Ухвала суду № 131632195, 07.11.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення без розгляду позовної заяви

07 листопада 2025 рокусправа № 380/8190/25Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Департамент природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради (далі позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області (далі відповідач) в якому просить:

1. визнати протиправними дії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області щодо внесення в Акт ревізії від 04.11.2024 №002000-24/27 таких висновків:

- під час ревізії стану використання коштів, виділених на здійснення заходів і завдань державних цільових програм та/або місцевих програм встановлено, що кошти бюджету розвитку міського бюджету профінансовані у 2021-2023 роки на виконання Програми: здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках по КПКВ 1617670 (2817670) «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» за кодом економічної класифікації видатків 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», використано всупереч напрямам визначених Програмою здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій та Паспортами бюджетної програми місцевого бюджету на 2021-2023 роки і Звітів про виконання паспорта бюджетної програми місцевого бюджету на 2021-2023 роки і, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 119 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ (із змінами) є нецільовим використанням бюджетних коштів та згідно з пунктом 24 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України є порушенням бюджетного законодавства на загальну суму 121 232 571,60 гривень;

- під час ревізії Департаменту з питання штатної дисципліни, видатків на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату встановлено, що в період з 01.01.2021 по 31.12.2022 на порушення підпункту 2 пункту 2 Постанови № 268, пунктів 2.5, 3.5 Положення № 558 директором Департаменту не встановлювались та не подавались на затвердження виконавчому комітету Львівської міської ради основні показники і відсоткові коефіцієнти преміювання своїх працівників, а їх преміювання здійснювалося лише на підставі наказів директора, що призвело до безпідставного нарахування та виплати працівникам Департаменту премій, відпускних та компенсацій за невикористану відпустку на загальну суму 4 230 874,89 грн та, як наслідок, зайво проведено нарахування та виплату відпускних і компенсацій за невикористану відпустку на суму 121 029,28 грн та перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на суму 888 633,50 гривень;

- ревізією встановлено, що на порушення підпункту 2 пункту 2 Постанови № 268, пункту 3.1 Положення № 558, пункту 1.2 Положення № 800, частини 3 статті 1 Регламенту, посадовій особі номенклатури посад міського голови - директору Департаменту Кубаю Т.Є. без рішення виконавчого комітету в період з 01.03.2022 по 30.08.2023 здійснювалося преміювання лише на підставі розпорядження міського голови, внаслідок чого ОСОБА_1 безпідставно нараховано та виплачено щомісячних та разових премій на загальну суму 449 556,59 грн та, як наслідок, зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на суму 98902,45 гривень;

- під час ревізії Департаменту з питань взяття та облік зобов`язань, в т.ч. відповідність взятих бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми, стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів, правильність відображення дебіторської та кредиторської заборгованості, стан претензійно-позовної роботи, встановлено наступне:

- на порушення вимог п.п.287.3, 287.4 ст.287, п.288.7 ст.288 Податкового кодексу, ч.1ст.193 Господарського кодексу, ч.1 ст.526, ч.1 ст.629 Цивільного кодексу, абз.6 ч.2 ст.25 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі», п.9.1 договорів оренди, до бюджету Львівської міської територіальної громади, упродовж 2021-2023 років та січня-червня 2024 року, не надійшло орендної плати за землю (без урахування заборгованості, по якій проведено позовну роботу та сум, відображених як податковий борг в Головному управлінні ДПС в Львівській області) на загальну суму 10 288 150,11 гривень;

- на порушення вимог статей 692, 695 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами), п. п. 4 - 5, Постанови №381 та пп. 2.3, 8.1-8.2 Договору від 18.08.2022 року № 293 Департаментом не вжито заходів щодо вчасного надходження коштів від ТзОВ «Монді Груп» за продаж земельної ділянки, що призвело до недоотримання бюджетом Львівської міської територіальної громади доходів за період з 18.08.2022 по 18.06.2024 року у сумі 2442499,71 грн., зокрема 261905,55 грн - сума боргу за продаж земельної ділянки, з врахуванням індексу інфляції, 2180594,16 грн - сума штрафних санкцій у вигляді пені;

- у 2021-2024 роках на порушення вимог частини 2 статті 7, статті 10 Закону України № 1559-VI проведено викуп 9 земельних ділянок несільськогосподарського призначення приватної власності загальною площею 2,0172 га на загальну суму 920 62 897,0 грн шляхом міни та внаслідок чого в порушення вимог ст. 135 Земельного кодексу України безпідставно відчужено 6 земельних ділянок несільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 2,4131 га на загальну суму 91478535,0 грн без проведення земельних торгів у формі аукціону;

- на порушення частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України до бюджету громади, протягом 2021-2023 років та січня-червня 2024 року, 53 суб`єктами господарювання не сплачено безпідставно збережені кошти у розмірі недоотриманої орендної плати за землю (по яких не направлялись вимоги про сплату коштів та не проводилась претензійно-позовна робота) на загальну суму 20 446 539,30 грн та 11 суб`єктами господарювання не сплачено втрати від недоотримання коштів за фактичне землекористування (по яких не направлялись вимоги про сплату коштів та не проводилась претензійно-позовна робота) на загальну суму 2 130 617,17 грн, внаслідок чого бюджетом Львівської міської територіальної громади недоотримано доходів на вказані суми.

2. зобов`язати Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області вилучити з Акту ревізії від 04.11.2024 №002000-24/27 наступні висновки:

- під час ревізії стану використання коштів, виділених на здійснення заходів і завдань державних цільових програм та/або місцевих програм встановлено, що кошти бюджету розвитку міського бюджету профінансовані у 2021-2023 роки на виконання Програми: здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках по КПКВ 1617670 (2817670) «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» за кодом економічної класифікації видатків 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», використано всупереч напрямам визначених Програмою здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій та Паспортами бюджетної програми місцевого бюджету на 2021-2023 роки і Звітів про виконання паспорта бюджетної програми місцевого бюджету на 2021-2023 роки і, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 119 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ (із змінами) є нецільовим використанням бюджетних коштів та згідно з пунктом 24 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України є порушенням бюджетного законодавства на загальну суму 121 232 571,60 гривень;

- під час ревізії Департаменту з питання штатної дисципліни, видатків на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату встановлено, що в період з 01.01.2021 по 31.12.2022 на порушення підпункту 2 пункту 2 Постанови № 268, пунктів 2.5, 3.5 Положення № 558 директором Департаменту не встановлювались та не подавались на затвердження виконавчому комітету Львівської міської ради основні показники і відсоткові коефіцієнти преміювання своїх працівників, а їх преміювання здійснювалося лише на підставі наказів директора, що призвело до безпідставного нарахування та виплати працівникам Департаменту премій, відпускних та компенсацій за невикористану відпустку на загальну суму 4 230 874,89 грн та, як наслідок, зайво проведено нарахування та виплату відпускних і компенсацій за невикористану відпустку на суму 121 029,28 грн та перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на суму 888 633,50 гривень;

- ревізією встановлено, що на порушення підпункту 2 пункту 2 Постанови № 268, пункту 3.1 Положення № 558, пункту 1.2 Положення № 800, частини 3 статті 1 Регламенту, посадовій особі номенклатури посад міського голови - директору Департаменту Кубаю Т.Є. без рішення виконавчого комітету в період з 01.03.2022 по 30.08.2023 здійснювалося преміювання лише на підставі розпорядження міського голови, внаслідок чого ОСОБА_1 безпідставно нараховано та виплачено щомісячних та разових премій на загальну суму 449 556,59 грн та, як наслідок, зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на суму 98902,45 гривень;

- під час ревізії Департаменту з питань взяття та облік зобов`язань, в т.ч. відповідність взятих бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми, стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів, правильність відображення дебіторської та кредиторської заборгованості, стан претензійно-позовної роботи, встановлено наступне:

- на порушення вимог п.п.287.3, 287.4 ст.287, п.288.7 ст.288 Податкового кодексу, ч.1ст.193 Господарського кодексу, ч.1 ст.526, ч.1 ст.629 Цивільного кодексу, абз.6 ч.2 ст.25 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі», п.9.1 договорів оренди, до бюджету Львівської міської територіальної громади, упродовж 2021-2023 років та січня-червня 2024 року, не надійшло орендної плати за землю (без урахування заборгованості, по якій проведено позовну роботу та сум, відображених як податковий борг в Головному управлінні ДПС в Львівській області) на загальну суму 10 288 150,11 гривень;

- на порушення вимог статей 692, 695 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (із змінами), п. п. 4 - 5, Постанови №381 та п.п. 2.3, 8.1-8.2 Договору від 18.08.2022 року № 293 Департаментом не вжито заходів щодо вчасного надходження коштів від ТзОВ «Монді Груп» за продаж земельної ділянки, що призвело до недоотримання бюджетом Львівської міської територіальної громади доходів за період з 18.08.2022 по 18.06.2024 року у сумі 2442499,71 грн., зокрема 261905,55 грн - сума боргу за продаж земельної ділянки, з врахуванням індексу інфляції, 2180594,16 грн - сума штрафних санкцій у вигляді пені;

- у 2021-2024 роках на порушення вимог частини 2 статті 7, статті 10 Закону України № 1559-VI проведено викуп 9 земельних ділянок несільськогосподарського призначення приватної власності загальною площею 2,0172 га на загальну суму 920 62 897,0 грн шляхом міни та внаслідок чого в порушення вимог ст. 135 Земельного кодексу України безпідставно відчужено 6 земельних ділянок несільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 2,4131 га на загальну суму 91478535,0 грн без проведення земельних торгів у формі аукціону;

- на порушення частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України до бюджету громади, протягом 2021-2023 років та січня-червня 2024 року, 53 суб`єктами господарювання не сплачено безпідставно збережені кошти у розмірі недоотриманої орендної плати за землю (по яких не направлялись вимоги про сплату коштів та не проводилась претензійно-позовна робота) на загальну суму 20 446 539,30 грн та 11 суб`єктами господарювання не сплачено втрати від недоотримання коштів за фактичне землекористування (по яких не направлялись вимоги про сплату коштів та не проводилась претензійно-позовна робота) на загальну суму 2 130 617,17 грн, внаслідок чого бюджетом Львівської міської територіальної громади недоотримано доходів на вказані суми.

3. зобов`язати Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області внести в Акт ревізії від 04.11.2024 №002000-24/27 наступні висновки:

- під час ревізії стану використання коштів, виділених на здійснення заходів і завдань державних цільових програм та/або місцевих програм порушень не встановлено;

- під час ревізії Департаменту з питання штатної дисципліни, видатків на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату порушень не встановлено;

- під час ревізії Департаменту з питань взяття та облік зобов`язань, в т.ч. відповідність взятих бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми, стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів, правильність відображення дебіторської та кредиторської заборгованості, стан претензійно-позовної роботи, порушень не встановлено.

08.05.2025 до суду через надійшла заява позивача про усунення недоліків позову, до якої долучив копію акта ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 04.11.2024 № 002000-24/27 та уточнену позовну заяву (том 2 а.с.212-244), де відповідачем визначив Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області.

Обґрунтовуючи правові підстави звернення до суду з цим адміністративним позовом, позивач стверджує, що аналіз сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства, дозволяє зробити висновок, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій, є окремими предметами судового контролю. Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. Оскільки висновки, які викладені у Акті ревізії на виконання владних управлінських функцій відповідача, є підставою для формулювання вимог ревізії та прийняття рішень правоохоронними органами щодо об`єкта перевірки, то такі висновки породжують права і обов`язки для останнього. Отже, такі висновки підлягають правовій оцінці при розгляді судом справи щодо правомірності встановлення відповідачем порушень в діяльності позивача, які відображені у акті ревізії. Водночас позивач в позові обґрунтовує помилковість висновків акта ревізії. Наполягає, що ефективний захист судом прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача у цій справі буде можливий у випадку задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення у Акт ревізії від 04.11.2024 №002000-24/27 висновків про наявність порушень під час ревізії Департаменту, а також зобов`язання відповідача вилучити такі висновки з Акту і внести у Акт висновки про те, що порушень не встановлено.

На стадії підготовчого провадження до суду надійшов відзив, в якому відповідач, серед іншого, стверджує, що позовні вимоги фактично спрямовані не на оскарженні дій суб`єкта владних повноважень, а на спростування інформації, викладеної у акті ревізії фактично оскарження акта ревізії. В той же час, відповідно до абзацу другого пункту 3 Порядку від 20.04.2006 № 550 акт ревізії документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення до акта ревізії (за їх наявності) та висновки до них є невід`ємною частиною акта. При цьому, ні Закон від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, ні Порядок від 20.04.2006 № 550 не містять положень, які б передбачали можливість зміни чи корегування висновків, викладених в акті ревізії, після затвердження та направлення об`єкту контролю висновків на заперечення до акта. Тобто, складення акта ревізії та направлення висновків на заперечення (у разі їх наявності) є кінцевим етапом документування результатів проведеної ревізії. В цьому випадку акт ревізії є виключно інформаційним документом, в якому відображені результати проведених ревізійних дій, в тому числі виявлені порушення вимог бюджетного, фінансового та іншого законодавства. Водночас судження органу державного фінансового контролю, що відображені у акті, є висновками контролюючого органу, зазначення яких в акті ревізії не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі розгляду спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта ревізії, зокрема вимоги про усунення виявлених порушень. Таким чином, акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України та не породжує для позивача жодних правових наслідків, а відтак і дії по внесенню посадовими особами Управління до акту ревізії певних висновків не порушують жодних прав, законних інтересів позивача, не створюють для нього додаткових обов`язків. Також зауважує, що рішення суду щодо цього позову не призведе до відновлення жодних прав позивача, які він вважає ймовірно порушеними, внаслідок внесення висновків до акта ревізії, тобто не призведе до реального й ефективного захисту його прав, оскільки не скасує ані вимогу Управління про усунення виявлених порушень від 18.12.2024 № 130920-14/2453-2024, ні інші рішення суб`єктів владних повноважень, з якими не погоджується позивач. Тобто, крім того що акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, яке може бути оскаржене у судовому порядку, так ще й заявник обрав неефективний спосіб захисту за наявності альтернативного ефективного способу захисту своїх прав, яким він вже попередньо скористався, оскаржуючи вимогу про усунення виявлених порушень від 18.12.2024 № 130920 14/2453-2024 (індивідуальний акт). Важливо, що у статті 2 КАС України, в якій визначено завдання адміністративного судочинства, звернено увагу саме на ефективний захист прав та інтересів позивачів, а в статті 6 цього Кодексу щодо права на звернення до суду та способів судового захисту акцентується на спрямованість адміністративного судочинства саме на захист законних інтересів. Крім того, до основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено неприпустимість зловживання процесуальними правами та, відповідно, визначено зловживанням правом, серед іншого, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (ст.2 та 45). Подаючи завідомо безпідставний позов у цій справі, Департамент намагається затягти Управління в судову тяганину, яка по завершенні не призведе до поновлення чи зміни будь-яких прав чи законних інтересів, а тільки буде понесено додаткові витрати бюджетних коштів, пов`язані із розглядом адміністративної справи по суті та додаткового використання трудових ресурсів сторін та суду.

Аргументи відповідача зумовили поглиблене вивчення судом підстав та предмету позову, характеру спірних правовідносин, за наслідками якого суд дійшов висновку, що на цей спір не поширюється юрисдикція адміністративних судів. При вирішенні цього питання суд керується такими мотивами:

завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав відносити спір до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як встановлено зі змісту заяв по суті спору та доданих до справи матеріалів, спірні правовідносини виникли з приводу незаконних, як стверджує позивач, дій посадових осіб відповідачів, що полягають у формуванні ними помилкових та необґрунтованих висновків акта ревізії від 04.11.2024 №002000-24/27. Насправді ж позивач не допускав порушень законодавства, а отже в акті ревізії повинні бути висновки про те, що ревізією не виявлено фактів порушень об`єктом контролю вимог бюджетного та іншого законодавства.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно «Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 (далі Порядок №550):

- акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення до акта ревізії (за їх наявності) та висновки до них є невід`ємною частиною акта;

- керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об`єкта контролю зобов`язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням;

- разі підписання акта ревізії із запереченнями керівник об`єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому підписані заперечення. Якщо протягом цього строку заперечення щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю вживає заходів для реалізації результатів ревізії;

- орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях, і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень дає на них висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником;

- з метою уточнення викладених у запереченнях фактів посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від об`єкта контролю необхідні для перевірки документи та додаткові пояснення.

- органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування;

- про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень;

- про результати ревізії, якою виявлено порушення законів та інших нормативно-правових актів, у строк не пізніше ніж 15 робочих днів після підписання акта ревізії, а у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 15 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення інформуються органи управління об`єкта контролю та за необхідності відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, у випадку незгоди із висновками акта ревізії Держаудитслужби об`єкт контролю повинен підписати його із відповідними застереженнями, внаслідок чого в нього з`являється процесуальна можливість у встановлені Порядком №550 строки подати заперечення на акт ревізії, що підлягають розгляду Держаудитслужбою за окремою процедурою. У випадку відхилення Держаудитслужбою заперечень такі залишаються є невід`ємною частиною акта ревізії та враховуються відповідними суб`єктами владних повноважень при формуванні рішення про вжиття заходів реагування (так, у спірних правовідносинах Держаудитслужбою постановлено вимогу №130920-14/2453-2024 від 18.12.2024 про усунення порушень законодавства, зафіксованих в акті ревізії від 04.11.2024). Надалі і акт ревізії, і заперечення на цей акт мають статус доказів, котрі можуть оцінюватися судом в спорі щодо правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на підставі спірних висновків акта ревізії.

Суд констатує, судова практика та підходи касаційного суду зі спірного питання є усталеними та незмінними впродовж десятиліття та зводяться до такого:

акт перевірки/ревізії, протокол тошо не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки/ревізії е носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки/ревізії, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Отже, перевірка висновків акта перевірки/ревізії не може бути предметом окремого спору, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Тлумачення поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» наведене у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це поняття необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таким чином, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради, спрямовані на оскарження формування певних висновків проведеної Держаудитслужбою ревізії, наведених в акті ревізії, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд на підставі ст. 45 КАС України зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасниками судового процесу та у випадку виявлення відповідних фактів застосовувати до них заходи, визначені цим Кодексом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд перевірив повідомлені відповідачем обставини та пересвідчився, що в провадженні суду дійсно перебуває адміністративна справа №380/128/25 за позовом Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області (далі відповідач 1), Західного офісу Держаудитслужби України (далі відповідач 2) про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 18.12.2024 №130920-14/2453-2024 «Вимога про усунення порушень, виявлених ревізією». Підстави цього позову зводяться до такого: Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області провело планову ревізію фінансово господарської діяльності Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради за період з 01.01.2021 по 30.06.2024, за результатами якої складений акт ревізії від 04.11.2024 №002000-24/27. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області 18.12.2024 оформило вимогу №130920-14/2453-2024 щодо усунення порушень законодавства, зафіксованих в акті ревізії від 04.11.2024. Позивач із цією вимогою Держаудитслужби як індивідуальним актом не погоджується, оскаржує її в порядку адміністративного судочинства та наводить обставини і аргументи, котрі, на його думку, спростовують висновки акта ревізії та, відповідно, обґрунтованість оскарженої вимоги.

Суд дійшов висновку, що подання Департаментом природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради цього позову (вимоги зводяться до спонукання відповідача змінити висновки акта ревізії, які враховані при формуванні вимоги Держаудитслужби про усунення порушень законодавства) фактично спрямовані на штучне створення преюдиції та компрометацію доказової бази, що оцінюється іншим судом при розгляді адміністративної справи №380/128/25 про оскарження вимоги №130920-14/2453-2024 від 18.12.2024, провадження у якій відкрито раніше. Суд вважає, що подання позову з метою «вибивання» доказів в іншій справі не відповідає завданню адміністративного судочинства. Суд враховує, що позивачу достеменно відома встановлена Порядком №550 процедура висловлення незгоди з актом ревізії шляхом подання заперечень на цей акт, адже позивач цитує відповідні норми в тексті позовної заяви (том 1 а.с.4-5). Суд також враховує, що наведені в цій ухвалі вище усталені підходи судів щодо неможливості оскарження в порядку адміністративного судочинства висновків акта перевірки/ревізії є загальновідомими та незмінними впродовж тривалого періоду часу (напр., постанова КАС ВС від 03.11.2020 у справі №814/162/16 (№ в ЄДРСР 92624518), від 16.07.2020 у справі № 826/4/16 (№ в ЄДРСР 90425182), від 15.09.2022 у справі № 802/18/18-а (№ в ЄДРСР 106264210) тощо), а тому повинні бути відомими та відомі позивачу, представниками якого в порядку самопредставництва є усі досвідчені юристи юридичного департаменту ЛМР, що підтверджується відомостями з ЄДР (том 1 а.с.38-41).

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що цей спір має очевидно штучний характер, а позов Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради про оскарження та зміну висновків акта ревізії Держаудитслужби є завідомо безпідставним, тому подання цього позову є процесуальною дією позивача, що суперечать завданню адміністративного судочинства. З урахуванням наведених обставин та мотивів суд ухвалює залишити цей позов без розгляду, оскільки його подання розцінюється як зловживання позивачем процесуальними правами.

Суд на підставі частини восьмої статті 139 КАС України покладає понесені позивачем судові витрати на нього.

Керуючись ст.ст. 45, 132, 139, 238, 241, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо внесення в акт ревізії від 04.11.2024 №002000-24/27 певних висновків про порушення об`єктом контролю вимог законодавства, зобов`язання вилучити ці висновки та внести до акту ревізії інші висновки - про відсутність виявлених порушень.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович