Рішення № 131715782, 03.11.2025, Кривоозерський районний суд Миколаївської області

479/583/24

2/479/24/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2025 року смтКриве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Репушевської О.В.,

за участі: секретаря судових засідань Рябощук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смтКриве Озеро в порядку в порядку спрощеногопозовного провадження цивільну справу №479/583/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняаліментів тазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особаЛюбашівський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уПодільському районіОдеської областіПівденного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції(м.Одеса), про оспорювання батьківства,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та

відповідач за зустрічним ОСОБА_1 ,

представник позивача за первісним позовом та

відповідача за зустрічним адвокат Жмурко С.Л., за ордером серія ВН №1507120 від 07 травня 2025 року,

відповідач за первісним позовом

та позивач за зустрічним ОСОБА_2 ,

третя особа за зустрічним позовом Любашівський відділ державної реєстрації

актів цивільного стану у Подільському

районі Одеської області Південного

міжрегіонального управління міністерства

юстиції(м.Одеса),

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 17 квітня 2025 року до досягнення їх доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги мотивує тим, що дитина знаходяться на її утриманні і проживає спільно з нею, а відповідач працездатний, добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, тому просить про задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за вказаним позовом і призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.13).

12 липня 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Любашівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції(м.Одеса), про оспорювання батьківства, в якому ОСОБА_2 просить суд виключити відомості про його батьківство з актового запису №69 від 23 червня 2023 року, складеного Любашівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області, про народження ОСОБА_4 .. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач за зустрічним позовом народила дитину ОСОБА_3 , а після укладення шлюбу через кілька днів поїхала до своїх батьків і більше не повернулася. Після народження дитини він постійно намагався поспілкуватися з нею, однак вона відмовляла та говорила, що дитина не від нього, тому не допускала його до участі у вихованні дитини. Разом із зустрічним позовом до суду надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом про призначення судово-генетичної експертизи, на предмет визначення походження дитини.

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року прийнято зустрічний позов та вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним.

04 вересня 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічний позов, згідно якого позовні вимоги не визнала, не заперечувала проти проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом в судове засідання не з`явилась, згідно письмової заяви просить справу слухати за її відсутності, позовні вимоги первісного позову підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити за безпідставністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином через оголошення в пресі. Причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв не надходило.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 22 червня 2022 року в Кривоозерському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого Кривоозерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 22 червня 2022 року (а.с.8).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого Любашівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 23 червня 2023 року (а.с.9).

Відповідно до положень ч.1 ст.122СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно з положеннями ст.133СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі. Проте, батько дитини має право оспорити батьківство.

Відповідно до положень ст.136СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Тлумачення нормативних положень ст.136 СК України свідчить, що підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.

Положеннями п.11 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №3від 15травня 2006року "Прозастосування судамиокремих нормСімейного кодексуУкраїни прирозгляді справщодо батьківства,материнства тастягнення аліментів" передбачено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в книзі реєстрації народжень шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Положеннями п.10 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №3від 15травня 2006року "Прозастосування судамиокремих нормСімейного кодексуУкраїни,при розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів" визначено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства відповідно до ст.136Сімейного КодексуУкраїни є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст.15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Нормативними положеннями ч.1 ст.81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2024 року за клопотання ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом) призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, яку доручено провести експертам Медико-генетичного центру "МАМАПАПА"(м.Умань).

До Кривоозерського районного суду повернулися матеріали цивільної справи з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою"(а.с.37).

Ухвалою суду від 12 травня 2025 року за клопотання ОСОБА_1 (позивача за первісним позовом) призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, яку доручено провести експертам Державної установи "Одеське обласне бюро судово-медичних експертиз"(м.Одеса).

11 липня 2025 року на адресу суду надійшов лист Державної установи "Одеське обласне бюро судово-медичних експертиз"(м.Одеса), згідно якого вказано, що 08 липня 2025 року ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 прибули до відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз. Відбір зразків не проводився у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_2 .. Вказано, що призначена експертиза може бути проведена 29 липня 2025 року о 10.30 год. при одночасному прибутті (обов`язково) ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3

06 серпня 2025 року до суду повернено цивільну справу без виконання експертизи у зв`язку з неприбуттям 08 липня 2025 року та 29 липня 2025 року ОСОБА_2 .. Додатково повідомлено, що 08 липня 2025 року та 29 липня 2025 року ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 прибували до відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз, однак відбір біологічних зраків не проводили у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_2 (а.с.64).

Згідно положень ст.82 ЦПК України обставини, що визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.82 ЦПК України). Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст.89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Установивши, що причиною не проведення судово-генетичної експертизи щодо встановлення батьківства ОСОБА_2 у відношенні до дитини ОСОБА_3 є неприбуття ОСОБА_2 до відділення судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз для надання біологічних зразків для проведення експертизи, тому суд дійшов висновку про ухилення ОСОБА_2 від подання експертам необхідних матеріалів, як підстави для відмови у визнанні у порядку ст.109 ЦПК України факту, для з`ясування якого призначалася експертиза, а саме, що ОСОБА_2 не є біологічним батьком ОСОБА_3 , 2022 року народження.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом щодо виключення відомостей про його батьківство з актового запису про народження №69, складеного 23 червня 2023 року Любашівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), є не обґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7, 141 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Згідно положень ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо своїх дітей, передбаченого ст.141 СК України.

Положеннями ст.ст.3,18,27 Конвенції ООН Про права дитини визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Відповідно до положень ч.2 ст.141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч.1 ст.141 СК України).

Відповідно до положень ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно положень ст.181 СК України - способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Положеннями ст.183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно положень ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Таким чином,враховуючи,що відповідач,являючись батькомдитини зобов`язанийутримувати дитинудо досягненнянею повноліття,проте домовленостіпро утриманнядитини міжсторонами недосягнуто,приймаючи доуваги,що батькимають рівніправа танесуть рівніобов`язкипо вихованнюта утриманнюдитини,суд вважаєза необхіднепозовні вимогизадовольнити тастягнути звідповідача аліментив розмірі часткизаробітку (доходу)щомісячно,але неменше 50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку, починаючи з 17 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На думку суду, такий розмір аліментів є справедливим та розумним з урахуванням тих обставин та доказів, які були надані суду сторонами.

Відповідно положень ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 19, 81, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн..

На підставі п.1 ч.1 ст.430ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особаЛюбашівський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уПодільському районіОдеської областіПівденного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції(м.Одеса), про оспорювання батьківства, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2025 року.

Суддя :