Рішення № 131642962, 05.11.2025, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/479/25

Провадження № 2/702/370/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2025 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Возної В.В.,

сторони не з`явились,

за наслідками розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник Рассказов Д.І., 30.05.2025 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заявлених вимог зазначає, що у вересні 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) від 06.09.2023№06.09.2023-100000919 в електронній формі.

Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зобов`язалося надати кредит в сумі 12000,00 грн, строком на 70 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, процентна ставка фіксована 1,30 % в день.

Представник стверджує, що ОСОБА_1 06.09.2023 підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтвердила укладення кредитного договору електронним цифровим підписом і на виконання умом Договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000,00 грн.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання частково виконувала і 19.09.2023, 03.10.2023 та 17.10.2023 сплатила на рахунок позивача по 4343,91 грн.

Внаслідок не виконання зобов`язань да кредитним договором у повному обсязі утворилась заборгованість у розмірі 9252,71 грн., у тому числі 6784,24 грн. тіла кредиту та 2469,47 грн. процентів, які позивач просить стягнути на свою користь.

Постановленою 16.06.2025 ухвалою позовна заява ТОВ «Споживчий кредит» прийнята до розгляду, у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін, відповідачу наданий термін для подання до суду відзиву на позов.

Представник позивача ТОВ «Споживчий кредит» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_1 усудовезасіданняне з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак поштове повідомлення про виклик повернуте до суду з проставленою на ньому 01.07.2025 відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про призначений розгляд справи о 12 годині 00 хвилин 05.09.2025 та 10 годині 00 хвилин 05.11.2025 відповідач повідомлена шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

Відповідач жодних заяв чи клопотань на адресу суду не подавала, правом на надання відзиву на позов не скористалася, іншої адреси суду не повідомляла.

За правилом п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Оголошення на сайті опубліковані 08.08.2025 та 25.09.2025, тому в силу вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже з урахуванням зазначених обставин, суд постановив розгляд справи провести за відсутності відповідача, яка належним чином інформована про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, заяв та клопотань про його відкладення не подавала, іншої адреси місця свого проживання не повідомляла, правом на подачу відзиву не скористалася.

Оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України справа розглядається без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, вирішив таке.

Дослідженням паперової копії Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявки суд встановив, що 06 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі у тексті також кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач, позичальник) укладений електронний кредитний договір № 06.09.20234 100000919 (далі у тексті також Кредитний договір, Договір № 06.09.20234 100000919, правочин).

Укладенням цього правочину його сторони погодили, що електронний кредитний договір, частиною якого є Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 Пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, Заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Підпункти 2.3.1 2.3.7 пункту 2.3 Пропозиції визначають технологію укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами правочину. Зокрема, ці підпункти обумовлюють, що кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті; позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови, кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті; позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

За змістом пункту 3.2 розділу 3 Пропозиції про укладення Кредитного договору (оферта) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника

Згідно із пунктом 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-0114.

Пункт 4.3 розділу 4 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачає, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.

Пунктом 4.4 розділу 4 Пропозиції про укладення Кредитного договору (оферта) визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту, у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Пунктом 3.1, 3.3 розділу 3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Умови кредитування є такими: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту , проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Відповідно до датованої 06.09.2023 та підписаної одноразовим ідентифікатором Р329 Заявки споживача ОСОБА_1 (а.с.23 на звороті 25) позичальнику надається кредит на таких умовах: дата надання кредиту 06.09.2023, сума кредиту 12000,00 гривень; строк, на який надається кредит, 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати)кредиту 14.11.2023; період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту; продовження строку, на який надається кредит, не передбачене, у кредитодавця та позичальника відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,3 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 15% від суми кредиту та дорівнює 1800 грн. 00 коп.

Укладення Кредитного договору №06.09.2023-100000919 відповідачем підтверджене (а.с.25 на звороті).

Невід`ємною складовою правочину є таблиця обчислення вартості кредиту для споживача, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 мала обов`язок повертати кредитні кошти періодичними ануїтетними платежами в розмірі 4343,91 грн.

При цьому, перший платіж в цьому розмірі включає в себе 359,91 грн. на погашення суми кредиту, а 2184,00 грн на погашення процентів; другий платіж (03.10.2023) -2225,41 грн. на погашення суми кредиту та 2118,50 грн. на погашення процентів; третій платіж (17.10.2023) - 2630,44 грн. на погашення суми кредиту та 1713,47 грн. на погашення процентів за кредитом (а.с.19 на звороті).

Паперова копія паспорта споживчого кредиту містить відомості про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 12 000 грн., зокрема, тип кредиту, суму ліміту, строк кредитування, процентну ставку, тип процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором (а.с.16, 17).

Дослідженням копії квитанції «Liqpay» №2361573777 від 09.06.2023 суд встановив, що в означену дату вчинений електронний переказ коштів з призначенням платежу - видача за договором №06.09.2023-100000919, платником «Швидкий кредит» для отримувача платіжної системи MASTERCARD, номер платіжного інструменту 516874*14 (а.с.15).

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №06.09.2023-100000919 від 06.09.2023 заборгованість ОСОБА_1 складає 9253,71 грн., яка складається із 6784,24 грн. основного боргу, 2469,47 грн. - процентів.

Проценти по кредиту нараховані за період з 06.09.2023 по 14.11.2023 (а.с.10).

У позовні заяві позивач підтверджує, що на виконання умов Кредитного договору відповідач 19.09.2023 сплатила 4343,91 грн., 03.10.2023 4343,91 грн. та 17.10.2023 4343,91 грн. (а.с.3 на звороті).

05.09.2023 особа позичальника ОСОБА_1 кредитодавцем ідентифікована (а.с.8).

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини 1 та 2статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4статті 639ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Досліджуючи паперові копії електронних документів суд встановив, що 06.09.2023 ТОВ «Споживчий кредит», як кредитодавець, та ОСОБА_1 , як позичальник, уклали Кредитний договір №06.09.2023-100000919 у електронній формі.

З аналізу пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2, а також з урахуванням підпунктів 2.3.1 2.3.7 пункту 2.3 Пропозиції про укладення Кредитного договору (оферта), якими визначена технологія укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами правочину, суд прийшов до висновку, що порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитування, на яких особа бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 факт ознайомлення і прийняття умов кредитування підтвердила у датованій 06.09.2023 Заявці, яка є невід`ємною частиною Кредитного договору (а.с.24).

Акцептовані умови Кредитного договору містяться у вказаних Заявці та Оферті (Пропозиції) та досліджені судом.

Зі сторони позивача Пропозиція про укладення кредитногго договору (оферта) підписана електронним підписана КЕП ТОВ «Споживчий Центр» Гаврилець Юлія Владиславівна, а зі сторони позичальника Пропозиція та Заявка підписані одноразовим ідентифікатором Р329 (а.с.23, 25).

Копія квитанції «Liqpay» №2361573777 від 09.06.2023 підтверджує, що в означену дату вчинений електронний переказ коштів з призначенням платежу - видача за договором №06.09.2023-100000919, платником «Швидкий кредит» для отримувача платіжної системи MASTERCARD, номер платіжного інструменту 516874*14.

Отже, зважаючи на встановлені та перевірені доказом обставини спору, суд приходить до висновку про те, що між сторонами у справі існують договірні правовідносини, що випливають з умов укладеного 06.09.2023 Кредитного договору №06.09.2023 -100000919, і ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконав свої зобов`язання за правочином, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 12 000,00 грн. Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9253,71 грн., яка складається із 6784,24 грн. основного боргу, 2469,47 грн. - процентів (проценти нараховані за період з 06.09.2023 по 14.11.2023).

Перевіркою цих обрахованих розмірів боргу суд встановив, що станом на 17.10.2023 відповідач сплатила позивачу 13031, 73 грн, з яких 5215,76 грн. суми кредиту, 6015,97 грн. процентів та 1800,00 грн. комісії за надання кредиту.

Відповідно до частини третьоїстатті 1054 ЦК Україниособливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина другастатті 627 ЦК України).

Частиною четвертоюстатті 42 Конституції Українипередбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті1, статті11, частини восьмої статті18, частини третьої статті22 Закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозв`язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції України(справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України «Про захист прав споживачів»з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені такожЗаконом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинності Закону України«Про споживчекредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України«Про споживче кредитування»споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Пунктом 9 Заявки споживача ОСОБА_1 від 06.09.2023, яка є невід`ємною частиною Кредитного договору №06.09.2023-100000919 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, яка дорівнює 1800,00 грн, що нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

В Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина 2 статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини 1 статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1,2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що «31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Електронний кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 від 06.09.2023 №06.09.2023-100000919, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), в тому числі пункт 9 Заявки споживача ОСОБА_1 не містять зазначення переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються споживачу, за які банком встановлена комісія в розмірі 15%, тому суд приходить до висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог у цій частині.

Ураховуючи наведене положення пункту 9 Заявки споживача ОСОБА_1 від 06.09.2023, яка є невід`ємною частиною Договору між позивачем та відповідачем №06.09.2023-100000919, умова цього правочину щодо обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 15% є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

Ураховуючи нікчемність умови Договору №06.09.2023-100000919 про сплату відповідачем комісії, пов`язаної з наданням кредиту, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає борг за Кредитним договором від 06.09.2023 у загальному розмірі 6798,50 гривень, з них 4984,24 грн. основного боргу за кредитом (12000,00-5215,76-1800,00) та 1814,26 грн. заборгованості за процентами (4984,24х1,3%х28).

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути у відшкодування сплаченого судового збору 1779,74 грн. (2422,40х73,47%).

З урахуванням викладеного, керуючись ст.4,12,13,76-82,89,95,141,258,259,263-265,268,272-273,279,352,354,355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву товариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №06.09.2023-100000919 від 06.09.2023 в сумі 6798 (шість тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 50 копійок, з яких основний борг 4984,24 грн.; заборгованість за процентами 1814,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1779,74 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр» місцезнаходження вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення ухвалене і підписане 05.11.2025.

Суддя Тетяна БАРСЬКА