Рішення № 131701393, 11.11.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2025 р. № 400/8556/25 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, з дотриманням вимог передбачених ст.263 КАС України адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вул. Борисенко Олександра, 7, Рівне, 33028,, , провизнання протиправним та скасування рішення від 01.05.2025 року № 143750004478; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 01.05.2025 №143750004478 щодо відмови у призначенні пенсії за віком; 2) зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997, з 01.01.1992 по 01.08.1992, з 01.03.2000 по 01.10.2000, з 10.10.2000 по 29.05.2001, а також періоди навчання з 01.01.1982 по 16.07.201984 року, та повторно розглянути заяву від 24.04.2025 про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що після досягнення 60-річного віку звернулась до Пенсійного фонду із заявою від 24.04.2025 про призначення пенсії за віком, однак Головне управління ПФУ в Рівненській області рішенням від 01.05.2025 №143750004478 протиправно відмовило їй у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, не зарахувавши періоди при цьому роботи з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997 року, спираючись на неможливість зарахування вказаних періодів у зв`язку з припиненням участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Також не зараховано період роботи в Киргизькій республіці з 01.01.1992 по 01.08.1992 року. Крім того, відповідачем протиправно не зараховані періоди роботи з 01.03.2000 по 01.10.2000, з 10.10.2000 по 29.05.2001 року з огляду на те, що запис про звільнення з роботи не завірений печаткою організації та наявне виправлення в даті звільнення, та період навчання з 01.01.1983 по 16.07.1984 року, оскільки диплом №835338 від 23.02.1987 року не містить підпису голови екзаменаційної комісії. Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Також, за наявності чинних у період роботи позивачки положень Угоди, що передбачала відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу. На переконання позивачки, необґрунтоване неврахування зазначених періодів її роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист.

Відповідач: Головне управління ПФУ у Миколаївській області, позов не визнав, надав відзив, в якому обгрунтував свою позицію тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. До страхового стажу позивачки згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.01.1985 року не враховано: періоди роботи в росії з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року; періоди роботи в Киргизькій республіці з 01.01.1992 по 01.08.1992 у зв`язку з припиненням дії Угоди про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення для України, періоди трудової діяльності з 01.03.2000 по 01.10.2000, оскільки запис про звільнення з роботи не завірений печаткою організації ( частково зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу від 24.04.2025), період трудової діяльності з 10.10.2000 по 29.05.2001, оскільки наявне виправлення в даті на звільнення (частково зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу від 24.04.2025). Також, Головним управлінням ПФУ в Рівненькій області правомірно не зараховано період навчання позивачки з 01.09.1983 по 16.07.1984, оскільки в дипломі №835338 від 23.02.1987 відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Відтак, страховий стаж позивачки становить 28 років, а тому рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 01.05.2025 №143750004478 про відмову у призначенні пенсії за віком є правомірним та законним.

Відповідач - Головне управління ПФУ в Рівненькій області, своїм правом не скористався, відзиву на позов не надав, своєї позиції стосовно позовних вимог не висловив.

Суд розглянув справу 11.11.2025 відповідно до вимог ст. 263 КАС України, без проведення судового засідання, в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.04.2025 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (далі- Закон №1058).

За принципом екстериторіальної заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням ПФУ в Рівненській області.

Рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області №143750004478 від 01.05.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж обраховано - 28 років. При цьому, до страхового стажу позивачки не було враховано:

- період роботи з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- період роботи в Киргизькій республіці з 01.01.1992 по 01.08.1992 з аналогічних підстав;

- період роботи з 01.03.2000 по 01.10.2000, оскільки запис про звільнення з роботи не завірений печаткою організації (частково зараховано);

- період роботи з 10.10.2000 по 29.05.2001, оскільки наявне виправлення в даті на звільнення (частково зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ок-5) від 24.04.2025);

- період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984 згідно диплому від 23.02.1987 №835338, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

Не погоджуючись з цим, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мрежі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 від 15.01.1985 містяться записи:

- про період роботи позивачки з 16.11.1984 по 04.04.1985 на "Кара-Балтийском производственном обьединении "Бакит" (мовою оригіналу) (запис №1-№2);

- про період роботи позивачки з 05.08.1987 по 15.01.1988 в "Джезказганский горно-металлургический комбинат имени К.И.Сатпаева" (мовою оригіналу) (запис №3-№4);

- про період роботи позивачки з 21.07.1988 по 30.11.1988 у дитячому садку №14 Кара-Балта (запис №5-№6);

- про період роботи позивачки з 01.01.1989 по 21.03.1989 у дитячому садку №4 "Малиш" (запис №7-№8)

- про період роботи позивачки з 22.03.1989 по 01.08.1992 в Калининском быткомбинате (мовою оригіналу) (запис №9-№10);

- про період роботи позивачки з 26.03.1994 по 15.06.1995 в акционерном обществе "Полетаева" (мовою оригіналу) (запис №11-№12);

- про період роботи позивачки з 26.08.1995 по 01.08.1997 в акционерном обществе "Полетаева" (мовою оригіналу) (запис №13-№14);

- про період роботи позивачки з 01.08.1997 по 05.12.1997 в ТОВ "Комерційний техноторгівельний центр "Грант" (запис №15-№16);

- про період роботи позивачки з 01.03.2000 по 01.10.2000 у приватного підприємця ОСОБА_2 (запис №17-№18);

- про період роботи позивачки з 10.10.2000 по 29.05.2001 в ТОВ "ОФ "Нафтан" (запис №19-№20).

У період з 01.01.1983 по 16.07.1984 позивачка навчалась в "Среднем профтехучилище №105 города Карла-Балта Киргизской ССР" (мовою оригіналу), про закінчення якого отримала диплом №835338.

1. При розгляді звернення позивачки за призначенням пенсії, Головним управлінням ПФУ в Рівненьскій області не були в повному обсязі зараховані періоди роботи з 01.03.2000 по 01.10.2000, з 10.10.2000 по 29.05.2001, а також період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984, оскільки запис про звільнення (запис у трудовій книжці № 18) не завірений печаткою організації, та у записі № 20 про звільнення від 29.05.2001 наявне виправлення в даті . Також, відповідач, не зараховуючи період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984 до страхового стажу позивачки, послався на відсутність підпису голови екзаменаційної комісії.

Разом з цим, суд зазначає, що неповне заповнення трудової книжки та записів у ній не спростовує факту трудової діяльності позивачки у наведені вище періоди, а лише є неповним заповненням трудової книжки підприємством.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці або довідках. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

З наведеного випливає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за недоліки оформлення трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Аналогічним чином суд розцінює і недоліки при формуванні диплому №835338 від 23.02.1987.

За таких обставин, позивачці протиправно не враховано в повному обсязі період роботи з 01.03.2000 по 01.10.2000, з 10.10.2000 по 29.05.2001 та період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984 року.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

2. Щодо періодів роботи позивачки в російській федерації та Киргизькій республіці, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, була багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Відповідно до приписів ст.1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно з ст.ст.5, 6 Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Також, згідно абз. 2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Тобто, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набрала чинності 02.12.2022, постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

Отже, з 02.12.2022 набрала чинності постанова про вихід з Угоди. Тобто, до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню в даній ситуації щодо зарахування періодів роботи позивачки в рф та в Киргизькій республіці, оскільки вказана Угода була чинною у період роботи позивачки. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи.

Крім того, з аналізу пунктом 1 постанови КМУ №107 суд вбачає, що цим пунктом встановлено прийняття під час воєнного стану на території України документів, виготовлених або засвідчених на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, прийняття на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Як вже зазначалось вище, до виходу з Угоди, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховувались при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Таким чином, до 24.02.2022 на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначені у трудовій книжці періоди роботи позивачки підлягають врахуванню на території України.

Також суд не вбачає фактів подання позивачем документів, які містять недостовірні відомості та/або інших зловживань з її боку. Крім того, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні, позивачка не може надати будь-які інші документи, окрім наданих, для підтвердження трудової діяльності. Військова агресія Російської федерації проти України, є форс-мажорною обставиною, яка не залежить ні від позивача, ні від відповідача.

Відтак, періоди роботи позивачки з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997, з 01.01.1992 по 01.08.1992 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області щодо відмови позивачці у призначенні пенсії за віком №143750004478 від 01.05.2025.

3. Щодо призначення пенсії, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивачці виповнилось 60 роки, страховий стаж, з урахуванням висновків суду по цій справі становить більш ніж 32 роки, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону 1058.

З урахуванням цього, з метою захисту порушених прав позивачки, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 24.04.2025.

Використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ПФУ в Рівненській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, Рівне, 330228 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №143750004478 від 01.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984, період роботи з 01.01.1992 по 01.08.1992, з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997 року та в в повному обсязі період роботи з 01.03.2000 по 01.10.2000, з 10.10.2000 по 29.05.2021.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком, починаючи з 24.04.2025.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) гривень.

6. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 11.11.2025