Рішення № 131688093, 31.10.2025, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/949/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач", вул.Словацького, буд. 13, кв. 4, м. Луцьк, Волинська область, 43025

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", вул.Майданська, буд. 5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405

про стягнення заборгованості в сумі 33 718 136,78 грн, з яких: 27 178 303,53 грн основного боргу, 4 864 338,27 грн пені, 480 814,82 грн 3% річних, 1 194 680,16 грн інфляційних витрат,

за участі представника позивача: Книш С.В. (поза межами приміщення суду)

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення заборгованості в сумі 32479570,90 грн, а саме: 27178303,53 грн - основної заборгованості, 3735057,63 грн - пені, 371529,60 грн - 3% річних, 1194680,16 грн - інфляційних витрат.

23.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог вих.№ 22/09-2 від 22.09.2025 (вх.№15414/25), в якій позивачем збільшено розмір позовних вимог - донараховано 1129280,64 грн пені та 109285,22 грн 3% річних до заявлених позовних вимог. Просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства „Нафтохімік Прикарпаття на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньенергопостач 33618136,80 грн, з яких: 27078303,53 грн основного боргу, 4864338,27 грн пені, 480814,82 грн 3% річних, 1194680,16 грн інфляційних витрат.

В судовому засіданні 24.09.2025 суд протокольною ухвалою прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог, а отже, позов розглядається з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Публічним акціонерним товариством "Нафтохімік Прикарпаття" умов договору про постачання електричної енергії споживачу №2024/55 від 26.01.2024 в частині здійснення оплати за отриману електричну енергію за період з липня 2024 року по червень 2025 року, внаслідок чого утворився борг в сумі 27178 303,53 грн. За порушення грошового зобов`язання позивачем нараховано 4864338,27 грн пені, 480814,82 грн 3% річних, 1194680,16 грн інфляційних витрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

26.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" (як постачальником) та Публічним акціонерним товариством "Нафтохімік Прикарпаття" (як споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №2024/55.

Згідно пункту 2.1. договору постачальник зобов`язується передати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії постачальнику, а також здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору.

Початком постачання електричної енергії споживачу є 01.02.2024 року дата, зазначена у заяві-приєднанні (пункт 3.1. договору).

Пункт 4 Комерційної пропозиції, яка є невід`ємною частиною договору передбачено, що рахунки на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому місяці постачальник надсилав споживачу не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дати відповідного платежу визначеного пунктом 3.2. Комерційної пропозиції разом із актами купівлі-продажу електричної енергії.

Згідно пункту 3.2. Комерційної пропозиції розрахунок за фактично поставлену електричну енергію у розрахунковому місяці споживач зобов`язувався здійснити до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно пункту 9.4. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право стягнути із споживача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. При стягнення неустойки, постачальник має право вимагати виконання зобов`язань споживачем зі сплати боргу з урахуванням положень, передбачених статтею 625 ЦК України.

Договір діє до 31.12.2024 року, а в частині розрахунків та стягнення неустойки до повного виконання зобов`язань за договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 календарний день до закінчення строку його дії договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії (пункт 13.1. договору).

Споживач не звертався до постачальника з повідомленням про його бажання припинити дію договору, отже, договір є продовженим до 31.12.2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору за період з лютого 2024 року по червень 2025 року позивач передав відповідачу електричну енергію на загальну суму 48622344,27 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електричної енергії, наявними в матеріалах справи. Однак, відповідач оплату за фактично спожиту електричну енергію за вищевказані періоди здійснив лише частково, а саме на загальну суму 21444040,74 грн (частина з яких сплачена позивачу ТОВ Нафтохімторг" (новим кредитором) за договорами про відступлення права вимоги), внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 27178303,53 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 11.04.2025 позивач направив відповідачу претензію за вих. № 954 про неналежне виконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2024/55 від 26.01.2024 року та сплату заборгованості, яка на дату її надсилання становила 19454506,53 грн, однак відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 480814,82 грн 3% річних за період прострочення виконання зобов`язання з 21.08.2024 по 01.09.2025, 1194680,16 грн інфляційних витрат за період прострочення зобов`язання з 21.08.2024 по 04.08.2025, а також 4864338,27 грн пені на підставі 9.4. договору за період прострочення виконання зобов`язання з 21.08.2024 по 22.09.2025.

Після відкриття провадження у справі - 02.09.2025 ТОВ Нафтохімторг (новий кредитор) перерахувало ТОВ Волиньенергопостач" (первісний кредитор) 100000 грн на підставі договору про відступлення права вимоги боргу що виник за договором про постачання електричної енергії споживачу №2024/55 від 26.01.2024.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

Сторони у цій справі належать до учасників ринку електричної енергії (пункт 96 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, а саме поставив відповідачу електричну енергію, однак відповідач, в порушення умов договору не здійснив оплату вартості спожитої електричної енергії в повному обсязі, внаслідок чого станом на день подання позову утворився борг в сумі 27178303,53 грн.

Після відкриття провадження у справі - 02.09.2025 ТОВ Нафтохімторг (новий кредитор) перерахувало ТОВ Волиньенергопостач" (первісний кредитор) 100000 грн на підставі договору про відступлення права вимоги.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи, і між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи те, що предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження у справі в частині стягнення коштів у сумі 100000 грн необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Доказів оплати решти суми боргу в розмірі 27078303,53 грн відповідачем суду не подано.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати за поставлену позивачем електричну енергію підтверджується матеріалами справи, отже позовні вимоги в частині стягнення 27078303,53 грн є обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено його арифметичну і методологічну правильність.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення 480814 грн 82 коп. 3% річних за період з 21.08.2024 по 01.09.2025 та 1194680 грн 16 коп. інфляційних витрат за період з 21.08.2024 по 04.08.2025 є обґрунтованими.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на положення ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно пункту 9.4. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право стягнути із споживача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. При стягнення неустойки, постачальник має право вимагати виконання зобов`язань споживачем зі сплати боргу з урахуванням положень, передбачених статтею 625 ЦК України.

На підставі вказаної умови договору позивачем нараховано відповідачу 4864338,27 грн пені за період з 21.08.2024 по 22.09.2025.

З огляду на правильність проведених розрахунків, вимога про стягнення 4864338,27 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За встановлених судом обставин справи, позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 27078303 грн 53 коп. основного боргу, 4864338 грн 27 коп. пені, 480814 грн 82 коп. 3% річних, 1194680 грн 16 коп. інфляційних витрат. В частині стягнення 100000 грн закрити провадження у справі.

Судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача в судовому засіданні 28.10.2025 заявлено, що докази понесення заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у визначені ГПК України строки.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення заборгованості в сумі 33718136,78 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", вул.Майданська, буд. 5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405 (ідентифікаційний код 00152230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач", вул.Словацького, буд. 13, кв. 4, м. Луцьк, Волинська область, 43025 (ідентифікаційний код 44690670) 27078303 (двадцять сім мільйонів сімдесят вісім тисяч триста три) грн 53 коп. основного боргу, 4864338 (чотири мільйони вісімсот шістдесят чотири тисячі триста тридцять вісім) грн 27 коп. пені, 480814 (чотириста вісімдесят тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 82 коп. 3% річних, 1194680 (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн 16 коп. інфляційних витрат, 403417 (чотириста три тисячі чотириста сімнадцять) грн 64 коп. судового збору.

В частині стягнення 100000 грн закрити провадження у справі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.11.2025

Суддя Неверовська Л. М.