Рішення № 131701366, 11.11.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2025 р. № 400/11685/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , Головного управління Національної гвардії України, вул. Хороброго Святослава, 9 А, м. Київ, 03151 , провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач 1), Національної гвардії України (відповідач 2) просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги 90-кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати ОСОБА_1 , та провести виплату одноразової грошової допомоги 90-кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року з відрахуванням раніше виплачених сум 60210,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач був звільнений з військової служби, згідно з підпунктом «а» п.3 ч.5 (у відставку за віком) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №507920 від 16.01.2024 року, позивачці встановлено другу групу інвалідності безстроково, та вказано, що захворювання. Так, пов`язано з проходженням військової служби.

03.07.2024 року позивачка звернулась до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату мені одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, що пов`язана з проходженням військової служби, відповідно до п.7 п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 з додатками відповідно до переліку.

Відповідач листом від 14.10.2024 року повідомив, що виплата одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» в сумі 60210,00 грн.

Позивач з даним твердженням не погоджується та вважає, що відповідач помилково застосував прожитковий мінімум станом на 01.01.2009 року коли їй була встановлена 3 група інвалідності. Позивачці як військовослужбовцю інвалідність була встановлена вперше.Виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи позивачка не отримувала, так як вона була встановлена позивачу до початку військової служби.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року відкрито проваження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач в позовній заяві підтверджує, що їй було первинно встановлено III групу інвалідності у 2009 році, згідно довідки до акту огляду МСЕК серія МСЕ- 09 №054219.

Згідно наданої довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №507920 від 16 січня 2024 року позивачці при повторному огляді(як зазначено в довідці) встановлено II групу інвалідності «Захворювання, так пов`язане з проходженням військової служби.»

Приписами п. 17 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається в кратності прожиткових мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність. Таким роком для позивачки є 2009 рік. Слід використовувати прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня 2009 року. Відповідач також вказує не є розпорядником бюджетних коштів, а тому не може приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні тільки подавати висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 Порядку № 975.

Відповідним розпорядником бюджетних коштів по даній справі є Головне управління Національної гвардії України. Отже, призначення та визначення розміру одноразової грошової допомоги не відноситься до компетенції відповідача, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідачем 2 відзиву на позовну заяву не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 перебувала на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 03.07.2019 по 24.01.2024 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №25 від 24.01.2024 року позивача звільнено відповідно до п.п. «а» пункту 3 частини 5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» з військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.01.2024 року №4о/с припинено контракт та виключено із списків особового складу військової частини.

Позивачка отримала одноразову грошову допомогу з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019.

Не погодившись з правовою підставою призначення одноразової грошової допомоги позивач звернувся із заявою на адресу відповідача

Листом відповідач повідомив позивача про те, що наразі відсутні умови для зміни підстав призначення одноразової грошової допомоги, а так само підстав, які б надавали позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач, вважаючи, що відмова відповідачів про виплату їй ОГД у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму є протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до п.п. 5 п. 4 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленняінвалідності військовослужбовців військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постанови КМУ від 25.12.2013 року №975, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби. Відповідно до п.17 Порядку, у разі встановлення інвалідності одноразова грошові допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку: 2) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності І групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осі' на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність. - у разі встановлення інвалідності II групи:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленою законом для працездатних оси па 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність. - у разі встановлення інвалідності III групи;

З 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяці, становить - 2 920,00 грн.

Суд бере до уваги пояснення позивач, що вказані порушення виникли, оскільки під час підрахунку розміру одноразової грошової допомоги помилково застосовано прожитковий мінімум станом на 01.01.200 ) року, коли позивачці було встановлено III групу інвалідності.

Наяві захворювання у позивача, які стали причиною встановлення в 2009 році 3 групи інвалідності, під час проходження військово-лікарської комісії та огляду МСЕК ( 2023-2024 роки) не були підставою для встановлення їй II групи інвалідідності.

Судом встановлено, що в свідоцтві про хворобу №633 від 02.10.2023 року зазначено перелік захворювань, які виникли під час проходження позивачем військової служби, між захворюваннями встановлено причинний зв`язок, що і стало підставою зміни групи інвалідності та в довідці МСЕК від 16.01.2024 року чітко вказано, що захворювання. ТАК. пов`язані з проходженням військової служби.

Тому суд приходить до висновку, що під час розрахунку розміру одноразової грошової допомоги слід враховувати розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року, оскільки інвалідність II групи, було встановлено ОСОБА_1 під час проходження нею військової служби в 2024 році.

Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без вставлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом Україні «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міське; територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуть: Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідні- підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на війською службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Судом зазначається, що позивачка проходила військову службу у 2019 році, при цьому за період проходження військової служби інвалідність їй не встановлювалась і одноразова грошова допомога не виплачувалась.

Вперше, інвалідність у зв`язку із проходженням нею військової служби встановлена у 2024 році, а також визначено причинний зв`язок захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби.

До того часу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону № 2011-Х II та Порядку № 975 позивач не отримувала.

У зв`язку з тим, що інвалідність у зв`язку із проходженням військової служби ОСОБА_2 встановлено вперше в 2024 році, суд приходить до висновку, що вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у повному розмірі, а саме у розмірі 90-кратному прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

Головним розпорядником коштів для Військових частин Національної гвардії України є Міністерство внутрішніх справ України, а Головне управління Національної гвардії України є відповідальним виконавцем бюджетної програми і розподіляє кошти між нижчими рівнями розпорядників.Військові частини виступають одержувачами цих коштів, а їх керівники є відповідальними за їх використанняю

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , Головного управління Національної гвардії України,вул. Хороброго Святослава, 9 А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги 90-кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), одноразову грошову допомогу у 90 - кратному розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року з відрахуванням раніше виплачених сум 60210,00 грн.

4. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко