Рішення № 131659309, 10.11.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/10953/25

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., за участі: секретаря судового засідання Козлової І.В.,

представника позивача - Вірьовкіна О.І.,

представниці відповідача - Михальової О.В.,

свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Властранс" до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Властранс" з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21 березня 2025 року № ЦЗ-1/ЖИ/а-2.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про безпідставність висновків відповідача щодо використання позивачем праці 4-ох водіїв без належного оформлення трудових відносин та не повідомлення у встановленому порядку податковий орган про прийом працівників на роботу, оскільки фізичними особами надавались послуги перевезення на підставі цивільно-правових угод, позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та соціальний внесок та подано відповідну звітність податковому органу. У своїх доводах акцентує на відмінності трудових відносин та виконання окремих послуг за цивільно-правовими договорами, результати яких оформлялись складанням актів виконаних робіт з разовою оплатою наданих послуг. При цьому фізичні особи, з якими укладались ці договори, як пояснює позивач, не порушували перед позивачем питання оформлення трудового договору, відповідні заяви не подавали та з питання працевлаштування до підприємства не звертались.

Ухвалою cуду від 21 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначає про те, що за результатом проведеної Головним управлінням ДПС у Житомирській області фактичної перевірки податковим органом встановлено використання позивачем праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, чим порушено вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), та на підставі акта Головного управління ДПС у Житомирській області від 06 лютого 2025 року № 2975/06/08/РРО/38562551 відповідачем прийнято оскаржувану постанову. В обґрунтування правомірності накладення штрафу за спірною постановою зазначає про те, що за Ліцензійними умовами провадження міжнародного перевезення вантажів позивач зобов`язаний вносити дані щодо водіїв, з якими оформлено трудові відносини, до додатку 6 та повідомляти орган ліцензування. Крім того, під час воєнного стану інформація про водіїв, які перетинають державний кордон, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата. Згідно з отриманою від Укртрансбезпеки інформацією, позивачем внесено до ІС "Шлях" дані щодо 3-ох водіїв, які здійснювали перевезення на автотранспортних засобах, що обліковуються у позивача, з якими не оформлено трудові відносини у встановленому порядку. Оскільки позивач таким чином допустив до роботи 3-ох водіїв: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, накладення штрафу є обґрунтованим.

У відповіді на відзив позивач спростовує аргументи відповідача зазначаючи про те, що внесення даних про водія до ІС "Шлях" є умовою перетину державного кордону у період воєнного стану, однак Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, на які також покликається відповідач, не обумовлено внесення до інформаційної системи відповідних даних щодо осіб, які є працевлаштованими у перевізника за трудовим договором. Натомість жодних чином вказаними Правилами, як зауважує позивач, не виокремлено осіб, які надають відповідні послуги перевізника на підставі цивільно-правових угод. При цьому, оформлюючи відповідні заявки щодо внесення даних про таких осіб до ІС "Шлях" позивачем вказувалось про виконання перевезення на підставі цивільно-правових угод з водіями, які пред`являлись перевіряючим. Посилаючись на практику Верховного Суду вкотре наголошує, що виконання перевезення не має характеру трудових відносин, якщо такі роботи обумовлені цивільно-правовою угодою щодо конкретної роботи із визначеним нею результатом, а ІС "Шлях" слугує засобом контролю за особами, які перетинають державний кордон, як і наявність відповідної ліцензії на міжнародні перевезення підтверджує відповідність ліцензійним умовам.

Ухвалою від 17 липня 2025 року суд відмовив у задоволенні заяви представника Приватного підприємства "Властранс" адвоката Вірьовкіна Олександра Ігоровича про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника Приватного підприємства "Властранс" адвоката Ткачука Володимира Васильовича про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 28 серпня 2025 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову за заявою представника Приватного підприємства "Властранс" адвоката Ткачука Володимира Васильовича.

Ухвалою від 28 серпня 2025 року суд перейшов до розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін 10 вересня 2025 року, яке відкладалось на 22 жовтня 2025 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача та викликом у судове засідання свідків. У зв`язку із відпусткою судді судовий розгляд відкладено на 05 листопада 2025 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив суд позов задовольнити.

Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, допитавши свідків, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

На підставі статей 20, 80 Податкового кодексу України 30 січня 2025 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку Приватного підприємства "Властранс" за фактичною адресою здійснення діяльності: Житомирська область, Житомирський район, с. Пряжів, вул. Миру, буд.46, за результатом якої складено акт від 06 лютого 2025 року № 2975/06/08/РРО/38562551, у якому встановлено: що у період з 01 січня по 30 вересня 2024 року ПП "Властранс" внесено до системи "Шлях" водіїв, які перетинатимуть державний кордон України: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , що свідчить про допуск зазначених працівників водіями без укладених трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу та неповідомлення уповноваженого органу про прийом працівників на роботу в установленому порядку. Згідно з наданими поясненнями директора ПП "Властранс" ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 були допущені до роботи у зв`язку з виниклими форм-мажорними обставинами до виконання робіт за цивільно-правовими договорами; ПП "Властранс" донараховано та сплачено відповідні податки та збори із сум винагороди, які були виплачені за укладеними із вказаними особами договорами.

17 лютого 2025 року Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці одержано матеріали фактичної перевірки, й листом від 17 лютого 2025 року за вих. № ЦЗ/3.1/1858-25 повідомлено позивача про початок адміністративного провадження.

21 березня 2025 року уповноваженою особою Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЦЗ-1/ЖИ/а-2, згідно з якою за допуск 3-ох водіїв ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) до роботи без укладеного трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в результаті чого згідно з актом перевірки Головного управління ДПС у Житомирській області від 06 лютого 2025 року № 2975/06/08/РРО/38562551 встановлено порушення статей 2, 3, 21, 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту", накладено штраф у сумі 240000 грн на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Статтею 259 КЗпП передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, з-поміж іншого, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому порядку, тобто, без укладення трудового договору. При цьому, така відповідальність залежить від встановлення факту використання найманої праці. Такі факти встановлюються при здійсненні нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідні повноваження щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальним органам, а також податковим органам в межах перевірок дотримання податкового законодавства.

При цьому абзацом 7 пункту 2 Порядку № 509 визначено підставу для накладення штрафу - акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Так, за обставинами цієї справи фактичною перевіркою Головного управління ДПС у Житомирській області встановлено використання позивачем найманої праці 3-ох осіб (водіїв) без належного оформлення трудових відносин (допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Тож ключовим питанням при вирішенні спірних правовідносин є встановлення фактичного допуску водіїв до роботи без оформлення трудового договору, виконання трудових функцій без оформлення трудових відносин у встановленому порядку.

Визначаючись у спірному питанні суд виходить з того, що допуск особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові. В акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, повинен перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити належними та допустимими доказами.

Судом з акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Житомирській області від 06 лютого 2025 року № 2975/06/08/РРО/38562551 встановлено, що відповідно до відомостей, наданих Укртрансбезпеки із ІС "Шлях", ПП "Властранс" у перевіряємому періоді (з 01 січня по 30 вересня 2024 року) внесено до системи дані про водіїв, які виконували міжнародні перевезення вантажів та перетинали державний кордон, зокрема: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (на момент перевірки був працевлаштований у позивача - арк. 3 постанови від 21 березня 2025 року № ЦЗ-1/ЖИ/а-2), ОСОБА_2 .

У ході фактичної перевірки позивачем надано пояснення від 05 лютого 2025 року за вих. № 7, у яких зазначено про те, що у підприємства станом на 05 лютого за основним місцем роботи перебуває 5 працівників (з яких 4 водії). Водії, з якими були разові відносини за договорами цивільно-правових відносин виходячи із форс-мажорних обставин:

1. ОСОБА_1 : договір цивільно-правового характеру від 19 квітня 2024 року № 78 на перевезення м. Ковель DP Waarland (Нідерланди) - Rijssen (Нідерланди) - м. Бровари (Україна), строк договору до 10 травня 2024 року;

2. ОСОБА_3 : договір цивільно-правового характеру № 28 на одну поїздку з 22 березня по 22 квітня 2024 року по маршруту Україна - Нідерланди -Україна, Авто DAF НОМЕР_1 ;

3. ОСОБА_4 : разовий договір цивільно-правового характеру № 336 з 10 квітня по 30 травня 2024 року по маршруту Україна - Нідерланди -Україна, Авто DAF НОМЕР_2 , після чого він був офіційно оформлений у ПП "Властранс" на основне місце роботи згідно з наказом від 29 травня 2024 року № 8;

4. ОСОБА_2 : договір цивільно-правового характеру № 22 з 10 січня 2024 року по 20 січня 2024 року на перевезення по маршруту Україна - Нідерланди -Україна, Авто SCANIA НОМЕР_3 причіп ОК-35-FB. Був офіційно оформлений у ПП "Властранс" на основне місце роботи 30 травня 2024 року згідно з наказом від 29 травня 2024 року № 8.

Відповідно до положень статей 626 - 629, 638 - 639, 854, 901 - 903 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Плата за договором про надання послуг якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями статей 21 - 24 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

З аналізу наведеного вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Верховний Суд у постанові від 02 липня 2024 року у справі № 460/14056/21 зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - законодавством України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 29 серпня 2017 року у справі № 587/1714/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17, від 13 червня 2019 року у справі № 1840/2507/18, від 08 жовтня 2018 року у справі № 553/954/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 804/6962/17, від 30 серпня 2024 року у справі № 460/9154/21.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.

Проте при цьому основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами та метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Цивільно-правовий договір це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але для цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Отже, якщо фізична особа взяла на себе обов`язок виконати роботу і передати замовнику її результат (наприклад, договір підряду) - це цивільно-правовий договір, а якщо громадянин виконує роботи під керівництвом іншої сторони, що взяла на себе обов`язок організувати працю та одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт - це трудовий договір.

Дослідивши зміст наданих позивачем "трудових угод", які за твердженням позивача є цивільно-правовими договорами, а не трудовими у розумінні КЗпП України, з водіями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суд констатує їх однотипний зміст та умови, за якими замовник (ПП "Властранс") доручає, а водій бере на себе зобов`язання власними силами та на власний ризик виконати міжнародне перевезення за визначеним в угоді маршрутом та упродовж визначеного у цьому ж договорі періоді. За виконану роботу (послуги водія) позивач сплачує водію винагороду у визначеній договором сумі після надання послуг та підписання акта виконаних робіт: 5000 грн ОСОБА_1 (акт виконаних робіт від 10 травня 2024 року); 3000 грн ОСОБА_3 (акт виконаних робіт від 10 травня 2024 року) та 3000 грн ОСОБА_2 (акт виконаних робіт від 25 січня 2024 року).

Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 160/19160/21 зазначає, що концепція прихованого працевлаштування (deemed employment) знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення № 198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин.

Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються "підпорядкованість" та "залежність".

У пункті 13 Рекомендацій "підпорядкованість" проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію "залежності" беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода виступає єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника.

Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

При цьому, Верховний Суд в цій постанові зазначає, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється прямих конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні).

Такі підходи узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постановах від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 20 серпня 2020 року у справі № 813/2520/16, від 28 липня 2021 року у справі № 380/1479/20 та від 17 вересня 2021 року у праві № 160/5790/19, і є застосовними і до справи, що розглядається.

В свою чергу, як вбачається із наданих цивільно-правових угод (назва "трудова угода") предметом цих угод є фактично послуги водія, фізична особа самостійно не організовувала роботу, не мала у володінні транспортного засобу, не здійснювала його технічний огляд, отож виконувала роботу не на власний ризик та розсуд (хоча формально це вказано в угодах), а, тим самим, послуги виконувались у підпорядкуванні ПП "Властранс":

згідно з трудовою угодою від 10 січня 2024 року № 22 замовник (ПП "Властранс") доручає, а виконавець ( ОСОБА_2 ) бере на себе зобов`язання власними силами та на власний ризик виконати роботи: послуги водія по перевезенню. Маршрут: Україна-Нідерланди-Україна, Авто SCANIA AM8071HK причіп OK-35-FB. Роботи мають відповідати таким вимогам: правильність та ефективне своєчасне виконання. Строк виконання робіт: 10 по 20 січня 2024 року;

за трудовою угодою від 22 березня 2024 року № 28 замовник (ПП "Властранс") доручає, а виконавець ( ОСОБА_3 ) бере на себе зобов`язання власними силами та на власний ризик виконати роботи: послуги водія по перевезенню. Маршрут: Україна-Нідерланди-Україна, Авто DAF НОМЕР_1 . Роботи мають відповідати таким вимогам: правильність та ефективне своєчасне виконання. Строк виконання робіт: 22 березня по 22 квітня 2024 року;

як обумовлено трудовою угодою від 19 квітня 2024 року № 78 замовник (ПП "Властранс") доручає, а виконавець ( ОСОБА_1 ) бере на себе зобов`язання власними силами та на власний ризик виконати роботи: послуги водія по перевезенню. Маршрут: Україна-Нідерланди-Україна, Авто DAF НОМЕР_2 . Роботи мають відповідати таким вимогам: правильність та ефективне своєчасне виконання. Строк виконання робіт: 20 квітня по 10 травня 2024 року.

Отже, вказаними трудовими угодами окреслено строк (строкова угода) виконання робіт, надані виконавцю для цього транспортні засоби ПП "Властранс", що спростовує твердження позивача щодо виконання замовлення власними силами водіїв, як і не визначено в угоді конкретний вантаж до перевезення в аспекті кінцевого результату конкретного перевезення визначених сторонами домовленостей, натомість доручення виконання перевезення свідчить про залучення до як до процесу виконуваної роботи.

Допитані судом свідки, водії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підтвердили, що виконання перевезення гуманітарної допомоги з Нідерландів до України відбулось не у межах трудових відносин з ПП "Властранс". При цьому свідок ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначав про виконання першого перевезення гуманітарного вантажу без "офіційного оформлення", а потому з оформленням трудових відносин у встановленому порядку; свій підпис у трудовій угоді (яка трактується позивачем як цивільно-правова) підтвердив. Свідок ОСОБА_1 повідомив, що у трудових відносинах з позивачем не перебував, а виконував перевезення на прохання керівника ПП "Властранс" на умовах цивільно-правової угоди з отриманням винагороди за виконане перевезення. При цьому обидва свідки підтвердили перевезення вантажу на наданих ПП "Властранс" транспортних засобах та за обумовленим в угодах маршрутом.

Враховуючи показання свідків та аналізуючи умови укладених з водіями трудових угод в аспекті їх фактичного змісту щодо підтвердження, як стверджує позивач, виконання перевезень на умовах цивільно-правових, а не трудових, договорів, суд надає їм оцінку у взаємозв`язку з іншими доказами в матеріалах справи, та бере до уваги при цьому те, що у період виконання перевезення вантажів для позивача (січень - травень 2024 року) відповідно до відомостей Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток 4 ДФ до звіту № 1-ДФ) підприємством не нараховувались та не виплачувались доходи вищепереліченим водіям, як фізичним особам-підприємцям (157 ознака доходу), як найманим працівникам (101 ознака доходу) або працівникам, що виконували роботи відповідно до умов цивільно-правового договору (102 ознака доходу).

Що ж до тверджень позивача про сплату підприємством із сум нарахованої винагороди водіїв за укладеними угодами належних податкових платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд, за результатом дослідження та аналізу Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток 4 ДФ до звіту № 1-ДФ) відмічає те, що такий розрахунок подано уточнюючою звітністю за ІІ квартал 2024 року - 05 лютого 2025 року, як і Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за ІІ квартал 2024 року, складені саме щодо конкретно 3-ох водіїв ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ), тобто майже через рік по факту виконання, як стверджує позивач, відповідних робіт (послуг) водіями, та подано позивачем по закінченню фактичної перевірки (06 лютого 2025 року) та встановлення факту правопорушення - статті 24 КЗпП України.

Тому відсутні підстави стверджувати, що позивачем при укладенні цивільно-правових договорів у 2024 році повідомлялось податковий орган про виплату доходу (винагороди) водіям за перевезення на підставі цивільно-правових договорів.

Наведене створює обґрунтований сумнів у як реальній виплаті винагороди у 2024 році за укладеними угодами по факту підписання актів виконаних робіт від 25 січня 2024 року, від 22 квітня 2024 року та від 10 травня 2024 року, як це передбачено у пункті 3.2 "трудових угод" та стверджує позивач, так і, зрештою, щодо виконання перевезення у рамках цивільно-правових угод.

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам - "прін скрінам" заявок в ІС "Шлях" суд звертає увагу, насамперед, на те, що у цих заявках по вказаних у них водіях: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , умовою перетину вказано: "Я, як керівник (представник) юридичної особи або фізична особа-підприємець (представник), ознайомлений із тимчасовою забороною на виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років на період правового режиму воєнного стану та гарантую повернення в Україну, зазначеного (-их) у цій заяві водія (-їв) після виконання міжнародного перевезення. Зазначені у заявці особи є діючими працівниками та не перебувають у стані звільнення.".

Тобто внесеними даними позивач фактично підтвердив трудові відносини з водіями, дані щодо яких внесено до ІС "Шлях". Надаючи оцінку доводам сторін щодо інформації з ІС "Шлях" суд погоджується, що база даних "Шлях" не є інструментом контролю за трудовими правовідносинами, а основна мета використання інформаційної системи полягає у контролі за переміщенням осіб, які виїжджають за кордон під час воєнного стану, запобігання ухиленню від мобілізації та зловживанню можливістю виїзду під приводом волонтерської діяльності. Тому, у цьому аспекті, внесення до цієї бази інформації про перебування у трудових відносинах з підприємством лише тому, як пояснював представник позивача, що форма заповнення відповідних даних не передбачає внесення інформації про укладення цивільно-правової угоди, тим більше, не переконання суду, не може слугувати підтвердженням перевезення на основі цивільно-правового договору. Разом з тим, ці дані суд оцінює у сукупності з іншими доказами в матеріалах справи та їх узгодженні (взаємозв`язку).

Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

При цьому відповідно до статті 16 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" до персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов`язані з перевезеннями.

Отже, на основі дослідження та оцінки доказів у цій справі у їх сукупності та взаємозв`язку та аналізу встановлених обставин справи, суд доходить переконання обґрунтованості висновків відповідача щодо виконання перевезення водіями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без оформлених трудових відносин у встановленому порядку, що є ключовим для відповідальності за статтею 265 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 826/1647/16, де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

За результатом розгляду адміністративної справи, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанови про накладення штрафу від 21 березня 2025 року № ЦЗ-1/ЖИ/а-2 дотримався критеріїв правомірності оскаржуваного індивідуального акта, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, натомість позивачем не підтверджено обґрунтованості та підставності заявлених вимог, а відтак у позові слід відмовити.

За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Властранс" (вул. Миру, буд. 46, с. Пряжів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12445, код ЄДРПОУ 38562551) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Шевченка, 18А, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 44791105) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21 березня 2025 року № ЦЗ-1/ЖИ/а-2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Г. Приходько

Повне судове рішення складене 10 листопада 2025 року

10.11.25