Ухвала суду № 131627896, 07.11.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі, поновлення строку звернення до суду

07 листопада 2025 року Справа № 520/28917/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн./міс. за період з 05 по 10 травня 2023 р. незаконною.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 включити ОСОБА_1 до наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) про виплату додаткових винагород щодо виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн./міс. за 6 днів у травні-місяці 2023 р. - з 05 по 10 травня 2023 р.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн./міс. за 6 днів у травні-місяці 2023 р. - з 05 по 10 травня 2023 р. - у розмірі 20 000,00 грн.

- стягнути з бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

Спір належить до юрисдикції адміністративних судів, має розглядатись в порядку адміністративного судочинства та підсудний Харківському окружному адміністративному суду.

Перешкоди для відкриття провадження в адміністративній справі відсутні, підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі немає.

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з позовом позивачем надано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Крім того, через систему "Електронний суд" представником відповідача надіслано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд звертає увагу, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями ст. 1, 12 Закону України Про оплату праці необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття заробітна плата і оплата праці, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд в постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Верховний Суд в постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19.07.2022.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпПУ (в редакції від 19.07.2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 року №49/2024, від 06 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024 та від 28 жовтня 2024 року №740/2024 неодноразово продовжувався.

Сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

З наданих разом з позовом та клопотанням про поновлення строку звернення до суду документів судом встановлено, що з 24.03.2022 позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у різних підрозділах Збройних Сил України на посадах осіб офіцерського складу. З 20.02.2023 по 07.11.2023 позивач проходив службу у складі підрозділу (окремого батальйону) військової частини НОМЕР_2 - військовій частині НОМЕР_4 , до складу якої вона входила - НОМЕР_2 .

Згідно довідки військової частини НОМЕР_5 №3534 від 30 вересня 2023 року, 05.05.2023 позивач отримав численні травми за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань підрозділу військової частини НОМЕР_5 в АДРЕСА_3 .

Вказане також підтверджено протоколом засідання ВЛК №3564 від 21 листопада 2023 року.

Згідно посвідчення ветерана НОМЕР_6 , позивач інвалід ІІ групи внаслідок війни.

Протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

В постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:

"Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку".

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Зважаючи на введення на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, на те, що позивач призваний по мобілізації у Збройні Сили України та з 24.03.2022 проходить військову службу, 05.05.2023 позивач отримав численні травми за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань підрозділу військової частини НОМЕР_5 в АДРЕСА_3 , а також враховуючи, що позивач не продемонстрував умисного зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист та не допустив зловживання цим правом, з метою забезпечення права на звернення до суду, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та його поновлення.

Згідно частин 1 та 6 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду визнавши поважними причини пропуску строку звернення та поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог.

Відтак, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями ст. ст. 19, 122, 123, 160-162, 171, 172, 241, 243, 248, 256-262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження.

Запропонувати відповідачу у разі невизнання адміністративного позову подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відзивом із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, відповідно до вимог ст.162 КАС України.

Запропонувати позивачу подати відповідь на відзив разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь (в разі неможливості їх подання - зазначити докази, які не можуть бути подані разом з відповіддю із зазначенням причин їх неподання) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді і доданих до неї доказів відповідачу - у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 163 КАС України.

Запропонувати відповідачу подати заперечення - у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі його подання позивачем, дотримуючись вимог ст. ст. 162, 164 КАС України.

Роз`яснити особам, які беруть участь у справі, що вони мають права та обов`язки, визначені статтями 44, 45, 47, 131 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Адміністративна справа розглядається суддею одноособово відповідно до статті 32 Кодексу адміністративного судочинства України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі знаходиться за посиланням: http://adm.hr.court.gov.ua/sud2070/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Шевченко