Рішення № 1316268, 22.01.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.08

Справа № 10/2-08.

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Андрекс» м. Суми

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Криниця» Сумського району

про визнання договору дійсним та визнання права власності

СУДДЯ МАЛАФЕЄВА І.В.

За участю представників сторін:

Від позивача Ігнатенко С.О. (доруч.№б/н від 12.01.2008 р. )

Від відповідача не з'явився

Суть спору: позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 27.04.2006 р., укладений між ТОВ «Андрекс» та ТОВ «Агрофірма «Криниця», та визнати за ним право власності на нежиле приміщення – залізобетонний навіс під літ. «Н» загальною площею 902,7 кв.м, що знаходиться за адресою Сумський район, с.Велика Чернеччина, пров. Польовий,10.

Відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов вимоги позивача визнав в повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

27 квітня 2006 року позивачем було укладено з ТОВ «АФ «Криниця» договір купівлі-продажу нежилого приміщення - залізобетонного навісу під літ. "Н" загальною площею 902,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Сумська обл., Сумський район, с. Велика Чернеччина, провул. Польовий, буд.10, та розташований на земельній ділянці, на території В.Чернеччинської сільської ради на загальну суму 24 000,00 грн.

Позивач, як покупець, на момент подачі цього позову повністю виконав свої зобов’язання по договору щодо сплати за залізобетонний навіс ціни в розмірі 24 000,00 грн. (у відповідності до пункту 2.1. договору), що підтверджується платіжним дорученням № 193 від 27 квітня 2006 р. та рахунком № 32 від 27.04.2006 р., який був виставлений відповідачем. На підставі акту прийому – передачі від 27.04.2006р. відповідач передав залізобетонний навіс позивачу.

Після виконання ТОВ "Андрекс" вищезазначених зобов'язань по договору та зверненням до відповідача з пропозицією щодо необхідності нотаріального посвідчення цього договору (п.п. 3.1.4 Договору), але відповідач безпідставно ухилявся від виконання вимог пункту 3.1.4. договору щодо його обов'язку звернутися за нотаріальним посвідченням договору.

Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору порушує право власності позивача, так як унеможливлює державну реєстрацію цього права на придбане майно, а відповідно подальше розпорядження, користування ним. Крім того, відбулося повне виконання умов договору – нерухоме майно було передане у власність позивача, а останній сплатив грошові кошти відповідачу за придбане майно.

Пунктом 3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Відсутність нотаріального посвідчення призводе до нікчемності такого договору купівлі-продажу нерухомого майна в силу вимог ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України в разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору (як в даному випадку), але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У відповідності до вимог ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, а ст. 334 ЦК України встановлює, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

В даному випадку, наявність домовленості між сторонами щодо всіх істотних умов підтверджується фактом підписання договору обома його учасниками.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов‘язків власник зобов‘язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п.1 ч.1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” N 1952-ІУ від 01.07.2004 року, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, а саме право власності на нерухоме майно.

Відсутність державної реєстрації права власності майно відповідно до договору купівлі-продажу, як зазначає позивач, чинить йому перешкоди в реалізації права власності на це майно, оскільки це можливо лише після державної реєстрації права власності на нерухоме майно, як передбачено ч.6 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстроване відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 15, ч.1. ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 27.04.2006 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Андрекс» (м. Суми, вул. Курська,147, і.к. 30267728) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірмою «Криниця» (Сумський район, с. В.Чернеччина, вул. Фрунзе, 11, і.к. 32891575) нежилого приміщення – залізобетонного навісу під літ.»Н» загальною площею 902,7 кв.м, що знаходиться за адресою Сумський район, с. Велика Чернеччина, пров. Польовий,10

3. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Андрекс» (м. Суми, вул. Курська,147, і.к. 30267728) право власності на нежиле приміщення – залізобетонний навіс під літ.»Н» загальною площею 902,7 кв.м, що знаходиться за адресою Сумський район, с. Велика Чернеччина, пров. Польовий,10.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.01.2008 р.