Рішення № 131699921, 07.11.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2025 року Справа № 280/7497/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М.розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськійобласті про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськійобласті (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084250003265 від 23.05.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, передбаченої ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача зарахувати до стажу період роботи з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997, пероіди навчання в Одеській духовній семінарії згідно диплому №6 від 31.05.2001 з 1997 по 2001 р. період з 01.01.2004 по 31.03.2023, у зв`язку з чим повторно розглянути заяву позивача від 16.05.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі;

зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що06.03.2023 позивачу виповнилось 60 років, тому 07.06.2023 він звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до вимог статті 26 Закону України №1058, оскільки має загальний стаж роботи 38 років 1 день. В рішенні про відмову в призначенні пенсії №084250003265 від 14.06.2023 зазначено про відсутність необхідного страхового стажу, оскільки за підрахунком ГУ ПФУ в Донецькій області стаж роботи позивача складає 18 років 9 місяців 27 днів. Після усунення недоліків та зібрання необхідних документів 16.05.2025 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії та наданням необхідних документів. 26.05.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області направлено позивачу повідомлення про прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії №084250003265 від 23.05.2025. В рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки за підрахунком відповідача стаж роботи позивача складає 20 років 11 місяців та 3 дні. Відповідачем не були зараховані наступні періоди роботи позивача, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 05.05.1980, не зараховані наступні періоди з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка; періоди навчання в Одеській духовній семінарії згідно диплому №6 від 31.05.2001 з 1997 по 2001, оскільки відсутня інформація про реєстрацію статуту навчального закладу в Державному органі України у справах релігії. Позивач вважає таке рішення протиправним, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від01 вересня 2025 рокувідкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, щопозивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. Рішенням від 23.05.2025 №084250003265 позивачу надано відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.05.1980 до страхового стажу не зараховано період роботи з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка; до страхового стажу не зараховано період навчання в Одеській духовній семінарії згідно диплому №2609 від 07.06.1981, оскільки відсутня інформація про реєстрацію статуту навчального закладу в Державному органі України у справах релігій. Уточнююча довідка не надавалася. Зазначено, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом установлено, щопозивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.05.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача від 16.05.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №084250003265 від 23.05.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до рішення №084250003265 від 23.05.2025, пенсійний вік визначенийстаттею 26 Закону №1058- 60років.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року, страхового стажу, передбаченого частиною 2 статті 26 Закону №1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу від 23 до 33 років. Право на призначення пенсії за віком особа матиме при досягненні 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років.

Вік заявника 62 роки 02 місяці 10 днів.

Страховий стаж особи становить 20 років 11 місяців 03 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.05.1980 не зараховані періоди роботи з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка;

до страхового стажу не зарахований період навчання в Одеській духовній семінарії згідно диплому №2609 від 07.06.1981, оскільки відсутня інформація про реєстрацію статуту навчального закладу в Державному органі України у справах релігій.

Позивач, не погодившись зрішеннямвідповідача №084250003265 від 23.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України №1058 та з вимогами про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу період роботи з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997, пероіди навчання в Одеській духовній семінарії згідно диплому №6 від 31.05.2001 з 1997 по 2001 р. період з 01.01.2004 по 31.03.2023, у зв`язку з чим повторно розглянути заяву від 16.05.2025 про призначення пенсії за віком, звернувсяз даним позовомдо суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Як передбачено статтею 46 частиною 2 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,ненижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із статтею 9 частиною 1 Закону України № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема пенсія за віком.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року -не менше 30 років.

Положеннями статті 24 частин 1, 2 та 4 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумінеменшій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періодитрудовоїдіяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року передбачено, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до статті 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 частиною 1 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутностітрудової книжкиабо відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутностітрудової книжкиабо відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутностітрудової книжкиабо відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутностітрудової книжки,а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом установлено, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка.

Суд зазначає, що на час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.84".

Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відповідно до п. 2.11 та 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

В даному випадку, позивачем була надана трудова книжка, видана на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05.05.1980.

Позивачу було відмовлено, зокрема, зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.05.1980,оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка.

Суд вказує, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.

Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-азгідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22та інших.

Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-ата від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача.

Таким чином, відсутність печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки не перешкоджає встановленню факту та періодів роботи позивача.

Крім того судом установлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання в Одеській духовній семінарії.

Відповідно до ч. 4ст. 24 Закону №1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зіст. 56-63 Закону №1788-ХІІ.

За період до 1 січня 2004 року до стажу роботи зараховується час навчання на денній формі у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. До стажу роботи, який дає право на пенсійне забезпечення, зараховується також навчання в семінарії, Духовній академії при наявності документів про період навчання в зазначених навчальних закладах за денною формою.

Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання.

Відповідно дост. 7 Закону №987-ХІІрелігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Статтею 11 Закону №987-ХІІвизначено, що релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленомустаттею 14 цього Закону.

Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач у 1997 році вступив до Одеської духовної семінарії та у 2001 році закінчив повний курс Одеської духовної семінарії, про що свідчить диплом Одеської духовної семінарії Української Православної церкви №2609 від 07.06.2001 (рішення Ради семінарії від 31.05.2001 журнал №6), виданого священику ОСОБА_1 .

З наведеного слідує, що позивачем належним чином підтверджено період навчання в навчальному закладі - Одеській духовній семінарії, в свою чергу, відповідач відмовив у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача, оскільки відсутня інформація про реєстрацію статуту навчального закладу в Державному органі України у справах релігій.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов`язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні «Толстой-Мілославскій проти Сполученого Королівства» від 23.06.1995 року (скарга №18139\91), зазначає, що застосовуваний національний закон повинен відповідати критерію «якості», тобто щоб «він був доступним для всіх осіб, які мають до нього відношення, і досить чітко сформульованим для того, щоб вони могли - користуючись відповідної консультацією, якщо це необхідно, - передбачити ступінь, яка є розумною у сформованій ситуації, тих наслідків, які дана дія може спричинити за собою».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

«Ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач з 1997 року по 2001 рік навчався в Одеській духовній семінарії та закінчив повний курс Одеської духовної семінарії, та наявні документи про період навчання в зазначеному навчальному закладі, то вказаний період слід зарахувати до трудового стажу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи, шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, що стало підставою для передчасного прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №084250003265 від 23.05.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Останнім абзацом пункту 4.2 постанови № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 постанови №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Відтак, враховуючи, що за положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови № 22-1 заява про призначення пенсії подається до територіального органу Пенсійного фонду, а електронна пенсійна справа тільки після призначення пенсії передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, а тому після скасування рішення про відмову у призначенні пенсії визначеного програмним забезпеченням органу Пенсійного фонду за принципом екстериторіальності, питання про призначення пенсії має розглядати саме орган, яким відмовлено у призначенні пенсії.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, належним способом відновлення порушеного права буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.05.1980, період навчання в Одеській духовній семінарії згідно диплому №2609 від 07.06.2001 (рішення Ради семінарії від 31.05.2001 журнал №6) з 1997 року по 2001 рік, та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 16.05.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.

Разом із тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.01.2004 по 31.03.2023, оскільки ані в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №084250003265 від 23.05.2025, ані у відзиві на позовну заявуне зазначено про підставинезарахування до страхового стажу заявника такого періоду роботи.

В той же час, обчислення страхового стажу належить до виключної компетенції пенсійного органу.

За таких обставин суд не може перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду і вирішувати питання про зарахування до страхового стажу згадуваного вище періоду роботи без надання такому періоду оцінки з боку пенсійного органу, адже завданням адміністративного суду є здійснення контролю за правомірністю дій суб`єкта владних повноважень, а не первинний їх розгляд.

При цьому, матеріали справи не містятьдоказів трудової діяльностіпозивачаза період з 01.01.2004 по 31.03.2023.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення,подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина п`ята статті 382 КАС України).

Частиною третьою статті 382-1 КАС України визначено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Таким чином, з огляду на предмет спору у цій справі, наявні підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення у строк протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду, а тому відповідна заява позивача підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питаннящодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Оскільки відповідачем у справі було Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськійобласті, то за рахунок його бюджетних асигнувань мають бути стягнуті на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськійобласті (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровськійобласті №084250003265 від 23.05.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.04.1980 по 24.07.1980, з 09.12.1983 по 03.05.1984, з 26.06.1984 по 10.09.1984, з 13.11.1984 по 11.10.1985, з 15.10.1985 по 10.03.1986, з 04.02.1987 по 31.03.1992, з 06.04.1992 по 15.09.1992, з 16.02.1995 по 31.12.1997 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.05.1980, період навчання в Одеській духовній семінарії згідно диплому № НОМЕР_3 від 07.06.2001 (рішення Ради семінарії від 31.05.2001 журнал №6) з 1997 року по 2001 рік, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду подати до суду звіт про його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова