Рішення № 131684956, 10.11.2025, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/761/25

З А О Ч Н Е РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої Вовк Л. В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

учасники справи :

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки , адвокат Сорокіна І.В.

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивачки.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтуваннязаявлених вимогпозивачка зазначила,що з11.03.2005вона звідповідачем перебувалав зареєстрованомушлюбі.Від шлюбнихвідносин вони маютьспільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 2010 року шлюбні відносини фактично припинені і сторони не підтримують жодних стосунків. Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15.02.2012, шлюб між сторонами розірвано. Відповідач не цікавиться життям дитини, не сплачує аліменти. Донька проживає з позивачкою та знаходиться на повному утриманні матері. Оскільки позивачці невідоме місцезнаходження відповідача , вона змушена вирішувати питання в судовому порядку і тому просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь, на утримання дитини , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Заяви , клопотання , інші процесуальні дії .

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 03.09.2025 провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін .

10.11.2025 Краснокутським районним судом Харківської області постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник позивачки у відкрите судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позов задовольнити позов, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації відповідача та розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі судової влади України, відзив не подав .

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст.128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затвердженихпостановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 3 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається, що судова повістка вручена ОСОБА_2 10.09.2025.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до ч. 3 ст.131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 3 ст.211ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив на позов , відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивачки вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, мотиви суду .

Як було встановлено в судовому засіданні, сторони з 11.03.2005 перебували у зареєстрованому шлюбі , який заочним рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15.02.2012 у справі № 2022/81/2012, розірваний .(а.с.15)

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 . Батьками дитини записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.12.2010. (а.с.17)

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 20.11.2020 виданого Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_4 20.11.2020 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».( а.с.47)

Донька ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 , про що свідчать витяги з реєстру територіальної громади від 11.08.2025 , 08.11.2025. (а.с.46)

Як встановлено в судовому засіданні на даний час батько проживає окремо від дитини, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Статтею 51Конституції України та статтею 180Сімейного кодексуУкраїни (далі -СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 статті 150СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В силу ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

В силу ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до положеньчастини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.06.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 СКаліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно дост. 8 Закону України «Про охорону дитинства»та ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XIIта набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється, як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як свідчить ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 працездатний, стягнень за іншими виконавчими листами не має, суд вважає за необхідне задовольнити позов, оскільки він підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами та стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання дитини аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його (заробітку) доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. На думку суду, даний розмір аліментів буде розумним і справедливим, а також достатнім для забезпечення мінімальних потреб дитини та не буде ставити у скрутне становище платника аліментів.

Згідност.191 ч.1 СК Україниаліменти на утримання дитини необхідно стягувати з дня пред`явлення позову, а саме з 21.08.2025.

Поряд з тим, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів, з урахуванням вище викладеного, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 1211 грн 20 коп, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню.

Окрім того , позивачка просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною шостою статті 137ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17,№ 329/766/18,№ 178/1522/18.

Судом встановлено, що 23.12.2024 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням « В.І.ПАРНЕРС » , в особі голови Сорокіної І. В., укладено договір про надання правничої допомоги №б/н , предметом якого є надання правничої інформації , консультацій з роз`яснення правових питань ; складання будь-яких документів правового характеру ; представництво інтересів перед іншими фізичними та юридичними особами . ( а.с.48)

Пунктом 5 Додатку №3 від 07.08.2025 до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 23.12.2024 , передбачено , що вартість послуг , визначених у п.1.1 цього додатку , становить 12000,00 грн. ( а.с.8).

Відповідно до п.1 Додатку до Договору , виконавець на замовлення клієнта зобов`язується виконати наступні юридичні послуги : скласти, підписати та направити до суду позовну заяву про стягнення аліментів на дитину та здійснити повний супровід справи. ( п.1.1.Додатку №3)

Квитанціями до платіжної інструкції від 11.08.2025 та 12.08.2025, підтверджується про сплату ОСОБА_1 за послуги за договором б/н від 23.12.2024 АО « В.І.ПАРНЕРС » у загальній сумі 12000,00 грн. ( а.с. 9,10)

Представником позивачки, адвокатом Сорокіною І. В., надано всі документи, які підтверджують надання правової допомоги, а саме: ордер на надання правничої допомоги від 13.08.2025, копію договору про надання правничої допомоги б/н від 23.12.2024, додаток № 3 від 07.08.2025 до договору про надання правничої допомоги; платіжні документи про оплату таких послуг ; розрахунок судових витрат до договору від 07.11.2025; акт виконаних послуг до договору від 07.11.2025 .

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач просить відмовити у задоволенні таких витрат та/або зменшити їх розмір. Клопотань чи заперечень від відповідача щодо витрат на правову допомогу у суді матеріали справи також не містять.

З урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки, понесені останньою та доведені належним чином, витрати на правничу допомогу, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, вчинених необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 180, 181 СК України, ст. 7, 10, 76, 81, 133,137, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позовнузаяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу ) , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення донькою повноліття, починаючи з 21 серпня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікаціїдоходів бюджету 22030106) у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я ) сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Л. В. Вовк