Рішення № 131638937, 10.11.2025, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 587/3929/25

Номер провадження 2/573/593/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Замченко А.О.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

12.08.2025 ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому вказує, що 11.02.2022 між ТОВ «Слон Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №819881, на підставі якого останній отримав кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 03.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу, згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 31964 грн 34 коп., з яких: 14500 грн заборгованість за тілом кредиту, 17464 грн заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за вказаним кредитним договором, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області від 15.08.2025 справу передано за підсудністю до Білопільського районного суду Сумської області.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 11.09.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 7).

Відповідач ОСОБА_1 і його представник адвокат Пашков С.І. позовні вимоги в частині стягнення 14500 грн заборгованості за тілом кредиту визнали, а в частині стягнення відсотків в сумі 17464 грн 34 коп. просили стягнути лише 50% відсотків від суми заборгованості мотивуючи тим, що відповідач не має фінансової можливості сплатити заборгованість.

Заслухавши відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 11.02.2022 між ОСОБА_1 і ТОВ «Слон Кредит» укладено договір №819881 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 18750 грн строком на 730 днів до 11.02.2024 зі сплатою процентів за користування кредитом за перший день 25% за день (9125% річних), а у всі наступні дні починаючи з другого дня й до кінця строку надання кредиту 85% річних, з поверненням кредиту частинами відповідно до графіку платежів (а. с. 18 - 21).

Згідно з п. 2.1, 3.1, 3.2, 5.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: у розмірі 15000 грн на поточний рахунок споживача № НОМЕР_1 в АТ «Аккорд Банк» через (транзитний рахунок) НОМЕР_2 в АТ «Аккорд Банк»; у розмірі 3750 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 договору.

Нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного в п. 1.4 договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний у графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені договором (графіком платежів).

Нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в році. Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кожного платежу, день надання кредиту враховується, а останній день повернення не враховується.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Відповідно до п.п. 1 п. 4.4 договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи і пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п.п. 3 п. 4.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Також 11.02.2022 між ОСОБА_1 і ТОВ «Слон Кредит» було підписано паспорт споживчого кредиту і додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №819881 від 11.02.2022, який є таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а. с. 23 - 24).

11.02.2022 ТОВ «Слон Кредит» перерахувало на рахунок НОМЕР_3 грн за кредитним договором №819881 від 11.02.2022 (а. с. 38).

03.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №0308-23, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» набувало права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників (а. с. 27 - 30).

Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Діджи Фінанс» з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній у додатку №1 до цього договору, за умови виконання ТОВ «Діджи Фінанс» вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених розділом 3 договору.

03.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «Діджи Фінанс» було підписано акт приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №2808-23 (а. с. 9).

У цей же день ТОВ «Діджи Фінанс» здійснило оплату за договором факторингу №0308-23 від 03.08.2023 (а. с. 43).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №0308-23 від 03.08.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №819881 від 11.02.2022 у сумі 31964 грн 34 коп., з яких: 14500 грн заборгованість за тілом кредиту, 17464 грн 34 коп. заборгованість за відсотками (а. с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно стягнути 31964 грн 34 коп. заборгованості по кредитному договору, яка складається з 14500 грн заборгованості за тілом кредиту, 17464 грн 34 коп. заборгованості за відсотками.

Що стосується вимоги про стягнення 6000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4422 грн 40 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат, які складаються з судового збору (2422 грн 40 коп.) та витрат, пов`язаних з розглядом справи (2000 грн) (а. с. 10, 24).

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 31964 (тридцять одну тисячу дев`ятсот шістдесят чотири) грн 34 коп. заборгованості за договором №819881 про надання споживчого кредиту від 11.02.2022, 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 10.11.2025.

Суддя