Рішення № 131663887, 10.11.2025, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2515/25

2-о/154/86/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2025 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Кірносов О.О., третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення факту перебування на утриманні

В С Т А Н О В И В:

Представник заявниці адвокат Кірносов О.О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його зникнення безвісті, а саме до 10.09.2023.

Вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області від 20.04.2012, ОСОБА_2 був визнаний дитиною позбавленою батьківського піклування. Мати останнього, яка являлась дочкою заявниці, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько позбавлений батьківських прав, тому внук до його мобілізації проживав разом з заявницею, яка є його бабусею, разом вели спільне господарство.

Після здобуття повноліття ОСОБА_2 повністю взяв на себе опіку над заявницею, фінансово утримував її, надавав матеріальну допомогу на лікування, придбання продуктів харчування, оплату комунальних послуг. Допомога, яку заявниця отримувала від онука була для неї постійним і основним джерелом існування.

17.08.2023 ОСОБА_2 , був призваний на військову службу за призовом по мобілізації у воєнний час та проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді стрільця-снайпера з десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.

Відповідно до сповіщення сім`ї №3396 від 22.09.2023 військовослужбовець ОСОБА_2 вважається безвісти зниклим 10.09.2023 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новомайорське, Донецької області.

ОСОБА_1 є пенсіонером, потребує постійного прийому ліків, стаціонарного лікування та обстеження, хворіє на цукровий діабет, кардіосклероз, астено-депресивний синдром.

02.05.2025 заявниця звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області заявниці відмовлено в переведенні її пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю правових підстав на таке переведення.

З урахуванням вище зазначених обставин адвокат Кірносов О.О. просить встановити вищевказаний факт, який необхідний заявниці для оформлення пенсії по втраті годувальника.

У судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заявлені вимоги, посилаючись на підстави викладені у заяві. Також заявниця додала, що після смерті дочки, залишились сиротами онук і онучка, їй запропонували оформити опіку над онуками, однак порадившись в сім,ї вирішили, що юридичне оформлення у зв`язку з віком і здоров`ям заявниці, на себе оформить друга її дочка. Діти більшість часу проводили у заявниці, а після повноліття онук взагалі переїхав до неї та стали разом жити в будинку, хоча залишався зареєстрованим в квартирі матері. Онук працював в ТзОВ «Гербор», на комбікормовому заводу в м.Устилуг, їздив працювати в Польщу, гроші, які заробляв витрачав частково на неї, купував ліки, продукти харчування, оплачував комунальні послуги. Як з`явилась фінансова можливість робив ремонтував будинок, купував побутову техніку. За станом здоров,я перебуває на обліку в кардіолога, страждає на цукровий діабет, оформила мінімальну пенсію, будучі впевненою, що онук її догляне, оскільки за життя він майже повністю її утримував, 2-3 рази в місяць надавав грошові кошти, в середньому до 10000грн. Дочка іноді їй допомагає, але має своїх двоє дітей, яких утримує без чоловіка. У серпні 2023 онук був мобілізований, а вже через місяць отримали страшну звістку, що він зник безвісті. Метою її звернення до суду є подальше звернення щодо призначення пенсії по втраті годувальника, оскільки рішенням ГУ ПФУ у Волинській області їй відмовлено. 31.10.2025 сторона заявниці в судове засідання не з`явились, адвокат направив письмову заяву, в якій заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити з наведених підстав.

Представник Головного управління в Одеської області в судове засідання не з`явився, надіслав заяву через електронний суд, в якій просив розглядати справу без його участі.

Представник Головного управління у Волинській області в судове засідання також не з`явився, надіслав додаткові пояснення через електронний суд, в яких зазначив, що у випадку встановлення факту, заявниця матиме право на оформлення виплат у зв`язку із зникненням безвісті військовослужбовця, який є її онуком та оформлення пенсії у разі втрати годувальника, просив розглядати справу без його участі, поклався на об`єктивність та неупередженість суду при розгляді заяви.

Суд, заслухавши сторони заявниці, свідків, дослідивши надані до справи письмові докази надаючи їм належну оцінку, приходить до наступного.

Судом встановлені такі обставини.

Батьками ОСОБА_3 (шлюбне прізвище ОСОБА_4 ), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , від 17.07.1976 року.

11.06.1995 ОСОБА_3 одружилась з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 », свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 11.06.1995.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 27.01.2012, актовий запис про смерть № 6.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , від 10.07.1996, актовий запис №6.

Судом встановлено, що розпорядженням Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області від 20.04.2012, ОСОБА_2 був визнаний дитиною позбавленою батьківського піклування. Так як мати померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько позбавлений батьківських прав згідно рішення Володимир-Волинського міського суду від 02.04.2012, ОСОБА_8 ( дочку заявниці) призначено піклувальником над неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , з моменту повноліття онук виявив бажання проживати разом з бабусею, тому заявниця з внуком до його мобілізації, проживали разом, вели спільне господарство, він сплачував комунальні послуги, купував продукти харчування, ліки, побутову техніку в будинок, де також здійснював ремонтні роботи.

Довідкою виданої Устилузькою міською радою Володимирського району Волинської області № 103/10-04 від 02.05.2025, підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісті 10.09.2023, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 , допомагав їй по господарству, доглядав, вона перебувала на його утриманні, оскільки часто хворіла, за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги.

На підтвердження відомостей щодо роботи за кордоном до матеріалів справи додано копію закордонного паспорту ОСОБА_2 , з якого вбачається, що починаючи з 2018 особа на постійній основі перетинала кордон України.

Також за той же період надані квитанції та чеки на придбання будівельних матеріалів.

Після здобуття повноліття ОСОБА_2 повністю взяв на себе опіку над заявницею, фінансово утримував її, надав матеріальну допомогу на лікування, придбання продуктів харчування, оплату комунальних послуг. Допомога, яку заявниця утримувала була для неї постійним і основним джерелом існування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_2 доводиться їй рідним братом, їх мама померла, а батько був позбавлених батьківських прав, тітка була призначена їх опікуном. Після досягнення повноліття брат перейшов постійно проживати до бабусі в с.Хотячів, а вона у батьківську квартиру в м.Устилуг. Брат деякий час працював у фірмі «Гербор», потім їздив на заробітки у Польщу, мав гарний дохід. Був не одружений, то допомагав бабусі по господарству забезпечував ліками, продуктами харчування, купував пральну машину, газову плиту, сплачував комунальні послуги, оскільки її мінімальної пенсії не вистачало. В липні 2023 був мобілізований, 02.09.2023 написав, що йдуть на завдання і 10.09.2023 зник безвісті, про що вони отримали офіційне підтвердження.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 також пояснила, що ОСОБА_2 є її рідним племінником, після оформлення опіки він разом з племінницею проживали в неї, а після досягнення повноліття ОСОБА_11 перейшла жити в батьківську квартиру та ОСОБА_12 переїхав в село Хотячів проживати з бабусею. Розмір пенсії заявниці мінімальний, тому племінник постійно їй допомагав фінансово, купував ліки, продукти харчування, сплачував комунальні послуги, проводив ремонтні роботи в будинку, також за свої кошти купував побутову техніку, вони разом з заявницею вели сумісне господарство. У 2021 приїхав з Польщі, просив поїхати разом з ним придбати мікрохвильову піч, холодильник в будинок, після того пральну машину. Вона сама позбавлена можливості допомагати фінансово матері, оскільки мала незначний дохід та сама виховувала двох своїх дітей.

ОСОБА_2 , був призваний на військову службу за призовом по мобілізації у воєнний час та проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді стрільця-снайпера з десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти, витяг із наказу № 212 від 17.08.2023.

За повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні актові записи про державну реєстрацію шлюбу та народження дітей відносно ОСОБА_2 .

Військовослужбовець ОСОБА_2 вважається безвісти зниклим 10.09.2023 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новомайорське, Донецької області, сповіщення сім`ї № 3396 від 22.09.2023.

Судом встановлено, ОСОБА_13 є пенсіонером, згідно довідки про доходи № 9772 3278 3551 1721, сума пенсії за період з 01.07.2022 по 31.07.2023 складає 39706,74 грн., при цьому потребує постійного прийому ліків, стаціонарного лікування та обстеження, хворіє на цукровий діабет, кардіосклероз, астено-депресивний синдром, що викликає значні фінансові витрати.

02.05.2025 заявниця звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області заявниці було відмовлено в переведенні її пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у зв`язку з відсутністю правових підстав на таке переведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника. Як зазначено вище, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії, відшкодування шкоди чи отримання грошової допомоги тощо. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була неодноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

У спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Наведений вище правовий висновок та аналогічні йому викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі №520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року в справі №210/343/19, від 13 січня 2021 року в справі №592/17552/18, від 27 січня 2021 року в справі №584/1166/15-ц.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51 сво 18) зроблений висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником відповідних матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України.

Так, згідно зі ст.161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у випадках, зазначених у п.п.1-3 п.2 ст.6 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до ст.29, 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (ст.31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосеребезпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Норми ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в ч.2 цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Члени сім`ї, які вважаються утриманцями

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона не була одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Отже, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, а також встановлені обставини, які доведені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні онука ОСОБА_2 , який зник безвісти, є доведеним фактом.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно ст. 31 Закону, члени сім`ї, які вважаються утриманцями, це члени сім`ї померлого, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Враховуючи те, що факт перебування на утриманні онука заявниці необхідно встановити для переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, суд констатує, що таке утримання було основним засобом для її існування, оскільки вона не працювала, тривалий час хворіла, у зв`язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні, потребувала постійної сторонньої допомоги а також фінансового утримання, яке забезпечував ОСОБА_2 ..

Таким чином, надаючи належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, показанням свідків, достовірність яких не викликає сумнівів, суд знаходить достатньо підстав для задоволення вимог заявниці.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Кірносов О.О., третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення факту перебування на утриманні- задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на утриманні свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , до дня його зникнення безвісті, а саме до 10.09.2023.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10.11.2025.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ