Ухвала суду № 131658791, 05.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

05 листопада 2025 рокуСправа №160/239/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.

за участі:

представника відповідача Костюченка О.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі питання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 160/239/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тіслав" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради, Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.08.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тіслав» задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі №160/239/19 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 636 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» від 05 липня 2018 року в частині пунктів 2, 18, 22, 24, 28, 37, 38, 41, 43, 44, 51 Переліку тимчасових споруд, викладеного у Додатку до Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 636 від 05 липня 2018 року, в іншій частині позовних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В пункті 69 постанови Верховний Суд звернув увагу, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про необґрунтованість вимог ТОВ «Тіслав» в частині демонтажу тимчасових споруд та відмовляючи у позові, не надали оцінки позовним вимогам про відшкодування шкоди.

18.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 160/239/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тіслав" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради, Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування збитків.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 року справу № 160/239/19 передано для розгляду судді Озерянській С.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/239/19. Розглядати справу вирішено за правилами загального позовного провадження.

В підготовчі судові засідання, призначені на 15.10.2025 року, 05.11.2025 року позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

05.11.2025 року в судовому засіданні було розглянуто питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник відповідача просив залишити позов без розгляду, у зв`язку з другою неявкою позивача у судове засідання.

В судове засідання 05.11.2025 року представник Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Комунального підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Вирішуючи питання щодо залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Наведена норма кореспондується з визначеним у пункті 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.

Загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України «…якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 та від 17 липня 2025 року у справі № 990/3/22.

Суд зазначає, що у судове засідання, призначене на 15 жовтня 2025 року, позивач не з`явився, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року та повістку про виклик у судове засідання засобами поштового зв`язку було направлено на адресу позивача, зазначену ним в позові: вул. Ванцетті, буд. 4, м. Дніпро, 49081.

22 жовтня 2025 року до суду повернувся конверт (поштовий ідентифікатор 0610283199595) та згідно роздруківки трекінгу відправлень з сайту «Укрпошта» міститься запис від 18.10.2025 року: «Повернення відправнику (закінчення терміну зберігання).

Судом було відкладено судове засідання до 05 листопада 2025 року о 14:00 та на адресу позивача було направлено повістку про виклик у судове засідання.

У судове засідання 05 листопада 2025 року позивач повторно не з`явився.

04 листопада 2025 року до суду повернувся конверт (поштовий ідентифікатор R067019479037), у якому було направлено повістку з викликом у судове засідання на адресу позивача, згідно роздруківки трекінгу відправлень з сайту «Укрпошта» міститься запис від 02.11.2025 року «Повернення відправнику (закінчення терміну зберігання).

Крім того, суд зазначає, що Верховним Судом, зокрема 27.08.2025 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тіслав", зазначену ним у позові: вул. Ванцетті, буд. 4, м. Дніпро, 49081, було направлено копію постанови Верховного Суду від 26.08.2025 року, яку отримано позивачем 01.09.2025 року, що підтверджується копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно вимог частини 3 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; 2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Отже, повістки надсилаються, у випадку відсутності у особи зареєстрованого електронного кабінету, на адреси вказані такими особами.

В даному випадку, позивачем зазначено адресу вул. Ванцетті, буд. 4, м. Дніпро, 49081, на яку і направлялась вся поштова кореспонденція.

З огляду на зазначене, позивач повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце судових засідань на адресу, зазначену ним у позові.

Так згідно із частиною 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Частиною 5 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно із частиною 6 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Однак згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу у позивача відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Крім того, згідно із частиною 1 статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тіслав" не вжило необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства щодо належного забезпечення участі в судовому провадженні.

Отже, суд вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судових засідань у цій справі.

У цій справі позивач як ініціатор судового провадження представництва власних інтересів під час її розгляду не забезпечив, що виходячи із характеру спірних правовідносин, обсягу обставин, які необхідно встановити для повного та всебічного розгляду справи, перешкоджає її розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною 5 статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов: а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2023 року у справі №9901/345/21, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2025 року у справі №320/16203/23.

Оскільки позивач, який належним чином був повідомлений про час, дату і місце судового засідання, не з`явився в судові засідання для розгляду справи, призначені на 15.10.2025 року, 05.11.2025 року, не надав доказів поважності причин неявки, не подав заяви про розгляд справи без його участі, суд приходить висновку щодо наявності підстав, що перешкоджають розгляду справи, позаяк неявка позивача позбавила суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору,

Отже, наявні правові підстави для залишення позову без розгляду.

Керуючись статтею 205, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тіслав" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради, Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування збитків залишити без розгляду.

Роз`яснити, що згідно з частиною 4 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 10 листопада 2025 року.

Суддя С.І. Озерянська