Рішення № 131663478, 10.11.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

10 листопада 2025 р. Справа № 520/3364/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС» доГоловного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України провизнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення в порядку ст. 252 КАС України, в якій просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області на користь позивача витрати на правничу допомогу 30000,00 грн.

Копію заяви про винесення додаткового судового було надіслано представникам відповідачів до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено квитанціями про доставку документів до зареєстрованих Електронних кабінетів користувачів ЄСІТС.

Представником Головного управління ДПС у Харківській області надіслано до суду заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Представником ДПС України заперечень до суду не надіслано.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце якого повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України.

Відповідно до положень ч.3 ст. 252 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 16.11.2023 р. у справі № 640/16003/22, від 10.07.2024 р. у справі № 340/1498/22.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС» (Клієнт) та АО "Дмитра Щеглова" (Бюро) уклади договір №1 про надання правової (юридичної) допомоги від 11 лютого 2025 року, за умовами якого Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.4.1 Договору, вартість правової (юридичної) допомоги складає 1000 грн. за одну витрачену адвокатом годину.

Актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 28.10.2025 до договору №1 про надання правової (юридичної) допомоги від 11 лютого 2025 року підтверджено, що загальний розмір гонорару (вартість послуг) адвоката за представництва інтересів Позивача у справі №520/3364/25 складає 30 000,00 грн. з розрахунку 1000 грн./ 1 год. Всього відпрацьовано адвокатом за підготовку письмових документів - 30 годин.

Верховний Суд в постанові від 03 березня 2021 року у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд звертає увагу, що в поданій до суду позовній заяві позивач оскаржував сім рішень про відмову в реєстрації ПН, а саме: три рішення ГУ ДПС у Львівській області №11763854/44844675 від 12.09.2024, №11588566/44844675 від 06.08.2024, №11588567/44844675 від 06.08.2024; чотири рішення ГУ ДПС у Харківській області №12317157/44844675 від 06.01.2025, №12317158/44844675 від 06.01.2025, №12308887/44844675 від 03.01.2025, №12326906/44844675 від 08.01.2025.

Ухвалою суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДПС у Львівській області, ДПС України в частині оскарження рішень комісії Головного управління ДПС у Львівській області № 11763854/44844675 від 12.09.2024, №11588566/44844675 від 06.08.2024, №11588567/44844675 від 06.08.2024 повернуто позивачу.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС у Харківській області, ДПС України в частині оскарження рішень Головного управління ДПС у Харківській області № 12317157/44844675 від 06.01.2025, № 12317158/44844675 від 06.01.2025, № 12308887/44844675 від 03.01.2025, а також № 12326906/44844675 від 08.01.2025.

Матеріалами справи підтверджено, що не погоджуючись з рішеннями Головного управління ДПС у Харківській області № 12317157/44844675 від 06.01.2025, № 12317158/44844675 від 06.01.2025, № 12308887/44844675 від 03.01.2025, а також № 12326906/44844675 від 08.01.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач подав до ДПС України чотири скарги на ці рішення.

Рішеннями ДПС України скарги товариства залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року по справі №520/3364/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 12317157/44844675 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 30.06.2024. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС» від 30.06.2024 за № 17 датою її подання. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, в позовній заяві, оскаржуючи вісім рішень податкового органу про відмову в реєстрації ПН, позивач просив вирішити питання щодо понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

В той час, відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення вимог адміністративного позову та скасування одного з рішення про відмову в реєстрації ПН, а також враховуючи, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, термін в 30 годин на написання зазначеного позову є значно завищеним, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області в сумі 1250 грн. та Державної податкової служби України в розмірі 1250 грн.

Такий підхід щодо розрахунку судових витрат застосовано в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі №520/14605/24.

Таким чином, заява представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 241-243, 248, 252, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі - задовольнити частково.

Доповнити резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року по справі №520/3364/25 абзацом наступного змісту:

"Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 44844675 витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495) 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) 1250 (одна тисяча двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.".

В задоволенні іншої частини вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко