру боржників за ОСОБА_1 станом на 27 жовтня 2021 року рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 64905,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 47805,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 2850,00 грн прострочена заборгованість за комісією (а.с. 34), що відповідає й розрахунку, наданому ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК Кредит-Карітал» (а.с. 28-зворот-29, 69). Кошти на погашення кредитної заборгованості, окрім внесення з метою пролонгації Договору, відповідачкою не сплачувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, аст. 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Відповідно до ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зіст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З досудової вимоги від 10 липня 2025 року вих. № 21490412, яка була направлена на адресу відповідачки, вбачається, що останній було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 4351393 від 28 червня 2021 року та запропоновано в сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» буде змушене звернутися до суду (а.с. 35-зворот).

У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою взятих зобов`язань за кредитним договором.

Щодо доводів сторони відповідача про неправомірність нарахування комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право Банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі 2 850,00 грн за надання кредиту, а не за обслуговування надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

За такого, суд вважає необґрунтованими та недоведеними доводи відповідачки про неправомірне стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 2 850,00 грн, оскільки такі умови були погоджені сторонами в момент підписання кредитного договору№ 4351393 від 28 червня 2021 року.

Щодо доводів сторони відповідача про необґрунтоване нарахування відсотків поза межами строку дії Договору, суду зазначає таке.

Сторонами у п.2.3 Договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати пільговий період за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику. Згідно з п. 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на стандартних базових) умовах на 1 день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Як вбачається з розрахунку ТОВ «Мілоан» (а.с. 28-зворот-29), відповідачка 19 липня 2025 року вчинила дії на пролонгацію Договору шляхом сплати комісії за пролонгацію у сумі 750,00 грн, тіла у сумі 750,00 грн та сплати процентів по кредиту у сумі 2190,00 грн.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії, конкретні умови кредитування, відповідачкою не виконані взяті на себе зобов`язання за договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості у заявленому розмірі знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує таке.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію ордеру на надання правничої допомоги (а.с. 39-зворот); копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.38); виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію Адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с. 36-37); акт надання послуг № 123 від 06 липня 2025 року, згідно з яким позивачу було надано правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 4351393 у сумі 8000,00 грн (а.с. 38-зворот); детальний опис наданих послуг до Акту № 123 від 06 липня 2025 року, а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт., загалом 6 год. 30 хв., 1 шт. (а.с. 39).

Відповідно до ч.1, 4ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.268. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (Заява №19336/04) суд зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Таким чином, з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 64905,00 грн, а також 2 422,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на правову допомогу.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині надання правової допомоги.

Керуючись ст.4,13,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, м. Львів, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4351393 від 10 липня 2021 року в загальному розмірі 64905,00 грн (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ять грн 00к.), з яких: 14250,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 47805,00 грн - заборгованість за відсотками; 2850,00 грн заборгованість за комісією, а також 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору та 3000,00 грн (три тисячі грн 00к.) витрат на правову допомогу.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу позивачу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 10.11.2025.

Суддя В.О. Луцюк