Ухвала суду № 131666197, 10.11.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20903/24

Провадження № 2/369/7287/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа - перша Золотоніська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановила:

позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа - Перша Золотоніська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.01.2025 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа - перша Золотоніська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини направлено для розгляду за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.04.2025 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа - перша Золотоніська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини направлено (повернуто) на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області для вирішення питання про передачу справи за підсудністю до Драбівського районного суду Черкаської області відповідно до ч.1 ст. 31 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що зазначену позовну заяву необхідно передати за підсудністю до Драбівського районного суду Черкаської області, виходячи з такого.

За змістом ст.68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

За загальним правилом ст.27ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Так, підсудність є сукупністю цивільних процесуальних норм, що встановлюють правила розмежування повноважень судів загальної юрисдикції.

Територіальною називається підсудність справи суду залежно від території, на яку розповсюджується юрисдикція даного суду. З її допомогою розмежовується компетенція однорідних судів (однієї ланки судової системи). Як правило, територіальна підсудність підрозділяється на загальну, за вибором позивача, договірну, виключну і підсудність пов`язаних справ.

Цивільне процесуальне законодавство виділяє кілька видів просторової підсудності, у залежності від місця знаходження сторін, характеру спірних правовідносин, угоди сторін, наявності зв`язку між справами. До них відносяться: загальна територіальна підсудність, альтернативна підсудність та виключна підсудність.

Загальна підсудність визначає компетенцію суду по розгляду справи залежно від знаходження відповідача. Коли ним є громадянин, то позови пред`являються до суду за місцем його проживання, його постійної осілості. Позови до підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності пред`являються за місцем знаходження їх органу управління. Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для якихЦПКвстановлює інший вид підсудності.

Статтею 28 ЦПК Українипередбачено, що підсудність справ за вибором позивача, встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин (стан здоров`я, малолітні діти тощо) позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Виключна підсудність встановлює, що пред`явлення позовів у деяких справах можливе тільки у точно визначеному законом суді. Вона передбачена до незначної частини позовів, виключаючи можливість застосування до них інших видів територіальної підсудності, тому і названа виключною підсудністю.

Окремо суд звертає увагу на положення ч. 1ст. 378 ЦПК України, відповідно до якого, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно достатті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

Відповідно до ч. 9 ст.187ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно ст.31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 32 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до ч. 1 ст.30ЦПК України вимоги, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Як зазначено позивачем, після смерті його батька ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельні ділянки, що розташовані в с. Нехайки Драбівського району Черкаської області.

Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відносно спадщини, що складається із нерухомого майна, а саме - земельних ділянок, що розташовані на території Драбівського району Черкаської області.

З урахуванням викладеного, на позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннямистатті 181 ЦКдо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Частиною 3 ст.31ЦПК України зазначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Таким чином, враховуючи викладене, дана справа відноситься до територіальної юрисдикції Драбівського районного суду Черкаської області, в зв`язку з чим суд вважає необхідним направити цивільну справу за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто на розгляд за підсудністю до Драбівського районного суду Черкаської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 32 ЦПК України, суддя

постановила:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа - перша Золотоніська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, направити для розгляду за підсудністю до Драбівського районного суду Черкаської області (вул. Шевченка, 13, смт. Драбів, Черкаський район, Черкаська область, 19801).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя- Лапченко О.М.