Рішення № 131676612, 10.11.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7103/25

Провадження №2/442/2151/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», від імені та в інтересах якого діє Тисячник Рузанна Робертівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

17.09.2025 ТОВ «Макс Кредит» звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10371512 від 17.05.2025 у розмірі 30627,00 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.05.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10371512 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Зокрема, Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе шляхом використання калькулятора на сайті Кредитодавця, ознайомився з паспортом кредиту і офертою та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було відправлено на телефон Відповідача і введено останнім в окреме поле для підтвердження підписання Договору. При цьому зазначаємо, що ITC Кредитодавця не дозволяє перейти до наступного кроку у випадку невиконання умов попереднього. Тому Відповідач мав ознайомитися послідовно з паспортом кредиту (додається) та офертою, які містять всі істотні умови, передбачені законодавством та погоджені сторонами Договору.

Отже, договір кредитної лінії підписано Відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора - 91603, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

Відповідно до умов договору кредитної лінії № 00-10371512 від 17.05.2025 ТОВ «Макс Кредит» зобов`язалось надати Відповідачу суму ліміту кредитної лінії у розмірі 15000,00 грн. на споживчі потреби, строк дії кредиту 360 календарних днів, стандартну процентну ставку визначену в розмірі 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом/а.с.11-16/.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір №00-10371512 від 17.05.2025 з ТОВ «Макс Кредит» та на підставі платіжного документу ТОВ «Профіт Гід» Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 15000,00 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 03.09.2025 становить 30627,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн.; заборгованість за процентами 6627,00 грн.; заборгованість за комісією 3000,00 грн.; заборгованість зі сплати штрафу 6000,00 грн.

З огляду на наведене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на його користь зазначену суму заборгованості за вищевказаним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

17.09.2025 суддею отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою від 17.09.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 16.10.2025. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Дана ухвала направлялась сторонам по справі. Відповідачу була направлена за встановленою судом адресою місця реєстрації і така отримана ним 11.10.2025, а.с. 51-52.

Задля дотримання принципу диспозитивності цивільного процесу та реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, зокрема, права відповідача подати відзив на позов, який станом на 16.10.2025 не закінчився, судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін ухвалою від 16.10.2025 було відкладено на 10.11.2025, а.с. 53

Дана ухвала направлялась сторонам по справі. Відповідачу була направлена за встановленою судом адресою місця реєстрації і така отримана ним 23.10.2025, а.с. 55.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав. Строк на його подання сплив.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів з АТ "ОТП Банк" - інформації, що містить банківську таємницю, а саме: щодо підтвердження факту належності відповідачу банківської карти та підтвердження факту зарахування їй коштів у сумі 15000,00 грн /а.с.34/.

Вивчивши заяву про витребування доказів, суд виходить з того, що згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В даному ж випадку, позивачем до позову надано довідку ТОВ «ПрофітГід» підтверджується здійснення переказу грошових коштів за договором кредитної лінії № 00-10371512 від 17.05.2025 на маску карти № НОМЕР_1 у сумі 15000,00/а.с.22/. Сумнівів у їх дійсності на даний час у суду немає, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями12,81ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ізст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиціїв електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом встановлено, що 17.05.2025 Відповідач через сайт «https://lehko.credit» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе шляхом використання калькулятора на сайті«https://lehko.credit», ознайомився з паспортом кредиту і офертою та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор № 91603, який було відправлено на телефон, зазначений у заявці, і введено останнім в окреме поле для підтвердження підписання Договору.

Відповідно до умов договору кредитної лінії № 00-10371512 від 17.05.2025, ТОВ «Макс Кредит» зобов`язалось надати Відповідачу суму ліміту кредитної лінії у розмірі 15000,00 грн. на споживчі потреби, строк дії кредиту 360 календарних днів, стандартну процентну ставку визначену в розмірі 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом /а.с.11-16/.

Даними довідки ТОВ «ПрофітГід» підтверджується здійснення переказу грошових коштів за договором кредитної лінії № 00-10371512 від 17.05.2025 на маску карти № НОМЕР_1 у сумі 15000,00 грн. /а.с.22/.

Відповідачу було надіслано письмову Вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. №00-10371512/1 від 02.07.2025 на адресу вказану ним в кредитному договорі, у відповідності до якої ставилася вимога сплатити заборгованість за протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги /а.с.35/.

Крім цього, 01.08.2025 ТОВ «Макс Кредит» було направлено Відповідачу лист за вих. №00-10371512/2 з повідомлення про те, що у разі не погашення заборгованості Товариство має право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості/а.с.36/.

Станом на 03.09.2025 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 30627,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 15000,00 грн.; заборгованість за процентами 6627,00 грн.; заборгованість за комісією 3000,00 грн.; заборгованість зі штрафу 6000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина першастатті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Із вищенаведених доказів, суд вважає, що відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що всі документи знаходяться в особистому кабінеті Позичальника, з якими він був ознайомлений на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умова Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємно частиною цього Договору.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 15000,00 грн. та нарахованими процентами в розмірі 6627,00 грн., а всього 21627,00 грн. є правомірним та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення комісії в сумі 3000 грн., суд зазначає наступне.

Законом України «Про захист прав споживачів»визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня2017року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада2016року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня2019року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті1054ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення договору кредитної лінії № 00-10371512 від 17.05.2025 про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору - комісії в розмірі3000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Водночас, щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 6000,00 грн. за штрафами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості, то такий проведений за період з 17.05.2025 по 02.07.2025, тобто під час введення в Укріїні воєнного стану.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, ОСОБА_1 як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь позивача штрафу за прострочення ним виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, оскільки на час укладення та дії договору, а також розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.

За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» штрафу в розмірі 6000,00 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн., а.с. 9.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1710,55 грн., виходячи з розрахунку 21627,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 (ставка судового збору) : 30627,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1710,55 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст.4,5,10,18,133,141,259,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «МаксКредит» сумузаборгованості задоговором кредитноїлінії №00-10371512від 17.05.2025 в розмірі 21627,00 гривні (двадцять одна тисяча шістсот двадцять сім гривень 00 копійок) та 1710,55 гривень (одна тисяча сімсот десять гривень п`ятдесят п`ять копійок) понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», місце знаходження: вул. Лєскова, 9 А м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 42806643.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Курус Р.І.