Рішення № 131701437, 10.11.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2025 р. № 400/6555/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївський області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Миколаївській області в ненарахуванні та невиплаті відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошової компенсації за всі невикористані ОСОБА_1 , дні додаткової відпустки як працівнику, який має повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, за 2021 (10 діб), 2022 (10 діб), 2023 роки (10 діб), а за 2024 рік (10 діб) - відпустки як працівнику, який має повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, всього 40 діб;

- зобов`язати ГУНП в Миколаївській області нарахувати та виплатити відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошової компенсації за всі невикористані мною, ОСОБА_1 , дні додаткової відпустки як працівнику, який має повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, за 2021, 2022, 2023 роки, а за 2024 рік - відпустки як працівнику, який має повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, всього 40 діб.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що при звільненні його зі служби в Національній поліції України йому не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпуски як батькові, який має дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату такої компенсації, але отримав відмову, яку вважає протиправною.

Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву позивача залишено без руху та запропоновано позивачу у 10 - денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення цього строку.

15.07.2025 надійшла заява позивача про поновлення строків звернення до суду, мотивована посиланням на початок перебігу строку з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг та характер виплачених сум.

Ухвалою від 17.07.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Суд зазначив про доцільність вирішення питання стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою після оцінки обставин (фактів), якими обґрунтована заява позивача про поновлення строку звернення до суду в сукупності з доказами, наданими відповідачем та після з`ясування позиції останнього з даного питання.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві послався на те, що відповідно до довідки управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області від 23.07.2025, ОСОБА_1 під час проходження служби у ГУНП в Миколаївській області не звертався з рапортом щодо отримання щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або неповнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. А тому станом на день звільнення Позивача зі служби в поліції 31.08.2024 року у ГУНП в Миколаївській області був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації за дні такої відпустки. Також, згідно відповіді наданої начальником Управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області від 23.07.2025 вих. № 135533-2025 у матеріалах особової справи відсутні документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 права на таку відпустку, зокрема: свідоцтво про народження дитини; копія пенсійного посвідчення одержувача соціальної допомоги; довідка до акту огляду МСЕК; довідка про інвалідність або будь-які інші документи, що підтверджують встановлений статус дитини. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначив жодним чином про іншого опікуна чи матір дитини, ані місця роботи, ані інформації щодо підтвердження чи спростування факту використання іншим із батьків такої відпустки. При цьому, до набрання законної сили рішення суду від 18.06.2024 у справі №484/471/24 догляд за особою з інвалідністю 1 А групи ОСОБА_2 здійснювався ОСОБА_1 (батьком) та матір`ю ОСОБА_3 , разом з котрими ОСОБА_2 проживала, відповідно до інформації викладеної в даному рішенні суду.

Позивач скористався правом на надання до суду відповіді на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не спростовано право позивача на соціальну відпустку. Щодо відсутності у відповідача відомостей про наявність у позивача дитини - особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, то позивач спростовує це твердження тим, що як і інші працівники Національної поліції він щорічно надавав відомості до керівництва Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області щодо сімейного стану з наданням підтвердних документів, в тому числі і щодо дитини - особи з інвалідністю. Також, він щорічно подавав декларацію, передбачену законом України «Про засади запобігання та протидії корупції». Крім того, позивач зауважує, що в серпні 2024 року він отримав відстрочку від призову під час мобілізації як чоловік, який виховує повнолітню дитину з інвалідністю, про що відповідачу було відомо.

На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив військову службу у Національній поліції України.

Наказом ГУНП в Миколаївській області від 07.11.2015 № 1 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» позивача призначено старшим інспектором Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.

Наказом ГУНП в Миколаївській області від 30.08.2024 № 747 «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), з 31.08.2024 з виплатою компенсації за невикористані 03 доби щорічної відпустки за 2015 рік, за невикористані 42 доби щорічної відпустки за 2021 рік, за невикористані 31 добу щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 34 доби щорічної відпустки за 2023 рік, за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2024 рік.

Позивач є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 175974 від 06.05.2021. Інвалідність встановлена безстроково.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.06.2024 у справі №484/471/24 визнано ОСОБА_2 недієздатною, встановлено опіку над нею, призначенно опікуном ОСОБА_1 .

Рішення набрало законної сили 18.07.2024.

06.03.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації про суми нараховані при звільненні, в тому числі щодо грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за період служби в Національній поліції як особі з утриманням дитини-інваліда з дитинства підгрупи А1 та як опікуну такої дитини.

14.04.2025 відповідачем надано відповідь, в якій, серед іншого, зазначено, що позивач під час служби в Національній поліції не звертався з рапортом та підтверджуючими документами для отримання додатково оплачуваної відпустки . Так, роботодавцеві має бути наданий будь-який належним чином оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується, що другому з батьків не надавалась така соціальна відпустка.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової щорічної соціальної відпустки як батькові неповнолітньої дитини - особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні норми права.

Для вирішення спору суду слід з`ясувати, чи має право поліцейський при звільненні з органів Національної поліції України право на отримання грошової компенсації за набуту протягом попередніх років відпустку, яка не використана в році звільнення.

Статтею 92 Закону України від 02 липня 2015 р. № 580-VIII «Про національну поліцію» (тут і надалі, в редакції, яка діяла станом на час звільнення позивача із служби в поліції), внормовано, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою - четвертою, дев`ятою та десятою статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», внормовано, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Таким чином, диспозиція частини другої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» є бланкетною та відсилає до законодавства про відпустки, для з`ясування інших видів відпусток право на які має поліцейський.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (тут і надалі в редакції, що діяла станом на час звільнення позивача із служби в поліції, якщо окремо не буде зазначено інше), внормовано наступні види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Статтею 19 Закону України «Про відпустки» (в редакції Закону України від 15 квітня 2021 р. № 1401-ІХ, який набрав чинності з 09 травня 2021 р.), визначено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Між тим, до 09 травня 2021 року стаття 19 Закону України «Про відпустки», була викладена в такій редакції: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України».

Отже, після 09 травня 2021 року, додатковою відпусткою, яка передбачена ст.19 Закону України «Про відпустки» рівною мірою користувались «батько» або «мати».

Враховуючи те, що законодавець вживає в абзаці першому частини першої статті 19 Закону України «Про відпустки» словосполучення «один із батьків», то правом на отримання відпустки у календарному році користується один із батьків, за умови, що інший таку відпустку не використовував.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (тут і надалі, в редакції, яка діяла станом на час звільнення позивача із служби в поліції).

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку, з-поміж іншого, внормовано, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Поряд з тим, частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» та частиною першою статті 83 КЗпП України, визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що, як питання обчислення невикористаних відпусток (щорічної/додаткової/соціальної), так і нарахування і виплати грошової компенсації за всі не використані дні відпусток, станом на час звільнення, належить до виключних повноважень роботодавця (в даному випадку - Національної поліції України).

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач не звертався до нього у спірний період з рапортом про надання додаткової соціальної відпустки і не надав підтвердження, що інший з батьків, а саме, матір повнолітньої дитини - особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, не використала таку відпустку.

Суд погоджується з відповідачем, що дійсно, доказів такого звернення позивач суду не надав.

Водночас, в матеріалах справи є докази, що підтверджують наявність у позивача повнолітньої дитини - особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а також відомості Пенсійного фонду України, з яких вбачається, що в період з квітня 2021 року до 06.08.2025 (дата формування довідки з Реєстру застрахованих Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування) матір дитини - ОСОБА_3 не отримувала заробітної плати, тобто не була працевлаштована., а, відтак, не використовувала додаткову соціальну відпустку.

Зазначені докази підтверджують право позивача на додаткову соціальну відпустку (10 діб) щорічно, починаючи з 2021 року.

При цьому, на думку суду, не має правового значення по суті спору той факт, що позивач не звертався з рапортом про надання додаткової відпустки та виплату йому компенсації за невикористану додаткову відпустку, оскільки право позивача щодо отримання грошової компенсації є абсолютним та не залежить від подання відповідних рапортів, а нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є обов`язком відповідача.

Викладені мотиви дають підстави для ухвалення рішення про задоволення позову повністю.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 40108735) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошової компенсації за всі невикористані ним дні додаткової відпустки як працівнику, який має повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, за 2021 (10 діб), 2022 (10 діб), 2023 роки (10 діб) та за 2024 рік (10 діб).

3. Зобов`язати Головного управління Національної поліції у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошову компенсацію за всі невикористані ним дні додаткової відпустки як працівнику, який має повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, за 2021 (10 діб), 2022 (10 діб), 2023 роки (10 діб) та за 2024 рік (10 діб).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко