Рішення № 131638568, 06.11.2025, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1363/25

№ провадження 2-а/453/21/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2025 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

15 серпня 2025 року представник позивача адвокат Кручок В.С. звернувся до суду із позовом до Головного Управління Національної поліції у Львівській області в якій просить Постанову серії ЕНА №5458181 від 12 серпня 2025 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Позовну заяву представник позивача обгрунтовує тим, що виходячи зі змісту наведеної постанови, 12 серпня 2025 року, о 04 год. 07 хв., водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen LT46 KASTEN» д.н. НОМЕР_1 , в м. Стрий, вул. Об`їзна, наближаючись до нерегульованого пішоходного переходу не зменшив швидкість та не пропустив пішоходів, чим порушивп. 18.1. ПДР.У постанові, що оскаржується не наведено конкретних доказів, які б підтверджували факт невиконання водієм обов`язку пропустити пішоходів зокрема в оскаржуваній постанові зазначено, що пішоходи наближалися до нерегульованого пішохідного переходу, а не знаходилися на ньому в момент наближення позивача до нього, що не відповідає даному пункту Правил. Отже, зважаючи на це, порушень ПДР, а саме, п.18.1, з боку позивача у вказаній ситуації, при наведених обставинах, не було. Час вчинення правопорушення зафіксовано 04:07 год., а час винесення постанови о 04:09 год. Таким чином, між цими подіями минуло лише дві хвилини. За цей проміжок часу фізично неможливо здійснити повноцінний розгляд справи відповідно до вимог статей 268, 279, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право на правову допомогу, надання пояснень, подання доказів, а також користування послугами захисника. Ст. 280 КУпАП передбачає, що при розгляді справи посадова особа зобов`язана з`ясувати всі обставини правопорушення, дослідити докази, перевірити доводи особи та за необхідності залучити свідків. Дві хвилини не дозволяють здійснити: зупинку транспортного засобу, ідентифікацію водія, роз`яснення прав, заслуховування пояснень, дослідження матеріалів, складання та оформлення постанови із дотриманням усіх реквізитів (ст. 283 КУпАП).

Виконання цього мінімального переліку процесуальних дій за 2 хвилини є фізично та фактично неможливим.

Це свідчить про відсутність реального розгляду справи, а винесення постанови було формальним, що грубо порушує ст. 268, 279, 280 та 283 КУпАП.

Про таке свідчать і дані медичних документів, долучених до позовної заяви, зокрема довідка-виписка № 3905 на стан алкогольного сп"яніння та тест на наркотики від 12.08.2025 р., де зазначено і час проведення цих двох досліджень 04:05 год., що вказує на те, що на момент, коли, згідно з постановою, 04:07 год. нібито керував ТЗ, а розпочато розгляд справи (04:09 год.), водій фактично перебував у медичному закладі та проходив огляд. Це унеможливлює керування ним ТЗ за обставин вказаних в постанові, присутності на місці складення постанови та доводить, що розгляд справи фактично відбувся без участі особи, яку притягували до відповідальності. Таким чином, сукупність обставин проведення медичного огляду в інший час та місці, ніж зазначено у постанові, відсутність реальної можливості здійснити повний розгляд справи за 2 хвилини, а також відсутність конкретизації місця порушення ПДР-підтверджує відсутність належного процесуального розгляду і свідчить про грубе порушення права на захист, передбаченого ст. 268 КУпАП, та вимог ст. 279283 КУпАП.

Таким чином, розгляд справи відбувся формально або не відбувся взагалі, що грубо порушує ст. 268, 279, 280 та 283 КУпАП і є істотним порушенням процедури та підставою для скасування постанови.

Ухвалою судді від 25 серпня 2025 року у вказаній справі було відкрито провадження і її призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області С. Мартинов С.М. надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому посилався на законність постанови у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №5458181 від 12 серпня 2025 року, наголошував, що зазначена постанова винесена з дотриманням вимог ст.ст.222,251,252,278-280та283 КУпАП, надав до суду відеозапис обставин події, який вважає беззаперечним доказом вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1ст. 122 КУпАП, просив відмовити в задоволенні позову.

22вересня 2025року представникпозивача адвокат КручокВ.С.надіслав (Електроннийсуд)заперечення (навідповідь навідзив)вяких зазначив,щовідзив Відповідача є формальним, ігнорує ключові аргументи позову, неправильно названий та не містить жодних доказів чи спростувань які б підтверджували факт правопорушення, а відсутність спростування процесуальних порушень при винесенні постанови свідчать про її безпідставність та незаконність. Це свідчить про істотні порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови.

З урахуванням принципу презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України) та обов`язку доказування, покладеного на Відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України), постанова підлягає скасуванню.

05 листопада 2025 року представник позивача адвокат Кручок В.С. надіслав (Електронний суд) заяву, в якій просив розгляд розгляд справи проводити у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просить задоволити.

Відповідач згідно з відзивом просив розгляд справи провести без участі його представника.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з постановою серії ЕНА №5458181 від 12 серпня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 12 серпня 2025 року, о 04 год.07 хв., водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen LT46 KASTEN» д.н. НОМЕР_1 , в м. Стрий, вул. Об`їзна, наближаючись до нерегульованого пішоходного переходу не зменшив швидкість та не пропустив пішоходів, чим порушивп. 18.1. ПДР.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАПта накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (ч.1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст.9КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 31 Закону України «Про дорожній рух» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фотоі кінозйомки, відеозапису, засобів фотоі кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIIIвстановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виконуючи зазначену вимогу ч.2 ст. 77 КАС Українипредставник відповідача надав відео фіксацію із нагрудного реєстратора поліцейського, які на його думку підтверджують законність винесення ним спірної постанови.

Як вбачається із відеозаписів даних нагрудного реєстратора працівника поліції, 12 серпня 2025 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом-автомобілем «Volkswagen LT46 KASTEN» д.н. НОМЕР_1 , проїхав нерегульований пішохідний перехід, коли на ньому ще не було пішоходів

Так, в момент проїзду водієм ОСОБА_1 нерегульованого пішохідного переходу пішоходи закінчували рухатись, розмовляючи між собою. При цьому зазначені дані підтверджують, що пішоходи не перебували на початку дорожньої розмітки 1.14.2 -пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод ПДР України (проїзній частині дороги), а саме перебували на тротуарі перед нею.

Правовідносини, що стосуються дорожнього руху врегульовані Правилами дорожньогоруху України, затверджені постановою КМ України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306.

За змістом п.1.1. зазначеної постанови, ці Правила відповідно до Закону України«Про дорожнійрух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно допункту 18.1 ПДРУкраїни, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно із ч.1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно допункту 1.10 ПДРУкраїни, пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне.

Пішохідна доріжка - доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.16.

Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2, 5.39, 5.40.1, 5.40.2, 5.41.1, 5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1,1.14.2,1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розміткишириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованимпішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Дорожні знаки 5.38.1 «Пішохідний перехід» встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.38.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу.

Відповідно до пункту 4.7ПДР України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно до розділу 34ПДР України, горизонтальна розмітка має таке значення:1.14.1,1.14.2,1.14.3(«зебра», у тому числі червоно-білого кольору)- позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема1.14.2- пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод,1.14.3- місце переходу осіб з порушенням зору.

Згідно із пунктом 4.14 ПДРУ країни пішоходам забороняється, зокрема, виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Пунктом 4.16 (а)ПДР України, пішохід має право під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 751/4821/17, вимогапункту 18.1ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.

Водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.

Інших доказів того, що позивачем було допущено порушення вимогпункту 18.1 ПДРУкраїни - матеріали адміністративної справи не містять, і стороною відповідача не подано.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що позивач, керуючи транспортним засобом, не надав переваги у русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході.

З врахуванням викладеного, суд вважає необхідним скасувати постанову серії ЕНА №5458181 від 12 серпня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про про притягненняпозивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Керуючись ст.2,5 - 9,72 - 77,90,134,139,243 - 246,250,271,286 КАС України,-

ухвалив:

Позовну заяву- задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №5458181 від 12 серпня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1ст. 122КУпАПу виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 , 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційногоадміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Є. Ясінський