Рішення № 131658737, 10.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 рокуСправа №160/22517/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перший правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про изнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

04.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перший правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), у якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2025 №Ф-28024-0436/62 У на суму 4685,90 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою та зазначає, що у 2024 році в рамках своєї декларації за 2024 рік, він сплатив 26400,00 грн ЄСВ, а в 2025 - 13200,00 грн ЄСВ, але сплачені кошти, на його думку, були протиправно направлені на погашення протиправної недоїмки, внаслідок чого в кабінеті платника обліковується податковий борг, а саме: 2024: 0.0 грн, 2025: 4685,90 грн. Отже, як зазначає позивач, Головним управління ДПС у Дніпропетровській області протиправно направлено сплачені кошти не на цілі сплати ЄСВ за 2024 рік, а на погашення вже давно визнаної судом протиправної недоїмки, яка обліковувалась з 2019 року, що є в цілому протиправним та порушує права ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/22517/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перший правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено.

Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-28024-0436/62 У від 06.06.2025 на суму 4685,90 грн, що перебуває на виконанні у Першому Правобережному відділі Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/22517/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

19.08.2025 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно з даними інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 з 17.02.2016 по теперішній час перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпра) як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, та відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску, перебуває на загальній системі оподаткування. Відповідно до інформаційно-комунікаційних систем ДПС України (далі - ІКС) станом на 28.04.2025 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 7104000 (далі - ІКП) (Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які проводять незалежну професійну діяльність) обліковувалась переплата єдиного внеску у сумі 15114,1 грн. Згідно ІКС 28.04.2025 ОСОБА_1 за 2024 рік надано податкову декларацію про майновий стан і доходи разом з додатком ЄСВ 1 Розрахунку сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №9428705601 у якому самостійно визначено нарахування єдиного внеску за період з січня по грудень у загальній сумі 26400,00 грн та які по строку 12.05.2025 нараховані до ІКП. Згідно ІКС в ІКП ОСОБА_1 станом на 12.05.2025 обліковується недоїмка у сумі 11285,9 грн. В ІКП ОСОБА_1 13.07.2025 зарахована сплата суми податків і зборів/єдиного внеску у сумі 6600,00 грн, платіжне доручення №@2PL776522 вiд 13.07.2025. Станом на 13.07.2025 в ІКП ОСОБА_1 обліковується недоїмка у сумі 4685,90 грн.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на податковому обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області.

ОСОБА_1 є платником єдиного податку, єдиним/основним видом діяльності якого за КВЕД є: 74.11.2 Нотаріальна та інша юридична діяльність (основний).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом та здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1730, виданого 17.09.2007, на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікційно-дисциплінарної комісії адвокатури за №6 від 11.09.2007.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі №160/9111/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу головного управління ДПС в Дніпропетровській області від 19 травня 2021 року №Ф-3133-51-13-05/62 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19315,90 грн.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі №160/9111/21 набрало законної сили - 13.09.2021.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець, за 2024 рік сплатив єдиний соціальний внесок на суму 26400,00 грн.

Втім, як встановлено судом та не заперечується контролюючим органом, сплачені кошти були направлені на погашення боргу (недоїмки).

Станом на 13.07.2025 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 7104000 у ОСОБА_1 обліковується недоїмка у сумі 4685,90 грн.

Відповідачем, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, прийнято вимоги про сплату боргу від 06.06.2025 №Ф-28024-0436/62 У на суму 4685,90 грн.

Не погодившись з прийнятою вимогою від 06.06.2025 №Ф-28024-0436/62У на суму 4685,90 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч. 2 ст. 5 Закону №2464-VI).

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком №1162 (пункт 2 розділу І Порядку №1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у п.п 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку №1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку №1162).

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону №2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону №2464-VI).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону №2464-VI).

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням №10-1.

З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення №10-1).

Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення №10-1).

За змістом пункт 2 розділу ІV Положення №10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок №435.

Пунктом 16 розділу ІV Порядку №435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява №39766/05, параграф 43).

Позивач перебуває на податковому обліку в головному управління ДПС у Дніпропетровській області, Соборне управління, Шевченківська ДПІ з 17.02.2016, як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, норми права свідчать про те, що фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом №2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку №1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.

До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу Порядку №1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

Представником відповідача суду не надано будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.09.2007 №1730 подавав заяви за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу. Натомість відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності.

Дії головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності до ІКП не узгоджуються з нормами Порядку №1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.

Системний аналіз норм Закону №2464-VI та Положення №10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, і, як наслідок, виключається правомірне нарахування позивачу будь-яких сум недоїмок зі сплати єдиного внеску за вказаний період.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області безпідставно здійснювало повторне нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) 06.06.2025 Ф-28024-0436/62 У на суму 4685,90 є протиправною та підлягає скасуванню.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується платіжним документом № 0.0.4482212528.1 від 02.08.2025.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено судом, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду не надано жодних доказів.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19, від 31.03.2020 у справі №726/549/19 та від 28.04.2021 у справі №640/13685/19.

З матеріалів справи видно, що представництво інтересів ОСОБА_1 у справі №160/22517/25 здійснював Адвокат Авраменко Максим Володимирович.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Авраменко Максимом Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №2025-08-02-02 від 02.08.2025.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату винагороду, яка є гонораром Адвоката. Розмір, порядок і умови сплати гонорару Адвоката визначаються додатковими угодами Сторін.

02.08.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Авраменко Максимом Володимировичем укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №2025-08-02-02 від 02.08.2025.

Зі змісту Додаткової угоди №1 видно, що у відповідності до Договору про надання правової допомоги, Сторони домовилися встановити наступні розмір, порядок і умови сплати Клієнтом гонорару Адвоката, а саме при наданні правової допомоги при збиранні доказів, зокрема при зверненні із адвокатськими запитами щодо отримання інформації та документів, та розгляді національними судами справи за позовом Клієнта до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: за одну позовну заяву до суду - 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійки) - (умова сплати - за фактом подання (надсилання) позову до суду і незалежно від результату остаточного розгляду справи судом першої інстанції; порядок сплати вказується в акті готівкою або на банківський рахунок).

Відповідно до акту наданих послуг №1 від 02.08.2025, ОСОБА_1 та адвокат Авраменко Максим Володимирович оформили та підписали цей Акт наданих послуг щодо розгляду національними судами справи за позовом Клієнта до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме: складання та надсилання позову за вих. № 2025-08-02-03 від 18.01.2025, виконано повністю, претензій та зауважень щодо надання юридичних послуг з боку Клієнта немає.

Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 2000,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що розмір гонорару адвоката у сумі 2000,00 грн є фіксованим, узгодженим сторонами, відповідно до п. 3.1. Договору про надання правової допомоги №2025-08-02-02 від 02.08.2025, у Додатковій угоді №1 до Договору про надання правової допомоги №2025-08-02-02 від 02.08.2025.

Таким чином, наведені обставини не вимагають будь-якого іншого підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги та надання суду актів наданих послуг (виконаних робіт) з детальним описом їх обсягів та вартості.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, а саме: «витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат» , в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн та витрати пов`язані із правовою допомогою у сумі 2000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Перший правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44703621) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2025 №Ф-28024-0436/62 У на суму 4685,90 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 2968 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський