Рішення № 131649419, 06.11.2025, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/11059/25

Провадження № 2/686/4413/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Мазурок О.В.

при секретарі - Колісник Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького, в порядку

ст. 247 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 8638 гривень 94 копійки.

На обґрунтування свого позову представник позивача вказав, що 23.03.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір №135102 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Первісним кредитором здійснено ідентифікацію/верифікацію у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 року

Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладення договору, перевірило не лише особисті дані відповідача зметою ідентифікації, а й платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки позичальнику.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 051548с1 відправлено на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та ведено ним 23.03.2024 12:24:02 підтверджується на кожній сторінці індивідуальної частини.

Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору відповідно до ст.. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину.

Отже, відразу після вчинення дій відповідача, 23.03.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.

Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8638,94 грн., яка складається з наступного: 8236,00 грн. заборгованість по кредиту; 1,94 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 401,00 грн. комісія за кредитним договором.

Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 12.07.2024-24.02.2025 року.

12.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу №12072024 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №135102 від 23.03.2024 року.

Згідно з п.1.1 договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу №12072024 від 12.07.2024 року від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 8638,94 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 12072024 від 12.07.2024 та платіжною інструкцією №3103 від 12.07.2024, яка свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу (додатки №13 і №14).

Враховуючи вищевикладене представник позивача просить стягнути з відповідача 8638,94 гривень 90 копійок, яка складається з 8236,00 гривень 00 копійок заборгованість за тілом, 1,94 гривень 90 копійок заборгованість за відсотками та комісії 401 гривню 00 копійок. Судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача направив до суду заяву про слухання справи за його відсутності та підтримання позову.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, до суду не направила відзив на позов. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що 23.03.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №135102 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» здійснено ідентифікацію/верифікацію у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 року

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 051548с1 відправлено на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та ведено ним 23.03.2024 12:24:02 підтверджується на кожній сторінці індивідуальної частини.

23.03.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.

12.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу №12072024 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №135102 від 23.03.2024 року.

Згідно з п.1.1 договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитним и договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу №12072024 від 12.07.2024 року від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 8638,94 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 12072024 від 12.07.2024 та платіжною інструкцією №3103 від 12.07.2024, яка свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу (додатки №13 і №14)

Ведення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі,строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та

на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно умов кредитного договору відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати відсотки за користування кредитом та проводити погашення кредиту .

Частиною другою ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Пунктом 1 Кредитного договору встановлено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода. Комісійна винагорода, сплачується позичальником щомісячно за кожний місяць користування кредитом відповідно до графіку платежів.

Обслуговування кредитної заборгованості включає розгляд заявки на отримання кредиту, аналіз його платоспроможності, операційне супроводження кредиту на етапі його надання, надання можливості користування системою дистанційного обслуговування, надання послуг з розрахунку суми чергового платежу за угодою у випадку дострокового часткового повернення кредиту, здійснення інформування про неналежне виконання зобов`язань з повернення кредиту, надання інформації по рахунках, надання довідок щодо стану заборгованості або про закриття кредиту.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору стосовно сплати комісійної винагороди щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 401 гривні згідно кредитного договору від 23.03.2024 року є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що слід стягнути з відповідача на користь позивача 8237 гривень 94 копійок заборгованості, з яких: 8236,00 грн. заборгованість по кредиту; 1,94 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2309 гривень 41 копійку сплоченого судового збору.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст.137ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст.137ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до умов ч. 6 ст.137ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що 04 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги.

На підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. позивачем надано акт прийому передачі наданих послуг від 04.02.2025 року, відповідно до якого вартість послуг, які надавались складається з наступного: складання позовної заяви 5000 гривень; вивчення матеріалів справи 1000 гривень; підготовка адвокатського запиту 500 гривень; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації -500 гривень

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, приходжу до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн. не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін.

Також, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «ФК «Ейс» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Суд також враховує, що адвокат не брав участь в судовому засіданні.

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за Договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 4323 гривні 33 копійки.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 525,526, 612, 1048,1049,1050 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання:

АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», 02090 м. Київ, вул. Харківське шосе, 19 офіс, 2005, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором в розмірі 8236 гривень 00 копійок, 2309 гривень 41 копійку сплоченого судового збору та 4323 гривні 33 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складення повного тексту судового рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.11.2025 року.

Суддя: