Рішення № 131685332, 10.11.2025, Чугуївський міський суд Харківської області

Дата ухвалення
10.11.2025
Номер справи
636/6649/25
Номер документу
131685332
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/6649/25 Провадження 2/636/3237/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2025 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.

за участю секретаря судового засідання Марченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2025 (зареєстровано 07.08.2025) через систему «Електронний суд» представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з останньої заборгованість за договором позики №3319102564-019324 від 16.04.2024 у сумі 51590.00 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2025 між ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Техно» №3319102564-019324, відповідно до якого остання отримала у кредит грошові кошти у сумі 7000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 , зі строком повернення до 02.05.2024 включно (п.2.1.п.2.2. Договору). Згідно п. 2.3. Договору за користування Позикою Позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою: 2.3.1. Розмір процентів за користування коштами складає 1.50% від Суми Позики, що за календарний рік становить 547.5% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання Позики не враховується при нарахуванні процентів, день повернення Позики враховується при нарахуванні процентів. Згідно п. 2.4. Позичальник сплачує наступні комісії, пов`язані з укладенням, обслуговуванням цього Договору: 2.4.1. Комісія за використання Позики, яка складає 1% від Суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки Позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за Позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Позики в повному обсязі. День надання Позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення Позики враховується при нарахуванні комісії за використання. 2.4.2. Одноразову комісію за видачу Позики у розмірі 2.50% від Суми Позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання Позики шляхом її утримання Позикодавцем із Суми Позики; 2.5. Вартість вказаних у п.2.4. Договору комісій є фіксованою протягом строку кредитування. Комісії підлягають сплаті у строки, визначені Графіком платежів. 2.6. Орієнтовна загальна вартість позики складається із розміру Суми позики, тобто суми коштів, яка надана Позичальнику згідно з п.2.1. цього Договору та загальних сукупних витрат за Договором, тобто всіх витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Позики, включаючи проценти за користування, комісії та супровідні послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням Суми Позики, які сплачуються Позичальником за умовами цього Договору, та становить 9975.00 гривень. 2.7. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Позикою розраховується Позикодавцем у відповідності до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 11.02.2021 за № 16 та визначається у Графіку платежів цього Договору, що наведений в Додатку 1 та є невід`ємною частиною цього Договору. 2.7.1. Денна процентна ставка за Позикою розраховується Позикодавцем у процентах виходячи із загальних витрат Позичальника за договором, а саме: загальні витрати за договором поділено на Суму позики поділено на загальний строк кредитування та помножено на 100% та складає за цим договором 2.5%. 2.8. Позика надається на споживчі цілі. Сума позики може бути використана Позичальником для будь-якої мети, що не заборонена цим Договором або чинним законодавством України. Позичальник своїм підписанням Договору погоджується з тим, що у випадку порушення ним строків, визначених Графіком платежів, або виконання грошових зобов`язань не в повному обсязі Позикодавець здійснює відповідне коригування грошових зобов`язань Позичальника та нараховує йому штрафні санкції на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до укладеного Договору Позики Відповідач повинен був сплачувати заборгованість за графіком (Додаток №1 до Договору позики).

Згідно п.1.1. Договору, зазначено, що Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» дистанційно, шляхом добровільного заповнення Позичальником, даних в Особистому кабінеті позичальника вказуючи повні, точні та достовірні дані через визначену Позикодавцем форму формуляра цього договору позики, що одночасно є акцептом електронного правочину. Згідно п.1.4. Договору, зазначено, що Договір підписано зі сторони Позичальника електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором, який автоматично згенеровано в Інформаційно-телекомунікаційній системі Позикодавця у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (коду) та/або надіслано Позичальнику шляхом смс повідомлення на номер телефону, зазначений Позичальником при реєстрації Особистого кабінету в розумінні ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник підтверджує, що усвідомлює наслідки підписання цього Договору аналогом власноручного підпису - електронним підписом одноразовим ідентифікатором, і погоджується з такою формою укладення Договору та з його наслідками. Договір підписано зі сторони Позикодавця кваліфікованим електронним підписом директора Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, який створено та використано відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги». Згідно п.1.2. Договору, зазначено, що Договір укладено лише після належної ідентифікації та верифікації клієнта, які здійснені Позикодавцем в один із способів, які визначені у Додатку №2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ №107 від 28 липня 2020 року. В п.7.1. Договору, зазначено, що всі спори та непорозуміння щодо укладання, виконання, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково цього Договору, а також з будь-яких інших питань, що стосуються цього Договору, підлягають врегулюванню шляхом переговорів. Відповідно до п.7.4. Договору, зазначено, що у випадку неможливості врегулювання спірних питань у досудовому порядку споживач фінансових послуг може звернутися до органів судової влади у порядку, визначеному законодавством України.

11.5. Позичальник підтверджує, що: до укладення цього Договору Позичальник отримав від Позикодавця інформацію, що визначена у ч.2 ст. 12, ст. 12-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також всю необхідну інформацію про споживчий кредит, умови кредитування відповідно до норм чинного законодавства України (в т.ч. відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Позичальник погодився з тим, що вся надана йому інформація є повною і зрозумілою і надана без нав`язування придбання фінансової послуги Позикодавця; до укладення цього Договору Позичальник ознайомився та погодився з усіма суттєвими умовами обраного кредитного продукту, к тому числі з інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та з паспортом споживчого кредиту. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує, що він проінформований про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних», про обсяг персональних даних, мету їх обробки, та те, що володільцем та розпорядником персональних даних є Позикодавець, про осіб, яким такі персональні дані передаються/будуть передаватися, а також та не заперечує проти використання своїх персональних даних Позикодавцем з дотриманням умов цього Договору та чинного законодавства України.- Інформація надана Позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. До укладення цього Договору надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання, в якості аналога власноручного підпису, для підписання цього Договору електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, який надається Позикодавцем; надав згоду на передачу та обробку Позикодавцем своїх персональних даних з метою оцінки фінансового стану Позичальника та його спроможність виконати зобов`язання за Договором Позики; обізнаний, що відповідно до Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», Позикодавець передає інформацію щодо Позичальника та його позики за договором до Бюро кредитних історій: ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ»; надав згоду на те, що Позикодавець має право звернутись за інформацією про фінансовий стан Позичальника до близьких осіб чи третіх осіб, які пов`язані з Позичальником особистими, сімейними, професійними, діловими або іншими стосунками, та що ним отримана згода таких осіб на обробку їх персональних даних та на взаємодію з ними щодо грошових зобов`язань Позичальника за цим Договором; надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Позичальника перед Позикодавцем, на підставі цього Договору Позикодавець має право передати персональні дані Позичальника третім особам (включаючи але не обмежуючись, Бюро кредитних історій, кредитним установам, колекторським компаніям) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за цим Договором та застосування інших засобів правового захисту, які не вимагають надання попередньої згоди Позичальником. Згідно п.11.6. Підписанням цього Договору гарантує та підтверджує, що на момент укладання цього Договору він є платоспроможним і може забезпечити повне та своєчасне виконання своїх зобов`язань за Договором, а також підтверджує те, що умови кредитування, зазначені в цьому Договорі, повністю відповідають його кредитоспроможності. Згідно п.11.7. Підписанням цього Договору підтверджує, що він ознайомився з Порядком інформування та взаємодії зі споживачами фінансових послуг, опублікованому на Сайті у розділі «Документи», та погоджується з порядком інформування Позичальника згідно умов вказаного Порядку (у т.ч. з порядком відмови від отримання комерційних електронних повідомлень), та надав згоду Позикодавцю на отримання комерційних електронних повідомлень у визначених Позикодавцем обсягах та періодах їх надсилання.

Відповідач умови договору позики не виконав, грошові кошти в строк не повернув, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 51590.00 грн., яка складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1680.00 грн. - борг відсотків за кредитом; 14000,00 грн. - борг пені; 28910,00 грн борг послуг.

ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» намагалось врегулювати питання щодо погашення заборгованості в досудовому порядку, шляхом взаємодії за телефоном, проте Відповідач жодного разу за телефонним номером зазначеним договорі не відповів.

Щодо нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Пункт 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, які були нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі за договором про споживчий кредит, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, підлягають списанню кредитодавцем. На договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX вимога пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону не поширюється. Про що також наголошував Національний банк України в листі вих.№14-0004/3433 від 15.01.2024, який є регулятором фінансових компаній та банків України (копія листа надається). Отже встановлені в п.6.3 договору позики та розділом 4 штрафи за невиконання зобов`язань за договором є законними та вимога в позові про стягнення пені в розмірі 14000,00 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Оскільки Відповідач не виходить на зв`язок та не здійснив погашення за договором, Позивач звертається до суду для захисту та відновлення свого порушеного права. Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи із всього вищенаведеного, Позивач вважає, що його позовні вимоги, викладені в цій Позовній заяві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

22.08.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Іванов О.А. надав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 1680.00 грн. боргу відсотків за кредитом відповідач визнає, в іншій частині позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування позиції зазначено наступне.

16.04.2024 між ТОВ «ФК «ТЕХНОФІНАНС» та відповідачем укладено Договір позики «Техно» №3319102564-019324, відповідно до якого відповідач отримала у кредит грошові кошти у сумі 7000,00 грн., зі строком кредитування 17 календарних днів, строк повернення у термін до 02.05.2024 включно. В своїй позовній вимозі позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 51590.00 грн., яка складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1680.00 грн. борг відсотків за кредитом; 14000,00 грн. борг пені; 28910,00 грн. борг послуг.

Позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 7000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 1680.00 грн. боргу відсотків за кредитом, відповідач визнає і проти них не заперечує.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 14000 грн. зазначено наступне. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє він і по сьогоднішній день. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України). Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18). У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем». Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023. Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». На час розгляду справи в суді положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними. Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України). Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23)). Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Таким чином, нарахована неустойка, пеня у розмірі 14000,00 грн. стягненню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення боргу послуг, комісії у розмірі 28910,00 грн. зазначено наступне. Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Згідно із ч. 3 ст. 55 вказаного Закону України банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Водночас, згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21). У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14 44цс21) Велика Палата ВС констатувала, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Таким чином, враховуючи, що Відповідач не надав доказів того, які саме послуги у виді отриманням, обслуговуванням та поверненням Позики, включаючи проценти за користування, комісії та супровідні послуги, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням Суми Позики надавались відповідачу, а також те, що умовами кредитної лінії №3319102564-019324 від 16.04.2024 визначено комісію (плату) за вчинення позичальником дій на власну користь, тому така умова договору є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та сума послуг, комісії у розмірі 28910,00 грн. не підлягає стягненню. Таким чином, нарахований борг з послуг, комісії у розмірі 28910,00 грн. стягненню не підлягає.

27.08.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просила задовольнити позов в повному обсязі, зазначивши наступне.

Щодо нарахування пені за договором кредиту. Пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Даний пункт виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. У п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах «Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27); «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви). Крім того, ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lex specialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах «Baka v. Hungary», заява № 20261/12, п. 181; «Carmelina Micallef v. Malta», заява № 24788/17, п. 4344). Відповідно до частини 3 статті 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. В той же час суд зазначає, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування" , а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Згідно з п. 2.8. Договору, позика надається на споживчі цілі. Сума позики може бути використана Позичальником для будь-якої мети, що не заборонена цим Договором або чинним законодавством України. Позичальник підписанням Договору погоджується з тим, що у випадку порушення строків, визначених Графіком платежів, або виконання грошових зобов`язань не в повному обсязі Позикодавець здійснює відповідне коригування грошових зобов`язань Позичальника та нараховує йому штрафні санкції на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає задоволенню та стягненню в судовому порядку.

Щодо нарахування боргу послуг. Відповідно до п. 2.4. Позичальник сплачує наступні комісії, пов`язані з укладенням, обслуговуванням цього Договору: 2.4.1. Комісія за використання Позики, яка складає 1% від Суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки Позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за Позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Позики в повному обсязі. День надання Позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення Позики враховується при нарахуванні комісії за використання. 2.4.2. Одноразову комісію за видачу Позики у розмірі 2.50% від Суми Позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання Позики шляхом її утримання Позикодавцем із Суми Позики. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: супроводження договору, надання цілодобової підтримки Позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Відповідно до п.1 ч.10 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися). Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, тож вважаємо нарахування комісії законним та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності , розуміє та зобов`язується їх виконувати. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові просив суд розглядати справу без їх участі.

Представник відповідача надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без їх участі, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

16.04.2025 між сторонами укладено Договір позики «Техно» №3319102564-019324 (додаток №3 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), згідно якого цей Договір укладається Сторонами дистанційно у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», шляхом особистого заповнення Позичальником належних відомостей у відповідних розділах Особистого кабінету Позичальника з добровільним внесенням повних, точних та достовірних даних за визначеною Позикодавцем формою формуляра цього Договору позики, що одночасно свідчить про ознайомлення з запропонованими умовами в повному обсязі та є акцептом електронного правочину на визначених Позикодавцем умовах (п.1.1); цей Договір відразу після його укладення, а також Графік платежів та Додаткові угоди до нього, надаються Позичальнику через його Особистий кабінет, зберігаються в електронному вигляді та доступні Клієнту в Особистому кабінеті у будь-який час з можливістю завантаження та друку (п.1.5); підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил (п.1.8); позикодавець надає Позичальнику, а Позичальник приймає в позику грошові кошти в сумі 7000 гривень (сім тисяч гривень 00 копійок.) на умовах строковості, оплатності та поверненності, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 , а Позичальник у встановлений цим Договором строк зобов`язується повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами на визначених цим Договором умовах (п.2.1); строк кредитування (строк Позики) за цим Договором складає 17 (сімнадцять) календарних днів, позика має бути повернута у термін до 02.05.2024 року включно. У разі невнесення (або недовнесення) суми грошових коштів для виконання грошового зобов`язання до зазначеної дати невнесена (недовнесена), сума грошового зобов`язання вважається простроченою заборгованістю, та до Позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 6 Договору. Строк кредитування може бути продовжено виключно за бажанням Позичальника шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору, яка підписується у порядку, вказаному у п.1.2. Договору. Зміна строку кредитування в односторонньому порядку не допускається (п.2.2); за користування Позикою Позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою: розмір процентів за користування коштами складає 1.50% від Суми Позики, що за календарний рік становить 547.5% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування.

День надання Позики не враховується при нарахуванні процентів, день повернення Позики враховується при нарахуванні процентів (п.2.3); Позичальник сплачує наступні комісії, пов`язані з укладенням, обслуговуванням цього Договору: комісія за використання Позики, яка складає 1% від Суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки Позичальнику з приводу виконання умов Договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за Позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього Договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Позики в повному обсязі. День надання Позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення Позики враховується при нарахуванні комісії за використання. Одноразову комісію за видачу Позики у розмірі 2.50% від Суми Позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання Позики шляхом її утримання Позикодавцем із Суми Позики (п.2.4); вартість вказаних у п.2.4. Договору комісій є фіксованою протягом строку кредитування. Комісії підлягають сплаті у строки, визначені Графіком платежів (п.2.5); Денна процентна ставка за Позикою розраховується Позикодавцем у процентах виходячи із загальних витрат Позичальника за договором, а саме: загальні витрати за договором поділено на Суму позики поділено на загальний строк кредитування та помножено на 100% та складає за цим договором 2.5% (п.2.7.1); Позика надається на споживчі цілі. Сума позики може бути використана Позичальником для будь-якої мети, що не заборонена цим Договором або чинним законодавством України. Позичальник підписанням Договору погоджується з тим, що у випадку порушення строків, визначених Графіком платежів, або виконання грошових зобов`язань не в повному обсязі Позикодавець здійснює відповідне коригування грошових зобов`язань Позичальника та нараховує йому штрафні санкції на умовах, визначених цим Договором (п.2.8).

Також договором передбачено права та обов`язки сторін, умови нарахування та оплати процентів за користування Позикою, комісій і штрафних санкцій та порядок повернення Позики (Нарахування і сплата процентів за цим Договором проводиться на залишок заборгованості за Позикою і здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Позикою (п.4.2.); У разі несвоєчасного повернення Позики Позичальником заборгованість за Договором, що включає в себе суму Позики, нараховані проценти за користування коштами, комісії, штрафні санкції (пеня, штраф), підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Позикодавця. Фактом та днем оплати заборгованості є день надходження грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця (п.4.3); порядок взаємодії за договором; відповідальність сторін (При простроченні виконання умов цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2% суми Позики за кожен день прострочення з другого дня прострочення до дня погашення заборгованості в повному обсязі. Нарахування пені здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства України (п.6.3); порядок вирішення спорів та порядок звернення Позичальника до Позикодавця з питань виконання цього Договору, порядок врегулювання простроченої заборгованості, чинність Договору, порядок внесення змін та розірвання Договору, припинення дії договору, заключні положення (Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, текст яких розміщено на Сайті Позикодавця п.11.2), реквізити та підписи сторін (зі сторони позикодавця «Засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу Електронний підпис / ОСОБА_2 /», зі сторони позичальника «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) z5vpg5 Електронний підпис / ОСОБА_1 /»). Суд зазначає, що факт укладення договору сторонами не оспорюється.

До договору додано Додаток 1 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №3319102564-019324 (Графік платежів за Договором) (додаток №3 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), згідно якого станом на 02.05.2024 позичальник повинна сплатити 9975.00 грн., з яких 7000.00 грн. тіло позики, 1680.00 грн. відсотки за користування кредитом, 1120.00 грн. комісія за використання, 175.00 грн. комісія за надання позики.

Надано і паспорт споживчого кредиту "Техно" Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) (додаток №4 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), в якому зазначено наступні істотні умови кредитування: тип кредит, сума 7000.00 грн., строк 17 к.д., мета на споживчі цілі, спосіб надання безготівковий, процентна ставка 1.5 % на день, фіксована, комісія - одноразова комісія за видачу Позики 175 грн., комісія за використання Позики 1295 грн. за весь строк кредитування; база нарахування на залишок від Суми позики, пеня за прострочення зобов`язання - 2% від суми позики щоденно починаючи з 2 дня прострочення. Щодо підпису позичальника зазначено наступне: «16 квітня 2024, ОСОБА_1 , СМС КОД: pboL6N».

На підтвердження надання позичальнику коштів надано копію платіжного доручення №8266 від 16.04.2024 на суму 6825.00 грн. «1395047045 надання позики згідно договору кредитування №3319102564-019324 від 16.04.2024. Без ПДВ.» (додаток №5 в переліку додатків до позову в електронному вигляді).

Надано до суду і розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3319102564-019324 від 16.04.2024 року станом на 29.07.2025 (додаток №6 в переліку додатків до позову в електронному вигляді), з якого вбачається, що заборгованість становить 51590.00 грн., з яких:

- 7000.00 грн. борг за тілом позики;

- 1680.00 грн. борг за відсотками (відсотки нараховані за період з 17.04.2024 по 02.05.2024 включно із розрахунку 1.5 % на день від суми залишку заборгованості за тілом кредиту);

- 14000.00 грн. пеня (розрахована за період з 04.05.2024 по 11.08.2024 включно із розрахунку 2 % на день від суми залишку заборгованості за тілом кредиту);

- 28910.00 грн. послуги (нараховані за період з 16.04.2025 по 03.06.2025 включно з розрахунку 175.00 грн. за надання кредиту + 1% на день від суми залишку заборгованості за тілом кредиту).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1047 ЦК Україниустановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», у чинній на день укладення Договору редакції, Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України"Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України"Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

У разі якщо зазначені участині першійцієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються відповідно до вимог, встановленихЗаконом України"Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі Закон), електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис, електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані, будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.14 Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1-3ст.100ЦПКУкраїни електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною 13статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36Господарськогопроцесуальногокодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Згідно зі змістом ст.ст.526,527,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1статті 1049 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З положень частини 1, 2ст. 1056-1 ЦК Українивбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Заст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідност.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».

За статтею 11ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України"Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону "Про споживче кредитування" тапідтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

Відповідно до частини 4 статті 263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215ЦКУкраїни визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першоїстатті 216ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11,18ЗаконуУкраїни«Про захистправспоживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України«Пробанкиі банківськудіяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12ЗаконуУкраїни«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписамиЦК Українимають різний зміст.

Відповідно до частини першоїстатті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина першастатті 631 ЦК України). Цей строк починає спливатиз моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четвертастатті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані устатті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення позики, а також термін виконання зобов`язання.

У відповідності зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першоюстатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно достатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першоюстатті 267 ЦК Україниособа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четвертастатті 267 ЦК України).

Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).

Судом встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом нараховано в строк дії кредитного договору.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити наступне.

У рішенні Конституційного суду України від 18.06.2020 №5-р(ІІ)/2020 у спарві №3-189/2018(1819/18) однією із засад українського конституційного ладу є „верховенство права (правовладдя), що його виражено через формулу: „В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина першастатті 8 Конституції України). „Верховенство права (правовладдя) як невідокремний елемент системи цінностей, що їх покладено в основу сучасного європейського правопорядку, належить до тріади принципів спільної спадщини європейських народів поряд із такими її складниками, як правдива демократія й людські права. У рамках спільного юридичного простору Європи існує консенсус щодо стрижневих елементів правовладдя, які є не лише формальними, а й субстантивними (матеріальними). Такими стрижневими елементами є: 1) законність - включно з прозорою, підзвітною та демократичною процедурою запровадження приписів права; 2) юридична визначеність; 3) заборона свавільності; 4) доступ до правосуддя в незалежних і безсторонніх судах - включно із судовим контролем щодо адміністративних актів (дій); 5) дотримання людських прав; 6) недискримінація та рівність перед законом (Доповідь про правовладдя, схвалена Європейською Комісією „За демократію через право (Венеційська Комісія), CDL-AD(2011)003rev, § 41). Українська формула правовладдя як засади національного конституційного ладу є двоскладовою: відповідно до першого складника „верховенство права в Україні визнається, відповідно до другого - „верховенство права в Україні діє. Що стосується першого - імперативу визнання правовладдя державою, то Україна виконала його як на міжнародному рівні (шляхом приєднання доСтатуту Ради Європита ратифікаціїКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року), так і на національному (шляхом унормування принципу верховенства права передусім урозділі I„Загальні засади Конституції України, завдяки чому він сукупно з іншими принципами цього розділу визначає український конституційний лад, а також шляхом унормування цього принципу у звичайних законах держави як керівного для діяльності різних органів державної влади). Другий складник „верховенства права (правовладдя) висуває імператив його дієвості, тобто ефективності, чим, власне, і здійснюється забезпечення його практичної значущості. Ідеться насамперед про сукупність національних інституцій, механізмів і процедур, що є доконечними для того, щоб особа була спроможною володіти людською гідністю та захистити себе від свавільних дій держави (її органів і посадових осіб). Цей складник спрямовано здебільшого на вимогу щодо наявності в політичній та юридичній системах держави тих інституційних (структурних) елементів, що в поєднанні з відповідними юридичними процедурами забезпечують інституційний та процесовий механізми верховенства права (правовладдя). Особливу роль у системі інституційного забезпечення „верховенства права (правовладдя) відведено судовій владі загалом, а зокрема - конституційному й адміністративному видам судочинства. Саме ці два види судочинства покликані забезпечувати узгоджений характер усієї юридичної системи в умовах співіснування суперечливих норм, завдяки чому досягається дієвість верховенства права (правовладдя), тобто його ефективність.

Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): „закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) - „закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - „закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Таким чином суд погоджується з позицією представника позивача, що до спірних правовідносин слід застосовувати ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції від 01.01.2024 (яка була чинна на момент укладення договору позики від 16.04.2024).

Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка1.50 % за кожен день користування кредитом.

Однак, згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, натомість відповідачу нараховувалися відсотки понад 1% в день (1.50%). Процентна ставка позивачем не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування здійснювалося всупереч законодавству.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 16 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір позики «Техно» №3319102564-019324 укладено 16 квітня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50% є нікчемною в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимоги позивача та стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку розміру денної процентної ставки 1%, що становить 1190 гривні (7 000,00 х 1% х 17 = 1190).

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно ч.2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції від 01.01.2024) У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідноп.18Прикінцевих таперехідних положеньЦивільного кодексуУкраїни в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно п.6Прикінцевих таперехідних положеньЗУ «Проспоживче кредитування»(вредакції від01.01.2024)у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбаченічастиною четвертоюстатті 1056-1Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначенічастиною другоюстатті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Враховуючи принцип lex specialis derogat generali, суд приходить до висновку про доцільність стягнення пені за прострочення виконання відповідачачем зобов`язання за договором позики, проте з врахуванням ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі половини суми, одержаної споживачем за таким договором, тобто 3500.00 грн.

Щодо заборгованості за послуги суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження надання відповідачу послуг, передбачених п.2.4.1 Договору, у зв`язку з чим в цій частині суд вважає за доцільне у задоволенні вимог відмовити.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.

Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.

Відповідно доч.ч.1,2,8ст.141ЦПКУкраїни судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову на відповідача; уразі відмовив позові напозивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно доч.ч.1,2,п.1ч.3ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-6статті137ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат, які складаються з 2422.40 грн. судовий збір (платіжна інструкція №1818 від 30.07.2025 про сплату судового збору) та 5000.00 грн. витрати на правничу допомогу (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю додаток №11 в переліку додатків до позову в електронному вигляді; Договір №03/01 про надання правової допомоги від 03.01.2024, згідно умов якого «Оплата послуг Адвоката здійснюється на підставі наданих актів виконаних робіт» та «За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову або від складності наданої відповідної правової допомоги за позитивний результат у справі для Клієнта» - додаток №9 в переліку додатків до позову в електронному вигляді; довіреність від 02.07.2024 додаток №8 в переліку додатків до позову в електронному вигляді).

Представник відповідача у відзиві просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на оплату правничої (правової) допомоги у розмірі 10000.00 грн., на підтвердження якої надано ордер на надання правничої допомоги від 18.08.2025 (а.с.14/2), договір про надання правової допомоги від 18.08.2025 (а.с.24/2), порядок оплати (додаток №1 до договору а.с.24/2), попередній розрахунок (а.с.24/2), довідку про оплату юридичних послуг адвоката від 18.08.2025 (а.с.25), акт виконаних робіт від 21.08.2025 (а.с.25).

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості договором позики у загальному розмірі 11690.00 грн., з яких: 7000.00 грн. заборгованість за тілом позики, 1190.00 грн. заборгованість за відсотками, 3500.00 грн. пеня за прострочення виконання зобов`язання; а також суми сплаченого судового збору у розмірі 548,92 грн.

Згідно ч.7ст.265ЦПК Україниу разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Крім того суд вважає за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7740.00 грн.

Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,178,141,258-259,263-265,268,279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ТЕХНОФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43868852, адреса: м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2) заборгованість за договором позики «Техно» №3319102564-019324 від 16.04.2025 розмірі 11690 грн. (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43868852, адреса: м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2) понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 548,92 грн. (п`ятсот сорок вісім гривень 92 копійки).

Призначити судовезасідання длявирішення питанняпро судовівитрати позивача,пов`язані зправничою допомогою,на 17листопада 2025 року 15:15 год. в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області (адреса: Харківська обл., м. Чугуїв, пл. Соборна, 2); встановити строк до 14 листопада 2025 року включно для подання позивачем доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43868852, адреса: м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 7740.00 грн. (сім тисяч сімсот сорок гривень).

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТЕХНОФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43868852, адреса: м. Дніпро, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя О.О. Золотоверха

Часті запитання

Який тип судового документу № 131685332 ?

Документ № 131685332 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 131685332 ?

Дата ухвалення - 10.11.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 131685332 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 131685332 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 131685332, Чугуївський міський суд Харківської області

Судове рішення № 131685332, Чугуївський міський суд Харківської області було прийнято 10.11.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 131685332 відноситься до справи № 636/6649/25

Це рішення відноситься до справи № 636/6649/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 131685331
Наступний документ : 131685334