Рішення № 131714825, 12.11.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9835/25

Провадження №: 2/336/4732/2025

12.11.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Худіної О.О., за участі секретаря судового засідання: Дорошенко К.В., розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Тимошенко Андрій Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління активами», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

без участі сторін, третіх осіб, а також їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 239306 від 13.09.2021, виконаний приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості у розмірі 12303,40 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

За змістом позову, в ході надання правової допомоги ОСОБА_1 (далі Позивач) в рамках виконання Договору про надання правничої допомоги від 07.10.2025, адвокатом Тимошенко А.В. здійснювався моніторинг сайту https://erb.minjust.gov.ua/ (реєстр боржників), в результаті чого, встановлено факт відкриття 13.09.2021 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) який наразі є Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Третя особа 2) відносно Позивача виконавчого провадження №66483838 на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. (далі Третя Особа 1) №239306 від 26.06.2021.

В ході консультації з Позивачем, через його особистий кабінет застосунку «ДІЯ» було виготовлено постанову про відкриття виконавчого провадження №66483838 від 13.09.2021 з ідентифікатором доступу до системи автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), а також заяву про примусове виконання рішення та сам виконавчий напис №239306 від 26.06.2021.

Вважає, що зазначений виконавчий напис приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено незаконно, безпідставно та він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до тверджень сторони позивача, нотаріус не мав правових підстав для вчинення спірного виконавчого напису, у зв`язку з чим виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, через недотриманняприватнимнотаріусомпід часйоговчиненнявимог ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

На підставі наведеного, керуючись ст. 15-16, 18 ЦК України, ст. 50,87-88 Закону України «Про нотаріат», ст. 4-5, 19, 23, 28, 175, 274 ЦПК України, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 09.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. За змістом ухвали відповідач вправі в строк для подання відзиву подати заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено третім особам згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи не подано. Інших процесуальних дій під час розгляду справи судом вчинено не було, відповідні клопотання сторонами не заявлено.

Позивач в судове засідання не з`явився, на підставі заяви представник позивача адвокат Тимошенко А.В. просить розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов.

Представник відповідача 20.10.2025 засобами електронного листування надіслав заяву про визнання позову, за змістом якої визнав позов у частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, просить повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та здійснювати розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Крім того, представником позивача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 3 000,00 гривень.

Треті особи не скористались своїм правом на подання пояснень, поважних причин неподання не повідомлено суду, зауважень щодо спрощеного порядку розгляду справи не висловили.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстав для відкладення розгляду справи або оголошення перерви судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

За змістом ч.1,4 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає повному задоволенню із врахуванням його визнання стороною відповідача та у зв`язку з таким.

За матеріалами справи, 26.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, р. № 239306 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ».

Згідно з виконавчим написом, пропонується задовольнити вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», стягнути з ОСОБА_1 за період з 20.06.2021 по 26.06.2021 включно, суму у розмірі: 4000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 8278,40 гривень - заборгованість за відсотками; 25,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 12303,40 гривні.

Крім того, виконавчий напис, за його змістом, набирає законної сили з дня його вчинення, має бути пред`явлений до виконання протягом 3 років з дня вчинення.

Виконавче провадження ВП №66483838 відкрито постановою головного державного виконавця виконавчого округу Запорізької області Глазоновою А.Ю. від 13.09.2021. Враховуючи визнання позову з боку відповідача, суд дійшов висновку й про те, що здійснення примусового виконання виконавчого напису в межах виконавчого провадження визнається стягувачем ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ".

Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відноситься до нотаріальних дій (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Ст.88 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису, визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп.2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, п.п. 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

П.2 Переліку документів було передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, нотаріусу додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вказане положення Постанови КМУ від 29.06.1999 №1172 оскаржено в порядку адміністративного судочинства, проте, остаточне судове рішення у справі постановлено Вищим адміністративним судом України у справі №К/800/6492/17, №К/800/7651/17 (ухвала від 01.11.2017, якою касаційні скарги Кабінету Міністрів України та ПАТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 без змін, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018). Тому доводи позивача в цій частині свого підтвердження не знаходять (стосовно переліку документів, необхідного для вчинення виконавчого напису нотаріуса у випадку стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, відсутності виписки).

Проте, Перелік документів не передбачав інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні", при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Таким чином, до обов`язків нотаріуса входить перевірка безспірності боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

При розгляді справи суд виходить з того, що підставами оскарження виконавчих написів, може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Безспірність заборгованості, як необхідна умова вчинення виконавчого напису нотаріуса згідно зі ст.88 Закону України «Про нотаріат» з тексту виконавчого напису не вбачається, оскільки вказані у написі реквізити кредитного договору та договорів про відступлення прав вимоги, зокрема, на користь відповідача, вочевидь, не є доказами на підтвердження такої безспірності та, тим більше, строку її виникнення та наявних складових.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що заборгованість позивача не є безспірною.

Суд окремо наголошує, що зі змісту виконавчого напису не вбачається повного переліку документів, наданих стягувачем приватному нотаріусу для вчинення нотаріальної дії. Інших доказів на спростування цієї обставини суду не надано.

На підставі наведеного суд приходить до переконання про вчинення виконавчого напису здійснено із порушенням ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки за обставин, встановлених судом, правових підстав для вчинення нотаріусом виконавчого напису не було, тому суд визнає оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним єрішення,ухваленесудомвідповіднодонормматеріальногоправа іздотриманнямнормпроцесуальногоправа. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, зважаючи на зазначені вище положення закону та обставини справи, надаючи їм належну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі, зокрема укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, беручи до уваги визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті та спеціальні норми, вказані вище, що врегульовують питання розподілу судового збору, сплаченого при поданні позову, вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 484,48 гривень.

Стосовно клопотання сторони позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та клопотання сторони відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

П. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, до суду надано копію ордеру про надання правової допомоги серії АР №1269181, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 07.10.2025 у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя адвокатом Тимошенко А.В.; копію акту приймання наданих послуг від 07.10.2025 з детальним розрахунком із зазначенням вартості робіт та витрачених годин; розрахунку вартості юридичних послуг від 07.10.2025.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування норми п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України та розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у сумі 8 000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням задоволення позову.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 128, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Тимошенко Андрій Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління активами», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, р.№239306, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 26.06.2021, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління активами», заборгованості у сумі 23303,40 гривні, таким, що не підлягає виконанню.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 гривень (Чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок), сплачений згідно з квитанцією №6285-5462-5109-8287 від 07.10.2025.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 гривень (Чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок), з державного бюджету, сплачений при пред`явленні позову до суду згідно з квитанцією №6285-5462-5109-8287 від 07.10.2025, отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Шевчен./22030101, на р/р UA818999980313141206000008515, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 гривень (вісім тисяч гривень 00 копійок), та судовий збір у сумі 484,48 гривень (Чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Тимошенко Андрій Володимирович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Соборна. Буд. 98-А, оф.70.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 44993352, адреса: м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 12.11.2025.

Суддя О.О. Худіна