Рішення № 131703013, 11.11.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16944/25

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №76307616, проте оскаржуваною постановою державного виконавця останнє закінчено відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, рішення суду в адміністративній справі №560/4290/23 залишилося не виконаним в повному обсязі, тому позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив судове засідання.

Ухвалою суду замінено відповідача у цій справі на відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 45798761.

Відповідач подав відзив, де позов не визнає, вказує на правомірність постанови державного виконавця.

Сторони в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Від позивача до суду надійшло письмове клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.

Зважаючи на це, розгляд здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

На виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №76307616 з примусового виконання виконавчого листа №560/4290/23, виданого 02.10.2024 Хмельницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (із врахуванням раніше виплачених сум) з 01.04.2019, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 (від 14.02.2023 №ХС36323), виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем відкрито виконавче провадження №76307616 щодо примусового виконання рішення суду від 11 квітня 2023 року у справі №560/4290/23.

23.01.2025 на адресу відповідача надійшло повідомлення пенсійного органу від 19.12.2024, де повідомлено про те, що рішення суду виконане частково, а саме: було проведено перерахунок пенсії стягувача у відповідності до рішення суду. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.04.2019 складає 8713,64 грн.

Сума доплати за період з 01.04.2019 по 31.05.2023 становить 199891,68 грн та буде виплачена при відповідному фінансуванні в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

З 01.06.2023 пенсія стягувану виплачується в розмірі, встановленому згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/4290/23 від 11.04.2023.

Станом на 19.05.2025 рішення суду не виконано у спосіб та порядок передбачений виконавчим документом, кошти на користь стягувана ОСОБА_1 не виплачено.

12.05.2025 та 26.05.2025 у зв`язку із невиконанням постанови про відкриття виконавчого провадження та рішення суду, щодо боржника винесено постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн та 10200,00 грн, які в подальшому були скасовані в судовому порядку.

02.06.2025 за вих. №5223 державним виконавцем направлено до Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області повідомлення по факту умисного невиконання службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення суду та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України.

27.08.2025, державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2025 протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VIII).

За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що даний спір стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем з виконання виконавчого листа у справі №560/4290/23, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на дату розгляду даної справи рішення суду у справі №560/4290/23 в повному обсязі відповідачем залишається невиконаним.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Отже, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Таким чином, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним в повному обсязі, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 02.11.2023 у справі №580/4398/22 та від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020.

Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Отже, якщо у держаного виконавця залишаються засоби, способи і можливість, визначені Законом України "Про виконавче провадження" для продовження вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду, провадження не може бути закінченим.

Формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 31.07.2019 по справі №0240/3698/18-а.

При цьому, за приписами ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, винесення оскаржуваної постанови за обставин встановлених у даній справі, з позбавленням права стягувача у виконавчому провадженні повторно звернутись з цим же виконавчим листом з приводу примусового виконання рішення суду, повністю нівельовано гарантії держави щодо виконання судових рішень, а також гарантії, надані статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не може відповідати суті приписів ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України .

Таким чином суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували саме факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27 серпня 2025 року про закінчення виконавчого провадження ВП №76307616.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 листопада 2025 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29018 , код ЄДРПОУ - 45798761)

Головуючий суддя Я.В. Драновський