Ухвала суду № 131683440, 05.11.2025, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/844/25

Номер провадження № 1-кп/371/220/25

УХВАЛА

"05" листопада 2025 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі колегіїсуддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Миронівка Київськоїобласті клопотанняадвоката ОСОБА_7 ,яка здійснюєзахист обвинуваченої ОСОБА_24 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26 січня 2023 року за №12023220000000110, про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2023 року за №12023220000000110, за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.

До початкусудового засіданняу кримінальномупровадженні адвокатом ОСОБА_7 ,яка здійснюєзахист обвинуваченої ОСОБА_24 , подано клопотання про скасування арешту майна.

У клопотанні адвокат просила скасувати застосований у кримінальному провадженні №12023220000000110 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_26 від 02 вересня 2024 року арешт на транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_24 , перебував у користуванні ОСОБА_23 , та зобов`язати уповноважених осіб слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області безоплатно повернути ОСОБА_24 транспортний засіб разом з документами на автомобіль та ключами. У разі неможливості скасування арешту майна, просила застосувати арешт з визначенням права користування транспортним засобом та передати автомобіль «Hyundai Sonata», 2015 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_24 разом із документами на автомобіль та ключами.

В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що з моменту накладення арешту на транспортний засіб минув рік, орган досудового розслідування повинен був вжити всіх необхідних дій та заходів в межах кримінального провадження. ОСОБА_24 є вагітною та перебуває на обліку в закладі охорони здоров`я, на її утриманні та утриманні ОСОБА_23 перебувають двоє малолітніх дітей. Вказаний транспортний засіб потрібен родині для задоволення власних побутових потреб у пересуванні, а накладений арешт позбавляє їх цієї можливості. Транспортний засіб потребує обслуговування, а тривале і неналежне зберігання негативно впливає на його технічний стан, що може завдати збитків власнику. Крім того, існує загроза його втрати автомобіля внаслідок повітряної небезпеки в місті Одеса.

Крім того, захисник вказала, що арешт накладено необґрунтовано, потреба у застосуванні арешту транспортного засобу «Hyundai Sonata», 2015 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , на даний час відпала.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримала клопотання про скасування арешту майна, просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Захисник ОСОБА_12 , обвинувачені ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 .

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту майна. Зазначила, що арешт на транспортний засіб «Hyundai Sonata» було накладено обґрунтовано, з метою забезпечення подальшого виконання покарання у виді конфіскації майна.

Інші учасники судового провадження позицій щодо заявленого клопотання не висловлювали.

Заслухавши захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , обвинувачених ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , прокурора ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно дост. 26 КПК Українисторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК Україниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто, суд має право скасувати арешт майна лише за наявності двох підстав, а саме: у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано, або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Згідно з ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року за результатами розгляду клопотання слідчого накладено арешт на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_24 , та перебуває в користуванні ОСОБА_23 , а саме на транспортний засіб марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Підстава застосування арешту майна, належного обвинуваченій ОСОБА_24 , - для забезпечення конфіскації майна.

За змістом обвинувального акта ОСОБА_24 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, відповідальність за якою настає у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Вказаний злочин відповідно до положень ст.12 КК України належить до особливо тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

При розгляді клопотання суд враховує, що за загальним правилом, визначеним у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Відтак, зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі і щодо позбавлення або обмеження права власності.

Колегією суддів встановлені під час розгляду клопотання обставини оцінені відповідно до вимог ст. 94 КПК України та зроблено висновок про те, що стороною захисту не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт для забезпечення конфіскації майна це тимчасове обмеження, яке накладається на майно, щоб запобігти його відчуженню, приховуванню або знищенню до винесення остаточного судового рішення про його конфіскацію.

Тобто, арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання може застосовуватись виключно у разі закріплення цього покарання у санкції статті, за якою підозрюється (обвинувачується) особа. Арешт майна у цьому випадку застосовується до майна, що є власністю підозрюваного, обвинуваченого. У випадку застосування арешту майна за цим критерієм, питання про застосування конфіскації майна буде вирішуватись судом у вироці, у разі визнання особи винною.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду бо відмови в цивільному позові (частина 4 ст.174 КПК України).

З огляду на викладене, наявні підстави для подальшого арешту майна, такий захід забезпечення кримінального провадження не є таким, що порушує право обвинуваченої, в інтересах якої подано клопотання, на вільне використання майна, не суперечить загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

За наведенихобставин колегіясуддів дійшлависновку,що клопотаннязахисника ОСОБА_7 ,яка здійснюєзахист обвинуваченоїу кримінальномупровадженні ОСОБА_24 , про скасування арешту майна є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, ч. 2 ст. 176, ст.ст. 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити узадоволенні клопотанняадвоката ОСОБА_7 ,яка здійснюєзахист обвинуваченоїу кримінальномупровадженні ОСОБА_24 , про скасування арешту майна.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 07 листопада 2025 року о 14-00 годині.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3