Рішення № 131659417, 10.11.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/18249/25

категорія 112010205

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні та нарахуванні з 16.06.2025 року на пенсію в зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 54, 57, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- скасувати рішення №063550000709 від 23.06.2025 року Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо відмови у переведенні та призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести на пенсію по втраті годувальника, призначити та нарахувати пенсію з 16.06.2025 року ОСОБА_1 , пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-p (I)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахування раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із переходом з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до статей 54, 57, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Подану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області, та рішенням від 23.06.2025 відмовлено у перерахунку пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу, який має становити не менш ніж 32 роки та недоцільністю проведення такого перерахунку. Вказана відмова слугувала підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, не погоджуючись із позовом, надав до суду відзив, в якому вказав, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсійні виплати, 16.06.2025 звернувся з заявою про переведення його на пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була особою з інвалідністю І групи, внаслідок захворювання пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС (категорія 1), смерть якої настала внаслідок захворювання пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Зазначає, що страховий стаж позивача складає 20 років 03 місяці 12 днів із необхідних 32 років для призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України №1058-VI. Окрім того, при проведенні умовного розрахунку розміру пенсії по втраті годувальника, вбачається недоцільність проведення такого перерахунку, оскільки розмір пенсії зменшується (пенсія за віком становить 5399,00 грн, пенсія по втраті годувальника буде становити 4704,30 грн).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, не погоджуючись із позовом, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскільки страховий стаж позивача 20 років 03 місяці 12 днів із необхідних 32 років для призначення пенсії у разі втрати годувальника, було прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника. На підставі вищенаведеного, у задоволенні позову просив відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому проти відзивів заперечив та просив поставитись до них критично, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

На підставі пункту 2 частини першоїстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , має статус чоловіка померлої громадянки з числа потерпілих 1 категорії, смерть якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

16.06.202 позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із переходом на пенсію у разі втрати годувальника.

Відповідно до форми РС право, наявної в матеріалах справи, позивачу з 03.06.2019 призначена пенсія за віком на умовах Закону України №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ГУ ПФУ в у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та рішенням від 23.06.2025 №063550000709 відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку із переходом на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставою для винесення вказаного рішення стала недостатність страхового стажу позивача для переходу на пенсію у разі втрати годувальника. Роз`яснено, що відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв?язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім?і померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по І групі інвалідності. Непрацездатними членами сім?ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Згідно статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. За результатами розгляду документів, вік заявника становить 60 років. Страховий стаж заявника згідно матеріалів пенсійної справи становить 20 років 03 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії в разі втрати годувальника. Також роз`яснено, що у випадку переходу на пенсію у разі втрати годувальника розмір пенсії зменшується, що робить такий перехід недоцільним.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 25.06.2025 №0600-0217-8/56198 повідомило позивачу зміст вказаного рішення.

Судом встановлено, що з 23.02.1997 позивач перебував а у шлюбі зі ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Відповідно до акта огляду медико соціальною експертною комісією, ОСОБА_2 встановлена 1 А група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із впливом аварії на ЧАЕС.

05.12.2024 Житомирською облдержадміністрацією їй було видане посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №12.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).

Згідно з преамбулою Закону України №1058-IV. цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

У частині першій статті 9 Закону передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, відповідно до статті 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 36, пункту 1 частини 2 Закону №1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до статті 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Разом з тим, статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ) закріплено, що пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Виходячи зі змісту наведених норм, можна зробити висновок про те, що отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що було призначено померлому годувальнику.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України.

Крім того, частиною 4 статті 57 Закону №796-ХІІ визначено, що порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).

Порядок визначає механізм обчислення пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1210 пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії у разі втрати годувальника становить: на одного непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника, який був на його утриманні - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Аналізуючи вищенаведене в сукупності суд дійшов висновку, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV не ставить в залежність виникнення права чоловіка на отримання пенсії по втраті годувальника за його померлу дружину від наявного страхового стажу заявника за умови отримання ним пенсії за віком або ж після досягнення останньою пенсійного віку.

Підстави та вимоги для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника чітко визначено законодавством України, в тому числі Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який не містить вимог щодо наявності у заявника будь-якого страхового стажу, у зв`язку з чим жодних перешкод для поновлення вказаної пенсії позивачу судом не встановлено, оскільки на день із зверненням до відповідача із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника позивач вже досяг пенсійного віку та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зважаючи на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відмовивши позивачу у переході на пенсію в разі втрати годувальника, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області порушило його законні права та інтереси, що свідчить про протиправність допущеної суб`єктом владних повноважень бездіяльності та обумовлює висновок про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії при переході на пенсію у разі втрати годувальника від 23.06.2025 №063550000709.

Щодо обраного позивачем способу захисту щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області перевести на пенсію у разі втрати годувальника, призначити та нарахувати пенсію відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(IІ)/2021, статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року №230/96-ВР у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, необхідно зазначити наступне.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Повноваження щодо призначення пенсії відносяться виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що здійснення перерахунку пенсії позивача та її перехід на інший вид пенсії є можливим за наслідками розгляду відповідної заяви про призначення / переведення на вид пенсії.

Оскільки позивача ще не було переведено на пенсію у разі втрати годувальника, вимоги щодо здійснення нарахування пенсії є передчасними.

Суд звертає увагу, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV визначено Порядком №22-1.

При цьому, починаючи з 30.03.2021, набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», якою передбачено, зокрема, застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.

Зазначена процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

В силу приписів Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін):

пункт 1.1. розділу І заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію);

пункт 4.1. розділу IV заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію;

пункт 4.2. розділу IV після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Зі змісту викладених положень слід дійти висновку про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Таким чином, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

ГУ ПФУ в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо зобов`язання призначити та нарахувати пенсію.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ в Житомирській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Житомирській області заявлені безпідставно, тому у задоволенні позову в частині заявлених вимог до цього відповідача слід відмовити.

Таким чином, спосіб захисту, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, суд доходить висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 про здійснення перерахунку пенсії при переході на пенсію у разі втрати годувальника з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, із застосуванням положень частини другої статті 9 та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої та третьоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої та третьоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.

Таким чином поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.

Керуючись статтями77,90,139,242-246,250,255,262,263,292,293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003. ЄДРПОУ: 13559341) , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н,21005. ЄДРПОУ: 13322403) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.06.2025 №063550000709 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в переході з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 10 листопада 2025 р.

Суддя Т.О. Шувалова