Вирок № 131708548, 10.11.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/2130/22

Номер провадження 1-кп/711/100/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12022250000000083 від 16.03.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Тіньки, Чигиринського району, Черкаської області, освіта вища, не працюючої, неодруженої, маючої на утримані двох малолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

із участю в судовому розгляді:

потерпілих - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинуваченої - ОСОБА_10 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_10 , 15.03.2022, близько 21 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «MERCEDES BENZ S 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості в м. Черкаси по вул. Смілянська, зі сторони вулиці Гоголя в напрямку вулиці Благовісна, поблизу будинку 55, в порушення вимог пункту 16.11; та вимог дорожнього знаку 2.1 р.33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, перед виїздом на перехрестя вулиць Благовісна - Смілянська, не надала дорогу автомобілю «ВАЗ 21134», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по вулиці Благовісна, в результаті чого допустила зіткнення даних транспортних засобів на вказаному перехресті, та в подальшому наїзд автомобіля «ВАЗ 21134», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на нерухому перешкоду у вигляді дерева.

Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_13 , згідно з висновком експерта № 03-01/271 від 17.03.2022, отримав тілесні ушкодження у вигляді: сполученої травми голови та тулуба, що ускладнилась розвитком шоку, від яких загинув на місці пригоди.

Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_10 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обвинувачена ОСОБА_10 в судовому засіданні вину в інкримінованому їй обвинуваченню за ч. 2 ст. 286 КК України визнала частково та дала покази, що їхала 15 березня 2022 року ввечері і сталася ДТП. Рухалась із сторони центру, в сторону ж/д вокзалу по вул. Смілянській, на сірому Мерседесі. Дозволу не було, але комендантську годину продовжили, вона рухалася в межах дозволеного часу. ДТП сталося на перехресті вул. Благовісна - вул. Смілянська біля райвідділу. Погодні умови не пам`ятає які були. В автомобілі окрім неї був ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які знаходились позаду в автомобілі. Була вагітною на п`ятому місяці вагітності. Обставини дорожньо-транспортної пригоди точно не пам`ятає. Інший автомобіль рухався по Благовісній, вона його не бачила, до моменту зіткнення. При під`їзді до перехрестя з вул. Благовісна, вона подивилася чи немає збоку світла фар, бо була темна пора доби, зліва машин не було, тому рухалась далі. В момент ДТП зіткнення відбулося на перехресті, коли вже завершувала рух з перехрестя. Зрозуміла, що сталося, коли витягли з машини. Була в шоковому стані після аварії. Її автомобіль Мерседес стояв на тротуарі за перехрестям. Інший автомобіль був також на тротуарі. Вважає, що винна частково, оскільки вважає що і інший водій винен в ДТП. Водійський стаж приблизно 5 років. Після аварії намагалися зв`язатися з потерпілими, перераховувала кошти на поховання на картку. Спілкувалися з сином потерпілого, дружина не хотіла розмовляти з нею. На даний час примирилась з потерпілими та повністю відшкодувала за завдану шкоду. Просить суворо не карати та не позбавляти її волі, врахувати щире каяття, добровільне відшкодування шкоди та те, що має на утриманні двох малолітніх дітей.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_10 вина останньої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю доводиться зібраними по справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що того дня приблизно о 23.30 год. зателефонувала невістка і повідомила, що її сина більше немає, він загинув. Вона вдова з 1987 року, залишилась з двома маленькими дітьми після загибелі чоловіка, який був ліквідатором ЧАЕС. Коли загинув молодший син, залишилась проживати зі старшим сином і його жінкою. Після смерті сина втратила смисл життя, залишилась сама. Подала до суду заяву, в якій зазначила, що ОСОБА_10 добровільно відшкодувала за завдану матеріальну та моральну шкоду, претензій вона не має. Просила суд суворо не карати ОСОБА_10 . Цивільний позов просила залишити без розгляду.

Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що того дня чекала свого чоловіка з колегами, так як він мав розвести їх додому. Керівництво готелю видало перепустки для неї та для її покійного чоловіка, щоб пересуватися містом, оскільки діяла комендантська година. О 22 год. чоловік мав бути на території готелю «Україна». О 22.05 год. вийшли з колегами, його не було. Почала телефонувати на телефон, він не відповідав. Зателефонувала доньці, вона повідомила що батько півгодини назад поїхав з дому. Через 15 хвилин зателефонував лікар швидкої і повідомив, що її чоловік загинув. Викликала сина, він забрав усіх з роботи, і привіз її на місце події, а син поїхав розвозити колег, і повернувся до неї. На місці ДТП, на перехресті вул. Благовісна-Смілянська в м. Черкаси, побачила вщент розтрощений автомобіль ВАЗ, який стояв вдавлений в дерево передньою частиною. Правої сторони взагалі не було в автомобілі, лобового скла не було, чоловіка в машині не було, лише побачила п`ятна крові на землі біля автомобіля. Подала до суду заяву, в якій зазначила, що ОСОБА_10 добровільно відшкодувала за завдану матеріальну та моральну шкоду, претензій вона не має. Просила суд суворо не карати ОСОБА_10 . Цивільний позов просила залишити без розгляду.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що 15 березня 2022 року перебував в автомобілі Мерседес позаду справа, під час ДТП, яким керувала ОСОБА_10 . Рухалися зі сторони центру по вул. Смілянська в напрямок ж/д вокзалу. На перехресті вул. Смілянська - Благовісна, був непрацюючий світлофор, жовтий мигаючий. Був відсутній знак по вул. Благовісна перед вул. Смілянської відсутній знак «головна дорога». На вул. Смілянській висів знак «дати дорогу». Швидкість автомобіля була приблизно 50 км/год. Пора доби - вечір, приблизно 21 год. Коли вийшов з автомобіля побачив автомобіль ВАЗ, який їхав зі сторони площі 700 річчя в сторону Соснівки. Після зіткнення автомобіль Мерседес знаходився на бордюрі справа, в кінці перехрестя, на пішохідному переході, в сторону ж/д вокзалу. Автомобіль ВАЗ знаходився ближче до Смілянської, біля паркану. Автомобіль ВАЗ змінив напрямок руху, його відкинуло в сторону Смілянської. На момент ДТП не звернув уваги чи водій ОСОБА_17 гальмувала чи вчиняла інші дії. В автомобілі перебували ОСОБА_14 позаду зліва, ОСОБА_17 була водієм. Автомобіль Мерседес зіткнувся переднім лівим колесом, автомобіль ВАЗ контактував також передньою лівою частиною. Після ДТП вийшли люди з інших автомобілів, які проїжджали повз. Швидка медична допомога та поліція пізніше приїхала. Тілесних ушкоджень не отримав. Автомобіль Мерседес належить ОСОБА_18 . Перебував в стані алкогольного сп`яніння, випивший був трохи. ОСОБА_10 є його знайомою.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що в той вечір віз свого товариша по вул. Благовісній додому, в район ж/д вокзалу. На світлофорі на перехресті вул. Небесної Сотні - Благовісна він зупинився. Потерпілий на автомобілі ВАЗ стояв зліва від нього. Рушили, він трохи прискорився, щоб перестроїтися, щоб повертати на Смілянську. Він їхав перший, автомобіль ВАЗ позаду. На Смілянській-Благовісна світлофори не працювали, моргали жовтим, у них була перевага по русі, бо була у нього головна дорога, знаки висять. Він пригальмував, щоб увійти у поворот. Швидкість його автомобіля була не більше 60 км/год. Автомобіль ВАЗ наздогнав його і навіть випередив, але швидкість не може сказати. В цей момент відбулося зіткнення Мерседесу і ВАЗ. Автомобілі виїхали на узбіччя, ВАЗ в тин і зіткнувся з деревом, в Мерседесі подушки безпеки постріляли. Зупинився на узбіччі, попросив знайомого викликати швидку. Підійшов до машини, не побачив водія, бо він вилетів з машини і був на землі, на тротуарі, на газоні, біля пішохідного переходу. В нього текла кров з голови, це було коло райвідділку, він не рухався. Він його не чіпав, чекав коло прийдуть люди які краще розуміються в наданні першої медичної допомоги. Приїхало дуже багато поліцейських, але його ніхто не чіпав і не надав ніякої допомоги. Через декілька хвилин підійшов сам до потерпілого, пульсу не нащупав. Приїхала швидка через 10-15 хв., його занесли на носилках до неї, швидка констатувала смерть. Водія автомобіля Мерседес, він не бачив, на місці події було 3 чи 4 особи.

В цілому, даючи оцінку вказаним показам потерпілих і свідків, суд вважає, що вони є достовірними. При цьому суд виходить з того, що покази судом отримані в порядку ст. ст. 65, 66, 95, 96, 352 КПК України, тобто в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав свідка. Свідки були допитані в судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Тобто п. п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини - порушено не було. Покази дані свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

В судовому засіданні досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з план-схемою та фото таблицею зображень від 15.03.2022 року;

Протокол огляду місця події від 15.03.2022 року, об`єктом огляду є приміщення карети швидкої допомоги, де на качалці без ознак життя знаходиться ОСОБА_13 , 1971 р.н. При огляді трупа встановлено на ньому наступний одяг: куртка темно зеленого кольору на молнії, кофта вишневого кольору, темно-сірі спортивні штани, чорні кросівки. При огляді трупа на наявність тілесних ушкоджень виявлено на лівій стороні лобової частини голови, ссадно червоного кольору із кров`яними виступами;

Протокол обшуку від 16.03.2022 року, об`єктом якого є автомобіль Mercedes Benz S320, д.н.з. НОМЕР_1 . В салоні автомобіля зроблено змиви з ричала КПП, керма, а також зроблено вирізи подушки безпеки керма, які поміщенні до спеціальних паперових пакетів та опечатані;

Довідка КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» відносно ОСОБА_10 з діагнозом ЗЧМТ ЕГТ тупа, травма живота;

Довідка КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» відносно ОСОБА_20 від 16.03.2022 року з діагнозом перелом лівої ключиці зі зміщенням;

Висновок експерта № 03-01/271 від 17.03.2022 року на підставі проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 , 1971 р.н., даних судово-медичної експертизи крові трупа, відомих обставин, встановлено: Причиною смерті є сполучена травма голови та тулубу, що ускладнилась розвитком шоку, про що свідчить наявність прижиттєвих ушкоджень голови, грудної клітки та легень та ознак шоку. Враховуючи ступінь вираженості трупних явищ (трупне заклякання добре виражене в усіх досліджених групах м`язів, трупні плями при натисканні на них пальцем бліднуть та до кінця дослідження свого кольору не змінюють) вважає, що смерть настала більш ніж 36-48 годин до моменту експертизи трупа в морзі. При судово-медичній експертизі трупа виявлені наступні тілесні ушкодження: сполучена травма голови та тулуба у вигляді субарахноїдальних крововиливів головного мозку та мозочка, крововиливів в м`які тканини голови з внутрішнього боку, саден, синця та рани на голові, переломів ребер справа, розривів правої легені, крововиливів в обидві легені, крововиливів в клітковину середостіння та м`яких тканин шиї, крововиливу в поперекову ділянку, крововиливів в трапецієподібний м`яз справа та зліва, вивиху голівки лівої стегнової кістки; травма кінцівок у вигляді саден на тильній поверхні обох кистей, синця та саден на внутрішній поверхні лівого стегна, лівого колінного суглобу та лівої гомілки, синця на правому передпліччі. Вказані ушкодження виникли внаслідок дії тупих предметів чи при ударі об такі предмети. Сполучена травма голови та тулуба відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Травма кінцівок носить ознаки легких тілесних ушкоджень. Не виключається можливість отримання вищеописаних тілесних ушкоджень в час та при обставинах зазначених в постанові. При судово-медичній експертизі крові трупа спирти не виявлено. Між сполученою травмою голови та тулуба та настанням смерті існує прямий причинний зв`язок;

Висновок експерта № СЕ-19/124-22/2554-ІТ від 11.04.2022 року з масштабно-графічною схемою, згідно якого: 1. В первинний контакт вступила передня ліва частина автомобіля Mercedes Benz S320, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме передній бампер, капот, переднє ліве крило та передня права частина автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 а саме передній бампер, капот, переднє праве крило. 2. Кут між повздовжніми вісями автомобіля Mercedes Benz S320, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 близько до 85%. 3. Місце зіткнення автомобіля Mercedes Benz S320, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в районі розташування сліду подряпини на дорожньому покритті (позначка 1 на план-схемі до протоколу огляду місця ДТП). Оскільки в протоколі огляду місця ДТП від 15.03.2022 та на план-схемі до нього відсутні відомості про сліди шин транспортних засобів перед зіткненням та у момент первинного контактування, тому дати відповідь на питання «як розташовувались транспортні засоби відносно елементів проїзної частини дороги, в момент їх первинного контакту?» не представляється можливим;

Висновок експерта № СЕ-19/124-22/2549-ІТ від 06.04.2022 року, згідно якого: 1. Дослідження, проведені по питанню № 1 постанови вказують на те, що до моменту ДТП деталі ходової частини, рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля Mercedes Benz S320, д.н.з. НОМЕР_1 знаходилася в працездатному стані. Товщина гальмівних дисків не відповідає вимогам підприємства - виробника, згідно до вимог п. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України, тому експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. 2. Дослідження, проведенні по питанню № 1 постанови вказують на те, що до моменту ДТП деталі ходової частини, рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля Mercedes Benz S320, д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані. Товщина гальмівних дисків не відповідає вимогам підприємства-виробника, згідно до вимог п. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України, тому експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. Водій автомобіля Mercedes Benz S320, д.н.з. НОМЕР_1 мав можливість виявити вказані невідповідності шляхом проведення своєчасного технічного огляду;

Висновок експерта № СЕ-19/124-22/2792-ІТ від 11.04.2022 року, згідно якого: 1. До моменту ДТП рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система переднього лівого та заднього правого колеса автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані. Дати відповідь що до працездатності робочої гальмівної системи переднього правого колеса та заднього лівого колеса автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 до моменту ДТП не представляється можливим оскільки в наданих умовах дослідити причини непрацездатності гальмового механізму переднього правого колеса та заднього лівого колеса не представилось можливим. Оскільки на передній вісі автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 встановлені поздовжні розтяжки та важелі підвіски зміненої конструкції, тому згідно з вимогами п. 31.1 Правил дорожнього руху України та п. 5.1, п. 5.2 ДСТУ 3649:2010 колісні транспортні засоби експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. Оскільки діаметри гальмівних барабанів ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 не відповідають вимогам підприємства виробника, тому згідно з вимогами п. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. 2. До моменту ДТП рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система переднього лівого та заднього правого колеса автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані, тому відповідь на питання № 2 постанови в частині працездатності даних систем з технічної точки зору, втрачає сенс. Дати відповідь що до працездатності робочої гальмівної системи переднього правого колеса та заднього лівого колеса автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 до моменту ДТП не представляється можливим оскільки в наданих умовах дослідити причини непрацездатності гальмового механізму переднього правого колеса та заднього лівого колеса автомобіля не представилось можливим, а тому дати відповідь на питання № 2 в частині працездатності гальмового механізму переднього правого колеса та заднього лівого колеса автомобіля не представляється можливим до вирішення питання № 1. Оскільки на передній вісі автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 встановлені поздовжні розтяжки та важелі підвіски зміненої конструкції, тому згідно з вимогами п. 31.1 Правил дорожнього руху України та п. 5.1, п. 5.2 ДСТУ 3649:2010 колісні транспортні засоби експлуатації даного транспортного засобу заборонялася. Оскільки діаметри гальмових барабанів автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 не відповідають вимогам підприємства виробника, тому згідно з вимогами п. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України експлуатація даного транспортного засобу заборонялася. Водій автомобіля ВАЗ 21134, д.н.з. НОМЕР_2 мав можливість виявити вказані невідповідності під час проведення технічного обслуговування автомобіля;

Протокол огляду від 28.03.2022 року, а саме DVD+R диску з записом дорожньої обстановки, який проводився з фасаду будинку № 55, який знаходиться по вул. Смілянська в м. Черкаси;

Протокол огляду від 04.04.2022 року, а саме DVD+R диску з записом дорожньої обстановки, який проводився з фасаду будинку № 57, який знаходиться по вул. Смілянська в м. Черкаси;

Висновок експерта № СЕ-19/124-22/3333-ІТ від 27.04.2022 року, згідно якого:

1. Мінімальна швидкість руху автомобіля Mercedes Benz S320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно наданого відеозапису, становила близько 68,1…80,5 км/год. (74,3+-6,2=68,1…80,5). 2. Мінімальна швидкість руху автомобіля ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно наданого відеозапису, становила близько 54,5…64,3 км/год. (59,4+-4,9=54,5…64,3). 3. У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП та за обставин зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля Mercedes Benz S320, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 перед проїздом нерівнозначного перехрестя повинна була дати дорогу автомобілю ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який наближався до даного перехрестя по головній дорозі, тобто повинна була діяти у відповідності до вимог дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та вимог пп.12.4., 16.11. Правил дорожнього руху України. 4. У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП та за обставин, зазначених в постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 , в момент виникнення небезпеки для його руху, повинен був негайно зменшити швидкість руху керованого ними автомобіля аж до його зупинки (із технічної точки зору - застосувати екстрене гальмування), тобто повинен був діяти у відповідності до вимог пп.12.3., 12.4. Правил дорожнього руху України. 5. Дати відповідь на питання не представляється можливим з причин, які зазначені в дослідницькій частині. 6. Дати відповідь на питання не представляється можливим з причин, які зазначені в дослідницькій частині;

Протокол проведення слідчого експерименту від 27.04.2022 року з план-схемою та фото таблицею зображень, з метою перевірки і уточнення відомостей: ДТП, яка мала місце 15.03.2022 року близько 21.30 год. в м. Черкаси на перехресті вул. Смілянська-Благовісна за участю водіїв ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . Метою слідчого експерименту є встановлення видимості елементів проїзної частини по напрямку руху учасників даної ДТП та встановлення відстані на якій знаходився водій автомобіля ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 , до місця зіткнення в момент коли водій ОСОБА_10 здійснюючи виїзд з другорядної дороги на головну автомобілем з`явилася в полі зору водія ОСОБА_13 , тобто встановлення моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_13 ;

Висновок експерта № СЕ-19/124-22/3873-ІТ від 29.04.2022 року, згідно якого: 1. У момент виникнення небезпеки для руху, який вказаний в постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Mercedes Benz S320, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди за умови у Варіантах №№1,2, викладених у постанові слідчого про призначення експертизи, при максимально допустимій швидкості руху в населених пунктах, а тому і не мав би такої можливості і при фактичних швидкостях зазначених в постанові слідчого у Варіантах №№1,2. 2. У дорожній обстановці, яка сталася на момент ДТП, за вказаних у постанові вихідних даних, у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, з технічної точки зору, знаходилось ненадання переваги в русі водієм автомобіля Mercedes Benz S320, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 в момент, коли водій автомобіля ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди;

Судом також досліджені докази, надані стороною захисту:

Висновок експерта № СТ/033Е-22 від 02.08.2022 року, згідно якого:

1. У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, та за обставин, зазначених у дорученні на проведення експертизи, водій автомобіля Mercedes Benz S 320 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 повинна була діяти у відповідності до вимог пп. 16.11.; 33.2 Правил дорожнього руху України.

2. У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, та за обставин зазначених у доручення на проведення експертизи, водій автомобіля ВАЗ 21134 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог 16.12. Правил дорожнього руху України.

3. У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, та за обставин, зазначених у дорученні на проведення експертизи, у діях автомобіля Mercedes Benz S 320 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 вбачаються невідповідності вимогам пп.16.11., 33.2. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та виконання яких вона перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мала.

У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, та за обставин, зазначених у дорученні на проведення експертизи, у діях водія автомобіля ВАЗ 21134 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 вбачаються невідповідності вимогам п.16.12. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та на виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав.

Довідка КНП «Черкаський міський пологовий будинок «Центр матері та дитини» № 640/01-26 від 07.12.2022 року, згідно якої ОСОБА_10 взята на облік по вагітності 29.11.2021 року;

Крім того, в ході судового розгляду ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2023 року було призначено комісійну судово автотехнічну експертизу. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової авто технічної експертизи № 26460/23-52 від 06.03.2025 року, згідно якого:

1-2. В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, дії водія автомобіля Mercedes ОСОБА_10 регламентуються вимогами п.п. 12.4, 16.3, 16.11 ПДР України та дорожнього знаку 2.1 р. 33 ПДР України. З технічної точки зору в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.4, 16.3 та 16.12 ПДР України.

3. В даній дорожній обстановці з технічної точки зору дії водія автомобіля Mercedes не відповідали вимогам п. 16.11 та вимогам дорожнього знаку 2.1 р. 33 ПДР України. З технічної точки зору дані невідповідності знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожній обстановці з технічної точки зору дії водія автомобіля ВАЗ не відповідали вимогам п. 16.12 ПДР України. З технічної точки зору дана невідповідність знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Судом також досліджені характеризуючі данні обвинуваченої ОСОБА_10 : - вимога про відсутність судимостей; довідка КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» № 1079 від 12.05.2022 року, згідно якої ОСОБА_10 під наглядом не перебуває; довідка КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» № 557/01-05/1 від 12.05.2022 року, згідно якої ОСОБА_10 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває. Висновок КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» № 137 від 15.03.2022 року, згідно якого ОСОБА_10 твереза.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_10 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілих, свідків, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.

При цьому суд погоджується і з твердженнями сторони захисту та вважає їх слушними та підтвердженими, зокрема, й експертним висновком комісійної судової авто технічної експертизи № 26460/23-52 від 06.03.2025 року, про те, що в даній дорожній обстановці з технічної точки зору дії водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_13 не відповідали вимогам п. 16.12 ПДР України. З технічної точки зору дана невідповідність знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Однак, вказані обставини, не виключають наявності в діях ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому дії обвинуваченої ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_10 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого нею злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, але з необережною формою вини; характеризується по місцю проживання позитивно; раніше не судимої; її відношення до скоєного, та те що і дії іншого водія є в причинному зв`язку з даною ДТП; наявність обставин, що пом`якшують покарання; те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; маючої та утриманні двох малолітніх дітей; поведінку обвинуваченої після скоєння злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Згідно ст.66 КК України в якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_10 суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Також суд враховує, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала, у вчиненому щиро розкаялась, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінювала свої дії та готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинного діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, але з необережною формою вини, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_10 покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченої до та після вчинення кримінального правопорушення, яка усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надала правдиві свідчення про обставини вчинених нею кримінальних правопорушень, які повністю викривають її у вчинені злочину, дала критичну оцінку своїм діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачалась за вчинене перед потерпілими та добровільно відшкодувала завдану матеріальну та моральну шкоду, що свідчить про її щире каяття.

Призначаючи покарання ОСОБА_10 , та встановлюючи ступінь її вини у вчинені вказаного кримінального правопорушення, суд дає оцінку не окремим вчинкам обвинуваченої, а і її особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки вона має нахили до скоєння правопорушень. Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей. Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченої, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси обвинуваченої. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.

З урахуванням наведеного, враховуючи дані про особу винної, обставини, що пом`якшують його покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченої, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченої дають підстави вважати, що виправлення останньої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо досягти без реального позбавлення волі.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_10 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаних норм було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи позитивні характеристики ОСОБА_10 , відомості про особу обвинуваченої та її молодий вік, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинувачену ОСОБА_10 обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Є очевидним, що поведінка обвинуваченої ОСОБА_10 , свідчить про відсутність підстав припускати, що вона може повторно завдати шкоду суспільству чи іншим громадянам вчинивши будь-який злочин. У даному випадку пропорційність при призначені покарання за злочин, буде найбільш сильно і найбільш тривало впливати на обвинувачену у випадку призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, тобто із звільненням від відбування покарання з випробуванням, при цьому залишаючи можливість державного осуду, у випадку вчинення будь-яких нових протиправних дій на протязі тривалого іспитового строку. Вказане покарання є мінімально необхідним і розумно достатнім. Відповідно призначене покарання, дасть можливість обвинуваченій переосмислити своє ставлення до життя, людей, суспільних відносин і буде ефективним заходом позитивного впливу на ОСОБА_10 .

Призначення ОСОБА_10 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченій ОСОБА_10 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, направленого проти безпеки дорожнього руху, внаслідок якого загинула людина, а також те, що ОСОБА_10 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувалася, суд приходить до висновку про доцільність призначення їй додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 рік.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_10 , та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Таке покарання обвинуваченій, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_10 на час ухвалення рішення не обирався та підстав для обрання суд не вбачає.

В межах даного кримінального провадження цивільний позивач ОСОБА_9 подав цивільний позов до ОСОБА_10 , ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Під час судового розгляду ОСОБА_9 відмовився від позову в частині вимог до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан». Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.02.2023 року було прийнято відмову ОСОБА_9 від позову в частині позовних вимог до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» та закрито провадження в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням поданої в новій редакції від 13.10.2023 року.

Цивільний позов мотивований наступним. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано значної матеріальної та моральної шкоди. Відповідач - ОСОБА_10 на місці ДТП мала поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений з ТДВ "Страхова Компанія "Гардіан", що брала на себе зобов`язання з відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку, що стверджується копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригод та полісом. Згідно Полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000 грн.

Згідно калькуляції загальної вартості матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику автомобіля ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП становить 65 242 грн. (підтверджується копією звіту №А09-15 про оцінку автомобіля ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Окрім того, вартість експертизи автомобіля становить 3000,00 грн. (підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №41 від 13.09.2022 року та договором №13-09/2022 про виконання робіт (послуг).

Крім цього просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 50000 грн. Вказує, що ДТП та її наслідки, привели до пошкодження транспортного засобу, порушили нормальні життєві зв`язки і вимагають додаткових матеріальних затрат; протягом тривалого часу Позивач не має можливості користуватися власним автомобілем, чим порушено встановлений ритм його життя, обмежилась можливість у задоволенні культурно - побутових потреб, пов`язаних із пересуванням, як особисто так і членів сім`ї та близьких родичів; моральні переживання полягають у тому, що відповідальною за заподіяну шкоду відповідальною особою відмовлено у повному та своєчасному відшкодуванні заподіяних збитків; внаслідок пошкодження майна та самого факту ДТП, в позивача виникла роздратованість, постійні переживання та турботи пов`язані із пошкодженням автомобіля, а також з необхідністю звернення до суду.

19.01.2023 року ОСОБА_10 подала відзив на позов, згідно якого просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 .

При вирішенні даного позову суд керується вимогами ст.ст.128, 129 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За приписами ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В ході судового розгляду встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, 15 березня 2022 року за участю водіїв ОСОБА_10 та ОСОБА_13 автомобіль марки «MERCEDES BENZ S320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_10 , був забезпечений згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» із визначеною страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. 00 коп.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року №85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону №85/96-ВР страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов`язкового страхування в Україні.

Відповідно до ст. З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV (далі - Закон №1961-IV) обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст. 4 Закону №1961-IV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, з огляду на те, що автомобіль марки «MERCEDES BENZ S320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_10 , був забезпечений згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» із визначеною страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. 00 коп., а тому звернення ОСОБА_9 з даним цивільним позовом до ОСОБА_10 в частині стягнення матеріального збитку в сумі 65 242,00 грн. є таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, стягненню з винного водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, підлягає лише різниця фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Звіту №А09-15 про оцінку автомобіля BA3-21134 реєстраційний номер НОМЕР_2 , складений 30 вересня 2022 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_21 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BA3-21134 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 унаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 65 242, 00 грн.

Таким чином, вимога про стягнення з ОСОБА_10 вартість матеріального збитку в сумі 65 242,00 гри., яка не перевищує ліміт відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» не підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Так в ході судового розгляду встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15 березня 2022 року на перехресті вулиці Смілянської та вулиці Благовісної у місті Черкаси за участю водіїв ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , який керував автомобілем, що належить на праві власності ОСОБА_9 , світлофор працював у «мигаючому жовтому режимі», а, отже, водій ОСОБА_13 повинен був керуватися під час проїзду нерегульованого перехрестя вулиць Смілянська - Благовісна дорожніми знаками. Однак, дорожнього знаку пріоритету 2.3 «Головна дорога» по вулиці Благовісна, у напрямку руху водія ОСОБА_13 на час виникнення дорожньо-транспортної пригоди не було. З огляду на вищевикладене, порушення правил безпеки дорожнього руху під час дорожньо-транспортної пригоди відбулося також і з боку водія ОСОБА_13 , який керував автомобілем, що належить на праві власності ОСОБА_9 .

Таким чином, з огляду на вищевикладене, шкода завдана ОСОБА_9 внаслідок пошкодження автомобіля відбулася з вини обох водіїв - ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .

Окрім того, відповідно до положень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, виходячи із положень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" №4 від 31 березня 1995 року заявник повинен довести факт заподіяння моральної шкоди та підтвердити це відповідними доказами.

В ході судового розгляду цивільним позивачем ОСОБА_9 не надано достатніх доказів того, що моральна шкода спричинена саме з вини цивільного відповідача - ОСОБА_10 та доказів причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, цивільним позивачем не надано.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності.

Згідно постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Як зазначалося вище, цивільним позивачем - ОСОБА_9 не доведено наявності перенесених моральних страждань, а також не доведено, що ці страждання пов`язані з діями цивільного відповідача - ОСОБА_10 . Таким чином, виходячи з недоведеності цивільним позивачем усіх складових делікту, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 моральної шкоди в сумі 50 000 гри, не підлягають задоволенню.

Також в межах даного кримінального провадження потерпіла ОСОБА_12 подала цивільний позов до ОСОБА_10 , ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В ході судового розгляду потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 подали заяви про залишення без розгляду їх позовів в частині вимог до ОСОБА_10 , оскільки остання добровільно відшкодувала за завдану матеріальну та моральну шкоду.

На підставі вищевикладеного цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином необхідно залишити без розгляду. Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином необхідно залишити без розгляду.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_12 до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування моральної шкоди в сумі 78000 грн. завданої кримінальним правопорушенням. Суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що загиблий ОСОБА_13 є чоловіком ОСОБА_12 .

Внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_12 було завдано моральної шкоди, яка виразилась в сильних душевних стражданнях внаслідок втрати близької людини, порушення звичайного способу та укладу життя, відчуття гострого душевного болю та щоденних хвилювань.

На час дорожньо-транспортної пригоди був чинний Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV.

Відповідно до п. 27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки (наприклад, транспортними засобами), відшкодовується на загальних підставах. Якщо вина встановлена для всіх учасників, розмір відшкодування визначається пропорційно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Стаття 1187 ЦК України визначає транспортний засіб як джерело підвищеної небезпеки, що робить його власника або користувача відповідальним за завдану шкоду, якщо не доведено інше (наприклад, умисел потерпілого чи непереборна сила).

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що дії водія ОСОБА_10 та водія ОСОБА_13 є в причино-наслідковому зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, і суд визначає відсоткове відношення вини кожного водія, як 50%, то підлягає стягненню з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_12 на відшкодування моральної шкоди, пов`язаною зі смертю чоловіка в сумі 39000 грн. (50% від суми передбаченої п.27.3 ст.27 Закону).

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч.1 ст. 126 КПК України).

Нормами КПК визначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК). А тому необхідно стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 9610,72 грн, а саме:

за проведення транспортно-трасологічної експертизи експертизи № СЕ-19/124-22/2554-ІТ від 11.04.2022 в сумі 2745,92 гри.;

за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/124-22/2549-ІТ від 06.04.2022 в сумі 1372,96 грн.;

за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/124-22/2792-ІТ від 11.04.2022 в сумі 2745,92 грн.;

за проведення комплексної фототехнічної та авто-технічної експертизи експертизи № СЕ-19/124-22/3333-ІТ від 27.04.2022 в сумі 1372,96 грн.;

за проведення судової авто-технічної експертизи експертизи № СЕ- 19 124-22/3873-ІТ від 29.04.2022 в сумі 1372,96 грн.

Скасувати арешт накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.03.2022 року на автомобіль MERCEDES BENZ S 320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , належить ОСОБА_18 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.03.2022 року на автомобіль ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_9 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_4 .

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100,369-371, 374,615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_10 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити їй покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з визначенням іспитового строку 1 (один) рік з покладанням на неї обов`язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Згідно з положеннями п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 9610,72 грн.

Запобіжний захід не обирався та підстав для обрання суд не вбачає.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ТДВ «СК`ГАРДІАН» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_12 розмір страхового відшкодування, за завдану моральну шкоду внаслідок ДТП в сумі 39000 грн.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - відмовити в повному обсязі.

Скасувати арешт накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.03.2022 року на автомобіль MERCEDES BENZ S 320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , належить ОСОБА_18 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 .

Скасувати арешт накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.03.2022 року на автомобіль ВАЗ 21134, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_9 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_4 .

Речові докази:

автомобіль «MERCEDES BENZ S 320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси залишено на зберігання на спеціалізованому майданчику ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки 21 - повернути власнику за належністю;

автомобіль «ВАЗ 21134», реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси залишено на зберігання на спеціалізованому майданчику ГУНП в Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки 21 - повернути власнику за належністю.

DVD+R диски з записом дорожньої обстановки, яка передувала дорожньо-транспортній пригоді за участю водіїв ОСОБА_10 , та ОСОБА_13 , приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах воєнного стану, судом проголошено резолютивна частина вироку після складання та підписання повного тексту. Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1