Рішення № 131627346, 07.11.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа №440/2217/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, та

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - ГУПФ України в Дніпропетровській області), у якому просив:

скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу при ГУПФ України в Полтавській області від 28.11.2024 №111 щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області від 17.01.2025 №163950032102 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати ГУПФ України в Дніпропетровській області зарахувати до його пільгового стажу періоди роботи з 01.09.1985 по 08.07.1988 - навчання в Кременчуцькому спеціальному професійно-технічному училищі №19; з 18.07.1988 по 05.10.1988 - робота на підприємстві "Кременчуцьке спеціалізоване управління №120 тресту "Харківстальконструкція"; з 28.11.1988 по 10.11.1990 - проходження військової служби; з 14.02.1991 по 23.10.1991 - робота на підприємстві "Кременчуцький річковий порт"; з 01.03.1992 по 01.12.1995 - робота в Кременчуцькому спеціалізованому управлінні №503 тресту "Сантехмонтаж-60"; з 12.12.1995 по 08.04.2003 - робота в Будівельній фірмі "Центр" (Список №2), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати ГУПФ України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04.01.2025;

зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області виплатити призначену ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 04.01.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що період трудової діяльності позивача підтверджений належним чином оформленими документами, наданими ним разом із заявою про підтвердження стажу роботи, а рішення пенсійного органу про відмову у зарахуванні до стажу роботи на пільгових умовах та про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є протиправними та необґрунтованими.

2. Позиція відповідачів.

Представник ГУПФ України в Полтавській області у відзиві просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 58-59/. Свою позицію представник відповідача мотивував посиланням на те, що ГУПФ України в Полтавській області не розглядались звернення позивача на предмет визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому не порушені права ОСОБА_1 .

ГУПФ України в Дніпропетровській області відзив на позов до суду не надав.

За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 7/.

19.11.2024 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про підтвердження періодів роботи електрозварником ручного зварювання з 18.07.1988 по 05.10.1988 в Кременчуцькому спеціалізованому управлінні №120 тресту "Харківстальконструкція" (Дочірнє підприємство АТ "Харківстальконструкція" Кременчуцьке спеціалізоване підприємство №120) та з 12.12.1995 по 08.04.2003 в Будівельній фірмі "Центр" (ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД" /а.с. 27/.

Рішенням Комісії при ГУПФ України в Полтавській області від 28.11.2024 №111 підтверджено ОСОБА_1 період роботи, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 02.11.2001 по 08.04.2003, відмовлено у підтвердженні періодів роботи, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 18.07.1988 по 05.10.1988 та з 12.12.1995 по 01.11.2001.

Мотивуючи таке рішення комісія зазначила, що питання підтвердження періоду роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, з 18.07.1988 по 05.10.1988 у Кременчуцькому СМУ №120 не належить до компетенції Комісії (ДА АТ ХСК КСУ №120 перебуває у стані припинення, а не припинено); відсутні відомості про результати проведення первинної атестації робочого місця електрозварника у БФ "Центр"; відсутні відомості про оплату праці за листопад 1997 року /а.с. 76-78/.

09.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) /а.с. 63-64/.

Рішенням ГУПФ України в Дніпропетровській області від 17.01.2025 №163950032102 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на не підтвердження наявності пільгового стажу тривалістю не менше 12 років 6 місяців /а.с. 61/.

Не погодившись із зазначеними вище рішеннями пенсійних органів, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.

У відповідності до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічні положення містяться у пункті "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника установлений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006 за №1231/13105 (надалі - Порядок №18-1).

Пунктом 3 Порядку №18-1 передбачено, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

За змістом пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення комісії пенсійного органу в частині відмови позивачу у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, а також рішення пенсійного органу про відмову у призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, визначено: 1) досягнення віку 55 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 30 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №2 тривалістю щонайменше 12 років 6 місяців.

Аналогічні вимоги містяться також у пункті "б" статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII).

ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 09.01.2025 про призначення пенсії виповнилось 55 років.

ГУПФ України в Дніпропетровській області у рішенні від 17.01.2025 №163950032102 обчислив стаж роботи позивача та визначив, що загальний страховий стаж роботи на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 33 роки 07 місяців 4 дні, а спеціальний стаж роботи за списком №2 - 1 рік 05 місяців 7 днів /а.с. 61, 62/.

При цьому у рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи не зараховано періоди з 18.07.1988 по 05.10.1988, з 14.02.1991 по 23.10.1991, з 01.03.1992 по 01.12.1995 та з 12.12.1995 по 01.11.2001, оскільки позивач не надав уточнюючі пільгові довідки, що відповідають вимогам додатку 5 до постанови №637.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам відповідача, суд враховує такі обставини.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Отож основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі №408/7500/16-а, від 28.04.2021 у справі №638/18852/16-а та ін.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється за правилами Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, на підставі документів, визначених у пункті 11 цього Порядку, у тому числі, виданих архівними установами, зокрема, довідок про заробітну плату, або інших документів, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Суд враховує, що разом із заявою від 09.01.2025 про призначення пенсії позивач надав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 , у якій у хронологічному порядку викладено записи про роботу позивача:

- з 18.07.1988 по 05.10.1988 - електрозварником ручного зварювання 3 розряду Кременчуцького СУ №120 тресту "Харківстальконструкція";

- з 14.02.1991 по 23.10.1991 - робота електрозварником 3 розряду на підприємстві "Кременчуцький річковий порт";

- з 01.03.1992 по 01.12.1995 - робота в Кременчуцькому спеціалізованому управлінні №503 тресту "Сантехмонтаж-60" електрозварником 3 розряду;

- з 12.12.1995 по 05.03.2002 - робота в Будівельній фірмі "Центр" електрозварником 3 розряду /а.с. 71-73/.

Також разом із заявою про призначення пенсії позивач надав пенсійному органу диплом серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він у період з 01.09.1985 по 08.07.1988 навчався в Кременчуцькому СПТУ-19 за професією електрозварника /а.с. 70/.

У матеріалах справи наявна архівна довідка від 05.07.2024 вих.№02-04/1/0813-Т, видана архівним відділом Кременчуцької міської ради, у якій зазначено, що у наказах особового складу архівного фонду Кременчуцького СУ №120 тресту "Харківстальконструкція" значиться:

- ОСОБА_1 прийнятий електрозварником ручного зварювання 3 розряду з 18.07.1988 (наказ від 14.07.1988 №95-к);

- ОСОБА_1 звільнений з 05.10.1988 (наказ від 24.10.1988 №139-к) /а.с. 35/.

У документах з особового складу підприємства з липня по жовтень 1988 року відомості про переведення на роботу з неповним робочим днем, іншу роботу, роботу за сумісництвом або надання відпусток без збереження заробітної плати та зайнятість на контрактному, стиковому та точковому зварюванні не виявлені /а.с. 35/.

Також у матеріалах справи наявна архівна довідка від 05.07.2024 вих.№02-04/1/0815-Т, видана архівним відділом Кременчуцької міської ради, у якій зазначено, що у наказах особового складу архівного фонду ТОВ будівельна фірма "Центр ЛТД" значиться:

- ОСОБА_1 прийнятий електрозварником 3 розряду на дільницю №3 з 12.12.1995 (наказ від 13.12.1995 №74-к);

- ОСОБА_1 звільнений з 08.04.2003 (наказ від 07.04.2003 №40-к) /а.с. 36/.

У документах з особового складу підприємства з грудня 1995 року по квітень 2003 року відомості про переведення на роботу з неповним робочим днем, іншу роботу, роботу за сумісництвом або надання відпусток без збереження заробітної плати та зайнятість на контрактному, стиковому та точковому зварюванні не виявлені /а.с. 36/.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 25.06.2020 №25351920 суд встановив, що до Реєстру 18.09.2019 внесено запис про припинення ТОВ будівельна фірма "Центр ЛТД" за рішенням засновників /а.с. 30-34/.

Комісія ГУПФ України в Полтавській області, відмовляючи ОСОБА_1 у підтвердженні стажу роботи з 12.12.1995 по 01.11.2001, посилалась на відсутність відомостей про результати проведення первинної атестації робочого місця електрозварника у БФ "Центр", а також відомостей про оплату праці за листопад 1997 року /а.с. 76-78/.

Однак, суд зауважує, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у пункті 60 постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже відсутність належним чином оформлених документів про проведення атестації робочих місць, не є підставою для відмови у зарахуванні окремих періодів трудової діяльності з метою пільгового обчислення стажу роботи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що Комісія ГУПФ України в Полтавській області безпідставно відмовила у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 електрозварником, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, з 12.12.1995 по 01.11.2001 у ТОВ БФ "Центр ЛТД".

А тому, рішення Комісії ГУПФ України в Полтавській області від 28.11.2024 №111 у відповідній частині у силу приписів частини другої статті 9, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Водночас суд погоджується з правомірністю відмови у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 електрозварником, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, з 18.07.1988 по 05.10.1988 у Кременчуцькому СУ №120, оскільки, як підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 07.11.2024 №34012883, ДП "Кременчуцьке спеціалізоване управління №120" АТ "Харківстальконструкція" (код ЄДРПОУ 01413810) перебуває у стані припинення /а.с. 28-29/, внаслідок чого немає підстав для розгляду питання про підтвердження стажу комісією пенсійного органу.

Тож у відповідній частині позовних вимог належить відмовити.

Суд у контексті надання оцінки правомірності рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області від 17.01.2025 №163950032102 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах повторює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд зауважує, що записами у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджено, що позивач працював електрозварником з 18.07.1988 по 05.10.1988 у Кременчуцькому СУ №120 тресту "Харківстальконструкція", з 14.02.1991 по 23.10.1991 на підприємстві "Кременчуцький річковий порт", з 01.03.1992 по 01.12.1995 в Кременчуцькому спеціалізованому управлінні №503 тресту "Сантехмонтаж-60", з 12.12.1995 по 05.03.2002 в Будівельній фірмі "Центр" (ТОВ будівельна фірма "Центр ЛТД").

Професія електрозварника передбачена у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162, Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36.

ГУПФ України в Дніпропетровській області у рішенні від 17.01.2025 №163950032102 не зазначило з яких підстав пільговий стаж роботи позивача не може бути обчислений з урахуванням записів у трудовій книжці.

Суд зауважує, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні стажу роботи за вказані вище періоди на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Відмова у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 вищезазначених періодів роботи не ґрунтується на вимогах закону, оскільки позивач разом із заявою від 09.01.2025 надав пенсійному органу необхідні документи для підтвердження стажу роботи.

Щодо зарахування до спеціального стажу роботи періоду навчання з 01.09.1985 по 08.07.1988 в Кременчуцькому спеціальному професійно-технічному училищі №19, суд враховує таке.

Згідно з пунктом "д" статті 36 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічна за змістом норма міститься і у абзаці першому пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, відповідно до якої час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Тож необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Зі змісту диплома серії НОМЕР_2 суд встановив, що позивач 08.07.1988 закінчив Кременчуцьке СПТУ-19 та йому присвоєно кваліфікацію електрозварника 3 розряду /а.с. 70/.

18.07.1988 позивач працевлаштувався у Кременчуцьке СУ №120 тресту "Харківстальконструкція" електрозварником ручного зварювання 3 розряду /а.с. 71 - зі звороту/.

Таким чином, період навчання позивача у Кременчуцькому СПТУ-19 з 01.09.1985 по 08.07.1988 належить зарахувати до пільгового стажу роботи, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Водночас щодо зарахування до спеціального (пільгового) стажу роботи періоду проходження строкової військової служби з 28.11.1988 по 16.11.1990, суд враховує таке.

Відповідно до підпункту "в" абзацу третього статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Тож період проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, за умови, що на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що 05.10.1988 він звільнений з роботи за власним бажанням, а 28.11.1988 - призваний на строкову військову службу /а.с. 71 - зі звороту, а.с. 72/.

Таким чином, на момент призову на строкову військову службу позивач не працював за професією електрозварника, внаслідок чого підстав для зарахування періоду проходження строкової військової служби до спеціального (пільгового) стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах немає.

Поряд з цим суд зауважує, що наведене не впливає на визначення права позивача на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, про що буде зазначено далі по тексту.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області від 17.01.2025 №163950032102 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а тому зазначене рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.

У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального (пільгового) стажу роботи позивача, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, період навчання в Кременчуцькому спеціальному професійно-технічному училищі №19 з 01.09.1985 по 08.07.1988, а також періоди роботи електрозварником з 18.07.1988 по 05.10.1988 на підприємстві "Кременчуцьке спеціалізоване управління №120 тресту "Харківстальконструкція", з 14.02.1991 по 23.10.1991 на підприємстві "Кременчуцький річковий порт", з 01.03.1992 по 01.12.1995 в Кременчуцькому спеціалізованому управлінні №503 тресту "Сантехмонтаж-60", з 12.12.1995 по 08.04.2003 в Будівельній фірмі "Центр" (Товариство з обмеженою відповідальністю будівельна фірма "Центр ЛТД").

Суд враховує, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (09.01.2025) позивачу виповнилось 55 років.

ГУПФ України в Дніпропетровській області обчислено загальний страховий стаж позивача та визначено його тривалість - 33 роки 7 місяців 4 дні /а.с. 62/.

З урахуванням висновків суду про зарахування окремих періодів навчання та роботи позивача до пільгового стажу його тривалість становитиме понад 12 років 16 місяців (1 рік 5 місяців 7 днів - визначено пенсійним органом, 13 років 4 місяці 28 днів - зобов`язано зарахувати рішенням суду).

Отож позивач набув право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.

За вищевикладених обставин, суд, з метою ефективного поновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 04.01.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Здійснення виплати пенсії позивачу з дати її призначення у силу приписів пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, віднесено до повноважень ГУПФ України в Полтавській області.

Водночас на дату ухвалення судового рішення у суду відсутні підстави вважати, що ГУПФ України в Полтавській області відмовить позивачу у проведенні відповідних виплат.

А тому, у задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання ГУПФ України в Полтавській області виплатити призначену ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 04.01.2025 наразі належить відмовити, оскільки такі заявлені передчасно.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 45, 46, 52, 53/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні рішення відповідачів щодо відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області та ГУПФ України в Дніпропетровській області по 1211,20 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з питань підтвердження стажу від 28.11.2024 №111 в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 електрозварником з 12.12.1995 по 01.11.2001 у Товаристві з обмеженою відповідальністю будівельна фірма "Центр ЛТД".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2025 №163950032102 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального (пільгового) стажу роботи ОСОБА_1 , передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період навчання в Кременчуцькому спеціальному професійно-технічному училищі №19 з 01.09.1985 по 08.07.1988, періоди роботи електрозварником з 18.07.1988 по 05.10.1988 на підприємстві "Кременчуцьке спеціалізоване управління №120 тресту "Харківстальконструкція", з 14.02.1991 по 23.10.1991 на підприємстві "Кременчуцький річковий порт", з 01.03.1992 по 01.12.1995 в Кременчуцькому спеціалізованому управлінні №503 тресту "Сантехмонтаж-60", з 12.12.1995 по 08.04.2003 в Будівельній фірмі "Центр" (Товариство з обмеженою відповідальністю будівельна фірма "Центр ЛТД"), а також призначити ОСОБА_1 з 04.01.2025 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000);

2) Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 21910427; вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяОлександр КУКОБА