Рішення № 131654071, 10.11.2025, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2371/25

Провадження №2/713/801/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10.11.2025 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Українські фінансові операції» Дідух Є.О. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові вказував, що 20.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4403003 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 53445.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту кредит; сума кредиту складає 22500,00 грн; строк кредиту - 360 днів: з 20.02.2024 року до 14.02.2025 року; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; на пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,5% у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 22500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк».

За даними поденного розрахунку заборгованості за договором №4403003 від 20.02.2024 року у період з 20.02.2024 року до 25.11.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 80037,36 гривень.

25.11.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №4403003 від 20.02.2024 року на загальну суму 105773,96 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн; заборгованості за процентами 80037,36 грн; штрафні санкції - 11250,00 гривень.

Відповідно до умов строк дії п.1.3 Договору №4403003 строк кредиту 360 днів: з 20.02.2024 року до 14.02.2025 року.

Станом на дату укладання договору факторингу від 25.11.2024 року №45621, строк дії договору №4403003 від 20.02.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 26.11.2024 року донараховано відсотки за 80 календарних днів у розмірі 28973,20 гривень.

Зазначив, що нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4403003 від 20.02.2024 року загальною сумою 123497,16 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн; відсотки, нараховані первісним кредитором 80037,36 грн; відсотки, нараховані за 80 днів новим кредитором в сумі 28973,20 гривень.

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4403003 від 20.02.2024 року загальною сумою 123497,16 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн; відсотки, нараховані первісним кредитором 80037,36 грн; відсотки, нараховані за 80 днів новим кредитором в сумі 28973,20 грн; а також: сплачений судовий збір 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

Також просив в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

У судове засідання представник позивача не з`явився, бувши повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином. До початку судового засідання надіслав через систему «Електронний суд» заяву, у якій просив справу розглядати за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує повністю, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. Також відповідач був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 16.09.2025 року витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) інформацію щодо підтвердження: належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_1 ; підтвердження факту зарахування коштів 20.02.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 у сумі 22500,00 грн за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек Україна».

Ухвала виконана 08.10.2025 року.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:

копію договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4403003, укладеного 20.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 з додатками, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 22500,00 грн строком на 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 2,50% за кожен день користування кредитом (стандартна процента ставка), які застосовуються в межах всього строку кредиту. Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 53445;

довідку ТОВ «Пейтек» №20241219-130 від 19.12.2024 року, згідно якої - між ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 20.02.2024 року, о 09:31:20 год. на суму 22500,00 грн: номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 4e1d2413-2495-41e6-812a-23aa100ba5c9; номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна 44030031708414274; Session ID 023197056915; сайт торгівця - https://credit7.ua; код авторизації 571270; банк-еквайр - АТ «ПУМБ»; призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ;

розрахунок заборгованості за договором №4403003 від 20.02.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого станом на 25.11.2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становила 105773,96 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн; заборгованості за процентами 80037,36 грн; штрафні санкції 11250,00 грн;

копії договору факторингу №25/11/2024, укладеного 25.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 25.11.2024 року за вказаним договором факторингу, платіжних інструкцій №510 та №511 від 05.12.2024 року, №512 від 06.12.2024 року та витягу з Реєстру боржників до даного договору факторингу, відповідно до яких ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 за кредитним договором №4403003 від 20.02.2024 року в сумі 105773,96 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн; заборгованості за процентами 80037,36 грн; штрафні санкції 11250,00 грн;

розрахунок заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором №4403003 від 20.02.2024 року, згідно якого - за 80 календарних днів (26.11.2024 - 13.02.2025) розраховано відсотки на суму основного боргу 14486,60 грн за процентною ставкою 2,5% і сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами склала 28973,60 гривень.

З витребуваної за клопотання представника позивача у АТ КБ «ПриватБанк» інформації за №20.1.0.0.0/7-251003/74092-БТ від 08.10.2025 року вбачається, що: на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено 20.02.2024 року переказ у сумі 22500,00 гривень.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення нового кредитора - ТОВ «Українські фінансові операції» з даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.

У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З наданих позивачем та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:

20.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4403003 з додатками, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 22500,00 грн строком на 360 днів та зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом (стандартна процента ставка), які застосовуються в межах всього строку кредиту. Даний договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 53445;

на підставі договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року з додатками ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором №4403003 від 20.02.2024 року в сумі 105773,96 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн; заборгованості за процентами 80037,36 грн; штрафні санкції 11250,00 грн;

загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №4403003 від 20.02.2024 року в межах строку кредитування складає 123497,16 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн; відсотки, нараховані первісним кредитором 80037,36 грн; відсотки, нараховані за 80 днів новим кредитором в сумі 28973,60 грн).

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконав, то з нього підлягає стягненню на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість, яка складається з основної суми боргу та відсотків, нарахованих виключно в межах строків кредитування, визначених цим договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 123497,16 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн; відсотки за кредитом 109010,56 гривень.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції», про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що:

згідно платіжної інструкції №688 від 29.07.2025 року, позивачем при зверненні з даним позовом через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Оскільки позовну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до вимог ч.3 ст.133, ч.2 ст.137, ст.141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження вище вказаних обставин до початку судового розгляду справи по суті суду надані:

зазначений у позові попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого розмір витрат на правничу допомогу складає 10000,00 грн;

копію договору про надання правової (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, укладеного між адвокатом Дідухом Є.О. та ТОВ «Українські фінансові операції»;

копію заявки №4403003 від 21.04.2025 року на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, згідно якої - клієнт доручив, а адвокат зобов`язався надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4403003 від 20.02.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ;

рахунок на оплату до договору про надання правничої (правничої) допомоги №4403003-2025 від 20.07.2025 року на суму 10000,00 грн;

копії акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.07.2025 року до договору про надання правничої (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року та детального опису виконаних робіт (наданих послуг), згідно яких - адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4403003 від 20.02.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 на загальну суму 10000,00 гривень.

Однак до позову не додано платіжної інструкції чи іншого фінансового документу, який би підтверджував сплату ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_2 витрат за надання професійної правничої допомоги за договором №01/08/2024-А від 01.08.2024 року.

Тому правових підстав для стягнення даних витрат з відповідача на користь позивача суд не знаходить.

Стосовно вимог щодо зазначення в рішенні суду про стягнення з відповідача в порядку частини 10, 11 статті 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, суд виходить з наступного.

Частинами 10, 11 статті 265 ЦПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі №910/14524/22.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу в порядку ч.2 ст.625 ЦК України позивачем у позові не заявлено.

Посилання позивача на частини 10, 11 ст.265 ЦПК України для стягнення інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу є помилковими, оскільки відповідні суми не є штрафними санкціями у розумінні цивільного законодавства, про можливість зазначення яких йдеться у відповідних нормах ст.265 ЦПК України.

З огляду на викладене, судом не встановлено підстав для застосування чч.10, 11 ст.265 ЦПК України, у зв`язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.2, 15, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 610-612, 625, 634, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279-284, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4403003 від 20.02.2024 року у розмірі 123497,16 грн (сто двадцять три тисячі чотириста дев`яносто сім гривень 16 коп.), з яких:

заборгованість з тіла кредиту 14486,60 грн (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 60 коп.);

відсотки за кредитором 109010,56 грн (сто дев`ять тисяч десять гривень 56 коп.),

а також:

судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», юридична адреса: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, код ЄДОРПОУ: 40966896.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК