Рішення № 131625410, 07.11.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

07 листопада 2025 рокуСправа №160/25897/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмотіс» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмотіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0104420724 від 14.07.2021р., -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025р. по справі №160/25897/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмотіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0104420724 від 14.07.2021р. було задоволено частково та, зокрема, стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмотіс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7703 грн. 69 коп., а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 850 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частина наведеного рішення суду була оголошена у відкритому судовому засіданні представникам позивача (Давидовій Н.В.) та відповідача (Волошиній В.В.) 22.10.2025р.

03.11.2025р. через систему "Електронний суд" представник заявника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Адмонтіс") подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15050 гривень.

Розглянувши наведену заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, дослідивши надані документи на підтвердження поданої заяви, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином, підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови отримання судом попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Отже, з аналізу наведених вище процесуальних норм вбачається, що у разі відсутності заяви сторони, поданої до закінчення судових дебатів, про подання доказів витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, процесуальним наслідком цього є залишення заяви сторони про стягнення судових витрат без розгляду відповідно до абз.3 ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача (заявником) до закінчення судових дебатів у справі №160/25897/21 до суду не було подано відповідної заяви про розподіл судових витрат щодо того, що докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, суд звертає увагу представника позивача на те, що зазначення представником позивача у клопотанні про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу про необхідність врахування до відшкодування також орієнтовних майбутніх витрат на участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 10050,00 грн., не є відповідною заявою про неможливість подання доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів, а тому такі посилання представника позивача не беруться судом до уваги та не можуть вважатися поданням заяви, передбаченої ч.7 ст.139 та ч.3 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правову допомогу щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13400,00 грн. було розглянуто судом під час прийняття рішення по суті позовних вимог та вирішено зменшити розмір судових витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача до 850,00 грн.

Про понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 15050,00 грн зазначено лише в заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, яка подана представником позивача через систему "Електронний суд" лише 03.11.2025р., тобто, після спливу 10 днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду від 22.10.2025р., в порушення вимог ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, враховуючи, що представником позивача до закінчення судових дебатів не було подано суду заяви щодо додатково понесених витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення заяви представника позивача про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, поданої 03.11.2025р., без розгляду, виходячи із вимог та на підставі ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 132, 134, ч.7 139, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмотіс» від 03.11.2025р. про ухвалення додаткового рішення у справі №160/25897/21 - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва