Ухвала суду № 131666140, 07.11.2025, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 372/216/23

6/368/33/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді: Кириченка В.І. при секретарі Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс"», стягувач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "Кампсіс Лігал", приватний виконавець Протченко Богдана Орестівна про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Заявник звернувся до суду та просив замінити вибулого Стягувача : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі: №372/216/23 на правонаступника Стягувача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС»: КОД ЄДРПОУ: 43577608, місце знаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1 про стягнення з боржника/ів якою/яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 2663137.

Мотивував заяву тим, що Кагарлицький районний суд Київської області ухвалив рішення по справі № 372/216/23 про стягнення з боржника(ів) : ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 2663137.

Відповідно до ст. 82 п. 4 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

09.03.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 2663137.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09.03.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Попереднього кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Попередньому кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09.03.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).»

У відповідності до пунктів 5.6.2 та 7.2 Договору № 09-03/23 про відступлення (купівлю- продаж) прав вимоги від 09.03.2023 року Сторони в підтвердження виконання п. 7.1 договору уклали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог (додається у додатках) у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України.

12.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (Заявником) було укладено Договір № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 2663137.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Попередній кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Попередньому кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім (первісним) кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).»

На виконання п. 7.1 Договору № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023 року ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (Заявником) проведено оплату відповідно до платіжної інструкції, що заявник додає у додатках до цієї заяви.

01.11.2023 року рішенням єдиного учасника №8 ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» змінило назву на ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ».

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).

В судове засідання представник заявника повідомлений належним чином не з`явився.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, а тому розгляд проведено у їх відсутність.

Судом встановлено, що Кагарлицький районний суд Київської області ухвалив рішення по справі № 372/216/23 про стягнення з боржника(ів) : ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 2663137.

Відповідно до ст. 82 п. 4 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

09.03.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 2663137.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09.03.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Попереднього кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Попередньому кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09.03.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).»

У відповідності до пунктів 5.6.2 та 7.2 Договору № 09-03/23 про відступлення (купівлю- продаж) прав вимоги від 09.03.2023 року Сторони в підтвердження виконання п. 7.1 договору уклали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог (додається у додатках) у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України.

12.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (Заявником) було укладено Договір № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 2663137.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Попередній кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Попередньому кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім (первісним) кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).»

На виконання п. 7.1 Договору № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023 року ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (Заявником) проведено оплату відповідно до платіжної інструкції, що заявник додає у додатках до цієї заяви.

01.11.2023 року рішенням єдиного учасника №8 ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» змінило назву на ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ».

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків - є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов`язання.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).

Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено правила належності доказів, які визначають об`єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, при цьому, правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що належать до предмета доказування, Суд має відібрати лише ті докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, виключивши з процесу доказування докази, що не належать до справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсних обставин справи, затягує розгляд справи.

Значення ознаки належності, полягає в тому, що вона дозволяє правильно визначити обсяг доказового матеріалу, відібрати лише ті докази, які дійсно потрібні для встановлення фактичних обставин справи, тобто належність доказів це наявність їхнього значення для цивільної справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.: ст. ст. 76 - 81, 89, 228, 229, 235, 243, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують)...

Доповнюючи викладене,статтею 204Цивільного кодексуУкраїни визначено«Презумпцію правомірностіправочину»,а отже,правочин єправомірним,якщо йогонедійсність прямоне встановленазаконом,або якщовін невизнаний судомнедійсним,оскільки,презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше

- право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Якщо керуватися Європейськими принципами оцінки доказів, то часто в рішеннях Європейського суду з прав людини можна зустріти такий стандарт доказування, як баланс ймовірностей. У справі J.K. AND OTHERS v. SWEDEN від 23.08.2016 р. ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також правдивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.

Такий підхід позбавляє оцінку доказів абстракції, а її критерії становлять чіткий і злагоджений механізм.

Аналізуючи вищенаведене,на підтвердження вищенаведених фактів - у формі додатку залучені копії належних та допустимих доказів (копії Договорів відступлення права вимоги з додатками), які в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства, при цьому, в судовому порядку недійсними не визнані, а так\само, не суперечать нормам чинного законодавства України.

Суд застосовує правові висновки, викладені у постановах ВС від 31.10.2018 у справі: №2-а- 3494/11 та від 27.08.2020 у справі №804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь- якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення, при цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Автоматизована система виконавчого провадження працює у двох режимах: загальний, де за призвіщем, ім`ям та по батькові , найменуванням юридичної особи чи за кодом юридичної особи або за номером виконавчого провадження можна дізнатися чи є відкриті чи завершені виконавчі провадження у відношенні певної особи та яка виконавча служба їх відкрила/закрила, в тому числі, інша частина системи виконавчого провадження містить розділ доступу сторін виконавчого провадження до даних виконавчого провадження.

З огляду на викладене, 08.11.2023 р. відкрито виконавче провадження за № 73257984 з виконання виконавчого листа № 372/216/23 /підтвердженням наведеного залучаємо у формі додатку : Інформацію про виконавче провадження №73257984, роздруковану з Автоматизованої системи виконавчих проваджень/.

За таких обставин, існують всі підстави для заміни сторони відкритого виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019р. у справі: №367/8573/17, від 18 грудня 2018р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019р. у справі: №826/6479/18.

Верховний Суд при розгляді справи: №6-1355/10 (за заявою про заміну сторони виконавчого провадження) здійснив висновок про те, що задовольняючи заяву ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, при цьому,

заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження, а так/само, норма статті 442 Цивільного процесуального кодексу України - має імперативний характер (звертаючись до Академічного тлумачного словника 1970 - 1980р., термін «імперативний» - пояснюється, як такий, який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання, наказовий), оскільки, її нормами прямо визначено правило поведінки, а саме, право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінити сторону виконавчого провадження лише у відкритих виконавчих провадженнях чи за інших обставин.

За таких обставин, звертаючись до норм ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) - є беззаперечним.

Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018р. (справа: №643/4902/14¬ц) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:

купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК);

дарування (ч.2 ст.718ЦК);

факторингу (гл73 ЦК).

Згідно із ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

/Aналогічний висновок зробив і Bерховний Суд України в постанові від 20.11.2013р. у справі №6-122цс13/.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при тому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки, новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Водночас, слід зазначити про те, що дії боржника щодо невиконання протягом тривалого часу рішення суду, що набрало законної сили - не можуть вчинятися на шкоду іншим учасникам цивільних правовідносин з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу. Боржники, проти яких ухвалені судові рішення про стягнення боргу та не виконують їх

- діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно стягувача (Кредитора), при цьому, їхні дії спрямовані на порушення майнових інтересів стягувача (Кредитора), а тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом /схожий за змістом висновок викладено у Постанові Bерховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц/.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», адже, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником на стадії виконання судового рішення.

З наведених положень ст.442 ЦПК України вбачається, що нею регламентовано порядок заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення.

Bраховyючи вищезазначене та позиції Bерховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, оскільки, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 2- 3897/10, від 05 грудня 2018 року в справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року в справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), а також постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Враховуючи той факт, що виконавчий лист: №372/216/23 про стягнення з боржника/ів якою/яким є: ОСОБА_1 , , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 2663137 перебуває на виконанні : ОСОБА_2 /ВП: № 73257984/, а тому , звернення правонаступника Первісного кредитора, ТОВ «Дебт Форс» із Заявою про надання йому статусу стягувача до суду - відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексуУкраїни та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з чим, існують правові підстави для задоволення Заяви ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» про заміну вибулого стягувача виконавчого провадження у справі: 372/216/23 про стягнення з боржника/ів якою/яким є: ОСОБА_1 , , заборгованості за кредитним договором № 2663137 на правонаступника.

Вказана позиція підтримана 19 жовтня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-1105/10, провадження № 61-19386св21 (ЄДРСРУ № 106940349), оскільки, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

За правилами частини 5 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач /заявник/ зобов`язаний додати до позовної заяви (іншої заяви з процесуальних питань) всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються викладені вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), водночас, повідомляємо суд про те, що оригінали документів, копії яких залучено у формі додатку до даної Заяви, які підтверджують всі обставини, викладені в даній Заяві - наявні в ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС», при цьому, ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-УШ від 03.10.2017р., який набув чинності - 15.12.2017р. передбачено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, а тому, з врахуванням вищенаведеного, попередня сума судових витрат, які поніс Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс») у зв`язку з поданням даної Заяви до суду та розгляду справи складає: 00,00 грн., оскільки, сплата судового збору за подання Заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні Законом України «Про судовий збір», не передбачена.

Відповідно до п. 2 ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) /на підтвердження надсилання копії заяви про заміну сторони з додатками учасникам судового провадження/ залучаємо копію реєстру поштових відправок «Докази відправлення заяв сторонам по справі» з поштовим чеком.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013 року, виходячи зі змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України, ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача, а тому заяву слід задоволити.

Замінити вибулого Стягувача : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі: №372/216/23 на правонаступника Стягувача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС»: КОД ЄДРПОУ: 43577608, місце знаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1 про стягнення з боржника/ів якою/яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 2663137.

Керуючись ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, ст. ст. 18, 442 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»,-

ухвалив:

Заяву задоволити.

Замінити вибулого Стягувача : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі: №372/216/23 на правонаступника Стягувача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС»: КОД ЄДРПОУ: 43577608, місце знаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1 про стягнення з боржника/ів якою/яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 2663137.

Апеляційну скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 10.11.2025 року.

Суддя: В.І. Кириченко