Рішення № 131681878, 11.11.2025, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1261/25

провадження № 2/179/685/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2025 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Голобородько Н.І.,

справа № 179/1261/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 24.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5875259093. Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір.

07.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (АТ «ТАСКОМБАНК») уклали Договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передало (відступило) АТ «ТАСКОМБАНК» свої Права вимоги до позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» набуло Права вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них.

15.05.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 (далі Договір Факторингу), відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 42067,55 грн., з яких: 26736,53 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,33 грн. загальна заборгованості по відсоткам; 15327,69 грн. загальна заборгованість по комісії; 0,00 грн. пеня/штрафи.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 15.05.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашенузаборгованість передТОВ «ФК«ЄАПБ» закредитним договором№ 5875259093 від 24.02.2021 у розмірі 42067,55 грн., з яких: 26736,53 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,33 грн. загальна заборгованості по відсоткам; 15327,69 грн. загальна заборгованість по комісії; 0,00 грн. пеня/штрафи.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості у розмірі 42067,55 грн., з яких: 26736,53 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,33 грн. загальна заборгованості по відсоткам; 15327,69 грн. загальна заборгованість по комісії; 0,00 грн. пеня/штрафи.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог процесуального закону, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним кодексом України.

Судом встановлено,що 24.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5875259093. Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua таз якимиПозичальник ознайомивсядо укладенняДоговору тадо якихПозичальник приєднавсяпідписавши Договір)складають єдинийкредитний договір. (а.с. 5-7).

Відповідно до п. 1.2. договору Товариство надає відповідачу фінансовий кредит в розмірі 27189,62 грн., строком на 36 місяців.

Згідно паспорту кредиту за користування кредитом відповідач сплачує щомісячно проценти у розмірі 3% від суми кредиту.

07.10.2016 між ПАТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. (а.с. 9-10)

Відповідно до п.2.2 договору факторингу сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у додатку 1 до цього Договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору.

15 травня 2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, відповідно до умов якого якого АТ «ТАСКОМБАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. (а.с. 11-13)

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5875259093 від 24.02.2021 у розмірі 42067,55 грн., з яких: 26736,53 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3,33 грн. - заборгованість по процентам, 15 327,69 грн. заборгованість по комісії. (а.с. 16)

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5875259093 від 24.02.2021, станом на 30.06.2025 заборгованість складає 42067,55 грн., з яких: 26736,53 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3,33 грн. - заборгованість по процентам, 15 327,69 грн. заборгованість по комісії. (а.с. 8)

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором № 5875259093 від 24.02.2021 у розмірі 42067,55 грн., позивачем до позовної заяви було надано копії кредитного договору, договорів факторингу, витяг з реєстру боржників, а також розрахунок заборгованості за укладеними кредитними договорами.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Вказаний розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 5875259093 від 24.02.2021, укладеним відповідачем з ТОВ «ФК «ЦФР», право грошової вимоги від якого перейшло спочатку до АТ «ТАСКОМБАНК» і вже на підставі договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 до позивача.

Верховний Суд у постановах від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за яким набуває новий кредитор.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23), від 02 жовтня 2024 року у справі № 172/209/24 (провадження № 61-11869св24).

Позивачем не надано суду реєстру прав вимог, підписаного уповноваженими особами ТОВ «ФК ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», яким би підтверджувалося набуття АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та П`ята В.А.

Окрім того, за відступлення права вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» повинно було сплатити ТОВ «ФК «ЦФР» суму фінансування, проте доказів на підтвердження сплати якої за отримання права вимоги матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ «ФК «ЦФР» до кредитора - АТ «ТАСКОМБАНК», тобто не довів перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком.

За встановлених обставин справи відсутні підстави вважати, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5875259093 від 24.02.2021, укладеним з ТОВ «ФК «ЦФР».

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй позовній заяві представник ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просив розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Щодо заяви відповідачки про визнання позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частинипершоїстатті206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частиначетвертастатті206 ЦПК України).

Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Таким чином Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошує на тому, що суд вправі відмовити у прийнятті визнання позову виключно за наявності встановлених судом обставин, коли таке визнання суперечить закону (його чітко визначеній нормі), або коли таке визнання порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Суди не вправі покласти в основу свого рішення факт визнання позову відповідачем, виключно за наявності обставини, коли таке визнання суперечить закону, або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.

З огляду на викладені вище норми права, встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про те, що заява відповідача ОСОБА_1 про визнання позовних вимог, не може слугувати підставою для задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості, оскільки суперечить закону. За таких обставин визнання позову відповідачкою не має правового значення.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача. Відповідачем не було заявлено вимог щодо стягнення з позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст.4,12,13, 81, 89,141, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач П`ята ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна