Рішення № 131670171, 10.11.2025, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/13972/23

Провадження № 2/756/202/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 листопада 2025 року місто Київ

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Анохіної Я.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з акредитації України про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивачка та її представник звернулися до суду з позовом до відповідача, у якому з урахуванням уточнень, просять визнати незаконними та скасувати Накази Національного агентства з акредитації України (далі - НААУ) №113-К від 3 серпня 2023 року про застосування дисциплінарного стягнення, №140-К від 20 вересня 2023 року, № 155-К від 23 жовтня 2023 року та № 182-К від 11 грудня 2023 року про звільнення, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу діловодства та архіву управління з господарсько-адміністративної роботи Національного агентства з акредитації України та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із суми, актуальної на час ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначили, що спірні накази видано з порушенням вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Зокрема пояснили, що ОСОБА_1 працює у НААУ з 23 серпня 2016 року, на посаді начальника відділу діловодства та архіву з 8 січня 2020 року. За весь період своєї роботи характеризувалася як сумлінний та старанний працівник, що підтверджується неодноразовим її заохоченням керівництвом. До подій, якій стали підставою для звернення до суду із цим позовом, на її роботу ніколи не було нарікань з боку керівництва і не застосовувалось жодного дисциплінарного стягнення. Проте, після зміни керівництва НААУ вона стикнулася із систематичним цькуванням та психологічним насиллям за місцем роботи, що призвело до незаконного звільнення.

Так, 3 серпня 2023 року НААУ видало Наказ №113-К про застосування до ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що на думку позивача, є грубим порушенням трудового законодавства.

27 липня 2023 року у ОСОБА_1 відібрали пояснення, які зареєстровані 2 серпня 2023 року. Після чого складена службова записка від 31 липня 2023 року, яка зареєстрована 1 серпня 2023 року. Із службової записки слідує, що ОСОБА_1 допустила порушення інструкції з діловодства, відправила лист-відповідь, при цьому не здійснила належну перевірку повноважень особи на його підписання, оскільки лист був підписаний першим заступником директора з акредитації НААУ Ю. Ярощуком, а не самим директором НААУ. Разом з цим, будь-яких пояснень від інших осіб, зокрема ОСОБА_3 , який підписав даний лист, отримано не було і до дисциплінарної відповідальності ніхто, крім ОСОБА_1 , не притягнутий. На думку позивача, саме підписант вказаного листа-відповіді ОСОБА_4 мав здійснити контроль наявності та/або відсутності своїх повноважень на таке підписання.

Отже, застосування щодо неї дисциплінарного стягнення було вибірковим і не відповідало вимогам трудового законодавства, оскільки роботодавцем не встановлено у її діях складу дисциплінарного проступку.

Після застосування до ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді догани, керівництвом НААУ почалися вчинятися дії спрямовані на її звільнення, шляхом спеціального створення проблемних ситуацій з метою її подальшого звільнення.

29 серпня 2023 року у ОСОБА_1 відібрані пояснення щодо відповіді на запит 59-П від 20 червня 2023 року та 61-П від 22 червня 2023 року, які були надані юрисконсультом ОСОБА_5 , 21 червня 2023 року (вих. №6-5/6-1597) та 22 червня 2023 року (вих. 6-5/6-1645) відповідно.

Окрім цього, ОСОБА_1 додатково звинуватили у пропущенні строку для надання відповіді на адвокатський запит від 10 серпня 2023 року № 3520, хоча вона не була відповідальною за його виконання, а терміни надання відповідей на ці запити чітко передбачені Інструкцією з діловодства НААУ і мали бути проконтрольовані виконавцями таких.

Після відібрання письмових пояснень, начальником управління з господарсько-адміністративної роботи було підготовлено службову записку де звинувачено саме ОСОБА_1 у цих діях за нібито систематичне невиконання своїх посадових обов`язків. При цьому, позивачу не надавався для ознайомлення текст службової записки, а інші особи, які винні у простроченні надання відповіді на адвокатський запит, не викликалися і письмові пояснення у них не відбиралися.

Тому на думку позивача, такі службові перевірки проводилися виключно щодо неї з метою створення штучних умов для звільнення.

21 вересня 2023 року ОСОБА_1 , отримала Наказ №140-К від 20 вересня 2023 року про звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором. Дата звільнення з першого робочого дня після закінчення відпустки, тобто з 23 жовтня 2023 року. Підставою для видачі даного наказу слугувала службова записка від 29 серпня 2023 року № 0340, з якою ОСОБА_1 не ознайомлена, а її пояснення від 29 серпня 2023 року, відібрані до складання такої службової записки.

У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному та відпустках, 23 жовтня 2023 року НААУ видало черговий Наказ №155-К про її звільнення, яким вносено зміни до Наказу №140-К від 20 вересня 2023 року, а саме пункт 1 Наказу викладають у новій редакції: «…звільнити із першого робочого дня…».

Після виходу на роботу, 11 грудня 2023 року позивачці стало відомо про службову записку від 12 вересня 2023 роком № 0371, якою виявлено порушення правил діловодства введення архіву, з якою вона категорично не погоджується, про що надала відповідні пояснення, які не взяті роботодавцем до уваги.

11 грудня 2023 року НААУ видало черговий Наказ №182-К про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України. При цьому попередні Накази № 140-К та №155-К НААУ не скасовані.

Таким чином, на думку позивача, відповідач безпідставно застосував до неї дисциплінарне стягнення за відсутності факту дисциплінарного проступку, та у подальшому незаконно видав три накази про її звільнення, всупереч вимогам КЗпП та внутрішніх інструкцій НААУ.

Отже, враховуючи наведене, позивач та її представник просили задовольнити позов у повному обсязі та відновити порушені трудові права ОСОБА_1 .

ІІ. Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача у своїх запереченнях зазначила, що ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, зокрема, за невиконання вимог посадової Інструкції начальника відділу діловодства та архіву управління з господарсько-адміністративної роботи Національного агентства з акредитації України від 21 грудня 2021 року (далі - Посадова інструкція), Інструкції з діловодства ІН-11.08.02, редакція 05 від 28 лютого 2023 (далі - Інструкція з діловодства) та Положення про відділ діловодства та архіву управління з господарсько-адміністративної роботи Національного агентства з акредитації України (далі - Положення).

Пояснила, що вхідні, внутрішні, вихідні та інші документи незалежно від форми їх створення, підготовані в НААУ, реєструються у електронній системі СЕДО «ДокПроф3».

Службовими записками начальника управління з господарсько-адміністративної роботи, який є безпосереднім керівником позивачки, від 31 липня 2023 року, 29 серпня 2023 року та 11 вересня 2023 року встановлено низку порушень трудової дисципліни позивачем під час виконання своїх посадових обов`язків.

Зокрема, службовою запискою від 31 липня 2023 року виявлено, що під час реєстрації листа Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) № 2-4/4-1907 вхідний № 3184 від 19 липня 2023 року та відповіді на нього, ОСОБА_1 не врахувала резолюцію в.о. директора НААУ та не перевірила проект вказаного листа та вірність підписанта з метою забезпечення виконання правил діловодства в НААУ.

На думку представника відповідача, позивач неправильно зрозуміла резолюцію керівника - «до опрацювання» і не виявила факту того, що вказаний лист підписано не директором, а першим заступником директора НААУ. Представник стверджує, що позивач мала перевірити правильність підпису і повернути лист виконавцю у зв`язку із невиконанням резолюції керівника. Ці обставини призвели до того, що Мінекономіки отримало відповідь на свій лист із підписом особи, яка не мала на це повноважень, що суперечить вимогам Посадової інструкції та Наказу НААУ «Про закріплення права підпису на документах» від 23 березня 2023 року №19од.

Крім того, Службовою запискою від 29 серпня 2023 року встановлено низку додаткових порушень з боку ОСОБА_1 , зокрема щодо не проставлення дати виконання вхідних документів на адвокатський та публічні запити, що призвело до порушення строків надання відповіді НААУ на один із них.

Отже, за неякісне, несвоєчасне та неналежне виконання своїх обов`язків, Наказом від 3 серпня 2023 року №113-К до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани за порушення трудової дисципліни.

Також пояснила, що у зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення відповідно до Наказу №113-К від 3 серпня 2023 року, видано Наказ №140-К від 20 вересня 2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу діловодства та архіву управління з господарсько - адміністративної роботи НААУ за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України, з першого робочого дня після закінчення відпустки - 23 жовтня 2023 року.

В подальшому, у зв`язку із заявою ОСОБА_6 про відпустку без збереження зарплати під час перебування за кордоном, у Наказ №140-К від 20 вересня 2023 внесені зміни Наказом №155-К від 23 жовтня 2023 року, у якому дату звільнення виключено та зазначено «звільнити першого робочого дня».

На думку відповідача, Наказ № 155-К доповнює Наказ №140-К, оскільки уточнює лише дату звільнення.

Представник відповідача зазначила, що звільнення позивачки відбулося через виявлення систематичності порушень нею трудової дисципліни та не виправлення такої поведінки після оголошеної догани. Систематичність порушень виявлено за результатами направлених службових записок безпосереднього керівника позивачки, про що у останньої відібрані відповідні пояснення.

Зауважено, що ОСОБА_1 , попри виявлені порушення у своїй роботі, одразу пішла на лікарняний, а згодом у відпустки, що зумовило внесення змін до наказів про звільнення з уточненням дати.

Щодо остаточного Наказу про звільнення № 182-К від 11 грудня 2023 року, представник НААУ пояснила, що такий видано на підставі виявлення нових фактів порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, зокрема щодо неналежного контролю за роботою архіву, що встановлено службовими записками № 0340 від 29 серпня 2023 року та № 0271 від 12 вересня 2023 року. Тому, оскільки до позивача раніше протягом року вже було застосовано заходи дисциплінарного стягнення, її звільнено остаточно з урахуванням усіх встановлених обставин її трудової діяльності у НААУ.

На підставі викладеного, сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову, оскільки такий є безпідставним і не ґрунтується на вимогах чинного трудового законодавства.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року вказану справу передано на розгляд судді-доповідача Примак-Березовської О.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року справу прийнято до провадження у порядку повторного автоматизованого розподілу та призначено повторне підготовче засідання на 4 березня 2025 року.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 4 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та надала пояснення, аналогічні змісту відзиву та додаткових пояснень, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_7 , який був безпосереднім керівником позивачки та складав зазначені службові записки за фактом порушення трудової дисципліни.

30 жовтня 2025 року суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, проголошення якого відкладено до 10 листопада 2025 року.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Зміст спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо законності притягнення відповідачем до дисциплінарної відповідальності позивача із подальшим звільненням з посади. Решта вимог щодо поновлення на роботі та стягнення коштів за вимушений прогул є похідним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в НААУ з 23 серпня 2016 року, згідно з Наказом від 15 серпня 2016 року № 123-К (а.с. 62, том І).

Наказом від 8 січня 2020 року № 6-К ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу діловодства та архіву департаменту з адміністративної роботи НААУ, згідно з даними трудової книжки та Наказу від 30 червня 2017 року № 63-К (а.с. 12, 63, том І).

За період роботи в НААУ неодноразово заохочувалась оголошенням подяки за зразкове виконання посадових обов`язків, згідно з відомостями трудової книжки (а.с. 14-15, том І).

Службовою запискою начальника управління з господарсько-адміністративної роботи НААУ Дубровіна Л.О. від 31 липня 2023 року (зареєстровано під № 0285 від 1 серпня 2023 року), встановлено, що під час реєстрації листа Мінекономіки № 2-4/4-1907 та реєстрації листа-відповіді на неї ОСОБА_1 порушила вимоги пунктів 50, 57, 61 та 116 Інструкції з діловодства та Наказу НААУ від 23 березня 2023 року № 19од «Про закріплення права підпису на документах».

У цій записці зазначено, що згідно з інформацією СЕДО «ДокПроф3» в реєстраційній картці вихідного листа № 3184 від 19 липня 2023 року резолюція в.о. директора НААУ була «до опрацювання» першому заступнику директора з акредитації Ю. Ярощуку, що у свою чергу свідчить, що в.о. директора НААУ не було наділено дорученням щодо підписання листа відповіді. На підставі чого встановлено, що всупереч розділу 3 і 4 Посадової інструкції ОСОБА_1 не перевірила правильність оформлення підготовлених проектів документів, що передаються директору НААУ, а тому несе персональну відповідальність згідно з чинним законодавством України та внутрішніми документами НААУ за неякісне, несвоєчасне та неналежне виконання своїх обов`язків. З огляду на викладені у службовій записці обставини запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 68-69, том І).

27 липня 2023 року у ОСОБА_1 відібрані пояснення, згідно з якими остання зазначила, що діяла відповідно до пунктів 53, 155 Посадової інструкції, і оскільки контроль за дорученнями директора не входить до її повноважень, будь-яких порушень при реєстрації зазначеного вихідного листа відділом допущено не було (а.с. 67, том І).

Службовою запискою начальника управління з господарсько-адміністративної роботи НААУ Дубровіна Л.О. від 29 серпня 2023 року (зареєстровано під № 0340 від 29 серпня 2023 року) встановлено, що Наказом НААУ від 2 квітня 2021 року № 74од введено в дію систему електронного документообігу в НААУ, а саме запуск програми «ДОК ПРОФ 3» з 21 квітня 2021 року.

За даними цієї службової записки, ОСОБА_1 порушила вимоги пунктів 50, 57 та розділу 4 Посадової інструкції та не проставила у відповідній графі системи СЕДО «ДокПроф3» строк виконання відповіді на листи № 59-П та 61-П, які є запитами на публічну інформацію і адвокатський запит № 3520 від 10 серпня 2023 року, термін відповіді на які становить п?ять днів. Таким чином, неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 призвело до несвоєчасного надання відповіді на вказаний адвокатський запит, що тягне за собою порушення норм чинного законодавства України та вимагає дисциплінарної відповідальності (а.с. 70-71, том І).

29 серпня 2023 року ОСОБА_1 надала пояснень за даним фактом, з яких вбачається що виконавцями вказаних публічних та адвокатського запитів були інші працівники, а саме відповідь на публічні запити № 59-П та 61-П від 20 і 22 червня 2023 року надано юрисконсультом Русинським О. 21 і 22 червня 2023 року відповідно (вих. № 6-5/6-1597 і вих. № 6-5/6-1645), тобто у строк встановлений законом (а.с. 72, том І).

Щодо відповіді на запит № 3520 від 10 серпня 2023 року, така надана провідним фахівцем сектору реєстру ОСОБА_8 23 серпня 2023 року (вих. № 2-5/2-2168). При цьому, в роботу такий запит прийнято того ж дня - 10 серпня 2023 року. Тому, оскільки виконавець відповіді на запит достеменно обізнаний із вимогами закону щодо 5-ти денного терміну надання відповіді на адвокатський запит, необхідності проставлення додатково строку виконання у системі СЕДО «ДокПроф3» не було (а.с 72, том І).

У своїх поясненнях від 29 серпня 2023 року, ОСОБА_1 просить припинити систематичне цькування та психологічне насильство з метою звільнення та залишає за собою право звернутися зі скаргою до Державної служби з питань праці.

Наказом НААУ від 3 серпня 2023 року №113-К до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани за неналежне виконання своїх посадових обов`язків та порушення посадової інструкції (а.с. 65, том І).

При цьому, у тексті спірного Наказу НААУ від 3 серпня 2023 року №113-К не зазначено, які саме обов`язки та вимоги посадової інструкції порушено ОСОБА_1 .

Службовою запискою начальника управління з господарсько-адміністративної роботи НААУ Дубровіна Л.О. від 11 вересня 2023 року (зареєстровано під № 0371 від 12 вересня 2023 року) встановлено, що під час проведення перевірки діяльності відділу діловодства та архіву, виявлено порушення правил організації діловодства та архівного зберігання документів. Зокрема, в архіві НААУ описи справ постійного зберігання за період 2015-2020 років не складені, відсутні книги обліку надходження та вибуття документів, не ведеться журнал реєстрації звернень, що суперечить розділу 4 Посадової інструкції (а.с. 78, том І).

Усі наведені Службові записки здійснені на виконання доручення в.о. Директора НААУ Костюка С., що підтверджується їх текстом та показами свідка

ОСОБА_9 матеріалів справи вбачається, що з 25 вересня 2023 року по 22 жовтня 2023 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці, згідно з Наказом НААУ від 20 вересня 2023 року №127 (а.с. 80, том І).

Наказом НААУ від 20 вересня 2023 року № 140-К, у зв`язку з раніше застосованим заходом дисциплінарного стягнення відповідно до Наказу від 3 серпня 2023 року № 113-К, ОСОБА_1 звільнено з першого робочого дня після закінчення відпустки, 23 жовтня 2023 року, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України (а.с. 81, том І).

Наказом НААУ від 23 жовтня 2023 року № 155-К внесені зміни до Наказу від 20 вересня 2023 року № 140-К, пункт 1 викладено у новій редакції, зокрема : « ОСОБА_1 , начальника відділу діловодства та архіву управління з господарсько-адміністративної роботи, звільнити першого робочого дня, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, пункт 3 статті 40 КЗпП України» (а.с. 82, том І).

Згідно з Наказами НААУ від 23 жовтня 2023 року № 154-К, від 15 листопада 2023 року №168-К, ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з виїздом за межі території України у період дії воєнного стан у (а.с. 83,84, том І).

Встановлено, що за ініціативи ОСОБА_1 на підставі заяви від 20 жовтня 2023 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (далі - Держпраці) проведено позапланову перевірку щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці, за результатами якої складено Акт від 9 листопада 2023 року № Ц/КВ/27683/19.

Відповідно до вказаного Акту, вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту неправомірного накладення на неї дисциплінарного стягнення мають ознаки індивідуального трудового спору, який згідно з статтею 221 КЗпП України розглядається комісіями по трудових спорах або місцевими загальними судами. Тому, оскільки на дату проведення перевірки ОСОБА_1 не є звільненою з роботи та перебуває у трудових відносинах з НААУ, заявленим порушенням Держпраці по суті не надано оцінки (а.с. 85-91).

Також, матеріали справи містять Наказ НААУ від 11 грудня 2023 року № 182-К про звільнення ОСОБА_1 з посади з першого робочого дня після закінчення відпустки, 11 грудня 2023 року (а.с. 95).

У цьому Наказі зазначено, що: «в зв`язку з застосуванням до ОСОБА_1 раніше заходу дисциплінарного стягнення відповідно до Наказу «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_10 від 3 серпня 2023 року № 113-К, щодо неналежного виконання посадових обов`язків, порушення посадової інструкції, а також, зокрема, неналежної організації роботи відділу діловодства та архіву, відсутності контролю за термінами виконання документів, узятих на контроль, неналежною перевіркою правильності оформлення підготовлених проектів документів, що передаються директору НААУ, неналежним керівництвом підлеглими співробітниками відділу, координацією та контролю за виконанням ними своїх посадових обов`язків, згідно з інформацією, викладеною у службових записках № 0340 від 29 серпня 2023 року та № 0371 від 12 вересня 2023 року та наданих пояснень ОСОБА_1 »

Під час розгляду справи судом встановлено, що за усіма вказаними обставинами, які покладені в основу предмету позову, жодні інші працівники НААУ до дисциплінарної відповідальності не притягувалися, письмові пояснення не відбиралися, службового розслідування не проводилося, а факт порушення трудової дисципліни виявлено на підставі зазначених службових записок. Ці обставини підтверджено показами свідка та не спростовані представниками відповідача.

Аналізуючи зміст спірних правовідносин, суд оцінює правомірність дій позивача і відповідача під час звільнення в аспекті локальних нормативних актів НААУ, серед яких є вказані Положення про відділ (а.с. 96-100), у якому працювала позивач, Посадова інструкція позивача(а.с. 101-105) та загальна Інструкція з діловодства НААУ (а.с. 106-176).

Судом встановлено, що Відділ діловодства та архіву є підпорядкованим структурним підрозділом Управління з господарсько-адміністративної роботи НААУ, тобто не є самостійним структурним підрозділом НААУ, що є важливим в аспекті аналізу спірних правовідносин.

Так, згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення відділ діловодства та архіву (надалі - відділ) є структурним підрозділом управління з господарсько-адміністративної роботи НААУ і діє на підставі Положення та безпосередньо підпорядковується начальнику планово-організаційного управління.

Пунктами 1.3 та 1.5 розділу І Положення передбачено, що діяльністю відділу керує начальник відділу, який призначається та звільняється з посади наказом Директора НААУ з дотриманням вимог чинного законодавства про працю.

Обов`язки працівників відділу визначені їх посадовими інструкціями.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.3 розділу 2 Положення завданнями відділу є ведення діловодства роботи в НААУ, встановлення єдиного порядку роботи з документами, здійснення контролю за своєчасним виконанням документів.

Організація та здійснення загального контролю за термінами виконання документів, які надійшли з Мінекономіки України, інших державних органів, установ, організацій, а також наказів, завдань та доручень керівництва НААУ.

Пунктами 4.1. та 4.5 розділу 4 Положення відділ має право контролювати і вимагати від працівників НААУ виконання встановленого порядку роботи з документами.

Повертати виконавцям документи і вимагати їх доопрацювання у разі порушення встановлених нормативними документами вимог діловодства.

Пунктами 6.1 та 6.2 Положення визначено, що всю повноту відповідальності за якість та своєчасність виконання покладених цим Положенням на відділ та функцій несе начальник відділу.

Ступінь відповідальності працівників відділу встановлюється посадовими інструкціями.

Згідно з абзацами третім, п`ятим, шостим, дванадцятим розділу 2 Посадової інструкції, в завдання та обов`язки начальника відділу входить: забезпечувати своєчасну обробку кореспонденції, що надходить та відправляється; стежити за термінами виконання окремих доручень, документів, узятих на контроль; вести діловодство, систематизувати документи та передавати їх після розгляду адресатам згідно з затвердженою Інструкцією з діловодства НААУ; перевіряти правильність оформлення підготовлених проектів документів, що передаються директору НААУ.

Абзацом третім розділу 3 Посадової інструкції визначено право начальника відділу діловодства та архіву вимагати від керівників структурних підрозділів НААУ та інших відповідальних працівників належного виконання встановлених правил роботи з документами.

Абзацом другим розділу 4 Посадової інструкції начальник відділу діловодства та архіву несе персональну відповідальність згідно з чинним законодавством України та внутрішніми нормативними документами НААУ за неякісне, несвоєчасне та неналежне виконання своїх обов`язків.

Згідно з пунктом 1 Інструкції з діловодства, така встановлює загальні правила документування управлінської діяльності НААУ і регламентує порядок роботи з документами незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Пунктом 9 Інструкції з діловодства передбачено, що відповідальність за організацію діловодства в НААУ несе Директор НААУ або особа, яка виконує його обов`язки.

Пунктом 10 Інструкції з діловодства передбачено, що за підготовлений проект документа відповідальний є його автор/виконавець.

Пунктом 50 Інструкції з діловодства передбачено, що реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється відповідальним працівником управління лише після попереднього розгляду документу.

Згідно з пунктом 57 Інструкції з діловодства посадова особа, яка здійснює первинний розгляд електронного документа, накладає на нього електронну резолюцію, в якій визначає головного виконавця, відповідального за організацію документа в НААУ, та у разі необхідності співвиконавців і строк його виконання.

Абзацом другим, п`ятим та шостим пункту 61 Інструкції з діловодства визначено, що до накладення електронної резолюції встановлюються такі особливості:

- виконавцями електронної резолюції Директора НААУ визначаються самостійні структурні підрозділи НААУ, про що СЕДО «ДокПроф3» автоматично інформує Заступників директора НААУ, які координують діяльність відповідного самостійного структурного підрозділу та у разі потреби мають право доповнити зазначену резолюцію, не змінюючи суті доручення Директора НААУ та його головного виконавця;

- виконавцем електронної резолюції Директора НААУ, Заступників директора НААУ може бути будь-який підпорядкований відповідному керівнику співробітник НААУ, до компетенції якого належить зазначене в резолюції питання. Про визначення в резолюції виконавця СЕДО «ДокПроф3» автоматично інформує керівництво самостійного структурного та підпорядкованого підрозділу даного співробітника;

- отримання Заступником Директора НААУ, керівником самостійного структурного або підпорядкованого підрозділу інформаційного повідомлення про створення Директором НААУ електронної резолюції не передбачає створення відповідним керівником своєї резолюції до цього ж документа, а лише передбачає ознайомлення із документом.

Пунктом 116 Інструкції з діловодства передбачено, що посадові особи НААУ підписують документи в межах своїх функціональних повноважень, визначених у відповідних наказах НААУ організаційно-розпорядчого характеру.

Візування та погодження проектів електронних документів визначено у пунктах 123, 125, 126 Інструкції з діловодства. Зокрема погодження проекту електронного документу полягає у його візуванні уповноваженими особами, зазначеними в реєстраційно-моніторинговій картці, що забезпечується СЕДО «ДокПроф3» на підставі сформованого переліку посадових осіб, які готують проект документа (далі - погоджувач), зазначених у реєстраційно-моніторинговій картці.

Погодження та підписання проекту електронного документу здійснюється у такому порядку:

- проект електронного документу спочатку візується його автором, керівником підпорядкованого підрозділу та керівником самостійного структурного підрозділу та уповноваженими особами інших самостійних структурних підрозділів, зазначеними в реєстраційно-моніторинговій картці;

- проект електронного документу візується заступником Директора НААУ, який координує роботу структурного підрозділу, відповідального за підготовку проекту електронного документу;

Проект підписується керівником (далі - підписант), який затверджує електронний документ.

Не погоджений у відповідному порядку проект електронного документу не передається на підписання (затвердження).

Пункт 127 Інструкції з діловодства передбачає, що уповноважені особи інших структурних підрозділів за фактом надходження до них через СЕДО «ДокПроф3» проекту електронного документу беруть участь у його опрацюванні в частині, що стосується їх компетенції.

За змістом пункту 129 Інструкції з діловодства погодження проекту електронного документу (за виключенням наказів) у НААУ може здійснюватися у такому порядку: проект електронного документу візується його автором і після візування всіма зазначеними в реєстраційно-моніторинговій картці та у разі наявності зауважень вносить їх до проекту електронного документу.

Пунктом 134 Інструкції з діловодства передбачено, що відповідальність за зміст документа, який візується кількома особами, несуть усі особи, що його візують, згідно з компетенцією.

Пунктом 155 Інструкції з діловодства передбачено, що за підготовлений проект електронного документа відповідальним є автор/виконавець документа.

Крім того, згідно з Наказом НААУ від 3 березня 2023 року № 19од затверджено Перелік документів, які підписуються або затверджуються в НААУ (далі - Перелік).

Пунктом 23 Переліку передбачено, що листи до органу державної влади підписує за дорученням директора НААУ «резолюцією» перший заступник директора акредитації, заступник директора з адміністративних і загальних питань.

В судовому засіданні встановлено, що лист від 19 липня 2023 року № 3184, який слугував підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, отримано відділом діловодства та архіву НААУ. Після чого, проставлена відповідна резолюція в.о. Директора НААУ С.Костюка «До опрацювання» - виконавцеві Ярощуку Ю.П (а.с. 188, том І).

Вказаний лист містив запит щодо перевірки сертифікатів калібрування робочих еталонів щодо достовірності наведеної в них інформації та прохання поінформування департамент технічного регулювання Мінекономіки (а.с. 189-190, том І).

Відповідь на цей лист підготовлений та підписаний першим заступником директора НААУ Ю. Ярощуком на направлено через систему СЕДО «ДокПроф3».

Тобто, відповідь на вказаний лист надана вчасно у відповідності до резолюції керівника НААУ і жодних матеріальних чи будь-яких інших наслідків для НААУ, ця подія не спричинила.

При цьому, суд зауважує, що оскільки відділ діловодства та архіву НААУ є підпорядкованим структурним підрозділом НААУ, а не самостійним, як Управління з господарсько-адміністративної роботи НААУ. Тобто, виходячи з аналізу вимог пункту 1.1 Положення та пункту 61 Інструкції з діловодства НААУ, ОСОБА_1 , як керівник підпорядкованого структурного підрозділу Управління має ознайомитися і бере участь лише у частині своєї компетенцій (пункт 127 Інструкції з діловодства).

Водночас, у відповідності з вимогами пунктів 10, 134 та 155 Інструкції з діловодства, відповідальність за зміст документа несуть усі особи, які його візують, а за підготовлений проект самого документу відповідальність покладається на автора такого.

Тому, оскільки позивач, не є уповноваженою особою на погодження чи проставлення візи у вказаному листі та не є його автором чи виконавцем, вона не може нести відповідальності за його зміст чи за повноваження підписанта у такому документі.

При цьому, персональна відповідальність позивача, згідно з абзацом другим розділу 4 її Посадової інструкції обмежується лише її безпосередніми обов?язками.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що не проставлення позивачкою терміну виконання у відповідній графі системи СЕДО «ДокПроф3» щодо запитів № 59-П і 61-П від 20 і 22 червня 2023 року, також не призвели до жодних негативних наслідків для НААУ, оскільки відповіді було надано вчасно уповноваженим виконавцем Русинським О.

Тому, у цій частині не встановлено жодного факту порушення посадових обов?язків позивачкою, позаяк з огляду на вказані положення Посадової інструкції та Інструкції з діловодства, відповідальність за підготовлений документ несе його автор.

Щодо запиту № 3520 від 10 серпня 2023 року, суд зауважує, що згідно з матеріалами справи, такий документ передано в роботу позивачкою того ж дня, тобто вчасно, що підтверджується довідкою із СЕДО «ДокПроф3» НААУ (а.с. 32, том ІІ).

Головним виконавцем такого запиту визначено відповідального за організацію виконання документу в НААУ - ОСОБА_11 (перший у резолюції) та співвиконавця - ОСОБА_12 (а.с. 29, 32-33, том ІІ).

У цьому аспекті суд наголошує увагу, що з відпрацюваного документу чітко прослідковується дотримання вимог пункту 61 Посадової інструкції НААУ щодо резолюції та визначення належного виконавця та співвиконавця, серед яких позивач відсутня.

При цьому, згідно з витягами СЕДО «ДокПроф3» у відповідній графі системи дійсно не вбачається позначення терміну виконання (а.с. 34-37, том ІІ).

Однак, суд не вбачає у таких діях позивача грубого порушення вимог її Посадової інструкції, оскільки обов?язок за дотриманням строків виконання покладений, у тому числі, й на безпосереднього виконавця з огляду на сукупність норм Положення та Інструкції з діловодства НААУ.

З відповіді на цей запит вбачається, що така підписана 23 серпня 2023 року першим заступником директора НААУ Ю.Ярощуком, безпосередній виконавець - Свистіль С.В. (а.с. 31, том ІІ).

Будь яких переконливих доводів, що саме з вини позивача був пропущений п?ятиденний термін для надання відповіді, і що порушення цього строку призвело до будь-яких негативних наслідків для НААУ чи адресата запиту, суду не надано.

Щодо виявлених порушень у роботі архіву НААУ згідно з службовою запискою від 11 вересня 2023 року (зареєстровано під № 0371 від 12 вересня 2023 року), суд враховує доводи позивача та її представника про те, 14 серпня 2023 року нею було направлено службову записку із пропозиціями щодо організації роботи архіву (а.с. 223, том І), однак така проігнорована роботодавцем. Спростувань таким доводам відповідачем не надано.

У цьому аспекті, суд зауважує, що згідно з пунктом 1.6 Положення відповідальність за роботу з архівними документами покладається на архіваріуса відділу.

Тому у цій частині, судом не встановлено беззаперечної вини позивачки у виявлених порушеннях, оскільки відповідачем не доведено, що при винесенні чергового наказу про звільнення, підстави зазначені у ньому, є такими, що у повній мірі оцінені роботодавцем, відібрані пояснення архіваріуса відділу тощо.

Крім того, відповідач не надав пояснень, що спонукало НААУ видавати наказ № 182-К, за наявності чинного Наказу № 155-К.

Також, суд наголошує, що матеріалами справи підтверджується, що службова записка від 11 вересня 2023 року щодо неналежної роботи архіву існувала на час видачі Наказу НААУ від 23 жовтня 2023 року №155-К, однак такі порушення у його основу не покладені.

ІV. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року № 158 (далі - Конвенція) про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Підпунктом «а» пункту 2 статті 9 Конвенції визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За визначеними у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Частиною першої статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Як зазначено у висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина перша статті 82 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Отже, суд оцінюючи надані пояснення сторін, покази свідка, усі докази у їх сукупності, вважає, що звільнення позивача відбулося з непропорційним втручанням у її трудові права, чому передувало незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а тому подальші накази щодо звільнення, є незаконними.

Суд зауважує, що в аспекті покладеного тягаря доказування на відповідача щодо наявності законності підстав для звільнення позивача, НААУ не надав жодних переконливих пояснень та доказів, чому саме ОСОБА_1 понесла найсуворіший вид дисциплінарного стягнення за дії, які вчинялися фактично іншими особами, і чому саме її контроль за такими діями інших відповідальних осіб, став вирішальним у розрізі обставин спірного дисциплінарного проступку.

Також, суд приймає до уваги той факт, що жодні інші особи, які були відповідальні та здійснювали контроль за підготовкою листів, запитів та введення архіву, не понесли відповідальності за виявленими фактами порушення трудової дисципліни, що вказує на певну упередженість та вибірковість.

Суд зауважує, що не вбачає у діях позивача порушення вимог Посадової інструкції, Положення та Інструкції з діловодства, про які йдеться у службових записках та спірних наказах.

При цьому, суд наголошує, що не вбачає порушень позивачкою пунктів 50, 57, 61 та 116 Інструкції з діловодства, про які йдеться у оспорюваних наказах про звільнення.

Також, суд наголошує увагу й на тому, що хоч даний спір не є публічно-правовим, оскільки позивач не є державним службовцем, відповідач є особою публічного права, тобто на нього розповсюджуються вимоги частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд критично ставиться та відхиляє твердження відповідача про те, що саме ігнорування позивачем зауважень та відсутність зміни трудової поведінки, призвели до такої крайньої міри дисциплінарного стягнення, як звільнення, позаяк у підтвердження таких доводів, представники НААУ не надали жодних переконливих доказів.

Сторона відповідача не довела, що проводила належним чином: службове розслідування, з?ясовувала поважність причин такої поведінки працівників відділу, оцінювала ступінь вини безпосередніх виконавців та їхніх керівників, відбирала пояснення таких, встановлювала наслідки та завдану шкоду НААУ, проводила роз?яснювальну роботу, направляла на підвищення кваліфікації працівників тощо.

Натомість, відповідач формально підійшов до виявлених порушень у введенні документообігу відділу, не оцінив повною мірою ступінь вини кожного з виконавців, термін та особисті заслуги роботи в НААУ, наявність або відсутність спричиненої шкоди для НААУ, та не дотримався розумного балансу між втручанням у трудові права ОСОБА_1 і застосованим видом дисциплінарного стягнення.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неправильного тлумачення візи директора НААУ - «до опрацювання».

Так, суд, проаналізувавши пункт 4.5 розділу 4 Положення та інші пункти Інструкції з діловодства НААУ, у яких термін «доопрацювання» та «до опрацювання» мають різні значення, дійшов висновку, що словосполучення із прийменником «до» міститься у інших візах НААУ, зокрема і у листі № 3520 від 10 серпня 2023 року (а.с. 29), з якого вбачається зміст «до опрацювання» в контексті - «до роботи».

Крім того, тлумачення цієї резолюції не має жодного значення, в аспекті наведених вимог пунктів 10, 134 та 155 Інструкції з діловодства і відсутності належної оцінки НААУ щодо відповідальності саме авторів цього документу.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 не мала здійснювати контроль за тим, хто саме має підписувати лист № 3184 від 19 липня 2023 року.

З таких самих мотивів суд виходить надаючи оцінку спірному Наказу про звільнення від 20 вересня 2023 року № 140-К, оскільки НААУ не врахувало ті ж вимоги Інструкції з діловодства, поклавши вибіркову і виключну відповідальність за незначене порушення строку надання відповіді на адвокатський запит, саме на позивача, проігнорувавши те, що нею віддано в роботу виконавцю такий документ у встановлений термін.

Враховуючи те, що первинний Наказ НААУ від 3 серпня 2023 року №113-К про застосування дисциплінарного стягнення є неправомірним, про жодну систематичність порушення трудової дисципліни під час видачі Наказу від 20 вересня 2023 року № 140-К, не могло бути й мови, а тому цей Наказ є також безпідставним.

Суд приймає до уваги вимоги пункту 57 Інструкції з діловодства і тлумачить його у контексті того, що строк виконання документу беззаперечно має бути проставлений у разі необхідності, особою, яка здійснює первинний розгляд такого.

Однак, надавати оцінку належному дотриманню вимог цього пункту під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, НААУ мало враховувати і неухильно дотримуватися чинного законодавства про працю, що передбачено пунктами 1.3 та 1.5 розділу І Положення та Інструкцією з діловодства. Зокрема, встановити «необхідність» проставлення цієї дати не допускаючи надмірного формалізму та врахувати, що такі запити відповідно до вимог спеціального законодавства мають термін виконання - п?ять днів. Це у свою чергу, згідно з вимогами Інструкції з діловодства, мало б бути виконано безпосередніми виконавцями під час підготовки проєктів відповідей на адвокатський та публічний запити. Суд наголошує, що така відповідальність позивача, могла б настати виключно за умови, якби саме з її вини був прострочений термін надання в роботу виконавця цього запиту, чого не має у даному випадку.

Інші вимоги щодо оспорюваних Наказів № 155-К від 23 жовтня 2023 року та № 182-К від 11 грудня 2023 року про звільнення позивача, є похідними від зазначених, а тому суд надає їм оцінку, з огляду на констатацію факту незаконності первинних наказів, які власне слугували підставою для звільнення.

Крім того, Наказ № 182-К від 11 грудня 2023 року про звільнення позивача, видано з грубим порушення чинного трудового законодавства, так як такий не вносив змін у попередній та не скасовував його, а фактично повторно звільнив позивача за один і той самий дисциплінарний проступок, що суперечить частині другій статті 149 КЗпП України.

Таким чином, оскільки процедура притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності із подальшим звільненням відбулася з порушенням трудового законодавства, усі спірні накази відповідача необхідно скасувати, поновити відповідача на посаді та стягнути кошти за вимушений прогул.

Суд не приймає доводів відповідача про зміну штатного розпису НААУ, оскільки це не є підставою для відмови у поновленні працівника, якого було незаконно звільнено.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою 2 статті 235 КЗпП України під час ухвалення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше від одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У цьому аспекті, суд бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, зокрема, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою. Тож звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежується строком.

Тобто, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію, що відповідає змісту частини другої статті 235 КЗпП України, оскільки вимушеним прогулом у розумінні вказаної статті є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

Тому, вимушений прогул відбувається виключно з вини роботодавця, який незаконно звільнив працівника і за цей час працівник має безумовне право отримати заробітну плату, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, тобто виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи перед звільненням.

Остаточне звільнення позивачки відбулося 11 грудня 2023 року, однак із врахуванням відпустки без збереження заробітної плати, така розраховується за липень 2023 року - 23 600 грн і серпень 2023 року - 21 492,29 грн, всього за 42 робочі дні - 45 092,29 грн, середньомісячна за два робочих місяці становить 22 546,15 грн, тобто - 1073,63 грн на день, що у перерахунку на дату ухвалення рішення складає - 14 робочих днів за 2023 рік + 262 робочі дні за 2024 рік та + 217 днів за 2025 рік (1073,63 х 493) = 529 299 грн 59 коп.

Такий розрахунок судом здійснено, виходячи з довідки НААУ про середній та середньомісячний заробіток ОСОБА_1 (а.с. 246, том І).

Також суд погоджується із доводами представника позивача, що досить тривалий розгляд цієї справи не може вплинути на розмір стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, оскільки саме з вини представників відповідача справа затягувалася розглядом. Зокрема, через процесуальну поведінку представників відповідача під час судового розгляду, якими подавалися численні відкладення розгляду справи, здійснювалася неодноразова зміна представників, заявлено декілька необґрунтованих відводів головуючим у справі тощо. При цьому, позивач увесь час судового розгляду демонструвала добросовісну процесуальну поведінку і умисно розгляд не затягувала.

Враховуючи викладене та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, у тому числі щодо змагальності сторін, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Спростувань таким доказам відповідач суду не надав і таких не встановлено судом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами частини 6 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за кожну вимогу немайнового характеру у розмірі 6 056 грн та 1 % від суми стягнення за вимушений прогул, у розмірі 5 293 грн, а всього 11 349 грн.

Крім того, враховуючи те, що позивач надав суду детальний опис наданих послуг з надання правничої допомоги, керуючись вимогами частини 3 статті 137 ЦПК України, суд вважає необхідним також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Вирішуючи питання співмірності таких витрат, суд враховує вимоги частини 4 статті 137 ЦПК України та правий висновок, викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц.

На підставі викладеного, вимог Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року № 158, статей 5-1, 40, 139, 147, 149 КЗпП України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-82, 89, 137, 42, 259, 263-265, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суддя -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати Наказ Національного агентства з акредитації України від 3 серпня 2023 року № 113-К про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 .

Визнати незаконним і скасувати Наказ Національного агентства з акредитації України від 20 вересня 2023 року № 140-К про звільнення ОСОБА_1 .

Визнати незаконним і скасувати Наказ Національного агентства з акредитації України від 23 жовтня 2023 № 155-К про звільнення ОСОБА_1 .

Визнати незаконним і скасувати Наказ Національного агентства з акредитації України від 11 грудня 2023 року № 182-К про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу діловодства та архіву управління з господарсько-адміністративної роботи Національного агентства з акредитації України.

Стягнути з Національного агентства з акредитації України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 11 грудня 2023 року по 30 жовтня 2025 року у розмірі 529 299 (п`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн 59 коп.

Стягнути з Національного агентства з акредитації України на користь ОСОБА_1 40 000 (сорок тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Національного агентства з акредитації України на користь держави 11 349 (одинадцять тисяч триста сорок дев`ять) грн судового збору.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу діловодства та архіву управління з господарсько-адміністративної роботи Національного агентства з акредитації України та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - Національне агентство з акредитації України, адреса 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 26196207.

Повний текст рішення складено та проголошено 10 листопада 2025 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА