Ухвала суду № 131638425, 04.11.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2092/25

Провадження №1-кс/463/9794/25

УХВАЛА

слідчого судді

04 листопада 2025 року місто Львів

Слідча суддя Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника адвоката ОСОБА_3 , детектива ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 подане в інтересах ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 07.10.2021,

встановила:

Представник ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.04.2025 року у справі №463/2092/25, провадження №1-кс/463/3342/25 на нерухоме майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» (код ЄДРПОУ 43473907, стара назва ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ»), що розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Перемоги, 20.

В обґрунтування клопотання покликався на те, що детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000861 від 07.10.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

07 квітня 2025 року в кримінальному провадженні № 62021000000000861 від 07.10.2021,

Личаківського районного суду міста Львова прокурором подано клопотання про накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20. Основним обгрунтуванням клопотання стало нібито порушення порядку реалізації активів ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК». Порушення порядку на думку прокурора полягало у тому, що організатором торгів не було забезпечено розміщення публікації у друкованих засобах масової інформації, на веб-сайті Фонду та офіційному сайті банку про проведення публічних торгів активів (майна), що у свою чергу призвело до обмеженого кола осіб, які отримали доступ до такої інформації і мали змогу взяти участь в аукціоні.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09.04.25 (слідчий суддя ОСОБА_5 , справа № 463/2092/25, провадження № 1-кс/463/3348/25) задоволено клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62021000000000861 про арешт майна ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20, із забороною відчуження, розпорядження та користування. Обґрунтуванням вказаного рішення стало в тому числі порушення порядку організатором торгів не було забезпечено розміщення публікації у друкованих засобах масової інформації, на веб-сайті Фонду та офіційному сайті банку про проведення публічних торгів активів (майна), що у свою чергу призвело до обмеженого кола осіб, які отримали доступ до такої інформації і мали змогу взяти участь в аукціоні. Недотримання вищевказаних норм вплинуло на хід торгів та остаточну ціну.

Вважають, що арешт на майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20, накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, враховуючи наступне.

Так, основним обґрунтуванням клопотання прокурора є порушення порядку реалізації активів ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК». Порушення порядку на думку прокурора полягало у тому, що організатором торгів не було забезпечено розміщення публікації у друкованих засобах масової інформації, на веб-сайті Фонду та офіційному сайті банку про проведення публічних торгів активів (майна), що у свою чергу призвело до обмеженого кола осіб, які отримали доступ до такої інформації і мали змогу взяти участь в аукціоні. Вказане не відповідає дійсності, оскільки спростовується долученим матеріалами.

Окремо звертають увагу, що ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.12.24 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» у кримінальному провадженні № 62021000000000861, оскільки у клопотанні, поданим прокурором, та у долучених до нього документах стороною обвинувачення не наведено об?єктивних даних, які б давали слідчому судді підстави вважати, що майно (об?єкт нерухомого майна) було придбано злочинним шляхом.

Також, звертають увагу, що відповідно до долученого листа ТОВ «НЕО-АВТО», заборона користування майном ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» призвела до неможливості ТОВ «НЕО-АВТО» здійснювати свою господарську діяльність.

Враховуючи, що вищенаведене, керуючись правом, передбаченим ст. 174 КПК України представник ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» адвокат ОСОБА_3 просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.04.2025 року у справі №463/2092/25, провадження №1-кс/463/3342/25, з огляду на вищевказане.

В судовому засіданні представник ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» адвокат ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції) підтримав подане клопотання про скасування арешту та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав. Додатково зазначив, що основною підставою для такої кваліфікації та взагалі наявності кримінального правопорушення є нібито порушення порядку реалізації активів ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» (не було забезпечено розміщення публікації у друкованих засобах масової інформації на веб-сайті Фонду та офіційному сайті банку про проведення публічних торгів), що не відповідає дійсності.

Детектив ОСОБА_4 в судовому засіданні, клопотання заперечив. Вказав, що на даний час у кримінальному провадженні проводяться слідчо-розшукові дії, про що свідчать постанова прокурора про призначення оціночно-будівельної експертизи, а обставини, які стали підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження і надалі продовжують існувати, а тому підстав для задоволення клопотання не вбачає.

30.10.2025 процесуальним керівником (старшим групи прокурорів) прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подано заперечення на клопотання про скасування арешту майна.

Разом з тим, 04.11.2025, процесуальний керівник (старший групи прокурорів) прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав клопотання, в якому просив розгляд клопотання про скасування арешту майна проводити за його відсутності. Проти задоволення клопотання не заперечив, вказавши що такі станом на 04.11.2025 відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст.26КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Слідча суддя, заслухавши думку сторони заявника, представник органу досудового розслідування, отримавши письмову позицію прокурора, тобто особи,за клопотаннямякої булоарештовано майно,який протизадоволення клопотанняне заперечив, оглянувши матеріали клопотання, дійшла висновку, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Львівській області за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 07.10.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, та за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час досудового розслідування отримано інформацію про те, що службові особи юридичних осіб та інші невстановлені особи, діючи за попередньою змовою з керівництвом Міністерства інфраструктури України та Головного сервісного центру МВС України, зловживають службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних і юридичних осіб, що спричиняє тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом державним інтересам, а також правам та інтересам окремих громадян та юридичних осіб.

Зокрема, Мінінфраструктури визначено органи сертифікації колісних транспортних засобів, а саме: ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» (35809174), ТОВ «ЦЕНТР АВТО» (38683765), ТОВ «ЄВРОЦЕНТР АВТО» (38620642), ТОВ «АВТОТЕХНО СЕРВІС» (32946875), ТОВ «ДЕСНА-ТРАНС» (33336370), ПП «АЄС СТАНДАРТ» (37673164), ТОВ «КСЦ-КОНКОРД» (38708538), ТОВ «ТРИМАКС-АВТО» (37221171), ТОВ «УКРТЕХКОНТРОЛЬ» (38886995), ТОВ «РІВНЕСТАНДАРТ» (38888641), які, здійснюючи господарську діяльність з надання послуг із сертифікації та технічного огляду автотранспортних засобів, приховали реальну кількість / вартість здійснених операцій, що надало їм можливість не відображати в податковій звітності такі операції.

Окрім цього отримано інформацію про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є організаторами запровадження протиправної схеми видачі сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів призначеними органами сертифікації: ТОВ «ЦЕНТР АВТО», ТОВ «ЄВРОЦЕНТР АВТО», ТОВ «ДП «ЦЕНТРСТАНДАРТ СИСТЕМА», а також випробувальних лабораторій, зокрема ТОВ «ЗАХІДСТАНДАРТ СИСТЕМА», ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ СИСТЕМА», ТОВ «ДЖИ-АВТО» та інших.

08.11.2024 Офісом Генерального прокурора повідомлено ОСОБА_8 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, а також ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

20.01.2025 постановою прокурора виділено з матеріалів досудового розслідування №62021000000000861 від 07.10.2021 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Виділеним матеріалам присвоєно в Єдиному реєстрі досудових розслідувань реєстраційний номер № 22025250000000033 від 20.01.2025.

Також, в межах досудового розслідування досліджуються обставини можливого незаконного заволодіння службовими особами ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ» нерухомого майна (комплексу будівель та споруд), що належало ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» (код ЄДРПОУ 43473907, стара назва - ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ» є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20.

Постановою процесуального керівника від 20.12.2024 вищеописані об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20, що перебувають у власності ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» (стара назва - ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ») визнано речовим доказом, оскільки це нерухоме майно є об`єктом кримінально протиправних дій службових осіб ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та посадових осіб ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК».

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 24.12.24 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» у кримінальному провадженні № 62021000000000861.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09.04.25 (слідчий суддя ОСОБА_5 , справа № 463/2092/25, провадження № 1-кс/463/3348/25) задоволено клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62021000000000861 про арешт майна ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20, із забороною відчуження, розпорядження та користування.

Ухвалою слідчої судді від 01.08.2025 у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №62021000000000861 Офісу Генерального прокурора прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_10 про визначення порядку зберігання речових доказів (передання активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021000000000861 від 07.10.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, відмовлено.

14.10.2025 кримінальне провадження №22025250000000033 від 20.01.2025 постановою прокурора закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України

Згідно з п. 7 ч. 2 ст.131КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження

Положення ч. 3 ст. 132 КПК України встановлюють те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено вище, згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що арешт може бути застосований на майно особи, яка не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У свою чергу ч. 1 ст. 98 КПК України імперативно встановлює вичерпний перелік критеріїв, яким мають відповідати докази у відповідному кримінальному провадженні.

При цьому, наявність формально винесеної постанови про визнання речових доказів (яка містить опис установлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення та виклад дослівно змісту ст. 98 КПК України, без обгрунтування, за якими з критеріїв цієї норми вилучені речі та предмети визнано речовим доказом), не виправдовує мету накладення арешту. Тобто вказана згадана постанова є лише процесуальним рішенням слідчого або прокурора та не є доказом у розумінні ст. 99 КПК України.

Такий висновок зробила ВП Верховного Суду в постанова від 25 березня 2021 року у справі № 11-410сап20)

Згідно з ч. 1 ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу даної норми КПК України вбачається, що така передбачає можливість скасування арешту майна виключно у двох випадках: якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання слідчим суддею встановлено, що арешт ініціювався з метою забезпечення збереження речових доказів, а завданням арешту майна у даному випадку було запобігання можливості його відчуження.

В клопотанні про скасування арешту майна сторона власника майна зазначила, що нерухоме майно на яке накладено арешт: отримане в законний порядок та спосіб; доводи щодо порушення процедури торгів є помилковими; обмеження власності покладає на власника надмірний тягар та створює негативні наслідки.

Слідчою суддею досліджено долучені документи на підтвердження зазначених обставин, з яких встановлено наступне.

Дійсно, з долучених стороною власника майна документів встановлено, що відкриті торги (аукціон) за лотом (комплекс будівель і споруд загальною площею 9 534,50 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 20) проводились відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду про затвердження умов продажу активів ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» від 24.12.2019 № 3342.

При цьому, оголошення про проведення відкритих торгів з продажу зазначених у лоті активів, опубліковано в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України.

Паспорт відкритих торгів оновлено, оголошення щодо продажу активу банком та фондом опубліковане на сайті, а тому на думку слідчої судді, всі охочі отримали доступ до такої інформації і мали змогу взяти участь в аукціоні.

Відповідно до пункту 3 розділу V Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються: «Не менше ніж за три робочих дні до кожних повторних відкритих торгів (аукціону) по лоту Фонд оновлює паспорт відкритих торгів (аукціону). Фонд та банк, що ліквідується, оприлюднюють оновлений паспорт відкритих торгів (аукціону) на своїх веб-сайтах без оприлюднення оголошення щодо продажу активів (майна) в друкованих засобах масової інформації».

Аналіз досліджених слідчою суддею документів, які долучення стороною власника майна підтверджують, що Фонд оновлював оприлюднював паспорт не менше ніж за три робочі дні до кожних відкритих торгів по лоту (дати проведення торгів: 02.10.2019, 09.10.2019, 17.10.2019, 24.10.2019, дата оновлення/оприлюднення Фондом: 20.09.2019, 03.10.2019, 10.10.2019, 17.10.2019). Крім цього, вбачається, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» 24.01.2020 оприлюднив оновлений паспорт відкритих торгів по лоту, що підтверджується долученою роздруківкою (дата торгів 30.01.2020).

Також встановлено, що лот продавався на торгах чотири рази (02.10.2019, 09.10.2019, 17.10.2019, 24.10.2019), і лише на п?ятих торгах ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ» запропонував найвигіднішу ціну, не дивлячись на те, що мінімальна ціна лоту на других торгах становила 23 076 772,44 грн.

Отже, вимоги Положення банком було виконано. Більше того, вказані вище обставини підтверджуються офіційним листом-відповіддю ФГВФС від 14.01.2025.

Окрему увагу слідча суддя вважає за необхідне звернути на те, що торги на яких брало участь ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ» (теперішня назва ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ»), відбулись 30.01.2020, однак, з незрозумілих причин прокурор зазначає про «злочинну діяльність» інших осіб, в період з 01.01.2021 по 01.08.2023. Якщо майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» (стара назва ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ») придбано в 2020 році, тобто раніше, яке відношення має ухилення інших осіб від сплати податків за період з 01.01.2021 по 01.08.2023, до придбання лоту ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ» в 2020 році.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, головним обов`язком слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Саме, тому, слідчий суддя вважає за необхідне здійснити перевірку наявності/відсутності й інших підстав (визначених ст. 170 КПК України) для продовження застосування заходу забезпечення кримінально провадження у вигляді арешту.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 96-2 Кримінального кодексу України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Натомість, такі підстави слідчою суддею під час розгляду клопотання не встановлені.

Що стосується конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи як правової підстави для накладення арешту майна, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як зазначалось вище, в даному кримінальному провадженні особам, які мають стосунок до ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» підозра не повідомлялася.

Що стосується відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, як правової підстави для накладення арешту майна, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Слідчим суддею не встановлено, що ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» в силу закону може нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) інших осіб. А також, в даному кримінальному провадженні відсутня неправомірна вигода, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З врахуванням даних обставин та аргументів відсутні правові підстави для застосування арешту грошових коштів з метою забезпечення обставин, зазначених в ч. 2 ст.170 КПК України відсутні.

Слід відзначити, що орган досудового розслідування та прокурор не навели у процесі провадження за цим клопотанням належних доводів щодо необхідності подальшого застосування такого обмеження щодо нерухомості ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ».

Слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що кримінальне провадження №62021000000000861 триває з 07.10.2021, тобто понад 48 місяців. В рамках такого жодній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повідомлено не було. Виділене кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрито.

Також, слідчою суддею при розгляді клопотання встановлено, що заборона користування майном ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» призвела до неможливості ТОВ «НЕО-АВТО», яка орендує відповідні приміщення в останньої, здійснювати свою господарську діяльність.

Зокрема, з матеріалів клопотання встановлено, що ТОВ «НЕО-АВТО» звернулося до ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» з вимогою про повернення орендної плати за період з квітня по вересень, а також з вимогою про припинення договірних відносин. Зазначене несе негативні наслідки для ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» як власника майна, оскільки позбавляє платоспроможних орендарів та покладає одноосібний тягар утримання майна, що і так як встановлено в судовому засіданні мало місце, незважаючи на застосування згаданих заходів забезпечення.

В контексті зазначеного, окрему увагу заслуговує рішення РНБО від 21 липня 2025 року «Про запровадження правових і організаційних заходів щодо мораторію на безпідставні перевірки та втручання державних органів у діяльність бізнесу й стимулювання економічного зростання в Україні», введеного в дію Указом Президента України 538/2025.

Що стосується заперечення представника органу досудового розслідування, то слідча суддя зауважує наступне.

Так, 04.11.2025, процесуальний керівник (старший групи прокурорів) прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав клопотання, в якому просив розгляд клопотання про скасування арешту майна проводити за його відсутності. Проти задоволення клопотання не заперечив, вказавши що такі станом на 04.11.2025 відсутні.

Тобто останній незважаючи на ряд ініційованих дій в кримінальному провадженні визначив, що подальше обмеження прав ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» матиме негативні наслідки, а відповідно повернення такого майна власнику не завдасть шкоди кримінальному провадженню.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України).

Відповідно до ст.26КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

А тому, відсутність заперечення сторони обвинувачення щодо скасування арешту майна, не виключно самостійно, а в контексті встановлених обставин підтверджує, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення потреба відсутня.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як наведено вище, згідно ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Крім того, слідчим суддею враховуються наступні положення.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З аналізу вищевказаних норм Кримінального процесуальногокодексу України можна зробити висновок, що, якщо при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчим суддею встановлено, що обмеження права власності, спричинене застосуванням вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, не співрозмірне завданням кримінального провадження, а наслідки такого арешту мають негативні наслідки для третіх осіб, то арешт майна підлягає скасуванню в тій мірі, в якій це необхідно для відновлення порушених прав третіх осіб.

Оцінюючи обґрунтованість клопотання, враховую функції і повноваження слідчого судді визначених п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Європейським судом з прав людини у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.

У справі «Свіргунець проти України» ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.

Об`єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.

В цій ситуації, не можна залишити поза увагою і те, що застосовуючи відповідні обмеження, орган досудового розслідування, повинен перевірити і довести те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, чого у даній справі зроблено не було, адже слідчому судді не надано жодних доказів на підтвердження того, що вилучене майно (грошові кошти, правовстановлюючі документи, мобільні телефони) має доказове значення у кримінальному провадженні.

Така позиція органу досудового розслідування, за переконанням слідчого судді, не може бути залишеною без належної процедури судового контролю, зокрема в частині наявності законних підстав для обмеження права власності, який гарантовано статтею 16 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ від 2.11.2006 у справі «Волохи проти України», серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання в приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна в кримінальному провадженні.

Крім того, норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, відсутність заперечень сторони обвинувачення (прокурора) щодо клопотання про скасування арешту майна, тривалість кримінального провадження, тривалість застосування заходів забезпечення та встановлені негативні наслідки такого, слідча суддя дійшла до висновку, що арешт, накладений на нерухоме майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» (код ЄДРПОУ 43473907, стара назва ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ»), що розташоване за адресою: м. Київ , вул. Перемоги, 20, не відповідає меті накладення арешту, суперечить вищенаведеним положенням Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завданням Кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання та необхідності скасування арешту майна, яке накладено ухвалою слідчого судді від 09.04.2025.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки слідчої судді про наявність підстав для задоволення клопотання не впливають.

Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, і про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають.

Такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанова ОП ККС від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23).

Керуючись ст. 16, 100, 170-174 КПК України,

постановила:

клопотання адвоката ОСОБА_3 подане в інтересах ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 07.10.2021, задовольнити.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.04.2025 року у справі №463/2092/25, провадження №1-кс/463/3342/25 на нерухоме майно ТОВ «АВТО ХАБ КИЇВ» (код ЄДРПОУ 43473907, стара назва ТОВ «ОІЛ ХАБ КИЇВ»), що розташоване за адресою: м. Київ , вул. Перемоги, 20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_1