Рішення № 131700031, 11.11.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2025 року Справа № 280/8602/25 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування при розрахунку страхового стажу під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком періоду роботи в колгоспі з 14.02.1986 по 25.06.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії з 13.07.2025 ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у колгоспі з 16.02.1986 по 25.06.1996 та з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 13.06.2025 у зв`язку із досягненням 60-річного віку вона звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області їй було призначено пенсію за віком, страховий стаж розраховано у розмірі 32 роки 3місяці 10 днів. Прицьому, органами Пенсійного фонду України не було зараховано до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі з 14.02.1986 по 25.06.1996 згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 14.02.1986.

Вважаючи дії відповідача щодо незарахування періоду роботи в колгоспі неправомірними, позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 03.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання суду відповіді на відзив. Встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання суду заперечення. Запропоновано учасникам справи надати до суду: докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, додаткові докази або пояснення; всі наявні в них документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі; довіреності на представників; документи про правовий статус сторін, належним чином засвідчені копії документів у справу.

У встановлений ухвалою від 03.10.2025 строк відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив достатність підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

13.06.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення мені пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №084150006023 від 25.06.2025 позивачу було призначено пенсію за віком, страховий стаж розраховано у розмірі 32 роки 2 місяці 10 днів.

Під час призначення пенсії відповідачем не було зараховано період роботи позивача в колгоспі з 14.02.1986 по 25.06.1996 згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 14.02.1986.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фону України в Запорізькій області, зазначений період роботи в колгоспі не було зараховано до страхового стажу через неналежне оформлення записів в трудовій книжці (документ, його дата та номер), а також неможливість ідентифікувати печатку при звільненні з роботи (25.06.1996). Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи було запропоновано надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі, відпрацьовані трудодні, видану за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації колгоспу.

Згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 14.02.1986 на стор. 2-3 «Членство в колгоспі» та на стор. 6-7 трудової книжки «Відомості про роботу»:

- запис № 1 (стор. 2-3): 14.02.1986Колгосп «Восток» прийнята в члени колгоспу в якості обліковця польової бригади № 1, протокол № 3 від 14.02.1986.

- запис № 1 (стор. 6-7): 16.02.1986 Колгосп «Восток» прийнята в колгосп обліковцем польової бригади № 1, протокол № 1 від 16.02.1986.

- запис № 2 (стор. 6-7): 20.02.1992 переведена поваром до тракторної бригади №1, протокол №2 від 20.02.1992.

- запис № 3 (стор. 6-7): 02.02.1994 переведена нянею до дитячого садочка «Чебурашка», протокол № 2 від 02.02.1994.

- запис № 2 (стор. 2-3): 25.06.1996 виключена з членів колгоспу «Восток» згідно поданої заяви за власним бажанням, протокол № 5 від 25.06.1996.

На стор. 18-19 трудової книжки колгоспника «Трудова участь в громадському господарстві» містяться відомості про встановлені колгоспом річні мінімуми трудової участі у громадському господарстві, а також відомості про виконання річних мінімумів:

1. 1985 відпрацьовано 36 днів, відомості про встановлений колгоспом мінімум відсутні;

2. 1986 відпрацьовано 269 днів, встановлений річний мінімум 220 днів;

3. 1987 відпрацьовано 293 дні, встановлений річний мінімум 220 днів;

4. 1988 відпрацьовано 149 днів, відомості про встановлений колгоспом мінімум відсутні;

5. 1989 відпрацьовано 15 днів, відомості про встановлений колгоспом мінімум відсутні;

6. 1990 відомості про встановлений мінімум та його виконання відсутні;

7. 1991 відпрацьовано 145 днів, відомості про встановлений колгоспом мінімум відсутні;

8. 1992 відпрацьовано 260 днів, встановлений річний мінімум 220 днів;

9. 1993 відпрацьовано 248 днів, встановлений річний мінімум 220 днів;

10. 1994 відпрацьовано 287 днів, встановлений річний мінімум 220 днів;

11. 1995 відпрацьовано 252 дні, встановлений річний мінімум 220 днів;

12. 1996 відпрацьовано 92 дні, відомості про встановлений колгоспом мінімум відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно частини 1 статті 24 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 закону України № 1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 закону України № 1058-IV від 09.07.2003 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.

Закон «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності з 01.01.2004. До вказаної дати порядок обчислення стажу визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення». Тобто періоди трудової та іншої діяльності, що проходили до 01.01.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до статей 56-63 закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 56 закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно зістатті 62 закону України № 1788-XII від 05.11.1991,основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21.04.1975.

Відповідно до п.п. 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних положень).

Записами у трудовій книжці колгоспника підтверджується період членства позивача у колгоспі з 14.02.1986 по 25.06.1996, а також виконання позивачем встановленого колгоспом мінімуму трудової участі в громадському господарстві у 1986, 1987, 1992-1995 роках. Наявними матеріалами справи також підтверджується, що з 05.04.1988 по 04.04.1991 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, відтак у період з 1988 р. по 1991 р. невиконання встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві було зумовлене поважною причиною. З огляду на зазначене, суд дійшов висновків щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоду з 14.02.1986 по 31.12.1995 на підставі членства у колгоспі, а за 1996рік пропорційно відпрацьованому часу 92 дні.

Оцінюючи законність рішення відповідача в частині незарахування до загального стажу спірного періоду з 14.02.1986 по 25.06.1996 через неможливість ідентифікувати печатку, відтиск якої міститься на записі про звільнення з роботи 25.06.1996, суд виходить з наступного.

Згідно з пункту 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 13 Основних положень).

Правління колгоспів вживає заходів для суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів працівників, що здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що відносяться до трудової діяльності колгоспників (п. 14 Основних положень).

Із вищенаведеного вбачається, що обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок, за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу покладено на голову колгоспу, а також спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу. Отже, відповідальність за чіткість відтиску печатки на записі про звільнення, так само, як і тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, не можуть бути перекладені на працівника.

У відповідності до положень статті 101 закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Частиною 3 статті 44 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також закріплено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У Постанові від 24.05.2018 в справі №490/12392/16-а Верховний суд дійшов висновків, що незначні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, оцінюючи законність рішення відповідача, суд вважає, що певна нечіткість відтиску печатки на записі про звільнення не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 14.02.1986 по 25.06.1996.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до пункту 6-1 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд також вирішує чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченогочастинами п`ятою,шостоюстатті 382 цього Кодексу.

Згідно частини 1, частин 5, 6 ст. 382 КАС України, в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 243, 243-246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м.Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83-А, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування при розрахунку страхового стажу під час призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоду її роботи в колгоспі з 14.02.1986 по 25.06.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 13.07.2025 ОСОБА_1 , із зарахуванням до страхового стажу періоду її членства у колгоспі з 16.02.1986 по 31.12.1995, а за період з 01.01.1996 по 25.06.1996 із зарахуванням фактично відпрацьованого часу 92 днів.

Зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 60 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 11 листопада 2025 року.

Суддя Сацький Р.В.