Ухвала суду № 131691249, 11.11.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6155/25

Провадження № 2/442/1902/2025

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої судді Курус Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дрогобицька міська рада Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

з участю секретаря судових засідань Фіцяк А.А.,

позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Возняка В.Й, -

в с т а н о в и в :

15.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якій позивач просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 забрати продуктовий кіоск, розташований біля будинку на АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4610600000:01:006:0109, площею 20 кв.м.

18.08.2025 отримано відповідь на запит з Єдиного державного демографічного реєстру щодо встановлення місця реєстрації відповідача.

Ухвалою судді від 18.08.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

03.09.2025 від представника третьої особи - Дрогобицької міської ради надійшла заява про розгляд справи у їхній відсутності, з приводу задоволення позову покладається на думку суду, а.с. 30-32.

09.09.2025 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, з якими остання ознайомилась 09.09.2025, а.с. 34.

09.09.2025 представником відповідача заявлено клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи лише 09.09.2025, яке протокольною ухвалою задоволено, підготовче судове засідання відкладено.

30.09.2025 від позивачки надійшла заява про уточнення позовних вимог та докази направлення такої відповідачу, в якій позивач просить зобов`язати відповідача ОСОБА_2 демонтувати продуктовий кіоск, розташований біля будинку по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 4610600000:01:006:0109, площею 20 кв.м., а.с. 42-44.

Ухвалою від 30.09.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 11.11.2025, а.с. 46.

11.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби, а.с. 53-55.

В судовому засіданні позивач та її представник з приводу задоволення клопотання заперечують, вважають таке безпідставним.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений шляхом направлення судової повістки за встановленою судом адресою його місця реєстрації, однак така повернута до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а.с. 52.

В той же час, відповідач в суді був представлений представником з числа адвокатів адвокатом Попів- Кішко Р.Й., яка отримала повідомлення про дату, час, місце та порядок розгляду зазначеної справи в системі"Електронний суд", що стверджується довідкою про доставку електронного документу, а.с. 51, однак в судове засідання не з`явилась і причин неявки не повідомила.

При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

Протокольною ухвалою судового засідання від 11.11.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено, про що зазначено у протоколі судового засідання. Разом з тим, відповідно до вимог ч. 5 ст. 259 ЦПК України, суд вважав за необхідне оформити таку ухвалу окремим письмовим документом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 частини 1 статті 252 ЦПК України, визначено право суду зупинити провадження по справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

В той час, ч. 3 ст. 252 ЦПК України визначено, що суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.

Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.

Подібні позиції знайшли своє відображення в ухвалах про зупинення провадження Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2022 по справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі 461/5209/19 та в інших.

У вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами надані докази перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

У постанові від 21.12.2022 по справі 456/2541/19 Касаційний цивільний суд Верховного Суду погодився з зупиненням провадження у зв`язку з перебуванням сторони у складі ЗСУ. Суд проаналізував довідку командира, згідно з якою позивач перебуває у складі військової частини, що входить до складу ОТУ, залучена та бере безпосередню участь «у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях».

Також Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв`язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова від 29.03.2023 по справі 756/3462/20).

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

За приписами статей 1 та 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Конструкція п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, указана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, на керівництво Збройними Силами України (як суб`єкти владних повноважень), органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не поширюється.

З огляду на викладене, зупинення провадження у цивільній справі до закінчення воєнного стану не відповідає, як завданню цивільного судочинства, так і змісту та меті п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а також суперечить ч. 2 ст. 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Подібна за змістом позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21, від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21, від 25.04.2024 у справі № 852/2а-1/24.

Таким чином, задля вирішення питання щодо зупинення провадження у даній справі необхідно з`ясувати чи перебуває відповідач у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів його призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до об`єктивної неможливості відповідача приймати участь у судовому провадженні або надати свої пояснення по суті справи.

В даному випадку судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо перебування відповідача станом на час розгляду справи у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

З наданої представником відповідача копії довідки №1902 від 04.03.2024, а.с. 55, вбачається, що дійсно відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Проте, станом на даний час докази перебування відповідача в зоні бойових дій відсутні.

Крім того, інтереси відповідача за укладеним договором представляє адвокат, який не обмежений в реалізації процесуальних прав сторони відповідача.

Разом з тим, з поданого клопотання не вбачається, що відповідач має намір самостійно брати участь у розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копія позовної заяви з додатками рекомендованим листом направлялася відповідачу на зареєстровану адресу проживання, однак конверт повернувся з відміткою "закінчення терміну".

У Постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Однак, сторона відповідача в особі представника ознайомилася з позовною заявою та долученими до неї документами, проте, відзив на позовну заяву відповідач, або його представник у встановлений судом термін до суду так і не подали, не повідомили суд про докази, які не можливо подати у встановлений судом строк (не виконано вимоги ст. 83 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов підстав, які б створювали об`єктивні перешкоди в здійсненні судового розгляду, а відповідно і необхідності зупинення провадження у справі, а тому вважає, що клопотання є необґрунтованим і у його задоволенні слід відмовити.

Суд поважає відповідача, як захисника Держави, однак при розгляді даної справи керується вимогами чинного законодавства, яке чітко передбачає виконання вимог ЦПК України у чітко встановлені законом або судом строки (щодо подачі відзиву, доказів, тощо).

Керуючись ст. 251, 258-261, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Попів-Кішко Роксолани Йосипівни про зупинення провадження у справі цивільній справі №442/6155/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дрогобицька міська рада Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи для відома.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://dgm.lv.court.gov.ua/sud1306/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Курус Р.І.