Рішення № 131658987, 10.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 рокуСправа №160/21103/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» (далі позивач, ТОВ «АЛЛАН-ПАК») до Дніпровської митниці (далі відповідач, митниця), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.02.2025 №UA110130/2025/000034/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Вказує, що в оскаржуваному рішенні митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване ним рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовної заяви заперечує та просить відмовити в її задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митною декларацією, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок останньої, наявні розбіжності та відсутні дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів. Крім того, відповідач наголошує на тому, шо декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» зареєстроване 30.01.2007, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 34870651; основний вид діяльності за КВЕД: 22.22 Виробництво тари з пластмас.

01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» (покупець) та компанією Zheliang Kincess Innovative Materials Co., Ltd (Китай) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №U240111 (далі Контракт), предметом якого, відповідно до п. 1.1, є поставка покупцеві плівок поліпропіленових BOPP, CPP, PET, PE та інших, на умовах, за цінами, у кількості та асортименті відповідно до Специфікацій, які є невід`ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до п. 2.1 Контракту ціни на товар, зазначені у Специфікаціях, встановлюються у доларах США. Ціна включає вартість тари, упакування, страхування, маркування товару.

Згідно п. 3.1 Контракту оплата за кожну партію товару, що поставляється, проводиться банківським переказом. 30% передоплати протягом 10 днів після підписання контракту, 70% перед відправкою.

Пунктом 4.2 Контракту передбачено, що максимальний термін поставки товару 90 календарних днів з дня отримання передоплати.

Відповідно до Специфікації №01 від 01.11.2024, сторонами Контракту визначено асортимент товару, його попередню вартість, умови поставки FOB Ningbo (Інкотермс 2010).

Попередня вартість товарів також визначена проформою інвойсом №32241489 від 01.11.2024.

Відповідно до комерційних інвойсів №241489 від 09.12.2024 та №KC241489A від 24.12.2024, визначено вартість товару на рівні 28853,68 доларів США.

За поставлений Товар покупець розрахувався відповідно до умов Контракту та Специфікації №01 від 01.11.2024, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті або банківських металах №258 від 21.11.2024 на суму 8876,08 доларів США (попередня оплата за проформою інвойсом №32241489 від 01.11.2024) та №261 від 09.12.2024 на суму 19977,60 доларів США (попередня оплата за інвойсом №241489 від 09.12.2024).

Відповідно до інвойсу та коносаменту, заявлені умови поставки FOB Ningbo, Китай.

З метою митного оформлення товарів декларантом подано до Дніпровської митниці митну декларацію №25UA110130004034U5 від 26.02.2025.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України) (графа 44 МД), а саме: зовнішньоекономічний контракт №U240111 від 01.11.2024, проформа інвойс від 01.11.2024 №32241489, інвойс від 09.12.2024 №241489, інвойс №KC241489A від 24.12.2024, платіжна інструкція в іноземній валюті №258 від 21.11.2024, платіжна інструкція в іноземній валюті №261 від 09.12.2024, заявка на надання транспортно-експедиційних послуг від 01.04.2025 №31 (морське перевезення), коносамент від 31.12.2024 №HS124121093, рахунок на сплату послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Константа (Румунія) від 20.02.2025 №26, рахунок на оплату вантажно-розвантажувальних робіт з порту Константа (Румунія) від 25.02.2025 №30, акт надання послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Константа (Румунія) від 25.02.2025 №18, акт надання вантажно-розвантажувальних робіт в порту Константа (Румунія) від 25.02.2025 №20, платіжна інструкція в національній валюті від 20.02.2025 №11452, платіжна інструкція в національній валюті від 26.02.2025 №11480, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 24.07.2023 №24/07, Договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 11.12.2024 №11122024-1, заява на автоперевезення від 18.02.2025 №4, Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.08.2024 №30082024-1, автотранспортна накладна від 24.02.2025 №240225-1, довідка про розподіл автотранспортних витрат від 16.12.2024 №16.12-1, рахунок-фактура на оплату автотранспортного перевезення від 25.02.2025 №25.02-1.

За результатом опрацювання поданих декларантом документів Дніпровська митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана, у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах, поданих до митного оформлення, наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при обчисленні, а саме: у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

Декларанту сформовано електронне повідомлення, відповідно до якого під час митного контролю встановлено наступне:

1. Декларантом заявлено контракт від 01.11.2024 №U240111, укладений з компанією Zheliang Kincess Innovative Materials Co., Ltd, Китай, заявлено як угоду з виробником (код документа 4104). При цьому, товаросупровідні документи не містять відомості про торговельну марку. Відповідно до графи 31 та електронного інвойсу ЕМД від 26.02.2025 №25UA110130004034U5 (UA110130/2025/004034) виробник товару є компанія «Zheliang Kincess Innovative Materials Co., Ltd», торгова марка «Kincess». Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару, копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихованого коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД. Документального підтвердження, що компанія «Atlantic Gida Teks Ins Nak San Vedis Tic Ltd Sti» є виробником товару не надано.

2. Відповідно до пункту 5.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2024 №U240111, якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника. До митного оформлення надані сертифікати якості компанії «Zheliang Kincess Innovative Materials Co., Ltd» від 01.12.2024 б/н, від 02.12.2024 б/н. Проте, у вказаних документах відсутні посилання на компанію «Zheliang Kincess Innovative Materials Co., Ltd», а навпаки вказаний інший виробник. Крім того, у вказаних документах відсутні відомості, що дозволяють ідентифікувати сертифікати якості з оцінюваною партією товару. У сертифікатах якості наведене посилання на замовлення (order) №3224148901 (batch2411312044, 2411312046, 2412312049), проте, в матеріалах митного оформлення посилання на вказані реквізити документів відсутні.

3. Відповідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає вартість тари, пакування, страхування, маркування. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, якщо здійснювалось страхування, документами, що підтверджують заявлений рівень митної вартості є страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування. Вказані документи не надані до митного оформлення.

4. Відповідно до наданих до митного оформлення документів, для організації міжнародного перевезення оцінюваної партії товару також укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 від 30.08.2024 №30082024-1 та між ТОВ «АЛЛАН-ПАК» та ФОП ОСОБА_1 договір №24/07 від 24.07.2023. Відповідно до CMR від 24.02.2025 №240225-1 перевезення виконано підприємством ФОП ОСОБА_2 . Відповідно наданому коносаменту від 31.12.2024 №HS124121093 організацію здійснення перевезення морським транспортом здійснюється підприємством ТОВ «Єврофорвард Сервіс», а також це підтверджується наданими до митного оформлення рахунками №26 від 20.02.2025 та №30 від 25.02.2025, актами наданих послуг №18 та №20 від 25.02.2025. Але до митного оформлення не наданий Договір про надання послуг з перевезення, укладений з підприємством ТОВ «Єврофорвард Сервіс».

5. До митного оформлення декларантом не надані всі підтверджуючі дані про вартість перевезення, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість наданих послуг: між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 .

6. Відповідно до п. 11 наданої Заявки про надання транспортно-експедиторських послуг №31 від 27.12.2024 передбачена послуга з доставлення контейнера на склад в Константі, перевантаження у фуру, оформлення Т1. Декларантом не надані документи, підтверджуючі вартість зберігання вантажу на складі в Константі.

7. У наданих рахунках до розрахунку вартості не входить вартість зберігання, демедж, форми контролю, що призначаються митницею, вартість повернення порожнього контейнера, вартість страхування вантажу. Крім того, надані документи не містять відомості щодо опису товару та його ваги. У наданих документах відсутні відомості щодо складових митної вартості.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, з урахуванням посередницького характеру угоди, відповідно до ч. 5 статті 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частин 2-3 статті 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); транспортні перевізні документи; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення.

Листом декларантом було повідомлено митниці про надання до митного оформлення усіх документів, які підтверджують митну вартість товарів та передбачені ст. 53 МК України, та неможливість надання інших документів.

За поданою митною декларацією Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000034/1 від 26.02.2025.

Означеним рішеннями скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів, а саме: за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України, тобто взято за основу інформацію щодо раніше визначеної митної вартості товару.

Митне оформлення імпортованого товару здійснено під гарантійне зобов`язання з відстроченням платежу та випущено у вільний обіг за митною декларацією №25UA110130004090U6.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України (далі МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами ч. ч. 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є вичерпним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийняте митницею фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як встановлено зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МК України у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак, таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 у справі №260/695/19.

Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість митниці встановити дійсну митну вартість товарів за ціною контракту.

При цьому, суд також звертає увагу на таке.

Як вже встановлювалося судом, поставка товарів, задекларованих у митній декларації, здійснювалась на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2024 №U240111, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» (покупець) та компанією Zheliang Kincess Innovative Materials Co., Ltd (Китай) (продавець).

Щодо тверджень відповідача відносно того, що надані декларантом до митного оформлення сертифікати якості товарів мають недоліки у оформлені, суд зазначає таке.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, твердження відповідача щодо змісту сертифікатів якості товару є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України такі відомості не відносяться до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише можуть вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України мають розбіжності, ознаки підробки або не містять всієї інформації.

Зазначаючи про недоліки змісту сертифікатів якості товарів, відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України.

Отже, сумніви митного органу щодо змісту сертифікатів якості товарів не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товарів, оскільки надання таких відомостей не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товарів, яка підлягає сплаті, в повідомленні митницею не зазначено, у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання відомостей щодо виробника товару.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що заявлені декларантом відомості щодо виробника товару не підтверджено документально, що впливає на вартість оцінюваного товару, суд зазначає таке.

Посилання відповідача на ненадання до митного органу відомостей щодо виробника товару є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України такі відомості не відносяться до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише можуть вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України мають розбіжності, ознаки підробки або не містять всієї інформації.

Посилаючись на відсутність відомостей щодо виробника товару, відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.

Отже, ненадання позивачем відомостей щодо виробника товарів не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товарів, оскільки надання таких відомостей не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товарів, яка підлягає сплаті, у повідомленні митницею не зазначено, у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання відомостей щодо виробника товарів.

Щодо доводів митниці про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товарів на підставі документів на перевезення вантажу, суд зазначає таке.

Відповідно до умов Контракту та Специфікації, поставка товару здійснювалась на умовах FOB (Інкотермс 2010).

Суд вказує, що у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.

Згідно п. п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження транспортування задекларованих відповідно до митної декларації товарів позивачем надано: коносамент від 31.12.2024 №HS124121093, рахунок на сплату послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Константа (Румунія) від 20.02.2025 №26, рахунок на оплату вантажно-розвантажувальних робіт з порту Константа (Румунія) від 25.02.2025 №30, акт надання послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Константа (Румунія) від 25.02.2025 №18, акт надання вантажно-розвантажувальних робіт в порту Константа (Румунія) від 25.02.2025 №20, платіжна інструкція в національній валюті від 20.02.2025 №11452, платіжна інструкція в національній валюті від 26.02.2025 №11480, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 24.07.2023 №24/07, Договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 11.12.2024 №11122024-1, заява на автоперевезення від 18.02.2025 №4, Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.08.2024 №30082024-1, автотранспортна накладна від 24.02.2025 №240225-1, довідка про розподіл автотранспортних витрат від 16.12.2024 №16.12-1, рахунок-фактура на оплату автотранспортного перевезення від 25.02.2025 №25.02-1.

Митним органом також не заперечується надання відповідних документів.

Враховуючи доводи та твердження сторін, саме щодо достатності документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на підставі документів на перевезення вантажу, суд звертає увагу на таке.

У п. 14 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Тому, надані позивачем документи до митного оформлення про транспортні витрати та калькуляції транспортних витрат є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на перевезення товару.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товарів, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надана перевізником довідка про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Суд також критично оцінює зауваження відповідача про необхідність надання до митного оформлення страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, якщо здійснювалось страхування, документами, що підтверджують заявлений рівень митної вартості є страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пунктом 2.1 Контракту визначено, що ціни на товар, вказані в специфікаціях, встановлюються в доларах США. Ціна включає вартість тари, упаковки, страхування, маркування товару, в специфікації зазначено, що всі ціни вказані на умовах FOB NINGBO (Інкотермс 2010).

А тому, суд вказує, що умовами Контракту вже визначено, що ціна на товар включає в себе, зокрема, вартість страхування товару, у зв`язку із чим, відсутні підстави для окремого визначення та підтвердження вартості страхування товару, при визначенні митної вартості товару.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі № 160/8753/18, згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця.

Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс 2010 не передбачають обов`язкового страхування, а отже, не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Отже, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Умови FOB, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов`язання до Договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування.

З огляду на викладене, суд відхиляє зазначені вище твердження відповідача.

Що стосується ненадання до митного оформлення Договору про надання послуг з перевезення, укладений з підприємством ТОВ «Єврофорвард Сервіс» та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість наданих послуг між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Для підтвердження вартості транспортування за маршрутом NINGBO (Китай) Константа (Румунія) Дніпро (Україна) були надані наступні документи: коносамент від 31.12.2024 №HS124121093, рахунок на сплату послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Константа (Румунія) від 20.02.2025 №26, рахунок на оплату вантажно-розвантажувальних робіт з порту Константа (Румунія) від 25.02.2025 №30, акт надання послуг морського перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Константа (Румунія) від 25.02.2025 №18, акт надання вантажно-розвантажувальних робіт в порту Константа (Румунія) від 25.02.2025 №20, платіжна інструкція в національній валюті від 20.02.2025 №11452, платіжна інструкція в національній валюті від 26.02.2025 №11480, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 24.07.2023 №24/07, Договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 11.12.2024 №11122024-1, заява на автоперевезення від 18.02.2025 №4, Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 30.08.2024 №30082024-1, автотранспортна накладна від 24.02.2025 №240225-1, довідка про розподіл автотранспортних витрат від 16.12.2024 №16.12-1, рахунок-фактура на оплату автотранспортного перевезення від 25.02.2025 №25.02-1.

З досліджених судом договорів, укладених безпосередньо з позивачем, встановлено, що такі договори передбачають право у експедиторів на залучення до виконання послуг інших осіб.

У свою чергу, декларант для підтвердження вартості витрат на транспортування має надати документи що підтверджують транспортні витрати на підставі договорів, укладених з ним безпосередньо.

Вимога надати договори та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість наданих послуг залученими підрядними транспортними організаціями безпосередніми перевізниками, зазначеними в автотранспортних накладних (CMR), є необґрунтованою, оскільки декларант не має договірних взаємовідносин з такими особами та не повинен мати в розпорядженні такі документи.

Щодо твердження відповідача про ненадання документів, підтверджуючих вартість зберігання вантажу на складі в Константі, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що вартість транспортування товарів морем підтверджується актом виконаних робіт від 25.02.2025 №18, рахунком на сплату послуг морського перевезення від 20.02.2025 №26 та платіжною інструкцією від 20.02.2025 №11452.

Вартість обробки товару в порті Константа підтверджується рахунком на оплату обробки партії товару в порті Константа від 25.02.2025 №30, актом надання вантажно-розвантажувальних робіт в порті Константа (Румунія) від 25.02.2025 №20 та платіжною інструкцією від 26.02.2025 №11480.

У зазначених документах вказано номер контейнеру, в якому транспортувався товар до м. Дніпро (CAAU8578890), окремо визначається вартість операцій з цим контейнером.

Суд критично оцінює твердження митниці про те, що у наданих рахунках до розрахунку вартості не входить вартість зберігання, демедж, форми контролю, що призначаються митницею, вартість повернення порожнього контейнера, вартість страхування вантажу, оскільки витрати, пов`язані з дотриманням терміну передбаченого/нормованого зберігання вантажу не більше 10 діб в порті Константа, не нараховуються. Понаднормове зберігання, демедж відсутні, вартість повернення порожнього контейнера входить до вартості транспортування, страхування вантажу не здійснювалось.

Також, зауважень митниці про відсутність відомостей щодо опису товару та його ваги у наданих документах щодо складових митної вартості, суд не бере до уваги, оскільки опис товару та його вага наявні у Специфікації, комерційних інвойсах, пакувальному листі, автотранспортній накладній від 24.02.2025 №240225-1.

Щодо інших зауважень митного органу щодо неточностей у документах, які були надані до контролюючого органу задля митного оформлення, суд зазначає про таке.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товарів.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості товарів, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийняте без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000034/1 від 26.02.2025 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак, не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, тому, є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд з плав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 143, 241-246, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛАН-ПАК» (код ЄДРПОУ 34870651, 49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000034/1 від 26.02.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання «Мінерали України» (код ЄДРПОУ 31008937) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2025 року.

Суддя О.М. Неклеса